Рішення № 20944754, 18.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.01.12 р. Справа № 7/403

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

при секретарі судового засідання О.В.Журило

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка

До відповідача: Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк

Предмет спору: стягнення 3% річних в сумі 11088, 56 грн., інфляційних в сумі 40066, 80 грн., пені в сумі 3261,13 грн.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 довір.

Від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

У судовому засіданні 17.01.2012р. на підставі ст.77 ГПК України оголошено перерву до 18.01.2012р.

Публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго” м.Горлівка звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк про стягнення 3% річних в сумі 11088, 56 грн., інфляційних в сумі 40066, 80 грн., пені в сумі 3261, 13 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав суду договір про постачання електричної енергії №12/40 від 01.11.2004р.; рішення господарського суду Донецької області №7/62 від 11.05.2011р., №7/151 від 22.07.2010р., №38/201 від 03.08.2009р., №7/64 від 21.04.2009р., №№10/158 від 03.11.2008р., №20/167 від 31.07.2008р., №37/92 від 17.06.2008р.; ухвали господарського суду Донецької області №10/158 від 08.09.2008р., №16/185 від 20.08.2007р.; позовні заяви №1680 від 20.06.2008р., №2039 від 24.06.2009р., №376 від 20.03.2009р., №2252 від 15.08.2008р., №203 від 15.05.2007р.; заяву б/н (в рамках справи №10/158).

В судових засіданнях позивач вимоги підтримав, надав додаткові документи для залучення у справу, заперечив проти зменшення розміру стягуваної пені, посилаючись на той факт, що позивач по справі є субєктом господарювання державного сектора економіки та входить до переліку підприємств, які мають стратегічне значне для економіки та безпеки держави, а також на тяжке фінансове становище свого підприємства, в обґрунтування чого.

Відповідач у відзиві та у судовому засіданні зазначив, що рішення суду, що набрали чинності за своїми ознаками є новацією, які повинні бути виконані вже в порядку виконавчого провадження, вважає відсутньою свою вину в несвоєчасному виконанню як умов Договору так і судових рішень, оскільки відповідач є комунальним підприємством та знаходиться в тяжкому фінансовому стані. Зазначив, що особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що порушення такого зобовязання вчинене не з її вини (ст.617 ЦК України). Просить зменшити розмір стягуваної пені на 50% та відмовити у задоволенні вимог про стягнення 3% річних та інфляційних. Вважає, що позовні вимоги про стягнення суми боргу та донарахованих за іншими рішеннями сум неправомірно обєднані в одній позовній заяві. Зазначив про факт пропущення позивачем строку позовної давності по заявленим сумам, нарахованим за рішеннями суду №16/185 від 17.07.2007р. та №20/167 від 31.07.2008р. та просить застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності в цій частині вимог. Повідомив про погашення боргу за реактивну електроенергії за рішеннями суду №38/201 від 03.08.2009р., №7/151 від 22.07.2010р., №7/62 від 11.05.2011р., тоді як позивачем такі сплати в розрахунках 3% річних, інфляційних та пені не враховані. Просить залучити до участі у справу третю особу ВДВС Ворошиловського РУЮ.

В судовому засіданні 17.01.2012р. відповідач підтвердив, що розрахунок заявлених до стягнення сум здійснено арифметично вірно, що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №12/40 від 01.11.2004р. (далі по тексту Договір).

Відповідно до п.1 Договору, постачальник електричної енергії (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість згідно з умовами цього договору та додатками до договору, які є його невідємними частинами.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Рішеннями господарського суду Донецької області №7/62 від 11.05.2011р., №7/151 від 22.07.2010р., №38/201 від 03.08.2009р., №7/64 від 21.04.2009р., №№10/158 від 03.11.2008р., №20/167 від 31.07.2008р., №37/92 від 17.06.2008р., які набрали чинності, за неналежне виконання умов договору про постачання електричної енергії №12/40 від 01.11.2004р., з ОКП „Донецьктеплокомуненерго” стягнуто на користь ВАТ „Донецькобленерго”, правонаступником якого є позивач ПАТ „Донецькобленерго” кошти за неналежне виконання договірних зобовязань (несвоєчасну та не в повному обсязі оплату вартості електроенергії).

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ст. 598 цього ж кодексу, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобовязання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі вищевикладеного, посилаючись на наявність у відповідача простроченого (невиконаного) грошового зобовязання, позивач просить стягнути:

- 3% річних в сумі 11088, 56 грн. за період з 01.12.2008р. по 15.10.2011р.;

- інфляційні в сумі 40066, 80 грн. за період листопад 2008р. червень 2011р.;

- пеню в сумі 3261, 13 грн. за період з 26.03.2010р. по 24.07.2011р.

Під час розгляду даних вимог суд виходить з наступного.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобовязання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобовязання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобовязання виникають нові додаткові зобовязання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобовязання є заходами відповідальності за порушення основного зобовязання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобовязання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у звязку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобовязання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобовязань.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів з порушенням термінів, визначених п.п.2.2.3-2.2.4 цього договору та Додатком №5 до нього „Порядок розрахунків за електроенергію”, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобовязання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Наявність судового рішення про стягнення боргу та/або інших грошових сум за інші періоди невиконання боржником договірного зобовязання, відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями, вчиненням інших процесуальних дій по виконанню рішень суду, за відсутності реального виконання боржником свого зобовязання (добровільного чи примусового), не свідчать про припинення договірних правовідносин сторін та/або припинення зобовязань.

