Рішення № 20945881, 17.01.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" січня 2012 р.Справа № 6-28/17-3601-2011 Позивач: Приватне акціонерне товариство „Виробниче об`єднання „Облпаливо” Відповідачі: 1. Державне підприємство „Одеська залізниця”

2. Товариство з обмеженою відповідальністю „ДВ Нафтогазовидобувна компанія”

про стягнення 9662,8грн.

Суддя Демешин О. А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність

від відповідачів: 1. ОСОБА_2 - довіреність

2. не з`явився

Суть спору: Приватне акціонерне товариство „Виробниче об`єднання „Облпаливо” (далі Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства „Одеська залізниця” (далі Відповідач) про стягнення 9662,8грн. збитків за нестачу вугілля.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.11.2011р. до участу у справі залучено іншого відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю „Нафтогазо-видобувна компанія”.

У судовому засіданні від 17.01.2012р. судом уточнено найменування вказаного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю „ДВ Нафтогазо-видобувна компанія”(далі Відповідач 2).

Позивач позов підтримує у повному обсязі.

Відповідачі з позовом не згодні з підстав, зазначених у відзивах

В С Т А Н О В И В :

20.08.2010 року між ТОВ „ДВ „Нафтогазовидобувна компанія” та Приватним акціонерним товариством „Виробниче об`єднання „Облпаливо” було укладено договір поставки № 99/08 відповідно до якого відповідач 2 (вантажовідправник) направив :

1. 28.08.2010р, по залізничній накладній № 51653839 на адресу Котовського паливного складу позивача вагон № 66167479 з вугіллям АМ (13-25) в обсязі 69000кг;

2. 22.09.2010р. по залізничній накладній № 52605328 на адресу Червонознаменського паливного складу позивача вагон № 63409452 з вугіллям АМ (13-25) в обсязі 63000кг

3. 07.10.2010р. по залізничній накладній № 52605377 на адресу Буяликського паливного складу позивача вагон № 65693426 з вугіллям АМ (13-25) в обсязі 69000кг

При комісійному переважуванні вугілля в вагоні № 66167479 встановлена нестача вугілля в обсязі 1800кг, що підтверджується комерційним актом серії БК № 391612/16 від 03 серпня 2010 р., де зазначено, що завантаження у вагоні рівномірне, нижче бортів 20 см., вантаж маркірований вапном, маркування не порушено. Вагон завантажено нижче бортів у вологому стані.

При комісійному переважуванні вугілля в вагоні № 63409452 встановлена нестача в обсязі 2900 кг, що підтверджено комерційним актом серії АА № 056305/825/01 від 27 серпня 2011 р., де зазначено, що вантаж навантажений навалом нижче бортів 100 мм, розмір навантаження відповідно висоти бортів не зазначено, вага: 84 900 кг, тара 21 900 кг, нетто 63000 кг. При перевірці виявлено навантаження рівномірне нижче бортів 100 мм. На поверхні вантажу маються заглиблення праворуч за ходом над 6, 7 люками довжиною 2 000 мм, шириною 800 мм, глибиною 100 мм, воронкоподібне заглиблення праворуч за ходом між 1,2 люками довжиною 1500 мм, шириною 1500 мм, глибиною 400 мм. Просип вантажу відсутній. Має старі залишки просипу вантажу. Щілина 2 люка праворуч за ходом між кришкою люка та поперечною балкою шириною 50 мм, довжиною на всю довжину кришки люка, закладена дошками і паклею. В вагоні глухі торцеві стінки, інші люка щільно закриті. Об'єм кузова на вагоні не вказаний. На поверхні вантажу є захисне маркування вапном, в місцях заглиблень маркування відсутнє. Каток не застосовувався.

При комісійному переважуванні вугілля в вагоні № 65693426 встановлена нестача в обсязі 8550 кг, що підтверджено комерційним актом серії АА № 053057/341 від «19»жовтня 2011 р., де зазначено, що вантаж завантажено у вологому стані. На поверхні вантажу є заглиблення над 1,2 люком 3000 мм; шириною 1 500 мм та глибиною 400 мм, над 3,4 люком; довжиною 3 000 мм; шириною 2 000 мм; глибиною 800 мм з порушеним маркуванням. Вагон технічно справний.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги про стягнення збитків внаслідок нестачі вантажу в розмірі 9662,8грн., посилається на вимоги чинного законодавства та Статут залізниць України, якими передбачено відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження, прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Відповідач 1 проти позову заперечує, посилаючись на відсутність вини Одеської залізниці в нестачі вантажу. Крім того, відповідачем 1 заявлено про пропуск позивачем строків позовної давності.

