Рішення № 20945832, 11.01.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2012 р.Справа № 25/17-4392-2011 За позовом: Публічного акціонерного товариства „Комерційного банку «ПриватБанк»в особі Філії «ЮГРУ»ПАТ КБ «ПриватБанк»

До відповідача: Селянського (фермерського) господарства «Евріка»

про стягнення 366901,21 грн.

Суддя - Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_1., довіреність від 02.07.2010 р.

Від відповідача: не зявився

В судовому засіданні 11.01.2012 р. приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_1., довіреність від 02.07.2010 р.

Від відповідача: не зявився

Суть спору: про стягнення з ПП «Евріка»на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»в особі Філії «ЮГРУ»ПАТ КБ «ПриватБанк» 23406,80 грн. заборгованості по кредиту за договором про видачу траншу №111А/5 від 03.10.2008р., 240222,61 грн. відсотків за користування кредитом, 101206,31 грн. пені, 2065,50 грн. комісії.

Представник позивача на заявлених позовних вимогах наполягає надав суду пояснення від 07.12.2011 р. вх.№42254/2011, від 26.12.2011 р. вх.№ 44735/2011, від 11.01.2012 р. вх.№№704/2011, 706/2011, уточнення до позовної заяви від 07.12.2011 р. вх.№42253/2011, в їх обґрунтування зазначає, що 30.03.2006 р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк»та СФГ «Евріка»було укладено кредитну угоду №111А, згідно якої видача часток траншу здійснювалась після підписання договору про видачу траншу. 03.10.2008 р. між сторонами було укладено договір траншу №111А/5, на виконання умов якого позивач надав відповідачу транш кредиту, а останній, в свою чергу, зобовязання щодо повернення кредиту, сплати відсотків та комісії не виконав, що стало підставою для звернення відповідача до суду із даним позовом.

Відповідач в судові засідання не зявився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, у звязку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Від відповідача 26.12.2011 р. за вх.№44854/2011 р. надійшла заява про перенесення розгляду справи та повідомив, що СФГ „Евріка” було погашено суму основного боргу по кредиту.

Ухвалою суду від 26.12.2011 р. згідно ч.3 ст.69 ГПК України за клопотанням позивача від 26.12.2011 р. вх.№44738/2011 було продовжено строк розгляду справи до 11.01.2012 р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне:

30.03.2006 р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк»в особі Філії «ЮГРУ»ПАТ КБ «ПриватБанк»(банк) та СФГ «Евріка»(позичальник) було укладено кредитну угоду №111А, за умовами якої її предметом є загальні умови та порядок надання банком, в рамках програми мікрокредитування, кредиту позичальнику. Кредит надається за наявності вільних грошових коштів окремими частинами траншами кредиту, сукупна величина сальдо з яких не буде перевищувати суму, обумовлену п.1.2. цієї угоди. Видача частин кредиту здійснюється після підписання договору про видачу траншу, на строк та на умовах, передбачених цією угодою, а також договором про видачу траншу. Позичальник зобовязується повернути отриманий кредит, сплатити проценти та винагороду у строки, установлені цією угодою та договорами про видачу траншу у повному обсязі. Сума та строки по кожному траншу кредиту оформлюються договорами про видачу траншів, які є невідємною частиною цієї угоди, та оформлюються у вигляді строкових договорів при кожній видачі частини кредиту (п.1.1. угоди).

Відповідно до п.п.1.2. кредитної угоди від 30.03.2006 р., додаткової угоди №1 від 10.10.2007 р. загальна сума кредиту в рамках кредитної угоди 600000 грн.

Строк повернення кредиту та окремих частин траншів кредиту встановлюється договорами про видачу траншів кредиту, а також графіками погашення кредиту та процентів, які є невідємними додатками до договорів про видачі траншів, але не пізніше 02.04.2010 р. (п.1.3. кредитної угоди від 30.03.2006 р.).

Згідно п.1.4. кредитної угоди від 30.03.2006 р. кредит надається на наступні цілі: на поповнення обігових коштів. Мета надання окремих частин кредиту траншів встановлюється в п.1.4. договорів про видачу траншів.

