Рішення № 20945698, 17.01.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.12 Справа№ 5015/7110/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»(м.Львів)

до відповідача:Відкритого акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Західне регіональне управління»(м.Львів)

за участю третьої особи 1:Приватного нотаріуса ОСОБА_1 (м. Львів)

за участю третьої особи 2:Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (м.Львів)

за участю третьої особи 3:Товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг»(м.Київ)

про:визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Суддя: В.М. Пазичев

При секретарі:І.Є. Малюшевська Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_4- представник, довіреність від 12.11.2010 року

від відповідача:Не з”явився

від третьої особи 1:Не з”явився

від третьої особи 2:Не з”явився

від третьої особи 3:Не з»явився Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»(м.Львів) до Відкритого акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Західне регіональне управління»(м.Львів) за участю третьої особи 1 - Приватного нотаріуса ОСОБА_1 (м. Львів) та за участю третьої особи 2 - Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (м.Львів) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 25.11.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 07.12.2011 року. Ухвалою від 07.12.2011 року розгляд справи відкладено до 20.12.2011 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи 3 ТзОВ «АУЗ Факторинг» (м.Київ). Ухвалою від 20.12.2011 року розгляд справи відкладено до 26.12.2011 року, у звязку з неявкою представників сторін, за винятком позивача. Ухвалою від 26.12.2011 року розгляд справи відкладено до 05.01.2012 року, у звязку з неявкою представників сторін, за винятком позивача. Ухвалою від 05.01.2012 року розгляд справи відкладено до 17.01.2012 року, у звязку з неявкою представників сторін, за винятком позивача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 25.11.2011 року, про відкладення від 07.12.2011 року, від 20.12.2011 року, від 26.12.2011 року, від 05.01.2012 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

20.12.2011 року за вх.№30234/11 позивач подав клопотання на виконання ухвали.

26.12.2011 року за вх.№30910/11 позивач подав клопотання по справі.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 25.11.2011 року, про відкладення від 07.12.2011 року, від 20.12.2011 року, від 26.12.2011 року, від 05.01.2012 року не виконав повністю, відзив на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 29.11.2011 року, від 07.12.2011 року, від 20.12.2011 року, від 30.12.2011 року, від 06.01.2012 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обовязковою.

07.12.2011 року за вх.№366 відповідач подав клопотання, згідно якого стверджує, що право вимоги банківської установи по кредитному договорі, укладеному з ТзОВ «Лізинговий дім»передано ТзОВ «АУЗ Факторинг», тому, ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»не є стороною кредитного договору та відповідно являється неналежним відповідачем у даній справі.

Третя особа 1 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 25.11.2011 року, про відкладення від 07.12.2011 року, від 20.12.2011 року, від 26.12.2011 року, від 05.01.2012 року не виконала повністю, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча і була належним чином, відповідно до ст.64 ГПК повідомлена про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 29.11.2011 року, від 07.12.2011 року, від 20.12.2011 року, від 30.12.2011 року, від 06.01.2012 року.

13.01.2012 року за вх.№769/12 третьою особо 1 подано клопотання про розгляд справи без її участі.

Третя особа 2 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 25.11.2011 року, про відкладення від 07.12.2011 року, від 20.12.2011 року, від 26.12.2011 року, від 05.01.2012 року не виконала, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча і була належним чином, відповідно до ст.64 ГПК повідомлена про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 29.11.2011 року, від 07.12.2011 року, від 20.12.2011 року, від 30.12.2011 року, від 06.01.2012 року.

Третя особа 3 вимог ухвали суду про залучення до участі у справі від 07.12.2011 року, про відкладення від 20.12.2011 року, від 26.12.2011 року, від 05.01.2012 року не виконала, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча і була належним чином, відповідно до ст.64 ГПК повідомлена про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 07.12.2011 року, від 20.12.2011 року, від 30.12.2011 року, від 06.01.2012 року.

Позов розглянуто у відсутності представників відповідача та третіх осіб за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 17.01.2012 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Позивач у позовній заяві зазначив, що 09.10.2007 року між Відкритим акціонерним товариством “Банк “Фінанси та Кредит” в особі Філії «Західне регіональне управління»(надалі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»(надалі - позивач) було укладено кредитний договір № 121- 01-07 (надалі - Договір). Позивач стверджує, що в забезпечення кредитного договору позивачем передавалось в заставу майно відповідно до договору застави від 30 жовтня 2007 року, що засвідчений у Львові приватним нотаріусом ОСОБА_1 В заставу, як зазначає позивач, було передано 4 автомобілі марки КРАЗ, а саме: 1. КРАЗ, модель 65055, САМОСКИД-С, номер державної реєстрації ВС1026ВЕ, 2. КРАЗ, модель 65055, САМОСКИД-С, номер державної реєстрації ВС0963ВЕ, 3. КРАЗ, модель 65055, САМОСКИД-С, номер державної реєстрації ВС0964ВЕ, 4. КРАЗ, модель 65055, САМОСКИД-С, номер державної реєстрації ВС0961ВЕ.

