Рішення № 20943983, 17.06.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "16" червня 2011 р.по справі № 5004/546/11

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк"

до відповідача 1 Приватного підприємства "ІРОМА"

до відповідача 2 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про визнання недійсними договорів та стягнення 1 979 630,56грн.

Суддя: Філатова С.Т.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: ОСОБА_2, дов. № 1421-19 від 23.03.2010р.

від відповідача - 1: ОСОБА_3, дов. від 20.04.2010р.

від відповідача - 2: ОСОБА_3, дов. від 10.01.2011р.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін розяснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу згідно ст.22 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки сторін.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" звернулося з позовом до відповідача 1 Приватного підприємства "ІРОМА", відповідача 2 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів, а саме: договору оренди нежитлового приміщення з правом передання його в суборенду від 27.03.2004року, укладеного між Малим підприємством “Інкомсервіс” та фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1; договору оперативної оренди нежитлового приміщення від 01.04.2004 року, укладеного між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та КБ "Західінкомбанк" ТзОВ; договору оренди нежитлового приміщення з правом передання його в суборенду від 01.02.2005року, укладеного між Малим підприємством “Інкомсервіс” та фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1; договору оперативної оренди нежитлового приміщення від 01.02.2005року, укладеного між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та КБ "Західінкомбанк" ТзОВ; договору оренди нежитлового приміщення від 03.01.2006 року, укладеного між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та Житомирською філією КБ Західінкомбанк"; договору оперативної оренди нежитлового приміщення від 04.12.2006 року, укладеного між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та КБ "Західінкомбанк" ТзОВ; та стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 безпідставно одержаних коштів по договорах оперативної оренди нежитлового приміщення від 01.04.2004 року, 01.02.2005 року, 03.01.2006 року, 04.12.2006 року в розмірі 1 979 630,56 грн. та судових витрат по справі.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно рішення господарського суду Волинської області від 26.04.2010р. у справі №06/31-92 визнано недійсним договір купівлі продажу №4/12 укладений 04.12.1996р. між КБ "Західінкомбанк" та Малим підприємством “Інкомсервіс” та повернуто у власність банку нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1; рішення набрало законної сили з ухваленням постанови Вищого господарського суду України від 21.10.2010р. Отже, право власності на спірне приміщення від КБ "Західінкомбанк" до МП “Інкомсервіс” не переходило, тому МП “Інкомсервіс”, не будучи власником нерухомості, незаконно розпорядилося даним нерухомим майном, уклавши договори оренди №1 та №2, а пізніше відповідачем 1 було передано право розпорядження приміщенням відповідачу 2, який уклав договори суборенди даного приміщення без належних повноважень; умови даних договорів суперечать вимогам цивільного законодавства.

За період з квітня 2004р. по вересень 2007р. Банком на рахунок СПД ФО ОСОБА_1 було безпідставно сплачено орендні платежі на загальну суму 1979630,56 грн., тому суми орендної плати підлягають поверненню Банку в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 208 ГК України та ч. 1ст. 216 ЦК України.

Вказує, що у звязку з неспроможністю банком виконувати свої зобовязання, 12 лютого 2009р. постановою Правління НБУ № 68 з метою захисту інтересів кредиторів і вкладників, забезпечення схоронності капіталу й активів КБ „Західінкомбанк” ТзОВ, докладної оцінки його фінансового стану і вжиття відповідних заходів щодо приведення його діяльності у відповідність до вимог банківського законодавства, відновлення його платоспроможності й ліквідності, стабілізації діяльності, усунення порушень, причин та умов, що призвели до погіршення його фінансового стану, в КБ „Західінкомбанк” ТзОВ призначено тимчасову адміністрацію.

Відповідачі Приватне підприємство "ІРОМА" та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у запереченні від 03.02.2011р. позов ПАТ "Західінкомбанк" вважають безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення, виходячи із наступного:

Як вбачається із позовної заяви, позовні вимоги про визнання недійсними ряду договорів оренди та суборенди будівлі, що знаходиться в АДРЕСА_1, які були укладені позивачем з відповідачами в 2004-2006 роках, та стягнення з відповідача 2 - ОСОБА_1 1 979 630,56 грн. сплачених по договорах суборенди орендних платежів, ПАТ „Західінкомбанк" обґрунтовує рішенням господарського суду Волинської області від 26.04.2010 року, яким договір купівлі-продажу цієї будівлі від 04.12.1996 року був визнаний недійсним і остання повернута її попередньому власнику - КБ „Західінкомбанк".

