Рішення № 20946069, 12.01.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2012 р. Справа № 5023/9129/11

вх. № 9129/11

Суддя господарського суду Жигалкін І.П.

при секретарі судовогозасідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. № б/н від 14.06.2011 р.)

відповідача - ОСОБА_2 (дов. б/н від 06.10.2011р.)

розглянувши матеріали справи за позовом Приватного підприємства "Ал'таір", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальності "Альтаір і К", м. Харків

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Ал'таір", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про: - стягнення з Товариства з обмеженою відповідальності "Альтаір і К" (надалі - Відповідач) 70 571,39 грн. компенсації, - зобов'язання Відповідача припинити незаконне використання комерційного найменування "Альтаір і К" схожого до ступеню змішування з комерційним найменуванням Позивача - Приватним підприємством "Ал'таір"; - зобов'язання Відповідача припинити незаконне використання позначень "ALTAIR UA", "Альтаір і К", які схожі до ступеню змішування з зареєстрованим ПП "Ал'таір" знаком для товарів і послуг за свідоцтвом № 8308 від 30.06.1997 р., у мережі Інтернет, як електронну поштову адресу, як доменне ім'я, як підпис у переписці, на ділових паперах; - зобов'язання Відповідача знищити виготовлені зображення позначення "ALTAIR UA" та "Альтаір і К", схожого настільки, що його можна сплутати, із зареєстрованою за позивачем торговельною маркою "Альтаир" реєстраційний № 8308, а саме рекламну продукцію (листівки, банери), демонтувати вивіску "ALTAIR UA" на будівлі за адресою: м. Харків, вул. Артема, буд. 31 та покладення на Відповідача держмито в сумі 4 051 грн., витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., 400 000 грн. витрат на послуги адвоката та 5 065,20 грн. оплата за виконання експертних досліджень.

У судовому засіданні 10 січня 2012 року від представника Позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи, які суд долучає до матеріалів справи. Також, 06 січня 2012 року від представника Позивача через канцелярію суду надійшли додаткові пояснення, які суд долучає до матеріалів справи. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 10 січня 2012 року від представника Відповідача заяв та клопотань не надійшло. Проти позову заперечує повністю та просить суд відмовити в його задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд оголосив про перерву в судовому засіданні до 12 січня 2012 року на 11 години 45 хвилин.

12 січня 2012 року судове засідання продовжено у тому ж складі.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Також надав додаткові документи, які суд долучає до матеріалів справи.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач є власником майнових прав на знак для товарів і послуг (торговельну марку) № 8308 „Альтаир” (т. 1 а.с. 18, 20), які визначені ч. 1 ст. 495 Цивільного кодексу України, відповідно до якої виключні майнові права інтелектуальної власності на торгівельну марку, зокрема виключне право дозволяти використання торговельної марки та виключне право перешкоджати неправомірному використанню цієї торговельної марки. В тому числі забороняти таке використання.

В травня місяці 2011р. Позивачу стало відомо, що Відповідач використовує позначення "Альтаір UА" та "Альтаір і К", на ділових паперах, рекламних листівках, та у мережі Інтернет (сайт "www.altairua.com.ua"), що на його думку вводить в оману постійних та нових клієнтів.

Також судом встановлено, що для експертної оцінки ступеню змішування фірмових найменувань Позивач 04.08.2011р. звернувся до Харківського науково-дослідницького інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса з заявою с проханням зясувати чи є схожим до ступеню змішування фірмове найменування «АЛЬТАІР І К» і зареєстроване ПП «Алтаір» позначення для товарів і послуг за свідоцтвом № 8308 від 30.06.1997р., та чи може ввести в оману споживача позначення «Альтаір UA», та «АЛЬТАІР І К» яке використовує ТОВ «АЛЬТАІР І К» відносно підприємства, яке надає послуги.

На підставі заяви від 04.08.2011р. Харківського науково-дослідницького інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, підприємству ПП «Алтаір» був виставлений рахунок № 2323, від 05.08.2011р. на суму 5 065,20 грн., який Позивачем був сплачений, що підтверджується платіжним дорученням № 1227 від 05.08.2011р.

За результатами експертного дослідження було встановлено: Фірмове найменування «АЛЬТАІР І К» і зареєстроване ПП «Алтаір» позначення для товарів і послуг за свідоцтвом № 8308 від 30.06.1997р. є схожим до ступеню змішування. Позначення «Альтаір UA», та «АЛЬТАІР І К», яке використовує ТОВ «АЛЬТАІР І К», можуть ввести в оману споживача відносно підприємства, яке надає послуги (т. 1 а.с. 28 - 55).

Згідно до відомості Відповідач намагався зареєструвати знак для товарів і послуг «Альтаір UA», що підтверджується наявною у матеріалах справи копією повідомлення ДП «Український інститут промислової власності (УКРПАТЕНТ)» від 10.10.2011р № 28881/3 (т. 2. а.с. 17), де зазначені такі данні: заявник Шоломій Юрій Олексійович (який є директором ТОВ «Альтаір і К»), номер заявки m2011 12258. ДП «Український інститут промислової власності (УКРПАТЕНТ)» відмовило у реєстрації знака для товарів та послуг «Альтаир UA», підтверджується повідомленням № 31736/3 від 02.11.2011р. (т. 2 а.с. 19 - 20) На підставі розділ ІІ, ст.6 п.п.1, 3 Закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» відповідно якого не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг, раніше зареєстрований є саме знак для товарів та послуг зареєстрований Позивачем свідоцтво № 8308 від 30.06.1997р.