Позивач стверджує, що 2 березня 2011 року Франківським відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ( надалі - ВДВС) відкрито виконавче провадження за виконавчим написом № 807 приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу про звернення стягнення на 4 автомобілі КРАЗ за договором застави від 30 жовтня 2007 року, який виступав забезпеченням за кредитним договором № 121-01-07. Сума звернення стягнення становить: 651743 грн.90 коп. Застава була зареєстрована в державному реєстру обтяжень рухомого майна 7 травня 2007 року за .№ 6924378.

Позивач зазначає, що, у зв'язку з порушеною справою про банкрутство 27 лютого 2010 року № 21/11, постановою державного виконавця, після повідомлення про це ВДВС, виконавче провадження було зупинено, відповідно до вимог ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". 05 жовтня 2011 року, як стверджує позивач, постановою державного виконавця повернено виконавчий напис відповідача на його вимогу. Однак, за переконанням позивача, арешт з автомобілів не було знято у зв'язку з тим, що позивач не сплатив виконавчий збір.

На думку позивача, відповідно до ст. ст. 24, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», не передбачено позасудову форму звернення стягнення у вигляді вчинення виконавчого напису нотаріуса. Ця норма Закону, як вважає позивач, є спеціальною по відношенню до норми ст. 20 Закону України "Про заставу".

Крім цього, на думку позивача, відповідно до ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», до початку звернення в позасудовому порядку на предмет застави, обтяжувач зобов'язаний надіслати боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання з реєстрацією в державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, що, як стверджує позивач, відповідачем зроблено не було. Дане твердження, на думку позивача, підтверджується витягом з реєстру обтяжень рухомого майна.

Позивач стверджує, що виконавчий напис прийнятий 3 березня 2011 року за збігом 1 року та 7 місяців, а отже, на думку позивача, державний виконавець повинен був відмовити у прийнятті до провадження виконачий документ, строк пред'явлення, якого закінчився.

Таким чином, позивач просить суд визнати таким, що не підлягав виконанню виконавчий напис № 807 приватного нотаріуса ОСОБА_1 від 10 червня 2009 року про звернення стягнення на автомобілі: 1.Марка КРАЗ, модель 65055, САМОСКИД-С, номер державної реєстрації ВС1026ВЕ, 2. Марка КРАЗ, модель 65055, САМОСКИД-С, номер державної реєстрації ВС0963ВЕ, З.Марка КРАЗ, модель 65055, САМОСКИД-С, номер державної реєстрації ВС0964ВЕ, 4.Марка КРАЗ, модель 65055, САМОСКИД-С, номер державної реєстрації ВС0961ВЕ.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов не представив, пояснення по суті справи не подав, проти позовних вимог не заперечив, наявність чи відсутність обставин, викладених у позовній заяві, належними та допустимими доказами, у відповідності до норм чинного законодавства України, не спростував.

Третя особа 1 явку представника в судове засідання не забезпечила, пояснення по суті справи не подала, проти позовних вимог не заперечила, наявність чи відсутність обставин, викладених у позовній заяві, належними та допустимими доказами, у відповідності до норм чинного законодавства України, не спростувала.

Третя особа 2 явку представника в судове засідання не забезпечила, пояснення по суті справи не подала, проти позовних вимог не заперечила, наявність чи відсутність обставин, викладених у позовній заяві, належними та допустимими доказами, у відповідності до норм чинного законодавства України, не спростувала.

Третя особа 3 явку представника в судове засідання не забезпечила, пояснення по суті справи не подала, проти позовних вимог не заперечила, наявність чи відсутність обставин, викладених у позовній заяві, належними та допустимими доказами, у відповідності до норм чинного законодавства України, не спростувала

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В ході судового розгляду справи було встановлено, що 09.10.2007 року між Відкритим акціонерним товариством “Банк “Фінанси та Кредит” в особі Філії «Західне регіональне управління»(надалі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»(надалі - позивач) було укладено кредитний договір № 121- 01-07 (надалі - Договір). В забезпечення кредитного договору позивачем передавалось в заставу майно відповідно до договору застави від 30 жовтня 2007 року, що засвідчений у Львові приватним нотаріусом ОСОБА_1 В заставу було передано 4 автомобілі марки КРАЗ, а саме: 1. КРАЗ, модель 65055, САМОСКИД-С, номер державної реєстрації ВС1026ВЕ, 2. КРАЗ, модель 65055, САМОСКИД-С, номер державної реєстрації ВС0963ВЕ, 3. КРАЗ, модель 65055, САМОСКИД-С, номер державної реєстрації ВС0964ВЕ, 4. КРАЗ, модель 65055, САМОСКИД-С, номер державної реєстрації ВС0961ВЕ.

