Рішення № 20946045, 12.01.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2012 р. Справа № 5023/9256/11

вх. № 9256/11

Суддя господарського суду Жиляєв Є.М.

при секретарі судовогозасідання Васильєва К.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 001/04 від 01..04.2011 року

відповідача - не з'явився, 3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Луцький картонно-руберойдовий комбінат", м. Миколаїв 3-я особа <Текст >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг", м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 40864,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення 40864,43 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором купівлі продажу №9 від 15.11.2010 року, в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 листопада 2011 року було прийнято заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5023/9256/11 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 05 грудня 2011 року о 10:40.

Розгляд справи відкладався з 05.12.2011 року на 19.12.2011 року о 14:20, з 19.12.2011 року на 26.12.2011 року о 12:00, з 26.12.2011 року на 12.01.2012 року о 11:30.

В судовому засіданні представник позивача до матеріалів справи надав додаткові документи, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи (вх. № 37434), позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, про причини неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення кореспонденції суду за належною адресою, що підтверджується наявною в матеріалах справи Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05.12.2011 року: 61140, м. Харків, пр-т Гагаріна, будинок 62, кв.97. (арк.с.33).

Кореспонденція суду, направлена на зазначену адресу відповідача, повернулась на адресу господарського суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ст.64 ГПК України у разі відсутності сторін за адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд встановив наступне.

15 листопада 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Луцький картонно-руберойдовий комбінат” (Позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Оберіг” (Відповідач, покупець), було укладено Договір купівлі-продажу № 9 (Договір ).

Відповідно до п.1.1. Договору, продавець зобов'язується продати та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (Товар) - картон палітурний марки ПС - на умовах цього Договору.

Згідно з п.2.1. та п.2.2 Договору, найменування, кількість, якість та ціна одиниці Товару, що включає вартість упаковки та маркування, умови поставки, строки поставки, а також ціна кожної партії Товару вказуються у Специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного Договору. Специфікація може містити умови щодо організації чи здійснення перевезення Товару Продавцем, зокрема, пункти завантаження та розвантаження Товару, вид транспорту. Якість Товару, що передається на умовах даного договору, повинна відповідати ДСТ України, технічним умовам та підтверджуватися відповідними документами.

Пунктом 3.1. Договору сторони передбачили, що ціна за одиницю Товару та вартість партії, що передається на умовах даного Договору, визначається у Специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного Договору, та вказується у рахунках та виданих Продавцем супровідних документах на Товар.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, згідно умов укладеного Договору позивач зобов'язувався продати і передати у власність відповідачу картон палітурний марки ПС (Товар), а відповідач в свою чергу зобов'язувався прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору.

07 грудня 2010р. відповідно до видаткової накладної №ЦБРЛ-00171 позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 41600,00 грн., що підтверджується довіреністю на отримання товару № 234 від 07 грудня 2010р., яка міститься в матеріалах справи (а.с. 15).

Відповідно до п.3 Специфікації №2 на поставку в грудні 2010р., укладеної сторонами як додаток №2 до спірного договору, умовами оплати є відтермінування 14 (чотирнадцять) календарних днів з дати поставки.

Отже, строк виконання зобов'язання відповідачем перед позивачем щодо оплати товару отриманого за видатковою накладною № ЦБЛР-00171 від 07 грудня 2010 р. настав 21 грудня 2010 року. В свою чергу відповідач свої договірні зобов'язання перед позивачем виконав лише частково та з порушенням умов спірного договору - перерахувавши в період з 14.01.11р. по 13.04.11р. на рахунок позивача в рахунок оплати за товар отриманий по видатковій накладній № ЦБЛР-00171 від 07 грудня 2010р. 7100,00грн., що підтверджується виписками банку від 14.01.11р., 12.04.11р., 13.04.11р., які містяться в матеріалах справи (а.с. 17-19).

Таким чином, як свідчать матеріали справи, станом на 01.10.11р. сума основної заборгованості відповідача, за отриманий товар, перед ТзОВ “Торговий Дім “Луцький картонно-руберойдовий комбінат” становить 34500,00 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, передбачено, що зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, суму заборгованості відповідачем не сплачено. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та умов договору, суд знаходить що сума заборгованості в розмірі 34500,00 грн., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача, інфляційні нарахування суми заборгованості у розмірі 2070,30 грн., пеню у розмірі 4294,13 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування надані позивачем, інфляційних нарахувань у розмірі 2070,30 грн. суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що порушення договірних зобов'язань тягне за собою сплату винною сторонню на користь сумлінної сторони неустойку у вигляді пені у розмірі: за несвоєчасний розрахунок - подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на час прострочки, від простроченої суми за кожен день прострочки платежу.

Згідно з ч.6. ст. 232 Господарсько Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши нарахування пені за несвоєчасну сплату в розмірі 1247,81 грн., суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки нарахований за період з - 21.12.2010 р. по 30.09.2011 р., тому, виходячи з вищевикладеного, задоволенню підлягає сума пені в розмірі 2799,76 грн., в частині стягнення 1494,37 грн. суд відмовляє, у зв'язку з невірним нарахуванням.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629, Цивільного кодексу України, статтями 193, 217, 230, Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд - <Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберіг» (61140, м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 62, кв.97, код ЄДРПОУ 31339960, р/р № 26008811379740 в ХВ АКБ «Укрсоцбанк» , МФО 351016, Свідоцтво п-ка ПДВ №100041195, ІПН 313399620381) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Луцький картонно-руберойдовий комбінат » (54028, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, б 81/30, Код ЄДРПОУ 34241148, р/р26003001341530 в ПАТ«ОТПБанк» м. Київ, МФО 300528, Свідоцтво платника ПДВ №100269504, ІПН 342411426558) суму основного боргу в розмірі 34500,00 грн., індексу інфляції в розмірі 2070,30 грн., пені в розмірі 2799,76 грн., державного мита в сумі 393,69 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 227,36 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 1494,37 грн. - відмовити.

Суддя (підпис< Текст >Жиляєв Є.М.

Повний текст рішення по справі 5023/9256/11 складено та підписано 17.01.2012 року.