Рішення № 20945696, 16.01.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.12 Справа№ 5015/6540/11

За позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Трускавець

До відповідача: ДП «ДУМБ»ВАТ «Прикарпатбуд», м. Дрогобич

Про стягнення заборгованості в сумі 754498,88 грн.

В судове засідання зявились:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 -представник

від відповідача: Лучків А.В. - представник

Суддя Березяк Н.Є

Секретар судового засідання Іванило О.П.

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Приватним підприємцем ОСОБА_1 до ДП «ДУМБ»ВАТ «Прикарпатбуд»про стягнення 599600,44 грн. боргу, 36300,08 грн.- три відсотки річних, 86206,57 грн. інфляційних, 32391,79 грн. штрафу та судові витрати.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав і мотивів, викладених в ухвалах суду.

В судовому засіданні 16.01.2012 року оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучено до матеріалів справи.

Позивач свої позовні вимоги підтримав, просив задоволити позов з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві та наданих в судовому засіданні поясненнях.

Відповідач проти позову частково заперечив, посилаючись на ту обставину, що ним частково оплачено товар в сумі 275000,00 грн. чого позивач не врахував, а також на те, що видаткова накладна №РН-0000193 від 29.05.2009 року на суму 2688,00 грн. не підписана отримувачем товару і по ній товар він не отримував. Також відповідач заперечує отримання товару ще по двох накладних № РН-0000304 від 30.06.2009 р. на суму 88000,18 грн. та №РН-0000247 від 24.06.2009 року на суму 106559,89 грн.з тих підстав, що зазначений товар до них не поставлявся, а підписи на накладних вчинені не ОСОБА_4 і відрізняються від підпису на довіреності № 78 від 19.06.2009 року. Крім того, відповідач заперечує період нарахування позивачем інфляційних і трьох відсотків річних .

В судовому засіданні 16.01.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

09.01.3009 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та ДП «ДУМБ»ВАТ «Прикарпатбуд»було укладено договір поставки товару відповідно до якого Постачальник зобовязується поставити Покупцю товар , а Покупець зобовязується прийняти товар і оплатити його.

Як вбачається з тексту позовної заяви, в період з березня 2009 року по грудень 2009 року Приватний підприємець ОСОБА_1 відпустив ДП «ДУМБ»ВАТ «Прикарпатбуд»товар та надав послуги на загальну суму 647835,78 грн., що підтверджується видатковими накладними, довіреностями на його отримання та актами здачі-приймання робіт (а.с.8-47), оплату за які відповідач здійснив частково. Заборгованість ДП «ДУМБ»ВАТ «Прикарпатбуд»за поставлений йому позивачем товар та надані послуги станом на 26.10.2011 року складала 599600,44 грн.

27.10.2011 року позивач направив відповідачу претензію про сплату суми боргу в розмірі 599870,43 грн. протягом 3-х днів з дня отримання претензії, яку відповідач залишив без відповіді і задоволення.

За порушення строків виконання грошового зобовязання , відповідно до п.5.2 Договору позивачем нарахований штраф в розмірі 32391,79 грн., та відповідно до ст..625 ЦК України, за період з червня 2008 року по жовтень 2010 року нараховані три відсотки річних в сумі 36200,08 грн. та інфляційні в сумі 86206,57 грн., які просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на укладений між ним та відповідачем договір поставки від 09.01.2009 року, на підставі якого, як стверджує ПП ОСОБА_1, в період з березня 2009 року по грудень 2009 року було здійснено поставку товару для ДП «ДУМБ»ВАТ «Прикарпатбуд»та надано послуги на загальну суму 647302,45 грн., що підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання товару та актами здачі-виконання робіт ( а.с.8-47), оплату за які відповідач здійснив частково в сумі 48235,34 грн.

Позивач стверджує, що заборгованість ДП «ДУМБ»ВАТ «Прикарпатбуд»за поставлений йому позивачем товар та надані послуги станом жовтень 2010 року складала 599600,44 грн.

Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, 27.10.2010 року позивач направив відповідачу претензію на суму 599870,43 грн., яку просив оплатити протягом трьох днів з дня отримання ( яку відповідач отримав 29.10.2010 року.

Відповідач заперечує проти наявності у нього заборгованості в сумі , зазначеній в позовнійзаяві. Як стверджує відповідач, в обґрунтування позовних вимог позивачем долучено до матеріалів справи видаткових накладних на суму 640935,78 грн., які позивач частково оплатив на суму 275000,00 грн., а саме: 21.05.2009 року на суму 100000,00 грн., 30.06.2009 року на суму 150000,00 грн. та 26.10.2009 року на суму 25000,00 грн.. Загальна сума оплати складає 275000,00 грн.

Таким чином, спростовуються доводи позивача про оплату боргу лише в сумі 48235, 34 грн., крім того, доказів сплати в такому розмірі позивач не подав, як і не зазначив період сплати такої суми.

Крім того, відповідач заперечує проти нарахованої йому суми боргу по трьох накладних, а саме : видаткова накладна №РН-0000193 від 29.05.2009 року на суму 2688,00 грн. не підписана отримувачем товару і по ній товар він не отримував; по видаткових накладних № РН-0000304 від 30.06.2009 р. на суму 88000,18 грн. та №РН-0000247 від 24.06.2009 року на суму 106559,89 грн. зазначений товар до них не поставлявся, а підписи на накладних вчинені не ОСОБА_4 і відрізняються від підпису на довіреності № 78 від 19.06.2009 року.

Як стверджує відповідач, довіреності на отримання товару ( зокрема довіреність №78 від 19.06.2009 року ) на підставі якої було виписано спірні видаткові накладні № РН-0000304 від 30.06.2009 р. на суму 88000,18 грн. та №РН-0000247 від 24.06.2009 року на суму 106559,89 грн., підписана не керівником підприємства, а першим заступником директора ДП «ДУМБ»ВАТ «Прикарпатбуд»ОСОБА_5, який не був уповноважений підписувати довіреності і який в подальшому працював на підприємстві позивача. Відповідач стверджує, що відпущений по зазначених вище накладних товар не встановленій особі ( можливо самому ОСОБА_5, який і підписав довіреності на отримання товару та сам його отримав) на підприємстві відповідача не обліковувався, відповідач його не отримував , а тому вважає , що зазначена сума вартості товару не може бути йому віднесена до заборгованості.

Не заслуговують на увагу суду доводи позивача , що зазначені поставки підтверджуються актом звірки розрахунків, який, як вбачається з матеріалів справи (а.с.50), підписаний лише бухгалтерами підприємств, оскільки жодною нормою чинного законодавства України взагалі не передбачено існування актів звірки взаєморозрахунків, такі документи виконують суто допоміжну функцію для спрощення взаємних розрахунків по договорах та звірки фактів сплати коштів. Як правило, подібні акти використовуються виключно у бухгалтерських службах.

У разі ж виникнення будь-яких спорів щодо наявності боргу, такому документу, як акт звірки, жодною нормою чинного законодавства України не надано права на підтвердження боргу, і тому такі акти звірки підлягають оцінці та перевірці нарівні із іншими документами по справі.

Згідно із ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказами у справі, відповідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, при цьому, як передбачено статтею 34 цього Кодексу, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, долучені позивачем до матеріалів справи видаткові накладні не містять печатки підприємства - отримувача товару, а у довіреності № 23 (а.с. 35) відсутній підпис керівника підприємства, в довіреності № 57 від 19.05.2009 року ( а.с.37) виписаної на ОСОБА_6 та довіреності № 78 від 19.06.2009 року ( а.с.38) виписаної на ОСОБА_4 зразки підпису особи, що одержала довіреність є ідентичними, а товар, відпущений на підставі цих довіреностей отримала не встановлена особа, чиї підписи на накладних ( а.с.12,13, 15,16,17,18,19,21,22.24) не відповідають підписам осіб, що отримала довіреності.