2 березня 2011 року Франківським відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ( надалі - ВДВС) відкрито виконавче провадження за виконавчим написом № 807 приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу про звернення стягнення на 4 автомобілі КРАЗ за договором застави від 30 жовтня 2007 року, який виступав забезпеченням за кредитним договором № 121-01-07. Сума звернення стягнення становить: 651743 грн. 90 коп. Застава була зареєстрована в державному реєстру обтяжень рухомого майна 7 травня 2007 року за .№ 6924378.

У зв'язку з порушеною справою про банкрутство 27 лютого 2010 року № 21/11, постановою державного виконавця, після повідомлення про це ВДВС, виконавче провадження було зупинено, відповідно до вимог ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". 05 жовтня 2011 року постановою державного виконавця повернено виконавчий напис відповідача на його вимогу. Арешт автомобілів не було знято, у зв'язку з тим, що позивач не сплатив виконавчий збір.

Згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат»(надалі ЗУ «Про нотаріат»), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно ст. 90 ЗУ «Про нотаріат», стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 “Про затвердження переліку документів” (надалі - Перелік), стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Крім того, порядок вчинення виконавчих написів регламентується Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою Наказом № 20/5 від 03.03.2004 року Міністерства юстиції України.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до імперативних норм ст. 88 Закону України “Про нотаріат”, п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою Наказом № 20/5 від 03.03.2004 року Міністерства юстиції України, п.п. Б ч. 2 п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМ України від 29.06.1999 року № 1172, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Водночас Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою КМ України від 29.06.1999 р. № 1172, не конкретизує, які саме документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про нотаріат” правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, цей закон, інші законодавчі акти України.

Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Предметом договору застави від 30.10.2007 року визначено рухоме майно заставодавця.

Згідно ч. 1 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", що є спеціальним законом який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Тому, положення Закону України "Про заставу" застосовуються лише в частині, що не суперечить Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Статтею 26 Закону визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1)передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

2)продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3)відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4)переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса даною статтею не передбачено.

Отже, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (рухоме майно) на підставі виконавчого напису нотаріуса цією статтею не передбачено. Такої думки також підтримується Верховний суд Украини, зокрема у Постанові від 15.11.2010 року у справі №19/164.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», до початку звернення стягнення в позасудовому порядку на предмет забезпечувального обтяження, обтяжувач зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження. Доказів виконання цих вимог чинного законодавства України, незважаючи на вимогу суду, відповідачем не надано.

Отже, враховуючи вищенаведе, а також те, що позивачем представлено достаньо обєктивних і переконливих, належних і допустимих доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, є підставою для задоволення позову.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»(м.Львів) до Відкритого акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Західне регіональне управління»(м.Львів) за участю третьої особи 1 - Приватного нотаріуса ОСОБА_1 (м. Львів) та за участю третьої особи 2 - Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (м.Львів) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №2928 від 24.11.2011 року на суму 470,50 грн. про сплату судового збору.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов - задоволити.

2.Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 807 приватного нотаріуса ОСОБА_1 від 10 червня 2009 року про звернення стягнення на автомобілі: 1.Марка КРАЗ, модель 65055, САМОСКИД-С, номер державної реєстрації ВС1026ВЕ, 2. Марка КРАЗ, модель 65055, САМОСКИД-С, номер державної реєстрації ВС0963ВЕ, З.Марка КРАЗ, модель 65055, САМОСКИД-С, номер державної реєстрації ВС0964ВЕ, 4.Марка КРАЗ, модель 65055, САМОСКИД-С, номер державної реєстрації ВС0961ВЕ.

3.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Банку “Фінанси та кредит” в особі філії “Західне регіональне управління”(адреса: вул. Артема, 60, м. Київ, 04050; ідентифікаційний код 09807856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія “Лізинговий дім”(адреса: Банківська, 5, м.Львів, 79000; ідентифікаційний код 31730064) 941,00 грн. витрат на оплату судового збору.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія “Лізинговий дім”(адреса: Банківська, 5, м.Львів, 79000; ідентифікаційний код 31730064) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206700006, БАНК ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, отримувач: УДК у Личаківському районі м.Львова. код ЄДРПОУ 22389406 ) 470,50 грн. недоплаченого судового збору.

5.Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя Пазичев В.М.