Відповідно до п.7.3. кредитної угоди №111А від 30.03.2006 р. строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів по цій угоді встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

03.10.2008 р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк»в особі Філії «ЮГРУ»ПАТ КБ «ПриватБанк»(банк) та СФГ «Евріка»(позичальник) було укладено договір про видачу траншу №111А/5, за умовами якого банк надає позичальнику кредитні кошти в частині загального ліміту, встановленого п.1.2. кредитної угоди №111А від 30.03.2006 р. та додаткової угоди №1 від 10.10.2007 р. (п.1.1. договору).

Відповідно до умов п.п.1.2., 1.3., 1.4. договору про видачу траншу його сума складає 486000 грн., зі строками повернення та сплати процентів за графіком погашення кредиту та процентів (Додаток №4 до договору). Транш кредиту надається на поповнення обігових коштів виробництва.

Положеннями 2.1.2. договору про видачу траншу №111А/5 від 03.10.2008 р. банк зобовязано надати транш кредиту шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника на підставі розрахункових документів позичальника в межах суми, обумовленої п.1.2. цього договору, а також за умови виконання позичальником зобовязань, передбачених п.2.2.11. кредитної угоди №111А від 03.03.3006 р.

За користування кредитним коштами в період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення траншу кредиту згідно умов кредитної угоди, цього договору, позичальник сплачує проценти в розмірі 16% річних, яка відповідає п.4.1. кредитної угоди (п.4.1. договору про видачу траншу №111А/5 від 03.10.2008 р.).

При порушенні позичальником будь-якого із зобовязань по погашенню траншу кредиту, передбачених п.п.1.3., 2.2.3. цього договору, а також п.2.2.3., 2.3.3., 2.4.1., 4.11. кредитної угоди №111А від 30.03.2006 р. позичальник сплачує банку проценти за користування траншем кредиту в розмірі 50% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.4.3. договору про видачу траншу №111А/5 від 03.10.2008 р.).

У п.5.1. договору про видачу траншу №111А/5 від 03.10.2008 р. визначено, що він вступає в силу з моменту його підписання та діє в обємі перерахованих коштів до повного виконання зобовязань сторонами по цьому договору, а також по кредитній угоді №111А від 30.03.2006 р.

Крім того, 03.10.2008 р. сторонами Підписано графік погашення кредиту та процентів, сплати щомісячної комісії, відповідно до якого отриманий кредит та відсотки за користування кредитом повинні бути погашені не пізніше 01.10.2009 р.

Як вбачається зі Статуту ПАТ КБ «ПриватБанк»він є повним правонаступником ЗАТ «КБ «ПриватБанк».

На виконання умов договору про видачу траншу №111А/5 від 03.10.2008 р., кредитної угоди №111А від 30.03.2006 р. позивач платіжним дорученням №001 від 03.10.2008р. перерахував на рахунок відповідача 486000 грн.

Відповідач платіжними дорученнями №6391 від 01.11.2011 р., №6285 від 31.08.2011 р., №6284 від 30.08.2011 р., №11045 від 25.11.2011 р. частково погасив наявну заборгованість по кредиту та пені на загальну суму 175000 грн., що не заперечується позивачем.

Відповідач зобовязання за договором про видачу траншу №111А/5 від 03.10.2008 р., кредитною угодою №111А від 30.03.2006 р. належним чином не виконав, припинив повернення кредиту з 01.06.2009 р., у звязку з чим у останнього утворилась заборгованість з тіла кредиту в сумі 23406,80 грн.

Так, порушення відповідачем строків сплати процентів за користування кредитом призвело до нарахування банком процентів за ставкою 50% згідно п.4.3. договору про видачу траншу №111А/5 від 03.10.2008 р. за період з 02.06.2009 р. по 24.10.2011 р. в сумі 240222,61грн. Крім того, відповідач не сплатив банку комісію за жовтень 2009 року в сумі 2065,50 грн.

Проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення заявленого позивачем позову з врахуванням наступних положень чинного законодавства.

