Постанова № 20941810, 11.01.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2012 р. Справа № 5024/1160/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,

суддівКостенко Т.Ф.,

Полянського А.Г.

розглянувши матеріали

касаційної скаргиПриватного підприємства "Жиспіна", м. Херсон

на постановуОдеського апеляційного господарського суду

від 20.09.2011 року

у справі господарського суду Херсонської області

за позовомПублічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" в особі Херсонської філії АКБ "Індустріалбанк", м. Херсон

доПриватного підприємства "Жиспіна", м. Херсон

провизнання договору недійсним та визнання права власності на об'єкт нерухомості за участю представників

позивача: Лущай В.О.,

відповідача: не зявився

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" в особі Херсонської філії АКБ "Індустріалбанк" (далі за текстом Херсонська філія АКБ "Індустріалбанк") звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до приватного підприємства "Жиспіна" (далі за текстом ПП "Жиспіна") про визнання договору недійсним та визнання права власності на об'єкт нерухомості.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 28.07.2011 року залишеним без змін постановою Одеського апеляційного госопарського від 20.09.2011 року позовні вимоги Херсонської філії АКБ "Індустріалбанк" задоволено частково: відмовлено у позові щодо визнання недійсним договору купівлі - продажу свердловини № 12, укладеного 18.05.2005 року ОСОБА_1 та ПП "Жиспіна", визнано за ПАТ АКБ "Індустріалбанк" право власності на свердловину № 12 по АДРЕСА_1.

Судові акти господарських судів мотивовано тим, що належним способом захисту права в межах цього спору є позов про визнання права власності, а позов про визнання недійсним договору в даному випадку не призводить до захисту спірного права, і відповідно, кваліфікується як неналежний спосіб захисту права.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ПП "Жиспіна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 20.09.2011 року та рішення місцевого господарського суду від 28.07.2011 року, а матеріали справи направити на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

Позивачем було подано відзив на касаційну скаргу, в якому Херсонська філія АКБ "Індустріалбанк" просила касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а судові акти попередніх судових інстанцій без змін.

Розпорядженням від 10.01.2012 року № 03.08-05/8 сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя Сибіга О.М., судді Костенко Т.Ф., Полянський А.Г.

В судовому засіданні представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів залишити без змін, а касаційну скаргу відповідача без задоволення.

Відповідача згідно з приписами ст.1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що в забезпечення кредитного договору № 2301/0200/1/09 від 09.06.2009 року між АКБ "Індустріалбанк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець), як майновим поручителем виконання ТОВ "Літо" своїх зобовязань, було укладено договір застави нерухомого майна (іпотеки) № 2301/Z03/1/09 від 09.06.2009 року.

На підставі вищевказаного Договору іпотеки Херсонським державним бюро технічної інвентаризації було зареєстровано за ПАТ АКБ "Індустріалбанк" право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за реєстровим № 1343, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 24981271 від 05.01.2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що при оформленні права користування земельною ділянкою, на якій розташований спірний обєкт нерухомого майна, виконавчий комітет Херсонської міської ради листом від 23.07.2010 року № 8-5901-4/12 та Херсонська обласна державна адміністрація листом від 30.07.2010 року № 505-4611/0/8-10/39/404 повідомили позивача про те, що право власності на свердловину № 12 на підставі договору купівлі-продажу від 18.05.2005 року належить ПП "Жиспіна".

Оскільки на свердловину подано правовстановлюючі документи від двох осіб, то право власності на неї слід визначити в судовому порядку і оформлення права користування земельною ділянкою під свердловиною здійснюватиметься на власника споруди.

В матеріалах справи міститься договір купівлі-продажу від 18.05.2005 року, який було укладено між ПП "Жиспіна" та ОСОБА_1, відповідно до умов якого останній продав, а відповідач придбав свердловину № 12, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є визнання права власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 575 Цивільного кодексу України іпотека є окремим видом застави.

Правовідносини пов'язані з іпотекою (заставою) нерухомого майна врегульовано Законом України "Про іпотеку" від 05.06.2003 року № 898-ІV.

Так, 09.06.2009 року між АКБ "Індустріалбанк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець), як майновим поручителем ТОВ "Літо", було укладено договір застави нерухомого майна (іпотеки) № 2301/Z03/1/09.

Стаття 33 Закону України "Про іпотеку" передбачає підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно з ч. 1 якої у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Частиною 3 ст. 33 вказаного Закону чітко встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору; позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки; договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону; визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 37 вказаного Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на ту обставину, що вищевказані норми передбачають набуття права власності іпотекодержателем шляхом передачі йому іпотекодавцем права власності на предмет іпотеки, а не визнання цього права.

Проте, сторонами питання про звернення стягнення на спірний предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору вирішено не було.

Приписи ст. ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку" не передбачають судового захисту щодо визнання права власності на предмет іпотеки.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що в судовому порядку право іпотекодержателя одержати задоволення за рахунок предмета іпотеки реалізується виключно шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки такого способу захисту права іпотекодержателя як визнання права власності на іпотечне майно Законом України "Про іпотеку" не передбачено.

Крім того, суд касаційної інстанції відзначає, що Херсонською філією АКБ "Індустріалбанк" не було здійснено позасудового врегулювання спору, зокрема, укладення окремого договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню, або звернення до нотаріальних органів для вчинення виконавчого напису.

За таких обставин, всупереч покладеному на суди обов'язку щодо повного та всебічного зясування дійсних обставин справи, суди на вищенаведене уваги не звернули, а тому судові акти попередніх інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати обставини справи, дійсні права та обовязки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга приватного підприємства "Жиспіна" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2011 року підлягає задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу задовольнити.

2. Рішення господарського суду Херсонської області від 28.07.2011 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2011 року у справі № 5024/1160/2011 скасувати.

3. Справу № 5024/1160/2011 направити на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді: Т.Ф. Костенко

А.Г. Полянський