Рішення № 20945946, 25.10.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2011 року справа № 5020-1350/2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Логос Девелопмент Груп”

(вул. Героїв Сталінграду, 249, м. Дніпропетровськ, 49000)

до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, 5 м. Севастополь, 99011),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Севастопольська міська Рада

(вул. Леніна, 3, м. Севастополь, 99011),

про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Севастополя у редакції проекту договору, запропонованої позивачем

суддя Кравченко В.Є.

за участю: представника позивача ОСОБА_1, довіреність б/н від 22.08.2011;

представник відповідача не зявився;

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - не зявився;

сутьспору:

30.08.2011 товариство з обмеженою відповідальністю “Логос Девелопмент Груп” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, у якому, посилаючись на пункт 7 прикінцевих положень та статтю 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, положення статті 187 Господарського процесуального кодексу України, статті 649 Цивільного кодексу України, просить визнати на підставі судового рішення укладеним договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Севастополя у редакції проекту договору, доданого до позову.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 31.08.2011 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 19.09.2011, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучена - Севастопольська міська Рада.

Ухвалою суду від 19.09.2011 розгляд справи був відкладений на 10.10.2011 у звязку з неявкою представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Севастопольської міської Ради.

03.10.2011 через канцелярію суду надійшли письмові пояснення товариства з обмеженою відповідальністю “Логос Девелопмент Груп” по суті позовної заяви та додаткові докази в їх обґрунтування, разом з доказами повторної відправки на адресу відповідача заяви позивача з пропозицією укласти з товариством з обмеженою відповідністю “Логос Девелопмент Груп” договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Севастополя.

У судовому засіданні 10.10.2011 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, заявив клопотання про забезпечення позову шляхом встановлення заборони Севастопольській міській Раді вносити до порядку денного пленарних засідань Севастопольської міської Ради та розглядати на пленарних засіданнях Ради питання щодо розірвання з товариством з обмеженою відповідальністю “Логос Девелопмент Груп” договору оренди від 20.12.2007, зареєстрованого 26.12.2007 під № 040766000095, земельної ділянки площею 0,5573 га, розташованої по вул. Луначарського, 1, наданої позивачеві для будівництва і обслуговування 4-5 зіркового готелю з конференц-залою, та приймати за результатами такого розгляду будь-які рішення.

Клопотання представника позивача про вжиття заходів до забезпечення позову було вирішено ухвалою суду від 10.10.2011 (арк.с. 119-122), розгляд справи відкладений на 25.10.2011.

У судове засідання, призначене на 25.10.2011, представники Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради і третьої особи не зявились, повідомлялись належним чином, рекомендованою кореспонденцією, своєчасно. Вимоги суду, викладені в ухвалах від 19.09.2011 та від 10.10.2011 Севастопольською міською Радою не виконані, про поважність причин неявки дані учасники судового процесу суд не повідомили.

Заперечуючи проти позову Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, під час розгляду справи надав відзив на позовну заяву ( арк..с. 63-64), у якому просив відмовити у задоволенні позову, зазначаючи, що до письмового звернення на укладення договору товариством з обмеженою відповідальністю “Логос Девелопмент Груп” не було додано жодного документу, зазначеного у додатку. У звязку з чим Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради своїм листом від 18.05.2011 № 01-15/1671 повідомив позивача про необхідність надання додаткових документів, відповідно до шаблону доданої заяви, для розгляду питання щодо укладення договору. Внаслідок ігнорування позивачем зазначеного листа Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради залишив без розгляду питання укладення договору на пайову участь у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя. У звязку з чим, на думку відповідача, спір з приводу укладення цього договору між сторонами відсутній.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Частина третя вказаної статті зобовязує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Згідно частини 4 статті 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обовязки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обовязковим для господарського суду при розгляді кожної справи.

Строк вирішення даного господарського спору закінчується 30 жовтня 2011 року. Представник позивача заперечував проти продовження строку розгляду справи, посилаючись на достатність наявних у справі матеріалів для її розгляду по суті та відсутність поважних причин для продовження розгляду справи у звязку з черговою неявкою на виклик суду інших учасників судового процесу, наполягав на вирішенні справи і ухваленні рішення по суті.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об'єктивної істини.