Таким чином, приписи вищевказаних норм права не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, суми, на яку заборгованість за грошовими зобовязаннями підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за виконання грошового зобовязання, і зокрема за період, що утворився після прийняття судом відповідного рішення.

Тобто, приписами чинного законодавство не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобовязання або його виконання із порушенням встановлених Договором (угодою тощо) термінів та не позбавлено кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

Крім того, стягнення пені за несвоєчасне виконання зобовязань передбачено сторонами безпосередньо в договорі про постачання електричної енергії.

За наведених обставин, заявлені вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних та пені є обґрунтованими та правомірними, у звязку з чим заперечення відповідача судом до уваги не прийняті.

Господарським судом перевірено розрахунок заявлених до стягнення, та відповідно:

-3% річних складають 11710, 43 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 11088,56 грн., що не суперечить приписам діючого законодавства;

-інфляційні складають 40009, 21 грн.;

-пеня складає 3261, 13 грн.

Відповідач також просить застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності в частині вимог про стягнення сум нарахованих за рішеннями суду №16/185 від 17.07.2007р., №20/167 від 31.07.2008р.

Згідно матеріалів справи, за невиконання умов Договору та несплату боргу, визначеного та стягнутого рішеннями суду №16/185 від 17.07.2007р., №20/167 від 31.07.2008р., позивач нарахував лише 3% річних та інфляційні.

Посилання відповідача на пропуск строк позовної давності щодо нарахування 3% річних та індексу інфляції судом до уваги не приймається, з огляду на наступне.

Відповідач наполягає на тому, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про захист свого права, суд відповідно до ст.267 Цивільного кодексу України при розгляді справи застосовує позовну давність.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З огляду на викладене, шляхом оцінки всіх матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності для нарахування інфляційних та 3% річних в частині визначення періоду такого нарахування (3% річних з 01.11.2008р. по 15.10.2011р., інфляційні з листопада 2008р. по червень 2011р.), враховуючи дату звернення з позовом до суду (31.10.2011р).

Таким чином, з огляду на здійснений господарським судом перерахунок заявлених до стягнення сум, вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 11088, 56 грн., інфляційних частково в сумі 40009, 21 грн.

Вимоги про стягнення сум інфляційних задоволенню не підлягають у звязку з безпідставністю заявлення.

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача стосовно зменшення суми стягуваної пені на 50%. В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, надав суду акт звірки заборгованості станом на 01.12.2011р., виписку з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” станом на 27.09.2011р., яка дійсна до 27.10.2011р., довідку про наявність значної заборгованості перед іншими юридичними особами (біля 600 наказів на загальну суму 92022021,42 грн.), витяг про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна, баланс станом на 01.10.2011р.

Позивач заперечив проти зменшення розміру стягуваної пені, посилаючись на той факт, що позивач по справі є субєктом господарювання державного сектора економіки та входить до переліку підприємств, які мають стратегічне значне для економіки та безпеки держави, а також на тяжке фінансове становище свого підприємства, надав суду договір укладений з ДП Енергоринок, перелік господарських товариств, пакети акцій яких передаються до статуного фонду НАК „Енергетична компанія України”, постанови Вищого господарського суду України №15/94 від 05.11.2009р., №37/134-09 від 23.02.2010р., акт звірки розрахунків з ДП „Енергоринок” станом на 01.09.2009р., претензії ДП „Енергоринок” до ВАТ „Донецькобленерго”, постанову про арешт коштів боржника від 03.06.2008р.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобовязання.

Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобовязанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи той факт, що відповідач є комунальним підприємством, згідно наявних у справі документів, є збитковим підприємством, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені підлягає задоволенню. Суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 20%.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 2608, 90 грн.

Вимоги про стягнення пені в залишковій сумі задоволенню не підлягають уз вязку із зменшенням стягуваної суми пені господарським судом.

Судом також розглянуто клопотання відповідача, в якому він просить залучити у справу в якості третьої особи ВДВС Ворошиловського РУЮ м.Донецька.

З огляду на приписи статей 26, 27 господарського процесуального кодексу України, той факт, що рішення, прийняте за результатами даної справи ніяким чином не вплине на права та обовязки ВДВС Ворошиловського РУЮ м.Донецька, у задоволенні клопотання судом відмовлено.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 527, 551, 598-609, 625, Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка задовольнити частково.

Стягнути з Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119) на користь Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка (84061, Донецька область, м.Горлівка, вул.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268; поточний рахунок Ново азовського РЕМ відокр.підрозд. Приазовських ЕМ 26001301512311 у філії Іллічівське ГВ ПАТ „Промінвестбанк” в м.Маріуполі, МФО 334442, ЄДРПОУ 00121096) 3% річних в сумі 11088, 56 грн., інфляційні в сумі 40009, 21 грн., пеню в сумі 2608, 90 грн.

Стягнути з Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119) на користь Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка (84061, Донецька область, м.Горлівка, вул.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268; рахунок 26001307550283 в філії Центрально-міського відділення ПАТ Промінвестбанк м.Горлівка Донецької області, МФО 334464) державне мито у сумі 543, 29 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235, 75 грн.

У задоволені вимог в залишковій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 18.01.2012р.

Суддя Сгара Е.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >