Рішення № 20943973, 18.01.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

18 січня 2012 р. Справа 2/160/2011/5003

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01030, м. Київ, бульвар Шевченка, 18) 20150, м. Вінниця, вул. Соборна, 8

до: Прокуратури Вінницької області 21050, м. Вінниця, вул. Володарського, 33

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державного казначейства у Вінницькій області, 21100 м. Вінниця, вул. Пирогова, 29

про стягнення 4 403,48 грн.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача, ОСОБА_1 - за довіреністю;

відповідача, ОСОБА_2 - за довіреністю;

третя особа, ОСОБА_3 - (без повноважень), зі слів- представник ГУ ДКСУ у Вінницькій

області.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Прокуратури Вінницької області про стягнення 4 403,48 грн. заборгованості за надані телекомунікаційні послуги в тому рахунку: 3091, 65 грн. - основного боргу, 24,59 грн. - пені, 959,47 грн. - інфляційних втрат, 327,77 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 29.12.2011 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №2/160/2011/5003 з залученням до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління державного казначейства у Вінницькій області. Вказаною ухвалою суду призначено справу до розгляду на 18.01.2012 р.

18.01.2012 року в судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила суд задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнала повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та в з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

25.05.2004 р. між ВАТ “Укртелеком” в особі центру електрозвязку №7 м. Тростянець Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" та Тростянецькою міжрайонною прокуратурою Вінницької області укладено договір № 29 про надання послуг електрозвязку.

Згідно з п.1 договору підприємство звязку надає послуги електрозвязку, перераховані в додатку 1, і безплатні послуги, перераховані в додатку 2.

Підприємство звязку зобовязане забезпечувати безперебійне і якісне надання послуг телефонного звязку (п.п.2.1., 2.1.1.).

Відповідно до п.3.2.8. договору споживач зобовязаний: своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.

Послуги, які надаються підприємством звязку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством (п.4.1.); споживач сплачує послуги звязку за спільно погодженою авансовою системою оплати (п.4.2.); у разі застосування авансової системи оплати споживач для одержання послуг звязку проводить щомісячно, до 20-го числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг (п.4.6.).

У разі несплати за надані послуги звязку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня (п.5.8.).

Цей договір набирає чинності з дня підписання і діє пять років (п.7.1.); якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення, то договір вважається дійсним на той же термін (п.7.2.); додатки, оформлені в письмовій формі та підписані сторонами з метою належного виконання цього договору, а також додаткові угоди, укладені в період цього договору, є невідємними частинами цього договору (п.7.5.).

Згідно наданих позивачем рахунків за період з 01.09.2009р. по 01.12.2011 р. відповідачу надано послуг на загальну суму 16 197,48 грн.

Відповідач здійснив оплату за надані у вказаному періоді послуги на суму 13 105,83 грн. в звязку за чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 3091,65 грн.

За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення 24,59 грн. - пені, 959,47 грн. - інфляційних втрат, 327,77 грн. - 3% річних.

У зв'язку з тим, що в добровільному порядку відповідач відмовляється сплачувати борг, позивач був змушений звернутися до суду із вказаним позовом.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір №29 від 25.05.2004 року є договором про надання послуг.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню послуг електрозв'язку належним чином, про що свідчать своєчасно виставлені та отримані відповідачем рахунки на оплату послуг електрозв'язку.

Однак, відповідач не виконав свого обов'язку щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги згідно умов укладеного договору №29 від 25.05.2004 року, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 3091,65 грн., про що свідчить відсутність доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на зазначену суму.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 3091,65 грн. заборгованості за надані послуги зв'язку підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 24,59 грн. - пені, 959,47 грн. - інфляційних збитків, 327,77 грн. - 3% річних.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України "Про телекомунікації" у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 5.8 договору в разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги про стягнення 24,59 грн. - пені, 959,47 грн. - інфляційних втрат, 327,77 грн. - 3% річних в межах заявлених позивачем періодів правомірні та підлягають стягненню в повному обсязі, так як є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду належних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на судовий збір покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 546, 549, 551, 610, 611, 625, 629, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198, 231, 232 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з Прокуратури Вінницької області (вул. Володарського, 33, м. Вінниця, 21050 код ЄДРПОУ - 02909909) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01030, м. Київ, бульвар Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766 ) 3091, 65 грн. - основного боргу, 24,59 грн. - пені, 959,47 грн. - інфляційних втрат, 327,77 грн. - 3% річних, 1411,50 грн. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі та третій особі рекомендованим листом.

Суддя Мельник П.А.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 18 січня 2012 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2, 3 - позивачу 20150, м. Вінниця, вул. Соборна, 8; 01030, м. Київ, бульвар Шевченка, 18

4 - відповідачу 21050, м. Вінниця, вул. Володарського, 33

5 - третій особі 21100 м. Вінниця, вул. Пирогова, 29