Відповідно до рішення господарського суду Волинської області від 26.04.2010 року та постанови Вищого господарського суду України від 21.10.2010 року,якою це рішення було залишено в силі і скасована протилежна за змістом постанова Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2010 року,договір купівлі-продажу будівлі в АДРЕСА_1 від 04.12.1996 року був визнаний недійсним на підставі ст.57 ЦК УРСР в звязку з тим, що голова правління КБ „Західінкомбанк", яка від імені останнього укладала цей договір,була визнана не одноособовим органом управління банку як його керівник (як вказано в Статуті Банку), а представником банку, що діяла в порядку добровільного представництва, адже визнання недійсним договору внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною (ст.57 ЦК УРСР, ст.232 ЦК України) може мати місце лише в порядку добровільного представництва-коли одна із сторін діяла через представника,а не через свій орган управління.

За таких обставин, ПАТ „Західінкомбанк", звертаючись з позовом до суду 14.12.2010 року про визнання недійсними договорів оренди та суборенди , укладених у 2004-2006 роках та повернення сплаченої в цей період орендної плати, пропустив строк позовної давності, який в даному випадку становить три роки і перебіг якого почався не з моменту прийняття рішення суду про визнання недійсним договору купівлі- продажу будівлі, як вбачається з позовної заяви, а від дня укладення оспорюваних договорів оренди і суборенди та початку проведення оплати по них. Такий висновок обґрунтовується положеннями ст. ст. 92, 261 ЦК України.

Вказує, що якщо договір купівлі-продажу будівлі, як сказано в позовній заяві, послужив підставою для укладення пізніше договорів оренди і суборенди цієї будівлі (які, начебто є похідними від договору купівлі-продажу), то в даному випадку необхідно враховувати наступне:

договір купівлі-продажу від 04.12.1996 року, відповідно до рішення суду, був укладений на невигідних для банку умовах внаслідок зловмисної домовленості представника банку ОСОБА_2 з директором МП „Інкомсервіс" Бусолом М.В. Тому КБ „Західінкомбанк", який як юридична особа, діючи через свої органи управління, з моменту укладення цього договору не міг не знати про порушення свого права, а саме: невигідність та економічну недоцільність для банку (довірителя) цього договору внаслідок недобросовісного виконання представником (повіреним) даного йому доручення, як це вказано в рішенні господарського суду Волинської області від 24.04.2010 року.

Той факт, що ОСОБА_2. займала в цей час і в наступні періоди до 2008 року, посаду голови правління КБ „Західінкомбанк", в звязку з чим банк міг бути позбавлений можливості своєчасно звернутись до суду за захистом свого права (принаймні, так цю обставину трактує позивач), не може в даному випадку розглядатись як поважна причина пропуску строку позовної давності з огляду на дві наступні обставини:

по-перше, дії ОСОБА_2 по укладенню договору купівлі-продажу від 04.12.1996 року судом кваліфіковані як недобросовісні дії представника банку, яка до органів управління останнього,зазначених в ст.29 ЦК УРСР, відношення не має,а, отже,і не могла вплинути на приховування від цих органів факту заподіяння банку шкоди;

по-друге, згідно з Статутом КБ „Західінкомбанк",чинного в період спірних правовідносин,вищим органом управління банку були збори уповноважених представників учасників та Рада банку,яким правління та його голова були підзвітні. Крім цього, в банку працювала ревізійна комісія,яка здійснювала контроль за фінансово-господарською діяльністю банку.

Таким чином,діючи як юридична особа через ці органи, які вказано в ст.92 ЦК України, позивач в особі його попередника не тільки міг, а й відповідно до своїх установчих документів зобовязаний був дізнатись про факт укладення невигідного для банку договору купівлі-продажу зазначеної будівлі. І відповідно реагувати.

Оскільки таке реагування проявилось в подальшому в укладенні, після укладення договору купівлі - продажу, договорів оренди і суборенди будівлі, то це може бути розцінене лише як прояв необачності та поверховості в роботі органів управління банку, а, отже, і банку як позивача загалом, і аж ніяк не бути кваліфіковане як поважна причина пропуску строку позовної давності цією ж юридичною особою.

Позивач у поясненні від 12.04.2011р., посилаючись на ч. 3 ст. 4 ГПК України, статтю 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", судові рішення Європейського суду з прав людини зауважує, що саме ПАТ "Західінкомбанк" є законним власником будівлі у м. Житомир, а ПП „ІРОМА" не було власником переданого за Договором оренди №1 від 27.03.2004 року майна (оскільки судом у справі № 06/31-92 доведено недійсність правочину щодо придбання 04.12.1996 року відповідачем 1 нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1) - причому цей факт, а також факт зловмисної домовленості сторін при укладанні договору купівлі-продажу приміщення не може ставитися судом під сумнів та є таким, який знімає необхідність додаткового доведення зазначених обставин та фактів.

