Рішення № 20944969, 10.01.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи <Текст >

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.12 Справа № 17/5009/7303/11

Суддя Корсун В.Л.

за позовною заявою: публічного акціонерного товариства “Машзавод”, 85483, Донецька область, м. Новогродівка, вул. Вуглезбірна, 1

до відповідача: приватного підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про стягнення 8266,00 грн.

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 05.12.11 № 1168

від відповідача: ОСОБА_2, паспорт від 23.10.02 серія НОМЕР_2

СУТЬ СПОРУ:

14.11.11 до господарського суду Запорізької області звернулось публічне акціонерне товариство “Машзавод” (надалі ПАТ “Машзавод”) з позовною заявою про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_2 (далі ПП ОСОБА_2) за договором поставки від 29.12.09 № 50 заборгованості у розмірі 8266,00 грн. з яких: 6047,00 грн. - основний борг, 1523,84 грн. - 18 % річних та 695,16 грн. - інфляційні витрати.

У відповідності до ст. 21 ГПК України, 14.11.11 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву ПАТ “Машзавод” до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 14.11.11 судом порушено провадження у справі № 17/5009/7303/11, судове засідання призначено на 08.12.11. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи.

В судовому засіданні 08.12.11 судом оголошено перерву до 10.01.12.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 10.01.12, на підставі ст. ст. 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представникам сторін розяснено про час написання рішення у повному обсязі.

Позивачем заявлені вимоги на підставі ст. ст. 530, 536, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 231, 265 Господарського кодексу України. Позивач зазначав наступне. 29.12.09 між сторонами у справі укладено договір поставки № 50, на виконання умов якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 6047,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 29.12.09 № РН-0000674, копія якої міститься в матеріалах справи. Однак, зобовязання щодо оплати поставленого товару в строк, визначений у договорі, відповідач не виконав, внаслідок чого, станом на час розгляду справи в суді, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 6047,00 грн. Крім того, за порушення строків виконання основного зобовязання відповідачу нараховано 1523,85 грн. 18 % річних та 695,16 грн. - інфляційних витрат. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити.

Відповідач у відзиві від 10.01.12 на позовну заяву проти позовних вимог заперечує повністю. Вказує, що підпис на договорі поставки та на видаткових накладних поставлена не відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

29.12.09 між закритим акціонерним товариством “Машзавод”, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство “Машзавод”, (Постачальник) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (Покупець) укладено договір поставки № 50, за умовами якого (п. 1.1. договору) Постачальник зобовязався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність Покупця товар, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобовязався прийняти та оплатити товар.

Згідно з п. 1.4. договору, асортимент, вартість, кількість, строк поставки та умови оплати товару визначаються у Специфікаціях, які є невідємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.2. договору, Постачальник зобовязується передати товар Покупцю не пізніше строків, визначених у затвердженій специфікації.

Цей договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.10 (п. 10.1. договору).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що субєкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи № 17/5009/7303/11, на виконання умов спірного договору та відповідно до узгодженої Специфікації від 29.12.09 № 1, ПАТ “Машзавод” поставлено відповідачу товар на загальну суму 6047,00 грн.

Факт здійснення поставки товару на вказану суму підтверджується належними чином засвідченою копією видаткової накладної від 29.12.09 № РН-0000674, яка містяться в матеріалах цієї господарської справи.

Відповідно до умов п.п. 3.1., 3.2. договору, оплата партії товару здійснюється Покупцем в строк, визначений у Специфікації. Оплата здійснюється безготівковим розрахунком шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

У відповідності до умов Специфікації від 29.12.09 № 1, оплата поставки товару здійснюється зі знижкою 15 % з відстрочкою платежу 3 місяці.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи № 17/5009/7303/11 свідчать, що відповідач взятих на себе договірних зобовязань належним чином не виконав, оплату за прийнятий товар в строк, визначений у Специфікації від 29.12.09, не здійснив.

Позивачем заявлено до стягнення 6047,00 грн. основного боргу за поставлений товар за видатковою накладною від 29.12.09 № РН-0000674.

