Рішення № 20945305, 17.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-3/122-201217.01.12 За позовомКомунального підприємства з утримання житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» До Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 Простягнення 4950,00 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники:

Від позивачаОСОБА_2 - по дов. № 044/24-15 від 04.01.2012

Від відповідачане зявились

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства з утримання житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 4950,00 грн. боргу, який виник внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобовязань згідно договору зберігання № 45/47 від 31.12.2009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2012 було порушено провадження у справі № 5011-3/122-2012 та призначено її до розгляду на 17.01.2012.

Позивач в судовому засіданні 17.01.2012 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 17.01.2012 не зявився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 06.01.2012 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду надсилалась відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві : АДРЕСА_1, яка згідно свідоцтва № 356602 про державну реєстрацію фізичної особи підприємця є місцем проживання відповідача.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 17.01.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

31.12.2009 між Комунальним підприємством з утримання житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»(зберігач) та Фізичною особою підприємцем Ткачук Віктором Олексійовичем (поклажодавець) було укладено договір зберігання № 45/47 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору за умовами цього договору поклажодавець передає зберігачу, а зберігач приймає на відповідальне зберігання з 01.01.2010 до 30.06.2010 включно та зобовязується повернути поклажодавцеві майно зазначене у додатку № 1 до договору, а поклажодавець зобовязується оплачувати послуги по зберіганню.

Додатковою угодою № 1 від 01.07.2010 строк дії договору зберігання продовжено по 30.06.2011.

Згідно додатку № 1 до договору, який є актом приймання майна на зберігання від 31.12.2009 поклажодавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання наступне майно: експозітори в асортименті у кількості 50 одиниць.

Умовами договору визначено, що зберігання майна відбуватиметься в окремому приміщення (складі), що знаходиться а адресою : м. Київ, б-р Івана Лепсе, 28, склад № 5 (секція № 2) на площі 15 кв. м.

Спір виник в звязку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг зберігання майна, в звязку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 4950,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобовязується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно п. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

За умовами п. 3.2. договору плата за зберігання майна поклажодавця складає 55,00 грн. за 1 кв. м., що разом складає 825,00 грн. за місяць.

Пунктом 3.1.1. договору передбачено, що плата за зберігання майна сплачуються поклажодавцем незалежно від наслідків господарської діяльності поклажодавця щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок зберігача (без виставлення зберігачем поклажодавцю рахунків - фактур на оплату послуг по зберіганню майна), зазначений у розділі «Реквізити і підписи сторін», або на рахунок повідомлений поклажодавцю зберігачем у порядку визначеному п. 8.3. договору (рекомендованими листами або вручаються курєром особисто).

Відповідно до п. 2.2.6. договору поклажодавець зобовязався оплачувати фактичний строк зберігання згідно з розцінками, встановленими розділом 3 даного договору.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобовязання щодо своєчасного внесення плати за зберігання майна у період з 01.12.2010 по 30.06.2011 в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обгрунтвоаними розрахунками позивача складає 4950,00 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4950,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір»судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 1 ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»станом на 01.01.2011 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становила 941,00 грн.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Таким чином, розмір судового збору за розгляд позовних заяв поданих у 2011 році в господарському суді майнового характеру становив не менше 1 411,50 грн. та не більше 56 460,00 грн.

Як вбачається з конверту, в якому на адресу суду 04.01.2012 надійшла дана позовна заява, вона була надіслана до суду 20.12.2011, а тому в силу положень ч. 4 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України та п. 2 ст. 255 Цивільного кодексу України з приводу дотримання її оформлення має застосовуватись законодавство чинне на момент відправлення цієї позовної заяви.

Оскільки позивачем предявлено позовні вимоги в загальному розмірі 4950,00 грн., то судовий збір мав бути сплачений в розмірі 1411,50 грн.

Проте, позивачем подано платіжне доручення № 432 від 14.12.2011, з якого вбачається, що судовий збір сплачено в розмірі 1478,00 грн., тобто в більшому розмірі ніж передбачено законом.

Пункт 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»встановлює, що сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, зайво сплачений позивачем судовий збір в сумі 66 (шістдесят шість) грн. 50 коп. підлягає поверненню позивачу.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства з утримання житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»(м. Київ, вул. Оболонська, 34, код 31454734) 4 950 (чотири тисячі девятсот пятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 1 411 (одну тисячу чотириста одинадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Повернути Комунальному підприємству з утримання житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»(м. Київ, вул. Оболонська, 34, код 31454734) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 66 (шістдесят шість) грн. 50 коп., що перерахований згідно платіжного доручення № 432 від 14.12.2011. Платіжне доручення № 432 від 14.12.2011 залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 5011-3/122-2012.

СуддяВ.В.Сівакова Рішення підписано 19.01.2012.