Постанова № 20948783, 16.01.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"16" січня 2012 р. Справа № 5023/2393/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

суддівКотаО.В.

КролевецьО.А.

Шевчук С.Р.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біфласт"

на рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2011р та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2011р.

у справі №5023/2393/11          

за позовомДержавної екологічної інспекції в Харківській області

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Біфласт"

простягнення 338351,25грн.

за участю представників:

позивача: не з’явився

відповідача: не з’явився

в с т а н о в и в :

Державна екологічна інспекція в Харківській області (надалі –"Інспекція") звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі –"ТОВ") "Біфласт" про стягнення 338351,25грн. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме: засмічення земель побутовими та будівельними відходами металолому на земельній ділянці без твердого покриття та за відсутності дозволу на розміщення відходів у 2009 році.

Позовні вимоги мотивовані нормами ст.ст.96, 187 Земельного кодексу України, ст.ст.20, 55, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст.17, 32, 33, 43, 46 Закону України "Про відходи", ст.35, 46 Закону України "Про охорону земель", ст.1166 ЦК України, положеннями Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства" (наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997р. №171 із змінами, внесеними Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007р. №149; надалі –"Методика №171").

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.06.2011р. (суддя ЖигалкінІ.П.) позов задоволено повністю; стягнуто з ТОВ"Біфласт" на користь місцевого бюджету шкоду, заподіяну державі внаслідок забруднення земельної ділянки шкоду в розмірі 338351,25грн. та судові витрати.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності порушення відповідачем норм Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Закону України "Про відходи", а також відповідності положенням Методики №171 здійснених позивачем розрахунків сум збитків, заподіяних державі зазначеними порушеннями.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2011р. (судді БондаренкоВ.П., КамишеваЛ.М., ПелипенкоН.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ"Біфласт" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2011р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2011р., і припинити провадження у справі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги, ТОВ"Біфласт" посилається на неправильне застосуванням судами ст.12 ГПК України і неврахування тієї обставини, що спір у справі не підлягає розгляду в господарських судах. Відповідно, касатор стверджує про незастосування судами нижчих рівнів ст.80 ГПК України. Крім того, ТОВ"Біфласт" стверджує про неправильне застосування ст.ст.12, 42 Закону України "Про відходи", Методики №171 та неврахування норм Постанови Кабінету Міністрів України №502 від 21.05.2009р. "Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31грудня 2010 року".

Сторони згідно з приписами ст.1114 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 26 по 28 серпня 2009 року Інспекцією здійснено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ"Біфласт", який знаходиться за адресою: м.Харків, вул. Енергетична, тупик.

За результатами перевірки позивачем складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №00739 від 26-28.08.2009р. (надалі –"Акт перевірки"), в якому зазначено про встановлені порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства.

Зокрема, Актом зафіксовано, що на підставі договору оренди нежитлового приміщення №3/03 від 03.01.2003р. ТОВ "Біфласт" орендує у ЗАТ ПКФ "Алекс Трейд+" будівлю звіроферми та прилеглі до неї землі, що знаходяться за адресою: м.Харків, вул. Енергетична, тупик.

Під час натурного обстеження території виявлено зберігання побутових та будівельних відходів, металобрухту на земельній ділянці без твердого покриття на площах - 36,31 м2, 6,2 м2, 44,46 м2 об’ємом - 36,31 м3, 1,24 м3, 57,80 м3.

Вказані дані внесено до Акту обстеження засміченої земельної ділянки №00739 від 27.08.2009р. (додаток до Акту перевірки) та кваліфіковано як порушення ст.ст. 17, 33 Закону України "Про відходи".

З метою усунення вказаних порушень природоохоронного законодавства Інспекцією внесено відповідачу Припис від 04.09.2009р. №04-22-165 та направлено Претензію №442 від 09.10.2009р. про відшкодування шкоди, заподіяної державі порушенням природоохоронного законодавства. Судами встановлено отримання претензії ТОВ"Біфласт". Втім, в добровільному порядку вимоги вказаної претензії відповідачем не виконані.

Згідно ч.ч.4, 5 ст.33 Закону України "Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів.

Частиною 2 статті 46 Закону України "Про охорону земель" на підприємства, установи, організації, а також громадян, діяльність яких пов’язана з накопичення відходів, покладено обов’язок забезпечувати своєчасне вивезення відходів на спеціальні об’єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Заборону ведення будь-якої господарської діяльності, пов’язаної з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів, закріплено нормами ст.32 Закону України "Про відходи".

Несанкціоноване розміщення відходів заборонено (ст.33Закону України "Про відходи"). Недопущення зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об’єктах віднесено п.з) ч.1ст.17 Закону України "Про відходи" до обов’язків суб’єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами.

Однак, судами встановлено, а матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем перелічених норм чинного законодавства, що є підставою для відповідальності згідно ст. 42Закону України "Про відходи" та п.в) ч.1 ст.211 ЗКУкраїни.

При цьому, ст.43 Закону України "Про відходи" закріплює, що підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов’язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно ч.1 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Судами правомірно зазначено, що у спірних правовідносинах для визначення розміру заподіяної шкоди підлягає застосуванню Методика №171.

У відповідності до п.3.2. Методики №171 землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Пунктом 5.5. Методики №171 також закріплено, що розмір шкоди внаслідок засмічення земель визначається за формулою (6): РШЗ = А х Б х ГОЗ х ПДЗ х КЗЗ х КНВ х КЕГ.

З матеріалів справи вбачається, що Інспекцією правопорушення ТОВ"Біфласт" кваліфіковано саме як засмічення земельної ділянки, а заявлену до стягнення з відповідача суму збитків розраховано із застосуванням вказаної вище формули. Враховуючи дане, а також здійснену судами арифметичну перевірку заявлених до стягнення сум коштів, колегія суддів погоджується з висновком про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, тобто в сумі 338351,25грн.

Щодо тверджень відповідача, викладених в касаційній скарзі, колегія суддів зазначає, що вони були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, яким встановлено їх безпідставність. Враховуючи матеріали справи, а також норми законодавства, на які посилається Завод, колегія суддів не вбачає підстав для визнання висновку апеляційного господарського суду хибним.

Крім того, відповідач жодним чином не спростував факт порушення ним вимог чинного природоохоронного законодавства. Відповідно, твердження ТОВ"Біфласт", викладені в касаційній скарзі, висновків господарських судів не спростовують.

Отже, перевіривши у відповідності до ч.2 ст.1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст.ст.43, 99, 103 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов’язки сторін, враховано положення ст.ст.32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біфласт" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2011р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2011р. у справі №5023/2393/11 залишити без змін.

Головуючий суддяО.Кот СуддіО.Кролевець С.Шевчук