Факт поставки товару на суму 6047,00 грн. підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, враховуючи умови Специфікації від 29.12.09 № 1 в частині 15 % знижки за оплату товару, судом задовольняються вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 5139,95 грн. (5139,95 грн. = 6047,00 грн. 15 %) основного боргу. В іншій частині у задоволені вимоги про стягнення основного боргу судом відмовляється через необґрунтованість.

З підстав визначених у ч. 2 ст. 43 ГПК України, а також ст. ст. 33, 34 ГПК України судом не приймаються до уваги твердження відповідача відносно того, що на спірному договорі поставки від 29.12.09 та на видатковій накладній від 29.12.09 № РН-0000674 стоїть підпис не відповідача у справі оскільки наявний підпис у договорі та накладній скріплений печаткою ПП ОСОБА_2 будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів відповідачем не надано.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Пунктом 8.3. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції згідно п. 3.7. договору Покупець сплачує відсотки в розмірі 18 % річних, нарахованих на суму заборгованості Покупця за весь період користування грошовими коштами.

На підставі викладеного, позивачем заявлено до стягнення 18 % річних в сумі 1523,85 грн. за період з 30.03.10 по 23.08.11.

Розглянувши заявлену вимогу судом встановлено, що п. 3.7. умови договору поставки від 29.12.09 не містять. У звязку з чим, суд дійшов висновку про задоволення 3 % річних в сумі 215,88 грн., що нараховано за період з 30.03.10 по 23.08.11 на суму основного боргу 5139,95 грн. В іншій частині у задоволені вимог про стягнення річних судом відмовляється через необґрунтованість.

Також, позивачем заявлено до стягнення 695,16 грн. інфляційних витрат, що нараховані за період з серпня 2010 року по червень 2011 року.

Однак, сума інфляційних витрат згідно з розрахунком суду становить 621,56 грн., яка нарахована судом за період з серпня 2010 р. по червень 2011 р. на суму основного боргу 5139,95 грн. В іншій частині вимоги про стягнення інфляційних витрат відхиляються через необґрунтованість.

Згідно з вимогами ст. 6 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.11 № 02/163-48, який набув чинності 01.11.11, судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв'язку (п. 1).

У відповідності з нормами ст. 7 вказаного Закону, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); 5) закриття провадження у справі.

Згідно з ч.ч. 2 та 3 вказаної статті Закону, у випадках, установлених пунктом 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених ч. 1 цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Судом встановлено, що платіжним дорученням від 23.08.11 № 2424 позивачем сплачено державне мито в розмірі 105 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за платіжним дорученням від 29.09.11 № 2838. Крім того, як свідчать матеріали справи, 06.12.11 позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1411,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 06.12.11 № 3662.

Статтею 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” визначено, що сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку, зокрема, внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

З огляду на зазначене, держане мито в розмірі 105 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. підлягають поверненню позивачу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у розмірі 1020,70 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 21, 43, 45, 22, 33, 34, 49, 69, 82, 821, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3 в АБ “Металург” відділення № 31 м. Токмак, МФО 313582) на користь публічного акціонерного товариства “Машзавод” (85483, Донецька область, м. Новогродівка, вул. Вуглезбірна, 1, код ЄДРПОУ 14310336, р/р 26007302747621 у філії “Головне управління ПАТ Промінвестбанку в Донецькій області”, МФО 334635) - 5 139 (пять тисяч сто тридцять девять) грн. 95 коп. основного боргу, 621 (шістсот двадцять одну) грн. 56 коп. інфляційних витрат, 215 (двісті п'ятнадцять) грн. 88 коп. 3 % річних, 1020 (одна тисяча двадцять) грн. 70 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Видати довідки публічному акціонерному товариству “Машзавод” (85483, Донецька область, м. Новогродівка, вул. Вуглезбірна, 1, код ЄДРПОУ 14310336, р/р 26007302747621 у філії “Головне управління ПАТ Промінвестбанку в Донецькій області”, МФО 334635) на повернення з державного бюджету 105 грн. державного мита, сплаченого за платіжним дорученням від 23.08.11 № 2424 та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплаченого за платіжним дорученням від 29.09.11 № 2838.

Суддя В.Л. Корсун

Повне рішення складено 16.01.2012.

Згідно з оригіналом:

спеціаліст А.В. Козлова

16.01.2012