Враховуючи вищевикладене, суд знаходить матеріали справи достатніми для розгляду справи по суті за відсутністю представників Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради і Севастопольської міської Ради, з врахуванням позиції відповідача, викладеної у відзиві на позов.

Дослідив матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Севастопольської міської Ради від 10.07.2007 № 2310 товариству з обмеженою відповідальністю «Логос Девелопмент Груп»передано в оренду строком на 25 років земельну ділянку площею 0,5573 га по вул. Совєтській в м. Севастополя (в районі штабу ЧФ РФ) для будівництва і обслуговування 4-5-зіркового готелю з конференц-залою, з віднесенням цих земель жилої та суспільної забудови (а.с. 30-32).

Пунктом 3.7 рішення Севастопольської міської Ради від 10.07.2007 № 2310 Севастопольська міська рада зобовязала товариство з обмеженою відповідальністю «Логос Девелопмент Груп»укласти договір на пайову участь у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя.

На виконання зазначеного рішення між Севастопольською міською Радою і товариством з обмеженою відповідальністю «Логос Девелопмент Груп»укладено договір оренди земельної ділянки від 20.12.2007, який зареєстровано у Севастопольській міській філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах»про що вчинено запис від 26.12.2007 № 040766000095 (а.с. 16-25).

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 договору оренди Севастопольська міська Рада (орендодавець) надала, а товариство з обмеженою відповідальністю “Логос Девелопмент Груп” (орендар) прийняло у строкове оплатне користування земельну ділянку загальною площею 0,05573 га для будівництва та обслуговування 4-5 зіркової готелю з конференц-залою, з віднесенням земельної ділянки до категорії земель житлової та суспільної забудови, яка знаходиться за адресою: вул. Совєтська, м. Севастополь (в районі штабу ЧФ РФ), з уточненням адреси: вул. Луначарського, 1 м. Севастополь, на підставі довідки Управління будівництва та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації від 19.12.2007 № 3709/5-2.

Пунктом 3.1 договору передбачений строк дії договору 25 років.

Договір є чинним на час розгляду справи у господарському суді.

Відповідно до пункту 10.1 договору товариство з обмеженою відповідальністю «Логос Девелопмент Груп»взяло на себе зобовязання щодо участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя у відповідності з діючим законодавством і рішенням Севастопольської міської Ради від 22.10.2003 № 1429 «Про норми пайової участі (внесків) забудовників у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя».

На момент ухвалення рішення Севастопольської міської Ради від 10.07.2007 року № 2310 і укладення договору оренди земельної ділянки від 20.12.2007 правовідносини щодо пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту регулювалися Законом України «Про планування і забудову територій», Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів»від 24.01.2007 № 40, рішенням Севастопольської міської Ради від 22.10.2003 № 1429 «Про норми пайової участі (внесків) забудовників у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя», якими граничний розмір пайової участі встановлено у розмірі 20 % вартості будівництва.

Рішенням Севастопольської міської Ради від 14.07.2009 № 7297 «Про затвердження Порядку пайової участі (внесків) замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Севастополя»рішення від 22.10.2003 № 1429 визнано таким, що втратило силу, затверджено примірний договір про пайову участь (внесках) замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Севастополя, доручено Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради укладення із замовниками таких договорів.

Рішенням Севастопольської міської ради від 30.06.2011 року № 956 «Про затвердження Порядку пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Севастополя» визнано таким, що втратило силу рішення Севастопольської міської ради від 14.07.2009 року № 7297 і затверджено новий примірний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Севастополя.

Відповідно до Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, затвердженого рішенням Севастопольської міської ради від 12.11.2002 № 339, Фонд є юридичною особою і виконавчим органом Севастопольської міської Ради, діє в межах повноважень, визначених Севастопольською міською Радою, є підлеглим, підзвітним і підконтрольним Севастопольській міській Раді.

За пясненями представника позивача у звязку із суттєвою зміною обставин, якими керувалось товариство з обмеженою відповідальністю “Логос Девелопмент Груп” під час укладання договору оренди земельної ділянки, виникла необхідність у продовженні строку забудови земельної ділянки.

З метою укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Севастополя на виконання вимог пункту 10.1 договору товариство з обмеженою відповідальністю «Логос Девелопмент Груп»двічі листами від 11.05.2011 № 11/05 і № 21.09.2011 № 2011/09/21 зверталось до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради з пропозицією укласти такий договір, надавши проект договору, складеного відповідно до примірного договору, передбаченого рішенням Севастопольської міської Ради від 14.07.2009 № 7297, який містить всі істотні умови, передбачені Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності”, і передбачає максимальну суму пайового внеску позивача у розвиток інфраструктури міста Севастополя 10 % від вартості будівництва, та документ, що підтверджує вартість будівництва (зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва на суму 40000144,00 грн.),

Зазначені листи були отримані Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради 12.05.2011, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції за № 01-13 (а.с. 35), однак відповіді на пропозицію не отримано.

Підставою звернення позивача до суду з даним позовом стало невиконання відповідачем норм Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, рішень Севастопольської міської Ради від 10.07.2007 № 2310, від 22.10.2003 № 1429, від 12.11.2002 № 339, від 14.07.2009 № 7297 і від 30.06.2011 № 956, щодо укладення з позивачем договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Севастополя у строк, передбачений такими актами, чим порушені права та законні інтереси позивача на участь у розвитку інфраструктури міста Севастополя.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають повному задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

У відповідності до ст.143 Конституції України територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності.

Згідно з пунктом 7 статті 27, пунктом 4 статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до повноважень виконавчого комітету місцевих рад належить залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі у комплексному соціально-економічному розвитку міста, а також координація цієї роботи на відповідній території.

Статтею 28 Закону України «Про місцеве самоврядування у Україні»передбачені повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі бюджету, фінансів і цін.

Так, зокрема, підпунктом 5 пункту «а»частини 1 вказаної статті передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про планування і забудову територій», у редакції, що діяла на момент ухвалення рішення Севастопольської міської ради від 10.07.2007 року № 2310 і укладення договору оренди земельної ділянки від 20.12.2007 року, вимоги до пайової участі забудовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів можуть визначатися вихідними даними на проектування об'єкта та здійснення проектно-вишукувальних робіт, видача яких забезпечується виконавчими органами відповідних міських рад або відповідними районними державними адміністраціями.

Рішенням Севастопольської міської ради від 22.10.2003 року № 1429 «Про норми пайової участі (внесків) забудовників у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя»укладення договорів про пайову участь забудовників у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя доручено Севастопольській міській державній адміністрації.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву»від 16.09.2008 року внесено зміни до Закону України «Про планування і забудову територій», у тому числі доповнено закон статтею 271, відповідно до якої створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів належить до відання відповідних органів місцевого самоврядування. Замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»від 17.02.2011 року визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про планування і забудову територій»і передбачено новий порядок пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Так, відповідно до статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами. Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків. Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення. Істотними умовами договору є: розмір пайової участі; строк (графік) сплати пайової участі; відповідальність сторін. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Пунктом 7 прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»крім цього також передбачено, що якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим законом.

Аналогічна норма викладена у рішенні Севастопольської міської ради від 30.06.2011 № 956 «Про затвердження Порядку пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Севастополя».

Відповідно до Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, затвердженого рішенням Севастопольської міської ради від 12.11.2002 № 339, Фонд є юридичною особою і виконавчим органом Севастопольської міської ради, діє в межах повноважень, визначених Севастопольською міською радою, є підлеглим, підзвітним і підконтрольним Севастопольській міській раді.

Рішенням Севастопольської міської ради від 14.07.2009 № 7297 «Про затвердження Порядку пайової участі (внесків) замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Севастополя»рішення від 22.10.2003 № 1429 визнано таким, що втратило силу, затверджено примірний договір про пайову участь (внесках) замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Севастополя, доручено Фонду комунального майна Севастопольської міської ради укладення із замовниками таких договорів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про будівельні норми»державні будівельні норми це нормативний акт, розроблений та затверджений центральним органом виконавчої влади з питань будівництва та архітектури. Кошторисною вартістю будівництва, визначеною згідно з державними будівельними нормами, є вартість, що відображена у відповідній кошторисній документації, яка в свою чергу не суперечить державним будівельним нормам.