Зазначає, що представник відповідачів у своїх письмових запереченнях намагається повторно доводити той факт, що ОСОБА_2., перебуваючи на посаді голови правління Західінкомбанку і, діючи як представник банку, не має відношення до органів управління банком. А, відповідно, вона не могла вплинути на приховування від вищого органу управління банком (по тексту заперечення - збори уповноважених представників учасників) факту заподіяння банку шкоди.

За наведених вище обставин та фактів, безсумнівною є наявність у ПАТ "Західінкомбанк" права власності на приміщення, що визначає правовий інтерес позивача до поточного спору. При цьому, договір купівлі-продажу приміщення №4/12 визнано недійсним з моменту укладення, тобто з 04.12.1996року. Отже, станом на 04.12.1996року відповідачі не були власниками приміщення, яке було предметом оспорюваних договорів. Рішенням суду у справі № 06/31-92 доведено відсутність речових прав ПП „ІРОМА" на предмет оренди за Договором оренди № 1 та Договором оренди №2.

Таким чином, відповідачі не довели, що вони були наділені відповідною компетенцією щодо укладення договорів оренди і суборенди на підставі закону або правочину. Адже недійсні правочини не тягнуть за собою жодних правових наслідків, окрім тих, що пов'язані з їх недійсністю, як це визначено статтею 216 ЦК України. Аналогічні висновки зроблені і в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 року № 3 „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", а також в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними".

Зауважує, що саме після того, як рішення у справі № 06/31-92 вступило в законну силу, ПАТ "Західінкомбанк" і дізнався, що ПП „ІРОМА" не набуло права власності на приміщення у м.Житомир, а відповідно ніколи і не мало жодних речових прав на це майно.

Вказує, що відповідно до ст. 761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Так як майнові права на приміщення ніколи не належали ні ПП „ІРОМА", а ні СПД ОСОБА_1, відповідно вони не мали права передавати приміщення Банку в оренду.

На виконання вимог суду представник позивача долучає до матеріалів справи копії статутів ТзОВ КБ «Західінкомбанк»в редакціях від 1999р., 2002р. і 2006р.

В судовому засіданні 14.06.2011р. представник позивача стверджує, що правочин є оспорюваним, відповідач не мав повноважень для передачі майна в оренду згідно з рішенням господарського суду Волинської області від 26.04.2010р. у справі № 06/31-92

В судовому засіданні 14.06.2011р. оголошено перерву згідно ст.77 ГПК України до 16.06.2001р. до 15:00год. для представлення відповідачем додаткових доказів по справі.

Представник відповідача позов заперечує, стверджує пропуск строку позовної давності. Долучає до матеріалів справи Статут підприємства "Інкомсервіс" від 1994р. та Статут ПП "Ірома" від 2010р.

Господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши долучені до матеріалів справи докази,

встановив:

12 листопада 1996 року КБ «Західінкомбанк»(правонаступником якого був КБ "Західінкомбанк" ТзОВ і є ПАТ «Західінкомбанк», що стверджується Статутом ПАТ «Західінкомбанк», затвердженим наказом тимчасового адміністратора №05-ОД-02 від 12.02.2010р., погодженим НБУ 02.03.2010р., зареєстрованим 17.03.2010р. під №11981050007005236) придбало у власність нежитлову будівлю площею 1006,29 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу № 1/96 у АБ «Інко».

4 грудня 1996р. КБ «Західінкомбанк»продав Малому підприємству «Інкомсервіс»правонаступником якого є Приватне мале підприємство «Ірома», що стверджується Статутом ПП "Ірома", зареєстрованим 01.02.2010р. під №11981050005003198, вказане приміщення за договором купівлі-продажу № 4/12.

27.03.2004року відповідач-1 з однієї сторони та фізична особа-субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (відповідач-2) з іншої сторони уклали договір оренди нежитлового приміщення з правом передання його в суборенду (далі Договір оренди №1).За умовами цього Договору відповідач-1 передав відповідачу-2 в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 1081кв.м. що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1.

01.04.2004 року між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та КБ "Західінкомбанк" TзOB було укладено Договір оперативної оренди нежитлового приміщення (Договір суборенди № 1). За умовами цього Договору суборенди №1 ПАТ "Західінкомбанк" прийняло в платне користування нежитлове приміщення загальною площею 1081,0 кв.м. На виконання Договору суборенди №1 сторонами складено Акт приймання-передачі приміщення від 01.04.2004року.