Відповідач 2 проти позову заперечує, посилаючись на те, що за нестачу вантажу має відповідача Одеська залізниця. Відповідачем 2, також, заявлено про застосування позовної давності.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Згідно ст.. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Ця ж норма також закріплена статтею 22 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98р. № 457, яка передбачає, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Згідно ч.2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

За умовами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт»залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України. Ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до переведень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу. Згідно ж з ст.113 Статуту за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

На підставі вищевказаних законодавчих норм, з урахуванням вартості вугілля та приймаючи до уваги відсоток граничного розходження маси вантажу і природної втрати, - позивачем правильно розраховано суму збитків, завданих йому внаслідок нестачі вантажу. Їх розмір становить 9662,8грн.

Між тим, позивачем не прийнято до уваги, що відповідно до записів у залізничній накладній № 51653839 (вагон № 66167479) та залізничній накладній № 52605377 (вагон №65693426) завантаження вагонів здійснювалось на підприємстві вантажовідправника (ТОВ „ДВ Нафтогазовидобувна компанія”), засобами і силами вантажовідправника. Також, вантажовідправником було визначено масу вантажу перед відправленням вагонів без участі залізниці.

Статтею 115 Статут залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника.

Таким чином, приймаючи до уваги відомості вказані в залізничних накладних та в комерційних актах, відповідальними за нестачу вантажу суд вважає обох відповідачів, однак по різним комерційним актам. .

Так, суд не вбачає вини Одеської залізниці за нестачу вугілля по залізничній накладній № 51653839 (вагон № 66167479) в обсязі 1800кг, оскільки, як вбачається з комерційного акту БК 391612/16 вугілля знаходилось в технічно справному вагоні без порушення маркування вапном. Тобто, вагон з вугіллям прибув на станцію вивантаження у тому ж стані, яким він був при завантаженні і прийнятті його залізницею до перевезення.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 411,6грн. за нестачу 420кг вугілля в вагоні № 66167479 ( з урахуванням 2% природної втрати) підлягають задоволенню за рахунок вантажовідправника (відповідача 2).

По залізничній накладній № 52605328 відповідно до комерційного акту №056305/825/01 вагон № 63409452 технічно несправний.

Згідно п.3 роз`яснень президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008р. № 04-5/225, якщо під завантаження подано несправний за своїм технічними станом вагон, відправник зобов`язаний відмовитися від його використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантаж, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника.

Яке вбачається з Акту технічного стану вагона від 27.09.2010р. вугілля було завантажено в технічно несправний вагон № 63409452. Несправність виявлено на станції Знаменка і вжито заходи по усуненню можливої течі шляхом закладення зазору між деформованю кришкою люку та поперечною балкою. При цьому по станції Знаменка виявлено нестачу 900кг вугілля. На момент складення комерційного акту серії АА № 056305/825/01 від 27 серпня 2011 р.,розмір нестачі вантажу у вищезазначеному вагоні складав 2900 кг.

В даному випадку, розмір збитків за нестачу вантажу в частині стягнення 2224,6грн з ПДВ за нестачу 2270кг вугілля позивачем розраховано з урахуванням 1% природної втрати. Однак, як вбачається із залізничної накладної №52605328, вищевказаний вагон №63409452 був завантажений нижче бортів у вологому стані. Тобто, у відповідності до п.27 Правил видачі вантажів, розмір збитків слід розраховувати, приймаючи до уваги 2% природної втрати, вантажу, завантаженого у вологому стані, а саме: 2900кг -1260кг (2%) = 1640кг х 980грн. = 1607,2грн.

Вказані збитки слід покласти на обох відповідачів порівну по 803,6грн. (1607,2грн.: : 2 = 803,6грн.), приймаючи до уваги, що Одеська залізниця, виявивши завантаження вугілля в технічно несправний вагон, не вжила заходів щодо збереження вантажу шляхом перевантаження вугілля у технічно справний вагон.