З огляду на викладене, зазначені документи не можуть бути належними і допустимими доказами отримання відповідачем товару. Проте, сам відповідач частково визнає , що отримав товар ( крім спірних накладних) , тому в частині позовних вимог по визнаних відповідачем поставках і не оплачених ним позовні вимоги підлягають до задоволення.

Зокрема, відповідач визнає отримання ним товару на суму 443687,71 грн. Фактично за спірний період ним оплачено кошти в сумі 275000,00 грн. Заборгованість за отриманий товар станом на день розгляду справи складає 168687,71 грн. і підлягає до стягнення з відповідача.

Стосовно долучених позивачем до справи актів здачі-приймання виконаних робіт за червень та жовтень 2009 року, то в них не визначено строку оплати цих робіт, претензії чи вимоги про їх оплату позивачем не виставлялось, отже строк їх оплати станом на день подання позову не настав і ці суми не підлягають до стягнення з відповідача.

Не є належним доказом погашення заборгованості долучена відповідачем до матеріалів справи видаткова накладна від 28.12.2011 року згідно якої ДП «ДУМБ»ВАТ «Прикарпатбуд» передало ПП ОСОБА_1 товар на суму 88000,00 грн., оскільки не містить посилань на повернення товару , а зустрічні вимоги відповідачем до позивача про зарахування однорідних вимог ДП «ДУМБ»ВАТ «Прикарпатбуд»не заявляло.

Що стосується нарахування позивачем штрафу в сумі 32391,79 грн. відповідно до умов п.5.2 Договору поставки, то такі вимоги необґрунтовані і спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно п.4.3 укладеного між сторонами договору поставки від 09.01.2009 року, оплата товару повинна була здійснюватись авансовими платежами в розмірі 100 % від попередньо виставленого рахунку. Таким чином, умовами договору передбачалась передоплата товару.

Як вбачається із долучених до позовної заяви видаткових накладних ( а.с.8-34) , в них відсутнє посилання на будь який договір. Довіреності на отримання товару (а.с.35-45) також не містять будь якого посилання на договір поставки. Таким чином, відпуск товару позивачем здійснювався не в межах укладеного між сторонами договору, а як позадоговірне.

З огляду на викладене, безпідставним є нарахування позивачем штрафу за порушення строків розрахунку, оскільки у видаткових накладних відсутня дата здійснення по них платежів.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України , якщо строк виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов'язано його початок.

Як вбачається з матеріалів справи, претензія про оплату в трьох денний термін з дня отримання претензії вартості відвантажених будівельних матеріалів на адресу ДП «ДУМБ»ВАТ «Прикарпатбуд» була надіслана 27.10.2010 року , одержана відповідачем 29.10.2010 року. Таким чином, крайній строк оплати визначений 01.11.2010 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із долученого позивачем розрахунку, ним нараховані три відсотки річних і інфляційні за період з 30.06.2008 року по 05.10.2011 року, що не відповідає періоду за який виникла про строчка боргу і сумі боргу.

Згідно здійсненого судом перерахунку ( а.с.109), сума трьох відсотків річних , розрахована із суми боргу 168687,71 грн. за період з 02.11.2010 року по 05.10.2011 року, складає та підлягає до стягнення в розмірі 4686,28 грн. Сума інфляційних за період з листопада 2010 року по жовтень 2011 року підлягає до стягнення в розмірі 8940,52 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи часткове визнання відповідачем боргу та відсутність доказів своєчасності його погашення, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 168687,71 грн. 4686,28 грн. 3% річних та 8940,52 грн. інфляційних обґрунтовані та підлягають до задоволення .

Судові витрати слід віднести на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог в розмірі 1832,15 грн. державного мита та 57,02 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з ДП «ДУМБ»ВАТ «Прикарпатбуд» (82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул..Механізаторів,1, код ЄДРПОУ 30084687) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1)168687,71 грн. основного боргу, 4686,28 грн. 3% річних, 8940,52 грн. інфляційних , 1832,15 грн. державного мита та 57,02 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решта позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя Н. Березяк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19.01.2012 року.

Суддя Березяк Н.Є.