01.02.2005року відповідач 1 з однієї сторони та відповідач 2 з іншої сторони уклали Договір оренди нежитлового приміщення з правом передання його в суборенду (Договір оренди-2). За умовами цього Договору відповідач 1 передав відповідачу 2 в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 640 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

01.02.2005року року між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та КБ "Західінкомбанк" TзOB було укладено Договір оперативної оренди нежитлового приміщення (Договір суборенди № 2). За умовами договору суборенди №2 Банк прийняв у платне користування нежитлове приміщення загальною площею 640,00 кв.м. На виконання договору суборенди №2 сторонами складено Акт приймання-передачі приміщення 01.02.2005року.

03.01.2006 року між СПД ОСОБА_1 та КБ "Західінкомбанк" TзOB було укладено Договір оренди нежитлового приміщення (Договір суборенди №3). За цим договором Банк прийняв у платне користування нежитлове приміщення загальною площею 534,8 кв.м.

04.12.2006 року СПД ОСОБА_1 та КБ "Західінкомбанк" TзOB було укладено Договір оперативної оренди нежитлового приміщення (Договір суборенди №4). За умовами цього Договору Банк прийняв у платне користування нежитлове приміщення загальною площею 534,8 кв.м.

За період з квітня 2004 року по вересень 2007 року Банком на рахунки СПД ОСОБА_1 було сплачено орендні платежі в загальній сумі 1979630,70грн., що стверджується банківськими виписками Житомирської філії ПАТ "Західінкомбанк", виписками про операції по рахунку субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Т.1 а.с. 10, 43-78, 101-154).

Рішенням господарського суду Волинської області від 26.04.2010 року по справі № 06/31-92 визнано недійсним договір купівлі-продажу №4/12, укладений 04.12.1996р. між Комерційним банком «Західінкомбанк»та Малим підприємством «Інкомсервіс», повернено у власність ПАТ «Західінкомбанк»нежитлове приміщення з господарськими спорудами, а також стаціонарно встановлене обладнання, загальною площею 1006,29 кв.м., що знаходиться у Приватного підприємства «Ірома»за адресою: АДРЕСА_1.

21.10.2010 року Постановою Вищого господарського суду України по справі № 06/31-92 рішення господарського суду Волинської області від 26.04.2011року залишено без змін.

Тобто, факт невідповідності законодавству договору купівлі- продажу № 4/12 від 04.12.1996р.,укладеного між КБ «Західінкомбанк»та МП «Інкомсервіс», який передбачав набуття МП «Інкомсервіс»права власності на нежитлове приміщення загальною площею 1006,29 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 встановлений рішенням господарського суду Волинської області від 26.04.2010р. у справі № 06/321-92, яке набрало законної сили.

У відповідності до ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Правовим наслідком недійсності договору купівлі-продажу № 4/12 від 04.12.1996р. є неможливість вважати правомірним набуття МП «Інкомсервіс»права власності на нежитлове приміщення у АДРЕСА_1.

Згідно до ч.1 ст.216 і ч.1 ст.236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його укладення і не створює ніяких юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.Такий правочин не може бути законною підставою для набуття права власності на майно, у даному випадку- набуття права власності МП «Інкосервіс»на нежитлове приміщення.

Правовим наслідком недійсності договору купівлі-продажу № 4/12 від 04.12.1996р. є також незаконність угод з розпорядження нежитловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 в межах правовідносин оренди, суборенди,оскільки в силу ст.761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, яка має майнові права.

Здавання майна в оренду є одним із способів здійснення належного наймодавцю права власності, зокрема повноваження розпорядження майном, що входить до його складу.

За змістом ст.774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Не будучи законним власником нежитлового приміщення, МП «Інкомсервіс»не вправі було розпоряджатися ним на свій розсуд, в тому числі і передавати майно в оренду підприємцю ОСОБА_1 з наданням їй права передання обєкту оренди в суборенду, оскільки дійсність договору суборенди напряму залежить від відповідності закону договору оренди.

Незаконне набуття МП «Інкомсервіс»права власності на нежитлове приміщення у АДРЕСА_1 зумовлює недійсність оспорюваних власником майна як договорів оренди від 27.03.2004р., 01.02.2005р., укладених між МП "Інкомсервіс" і субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, так і (за правовою природою) договорів суборенди від 01.04.2004р., 01.02.2005р., 03.01.2006р., 04.12.2006р., укладених між субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та КБ «Західінкомбанк»ТзОВ.