Тобто, обом відповідачам було відомо про те, що вугілля перевозиться у технічно несправному вагоні, однак належних заходів щодо усунення ймовірної втрати вантажу ними вжито не було. .

По залізничній накладній № 52605377 (вагон № 65693426) відповідно до комерційного акту № АА 053057/341 відповідальність за нестачу вугілля має нести відповідач 1, оскільки завантаження вугілля у технічно справний вагон, порушення маркування з наявністю поглиблень на поверхні вантажу свідчать про невиконання залізницею зобов`язань щодо збереження вантажу при його перевезенні.

Таким чином, 7026,6грн. збитків за нестачу 7170кг вугілля, з урахуванням 2% природної знижки, слід було б покласти на Одеську залізницю.

Однак, відповідачем 1, відповідно до вимог ч.3 ст.267 ЦК України заявлено про застосування позовної давності.

Частиною 4 вказаної статті встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмову у позові.

Загальні та скорочені строки позовної давності встановлені у статтях 257 та 258 Цивільного кодексу України. Однак, частиною другою статті 9 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними щодо норм Цивільного кодексу України. Це стосується і положень про позовну давність.

Виходячи з принципу рівності суб'єктів господарювання, з урахуванням частини другої статті 9 Цивільного кодексу України та пункту 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту - з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову (складання комерційного акту, акту загальної форми, списання коштів з особового рахунку тощо).

Стаття 315 Господарського кодексу України та пункти 136 і 137 Статуту залізниць встановлюють скорочений шестимісячний строк позовної давності лише відносно позову вантажовідправника (вантажоодержувача) до залізниці і залізниць до відправників або одержувачів, і не можуть застосовуватись до спорів вантажоодержувача та вантажовідправника між собою, навіть якщо цей спір випливає з нестачі чи пошкодження вантажу, який перевозився залізницею.

Про шестимісячний строк позовної давності щодо спорів до залізниць з приводу нестачі вантажу зазначено в Оглядовому листі Вищого господарського суду України від 29.11.2007 р. N 01-8/917) „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства.

Таким чином, у зв`язку з пропуском позивачем 6-ти місячного строку на пред`явлення позову до Одеської залізниці позовні вимоги щодо вказаного відповідача задоволенню не підлягають, приймаючи до уваги, що комерційні акти було складено 03.08.2010р., 27.08.2010р. та 19.10.2011р., а позов до господарського суду Одеської області надано 08.09.2011року.

Щодо заяви відповідача 2 про застосування позовної давності в один рік, відповідно до п.6 ч.2 ст.258 та ч.3ст.925 ЦК України, то суд вважає, що позовна давність в один рік щодо спорів між вантажовідправником та вантажоодержувачем не може бути застосована, оскільки, як встановлено частиною 3 статті 925 ЦК України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів). Пунктами 134, 136, 137 Статуту залізниць врегульовані питання щодо визначення строків позовної давності стосовно спорів між перевізником та/або одержувачем, однак, не встановлено визначення скорочених строків позовної давності щодо спорів між вантажовідправником та вантажоодержувачем.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача 2 на користь позивача 1215,2 грн, з яких:

-411,6грн. збитків за нестачу 420кг вугілля в вагоні № 66167479 ( з урахуванням 2% природної втрати);

- 803,6грн. збитків за нестачу 2270кг вугілля в вагоні № 63409452 (з урахуванням 2% природної втрати та рівної відповідальності по цій нестачі з відповідачем 1).

На підставі викладеного, позов підлягає частковому задоволенню з покладенням на відповідача 2 судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ДВ Нафтогазовидобувна компанія” (03055, м.Київ, вул..Старокиївська, 14, код 34181461) на користь Приватного акціонерного товариства „Облпаливо” (65003, м.Одеса, вул.Чорноморського козацтва, 70/1, код 30514975) 1215гривень 20коп. збитків, 12 гривень83коп. держмита та 29 гривень 69коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. У задоволенні решти позовних вимог, у тому числі вимог до Одеської залізниці, - відмовити

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.01.2012р.

Суддя Демешин О.А.