Стаття 1054 Цивільного кодексу України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Із змісту п.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України вбачається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Пунктом 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України зазначено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.2003р. зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, судом встановлено надання позивачем відповідачу за договором про видачу траншу №111А/5 від 03.10.2008 р., кредитною угодою №111А від 30.03.2006 р. коштів в сумі 486000 грн., які відповідачем повністю не повернуті, відсутність доказів забезпечення виконання кредитних договорів, не сплату відсотків за користування кредитом, та комісії, тобто встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем згідно договору про видачу траншу №111А/5 від 03.10.2008 р., кредитної угоди №111А від 30.03.2006 р. в сумі 23406,80 грн., по процентах за період з 02.06.2009 р. по 24.10.2011 р. в сумі 240222,61 грн., 2065,50 грн. комісії, які судом підлягають стягненню в повній мірі.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 101206,31 грн. за період з 02.06.2009 р. по 24.10.2011 р. відповідно до п.6.1., 6.4. кредитної угоди №111А від 30.03.2006 р., із яких 784,10 грн. пені, нарахованої на щомісячну комісію, 2862 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, 97560,19 грн. пені, нарахованої за неналежне повернення кредиту.

У відповідності з приписами ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1. ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

Пунктами 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

У п.п.6.1., 6.4. кредитної угоди від 30.03.2006 р. сторони погодили, що при порушенні позичальником будь-якого із зобовязань по сплаті процентів за користування кредитом, строків погашення кредиту, передбачених договором про видачу траншу, кредитною угодою або графіком погашення, позичальник сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня. Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобовязань, передбаченої п.6.1. угоди здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобовязання мало бути виконане позичальником.

Положення ч.1 ст.259 ЦК України передбачають, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Перевіривши розрахунок пені по кредиту та відсоткам за кредитною угодою №111А від 30.03.2006 р., суд встановив, що його зроблено правильно, відповідно до чого позовні вимоги про стягнення з відповідача пені по кредиту та відсоткам в сумі 100422,19 грн. за період з 02.06.2009 р. по 24.10.2011 р. підлягають задоволенню.

У задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені за несплачену суму комісії в сумі 784,10 грн. суд відмовляє, у звязку з тим, що в п.п.6.4., 6.1. кредитної угоди, якими сторони погодили порядок нарахування пені, міститься посилання на п.2.2.3. цієї угоди, що визначає зобовязання позичальника здійснювати погашення кредиту та процентів в порядки та строки згідно графіку, та не містить домовленості сторін про визначення сторонами у графіку строку погашення комісії. Звідси, сторонами, як передбачено ч.1 ст.547 ЦК України, не визначено в кредитному договорі відповідальності у вигляді нарахування пені за неналежне виконання відповідачем договору щодо оплати комісії, тому нарахування позивачем пені в сумі 784,10 грн. є безпідставним.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд частково задовольняє позовні вимоги позивача щодо стягнення з СФГ „Евріка” 23406,80 грн. заборгованості по кредиту за договором про видачу траншу №111А/5 від 03.10.2008р., 240222,61 грн. відсотків за користування кредитом, 100422,19 грн. пені, 2065,50 грн. комісії. В решті частині позовних вимог позивача суд відмовляє.

Позивачу за рахунок відповідача згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати, а саме 3661,17 грн. державного мита, 235,50 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача частково.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Евріка» (67560, Одеська область, Комінтернівський район, сільрада Красносільська, Новокубанська дорога,2, код 19044980) на користь Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги,50, код 14360570) в особі Філії «ЮГРУ»ПАТ КБ «ПриватБанк» (65014, м. Одеса, вул. Успенська,22-а, код 23212839) 23406 (двадцять три тисячі чотириста шість) грн. 80коп. заборгованості, 240222 (двісті сорок тисяч двісті двадцять два) грн. 61 коп. відсотків за користування кредитом, 100422 (сто тисяч чотириста двадцять два) грн. 19 коп. пені, 2065 (дві тисячі шістдесят пять) грн. 50 коп. комісії, 3661 (три тисячі шістсот шістдесят одна) грн. 17 коп. державного мита, 235 (двісті тридцять пять) грн. 50 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Відмовити позивачу в решті частині заявлених позовних вимог.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству „Комерційний банк «ПриватБанк»в особі Філії «ЮГРУ»ПАТ КБ «ПриватБанк» (65014, м. Одеса, вул. Успенська,22-а, код 23212839) надмірно сплачене за платіжним дорученням №STKX0001 від 27.10.2011 р. державне мито в сумі 865 (вісімсот шістдесят пять) грн. 32коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Суддя Малярчук І.А.

Повний текст рішення складено 16.01.2012р.