Рішення № 20945127, 16.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/51116.01.12 За позовомПриватного підприємства «Залізничник»

ДоДержавного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця»

Простягнення 285600,81 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № 2 від 30.09.2011 р.;

від відповідача: ОСОБА_2. дов. № 47222-НЮ від 21.11.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Залізничник»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-західна залізниця»про стягнення 285 600, 81 грн.

Ухвалою від 31.10.2011 року було порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 02.12.2011 року.

В судове засіданні 02.12.2011 року представник позивача не зявився, проте 01.12.2011 року через канцелярію суду надав заяву про відкладення розгляду справи та додаткові документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження по справі.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.12.2011 року надав додаткові документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження по справі та усні пояснення, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.

Крім того, у судовому засіданні 02.11.2011 року представник відповідача подав клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/511, яке судом було розглянуто та задоволено.

У звязку з неявкою в судове засідання представника позивача, а також у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, суд задовольнив клопотання позивача та відклав розгляд справи до 16.01.2012 р.

13.01.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києві від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

16.01.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій останній просив стягнути суму основного боргу у розмірі 260000,00 грн., оскільки відповідачем частково було погашено заборгованість та додатково просив стягнути 1353,70 грн. процентів річних та 6994,81 грн. пені за період з 27.10.2011 року до 26.12.2011 року.

Судом у судовому засіданні 16.01.2012 р. була розглянута та прийнята заява позивача про уточнення позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні 16.01.2011 р. надав усні пояснення стосовно заявлених позовних вимог, відповідно до яких просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у даному судовому засіданні підтримав поданий ним відзив на позовну заяву, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 16.01.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Державним територіально-галузевим обєднанням «Південно-Західна залізниця»(покупець) та Приватним підприємством «Залізничник»(постачальник) був укладений договір поставки № ПЗ/НХ-1136/НЮ від 18.01.2011 р., відповідно до умов якого постачальник зобовязався у 2011 р. поставити та передати у власність покупцю певну продукцію, відповідно до специфікації (додаток № 1), а покупець зобовязався прийняти від постачальника та оплатити товар на умовах даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1.4. договору поставки № ПЗ/НХ-1136/НЮ від 18.01.2011 р. кількість та асортимент товару визначений у специфікації (додаток № 1), яка є невідємною частиною цього договору.

У специфікації до договору поставки сторони погодили, що постачальник передає покупцю сухар фрикційного амортизатора у кількості 9000 шт. на загальну суму 270000,00 грн.

Пунктом 5.2. договору встановлений наступний порядок розрахунків: покупець здійснює оплату поставленого товару, на підставі виставлених рахунків, протягом 75 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту прийому-передачі товару.

Пунктом 7.5 договору встановлено, що підтвердженням про одержання товару покупцем є акт прийому-передачі товару, підписаний уповноваженими представниками сторін.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання умов договору № ПЗ/НХ-1136/НЮ від 18.01.2011 р. ПП «Залізничник»поставило Державному територіально-галузевому обєднанню «Південно-Західна залізниця»товар на загальну суму 270000,00 грн., що підтверджується накладною № 1 від 17.03.2011р. та актом приймання-передачі товару від 17.03.2011 р. Проте відповідач свої зобовязання щодо сплати вартості поставленого товару у строк, встановлений в пункті 5.2 договору поставки № ПЗ/НХ-1136/НЮ від 18.01.2011 р., не виконав, оплативши частково після порушення провадження у справі 10000,00 грн., в іншій частині, що становить 260000,00 грн., борг залишився несплаченим.

Враховуючи наведене, позивач з урахуванням частково сплаченої суми боргу після порушення провадження, просить господарський суд стягнути з відповідача 260000,00 грн. основною боргу, 20065,76 грн. пені та 3883,56 грн. три проценти річних у звязку з неналежним виконання відповідачем своїх зобовязань за договором поставки № ПЗ/НХ-1136/НЮ від 18.01.2011 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Пунктом 5.2. договору № ПЗ/НХ-1136/НЮ від 18.01.2011 р. встановлено, що покупець здійснює оплату поставленого товару, на підставі виставлених рахунків, протягом 75 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту прийому-передачі товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 17.03.2011 був поставлений товар згідно специфікації, що підтверджується актом приймання-передачі товару від 17.03.2011 р., який підписаний представниками сторін. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, не розрахувався за поставлений товар, у звязку з чим його заборгованість складає 260000,00 грн.

Доводи відповідача про те, що поданий позивачем акт приймання-передачі товару від 17.03.2011 р не відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік», а отже не є доказом отримання товару відповідачем, суд не визнає підставою для відмови в позові, оскільки в матеріалах справи міститься акт приймання-передачі товару від 17.03.2011 р., який підписаний від відповідача уповноваженою особою, на яку була виписана довіреність № 43 від 17.03.2011 р.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 260000,00 грн.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись пунктом 9.2 договору № ПЗ/НХ-1136/НЮ від 18.01.2011 р. нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 20065,76 грн.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобовязання, дати направлення рахунку та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в розмірі 19950,40 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3883,56 грн. 3 % річних.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобовязання, дати направлення рахунку та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 3861,37 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця»(місцезнаходження: 01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6; код ЄДРПОУ 04713033) на користь Приватного підприємства «Залізничник»(місцезнаходження: 20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Піонтковського, 8, кв. 1, код ЄДРПОУ 31668761) 260000 (двісті шістдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 19950 (девятнадцять тисяч девятсот пятдесят ) грн. 40 коп. пені, 3861 (три тисячі вісімсот шістдесят одну) грн. 37 коп. 3% річних, 2756 (дві тисячі сімсот пятдесят шість) грн. 01 коп. - державного мита, 164 (сто шістдесят чотири) грн. 22 коп. судового збору та 235 (двісті тридцять пять) грн. 89 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

18.01.2012 року