За змістом частини 1 статті 761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі, тому МП «Інкомсервіс»неправомірно передало вищезгадане нерухоме майно в оренду підприємцю ОСОБА_1 з правом передання в суборенду КБ «Західінкомбанк», яке згідно з рішенням господарського суду Волинської області № 06/31-92 від 21.10.2010р. було власником даного приміщення.

Отже, договори оренди від 27.03.2004р., 01.04.2004р., 01.02.2005р., 01.02.2005р., 01.02.05р., 03.01.2006р., 04.12.2006р. на підставі ч.1 ст. 203 та ст..215 ЦК України слід визнати недійсними, оскільки вони за своєю суттю та змістом не відповідають приписам ст.761 ЦК України.

До того ж, через те, що підприємець ОСОБА_1, не маючи повноважень на розпорядження нежитловим приміщенням від законного власника, як встановлено судовим рішенням у справі № 06/31-92, протиправно передавала приміщення в суборенду власнику даного приміщення КБ «Західінкомбанк»ТзОВ, внаслідок чого останнім на рахунки підприємця ОСОБА_1 було сплачено орендні платежі на суму 1 979630,70 грн., що стверджується банківськими виписками Житомирської філії ПАТ "Західінкомбанк", виписками про операції по рахунку субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Т.1 а.с. 10, 43-78, 101-154).

Зважаючи те, що на виконання умов недійсних угод 01.04.2004р., 01.02.2005р., 03.01.2006р., 04.12.2006р., укладених між субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та КБ "Західінкомбанк" ТзОВ, позивачем (фактичним власником приміщення) було перераховано на користь підприємця ОСОБА_1 орендні платежі на суму 1979630,70 грн. вони підлягають поверненню відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, згідно якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

До стягнення підлягають 1 979 630,56грн. безпідставно одержаних орендних платежів відповідно до суми позову.

З зазначених вище приписів ст.ст.203,215,761 ЦК України, суд не приймає заперечення відповідачів про те, що оспорювані договори не містять у собі положень, які б вступали в суперечність з вимогами ст.203,ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки це є власним тлумаченням як змісту законодавства, так і рішення господарського суду Волинської області №06/31-92 від 21.10.2010р., що набрало законної сили, а оспорювані правочини не відповідають приписам ст.761 ЦК України.

Суд не приймає твердження відповідачів про пропуск позивачем строків позовної давності з посилкою на ст.ст.92,261 ЦК України.

При цьому виходить із наступного:

За змістом ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Недійсність оспорюваних правочинів обґрунтована відсутністю повноважень відповідачів по розпорядженню майном, переданим в оренду (суборенду), за приписами ст.761 ЦК України.

Факт неправомірного набуття права власності на нежитлове приміщення МП «Інкомсервіс»встановлений рішенням господарського суду Волинської області від 26.04.2010р. по справі № 06/31-92 ,що вступило в законну силу згідно з постановою ВГСУ від 21.10.2010р.

З цього часу позивач набув права на захист порушених матеріальних прав як законний власник нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 що вибуло з його володіння за зловмисною домовленістю сторін при укладенні договору купівлі-продажу № 4/12 від 04.12.1996р. згідно рішення господарського суду Волинської області № 06/31-92.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги є підставними і підлягають до задоволення.

Господарський суд, керуючись ст.ст.203, 215, 216, 261, 761 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсними: Договір оренди нежитлового приміщення з правом передання його в суборенду від 27.03.2004року, укладений між Малим підприємством “Інкомсервіс” та фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1; Договір оперативної оренди нежитлового приміщення від 01.04.2004 року, укладений між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та КБ "Західінкомбанк" ТзОВ; Договір оренди нежитлового приміщення з правом передання його в суборенду від 01.02.2005року, укладений між Малим підприємством “Інкомсервіс” та фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1; Договір оперативної оренди нежитлового приміщення від 01.02.2005року, укладений між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та КБ "Західінкомбанк" ТзОВ; Договір оренди нежитлового приміщення від 03.01.2006 року, укладений між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та Житомирською філією КБ Західінкомбанк"; Договір оперативної оренди нежитлового приміщення від 04.12.2006 року, укладений між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та КБ "Західінкомбанк" ТзОВ.

3. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_2 код НОМЕР_1

на користь Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк", м.Луцьк, пр.Перемоги, 15, код ЄДРПОУ 19233095

1 979 630,56 грн. в повернення орендних платежів, 19 796,31грн. витрат по сплаті державного мита та 236грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Філатова С. Т.

Повний текст рішення виготовлено

17.06.2011р.