Пунктом 4 ст. 16 Закону «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» передбачено, використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

На підставі ч.1 ст. 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Порушенням прав власника свідоцтва вважається також використання без його згоди в доменних іменах знаків та позначень, вказаних у пункті 5 статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг».

Як зазначено у п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 20 Закону «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», що на вимогу власника свідоцтва порушення прав власника свідоцтва повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.

Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати.

Судом встановлено, що Позивачем зареєстроване з 11.05.1992р. відповідно до розпорядження № 536 виданого комітетом Московського районної Ради народних депутатів, а реєстрація Відповідача відбулась 04.05.2011 р. у виконавчому комітеті Харківської міської ради (реєстраційний номер юридичної особи 10087141357), тобто ПП «Алтаір» раніше на 19 років раніше почав використовувати та використовує в теперішній час фірмове найменування, складовою частиною якого є «Альтаир».

Відповідно до вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленої о підрозділу, затверджених наказом Держкомпідприємництва України від 09.06.2004 р. N 65, суб'єкт господарювання, комерційне найменування якого було включено до реєстру раніше, має пріоритетне право захисту перед будь-яким іншим суб'єктом, тотожне комерційне найменування якого включено до реєстру пізніше.

Відповідно до ст. 489 ЦК України, Правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки. Відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом. Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що комерційні найменування Відповідача - «Альтаір і К» вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються. Використання комерційного найменування може визнаватися не правомірним одночасно і за законодавством про захист економічної конкуренції, і за законодавством про право інтелектуальної власності на комерційне найменування, згідно оглядового листа ВГСУ «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист права власності на комерційне найменування» від 17.04.2006 р. N 01-8/845, а отже позовні вимоги в частині зобовязання припинити незаконне використання комерційного найменування «Альтаір і К» підлягають задоволенню.

Стосовно вимог Позивача про зобов'язання Відповідача знищити виготовлені зображення позначення "Aльтаір UA" та позначення "Альтаір і К", схожого настільки, що його можна сплутати, із зареєстрованою за Позивачем торговельною маркою "Альтаир" реєстраційний № 8308, а саме рекламну продукцію (листівки, банери), демонтувати вивіску "Aльтаір UA" на будівлі за адресою: м. Харків, вул. Артема, буд. 31, то суд зазначає, що такий спосіб захисту права цивільного не передбачений, а ні загальним, а ні спеціальним законодавством, таким чином позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

Позивачем також була заявлена вимога про стягнення з Відповідача 70 571,39грн. (сімдесят тисяч пятсот сімдесят одну грн., 39 коп.) збитків (упущеної вигоди) з підстав ст. 20 Закону Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» та ст. 22 ЦК України, не підлягають задоволеню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним Позивачем.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Позивач не надав відповідних довів наявності необхідних умов відшкодування збитків, зокрема щодо наявності причино-наслідкового зв'язку між діями Відповідача та упущеною вигодою Позивача.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність фактичних та правових підстав стягнення зазначеної суми у вигляді збитків.

Стосовного позовних вимог в частині стягнення витрат на послуги адвоката, судом було зобовязано Позивача надати копію балансу за 9 (девять) місяців 2011р., на підтвердження дійсної оплати 400000 грн. (чотириста тисяч гривень,00 коп.), витрат на послуги адвоката, у вексельній формі. Позивач витребуваних документів підтверджуючих облік векселя на балансі Позивача не надав, відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, на підставі чого суд відмовляє у задоволенні цієї вимоги.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України “Про судове рішення” від 29.12.76 № 11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією з основних засад судочинства.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Відповідно до ст. 44 та ст. 49 ГПК України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на Позивача оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі частковому задоволенні позову, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись, ст.ст. 6, 16, 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», ст.ст. 22, 489, 495, 633 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 3, 4, 33, 34, 36, 57, 44, 45, 46, 47-1, 49, 54, 75, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтаір і К» (61023, м. Харків, вул. Чернишевського, 95, кв. 29, код ЄДРПОУ 37658125) припинити використання комерційного найменування «Альтаір і К».

Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтаір і К»(61023, м. Харків, вул. Чернишевського, 95, кв. 29, код ЄДРПОУ 37658125) припинити використання позначень «ALTAIR UA», «Альтаір і К».

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтаір і К»(61023, м. Харків, вул. Чернишевського, 95, кв. 29, код ЄДРПОУ 37658125) на користь Приватного Підприємство «Алтаір» (61050, м. Харків, вул. Примерівська, 8, кв. 4, код ЄДРПОУ 14086815) суму у розмірі 170,00 грн. - держмита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя (підпис< Текст >Жигалкін І.П.

Повний текст рішення підписаний 17 січня 2012 року

по справі № 5023/9129/11.