Як свідчить зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва 4-5 зіркового готелю з конференц-залою по вул. Радянській в м. Севастополі його вартість становить 4000144,00 грн, що відповідає чинним ДБН (а.с. 37-40), та не спростовано Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради.

Згідно зі статтею 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Статтею 642 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до статті 644 Цивільного кодексу України якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом нормально необхідного для цього часу.

З метою укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Севастополя ТОВ «Логос Девелопмент Груп»листами від 11.05.2011 № 11/05, 21.09.2011 № 2011/09/21 звернулося до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради з пропозицією укласти такий договір, надавши проект такого договору, складеного відповідно до примірного договору, передбаченого рішенням Севастопольської міської ради від 14.07.2009 року № 7297 та документ, що підтверджує вартість будівництва (зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва на суму 40000144,00 грн.).

У подальшому, рішенням Севастопольської міської ради від 30.06.2011 року № 956 «Про затвердження Порядку пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Севастополя»визнано таким, що втратило силу рішення Севастопольської міської ради від 14.07.2009 року № 7297 і затверджено новий примірний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Севастополя.

Згідно з рішенням Севастопольської міської ради від 14.07.2009 року № 7297 та від 30.06.2011 року № 956 спори, повязані з пайовою участю у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Севастополя, вирішуються у судовому порядку.

Таким чином, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради необґрунтовано ухилявся від укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Севастополя у редакції проекту, наданого позивачем.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: - вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; -примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; -типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови, тощо.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

У статті 187 Господарського кодексу України закріплено наступне: спори, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обовязковим на підставі закону або в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Аналіз наведених вище правових норм та обставин справи свідчить про те, що за рішенням суду укладаються лише певні господарські договори, перелічені у ст. 187 Господарського кодексу України, ст. 649 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 649 Цивільного кодексу України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічні положення містяться й у Господарському кодексу України (частина друга статті 180 вказаного нормативного акту).

Виходячи зі змісту глави 20 Господарського кодексу України, в основу формування договірних зобов'язань покладений принцип вільного волевиявлення, відповідно до якого вирішення судом неврегульованих умов, що виникли при укладенні договору, можливо лише за спільною згодою усіх сторін. Зокрема, відповідно до частини пятої статті 181 Господарського кодексу України, сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його. В цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Винятком з цього правила є порядок укладення договорів за державним замовленням або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При вирішенні даного спору суд вважає за необхідне зазначити те, що під укладенням договору на підставі закону розуміється імперативне застереження про це в законі. Тільки відсутність такого застереження зумовлює відмову в задоволенні позовних вимог про зобов'язання укласти договір з огляду на порушення ст. 19 Конституції, згідно з якою ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законом.

Оскільки відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»та рішення Севастопольської міської ради від 10.07.2007 року № 2310 і від 30.06.2011 року № 956 укладення договору в даному випадку є обов'язковим, незалежно від згоди другої сторони спір, що виникає при укладенні договору, вирішується судом (частина перша статті 187 Господарського кодексу України).

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше (частина друга статті 187 Господарського кодексу України).

Суд суддів звертає увагу на те, що норми ст. 187 Господарського кодексу України та ст. 84 Господарського процесуального кодексу України містять застереження на те, що у спорі про спонукання до укладення договору в резолютивній частині рішення вказують умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

За таких умов, покладання на відповідача обовязку по вчиненню дій передбачених нормами права, є підставним і правомірним, не суперечить Конституції і відповідає положенням ст. 14 Цивільного кодексу України, відповідно до якої цивільні обовязки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи, що ТОВ «Логос Девелопмент Груп»здійснено всі дії, необхідні для укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Севастополя, а також зважаючи на те, що запропонований на підписання проект договору містить всі реквізити та істотні умови, необхідні для договорів такого виду, інші домовленості сторін щодо укладення договору та його умов відсутні, слід дійти висновку, що позовні вимоги про визнання договору укладеним підлягають задоволенню в редакції, запропонованого позивачем проекту, складеного відповідно до примірного договору, затвердженого рішенням Севастопольської міської ради від 30.06.2011 року № 956. Цей договір набуває чинності з моменту набуття рішенням суду законної сили.

Твердження відповідача у відзиві про відсутність спору між сторонами не сприймається судом в силу вищенаведеного у цьому рішенні.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача пропорційно задоволених вимог, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення, з повідомленням про складення повного рішення 28.10.2011.

Керуючись статтями 22, 49, 69, 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1). Позов товариства з обмеженою відповідальністю “Логос Девелопмент Груп” задовольнити.

2). Визнати договір між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради і товариством з обмеженою відповідальністю “Логос Девелопмент Груп” про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Севастополя укладеним у редакції проекту договору, доданого позивачем :

„ Территориальная громада в лице Севастопольского городского совета, от имени и в интересах которого действует Фонд коммунального имущества Севастопольского городского совета в лице Председателя Фонда Фролова С.А., на основании Положения и Закона Украины "О местном самоуправлении в Украине", именуемый в дальнейшем "Уполномоченный орган", с одной стороны, и ООО «Логос Девелопмент Групп»в лице Генерального директора Дударева Д.С., действующего на основании Устава, именуемый в дальнейшем "Заказчик", с другой стороны, в соответствии с решением Севастопольского городского совета от 30 июня 2011 года N 956, заключили настоящий договор о нижеследующем:

1. Предмет договора

1.1. В соответствии с настоящим договором Заказчик осуществляет паевое участие в создании и развитии инженерно-транспортной и социальной инфраструктуры г. Севастополя (далее - Паевое участие) путем перечисления денежных средств в целевой фонд создания и развития инженерно-транспортной и социальной инфраструктуры г. Севастополя Севастопольского городского совета (далее - Целевой фонд).

1.2. Заказчик осуществляет строительство 4-5-звёздочной гостиницы с конференц-залом (далее Объект), расположенной по адресу: ул. Луначарского, 1, г. Севастополь, в соответствии с её целевым назначением согласно договора аренды земельного участка от 20.12.2007 года, зарегистрированного 26.12.2007 року по № 040766000095.

2. Объект договора

2.1. Заказчик перечисляет сумму Паевого участия в размере 4000014,40 грн., что составляет 10% от стоимости строительства Объекта, на расчетный счет Целевого фонда.

2.2. Реквизиты платежа: р/с 31517932700001 в УГК г. Севастополя, ОКПО 23895637, МФО 824509, код платежа 50110001, получатель местный бюджет.

3. Обязанности и права сторон

3.1. Заказчик обязуется:

3.1.1. осуществлять расчеты по настоящему договору до принятия объекта строительства (реконструкции) в эксплуатацию;

3.1.2. за месяц до принятия объекта строительства (реконструкции) предоставить Уполномоченному органу уточненные данные по технико-экономическим показателям и стоимости строительства (реконструкции) объекта для корректировки размера Паевого участия;

3.1.3. информировать Уполномоченный орган о приостановлении работ по строительству (реконструкции) объекта.

3.2. Заказчик имеет право:

3.2.1. выбора порядка внесения платежей.

3.3. Уполномоченный орган обязуется:

3.3.1. использовать денежные средства, перечисленные в Целевой фонд, в соответствии с Положением о Целевом фонде.

3.4. Уполномоченный орган имеет право:

3.4.1. требовать предоставления Заказчиком достоверной информации относительно технико-экономических показателях и стоимости строительства (реконструкции) объекта;

3.4.2. получать от Заказчика информацию о ходе строительства (реконструкции) объекта.

4. Срок исполнения обязательств по договору

4.1. Договор действует до полного исполнения Заказчиком обязательств по договору о паевом участи в создании и развитии инженерно-транспортной и социальной инфраструктуры г. Севастополя.

5. Ответственность стороны Заказчика

5.1. За нарушение сроков внесения платежей Заказчик несет ответственность в соответствии с действующим законодательством Украины.

5.2. За нарушение сроков внесения платежей Заказчик обязан уплатить сумму задолженности с учетом установленного индекса инфляции за все время просрочки, а также три процента годовых от просроченной суммы.

6. Другие условия

6.1. Изменения и дополнения условий настоящего договора вносятся по согласованию сторон путем заключения дополнительного соглашения. ”

3). Стягнути з Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Логос Девелопмент Груп” державне мито в сумі 85,00грн., витрати на інформаційне технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя В.Є. Кравченко

Повний текст рішення,

у відповідності до статті 84 ГПК України,

складений 28.10.2011