Постанова № 20941744, 18.01.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2012 р. Справа № 5019/1281/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, суддіКузьменка М.В.,

суддіВасищака І.М.,

суддіПалій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Облспецпостач"

Рівненської обласної ради

на рішення господарського суду Рівненської області від 22.08.2011р. та

постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.10.2011р.

у справі № 5019/1281/11

за позовом Комунального підприємства "Облспецпостач" Рівненської обласної ради

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 54 191,24 грн. пені, інфляційних втрат та річних

та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Комунального підприємства "Облспецпостач" Рівненської обласної ради

про стягнення 128 657,76 грн. пені, інфляційних втрат та річних,

за участю представників сторін:

від КП "Облспецпостач": не з'явився,

від ФОП ОСОБА_1: ОСОБА_1, ОСОБА_2 довіреність у справі,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Облспецпостач" Рівненської обласної ради звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 і просило суд стягнути з останнього 11 812,12 грн. пені, нарахованої за період з 01.11.2008р. по 30.04.2009р., 7 445,74 грн. 3% річних, нарахованих з 01.11.2008р. по 01.06.2011р., та 34 933,38 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.07.2008р. по 01.06.2011р.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого зобов'язання за договором оренди №4/10 від 01.04.2007р. щодо своєчасної та у повному обсязі сплати орендних платежів. При цьому позивач посилається на те, що факт невиконання відповідачем свого зобов'язання щодо сплати орендних платежів у період з липня по жовтень 2008р. у сумі 96 065,64 грн. встановлено рішенням господарського суду Рівненської області від 13.09.2010р. в іншій справі №15/07.

До початку розгляду справи по суті заявлених вимог, відповідач подав до позивача зустрічний позов і просив суд стягнути з останнього 31 709,16 грн. пені, 20889,23 грн. 3% річних та 76 059,37 грн. інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку з невиконанням позивачем свого зобов'язання щодо відшкодування вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна на суму 257 884,22 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 22.08.2011р. (суддя Бережнюк В.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.10.2011р. (головуючий, суддя Грязнов В.В., судді Савченко Г.І., Мельник О.В.), первісний позов задоволено частково: присуджено до стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 7 445,74 грн. 3% річних, 34 933,38 грн. інфляційних втрат, у задоволенні вимог про стягнення пені у сумі 11 812,12 грн. відмовлено через пропуск строку позовної давності. Зустрічний позов задоволено частково: присуджено до стягнення з КП "Облспецпостач" Рівненської обласної ради 12714,95 грн. 3% річних, 55 827,41 грн. інфляційних втрат. В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, позивач за первісним позовом КП "Облспецпостач" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд постанову суду апеляційної інстанції скасувати повністю, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення зустрічних позовних вимог та закрити провадження у справі. Касаційна скарга обґрунтована порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що між сторонами укладено договір оренди майна спільної власності територіальних громад області від 01.04.2007р. №41/10 за умовами якого, КП "Облспецпостач" (орендодавець) надає, а ФОП ОСОБА_1 (орендар) приймає в оренду терміном на 3 роки приміщення площею 1 670,1 кв.м., яке розташоване у АДРЕСА_1 для розміщення складів.

За умовами вказаного договору орендна плата складає 5 645,23 грн. на місяць і підлягає оплаті до 15 числа наступного місяця з урахуванням індексу інфляції. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та орендодавцю у співвідношенні, визначеному у п.2.2. договору, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати (пункти 2.1.-2.5. договору).

Предметом первісного позову у даній справі є стягнення з ФОП ОСОБА_1 11 812,12 грн. пені, нарахованої за період з 01.11.2008р. по 30.04.2009р., 7 445,74 грн. 3% річних, нарахованих з 01.11.2008р. по 01.06.2011р., та 34 933,38 грн. інфляційних втрат, нарахованих з 01.07.2008р. по 01.06.2011р. за невиконання орендарем грошового зобов'язання щодо сплати орендних платежів за період з липня по жовтень 2008р. у сумі 96 065,64 грн.

Предметом зустрічного позову є стягнення з КП "Облспецпостач" пені, інфляційних втрат та 3% річних на загальну суму 128 657,76 грн., нарахованих за невиконання орендодавцем свого зобов'язання щодо відшкодування вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна у розмірі 257 884,22 грн.

Так, рішенням господарського суду Рівненської області від 13.09.2010р. в іншій справі №15/07, в якій брали участь ті самі сторони, присуджено до стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь КП "Облспецпостач" 96 065,64 грн. заборгованості за договором оренди №41/10 від 01.04.2007р., яка виникла у зв'язку з несплатою орендарем у період з липня по жовтень 2008р. орендних платежів, а також присуджено до стягнення з КП "Облспецпостач" на користь ФОП ОСОБА_1 161 818,58 грн. вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановленні рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

15.06.2011р. між сторонами укладено договір про зарахування на підставі ст.203 ГК України зустрічних однорідних грошових вимог на суму 97 144,29 грн. на виконання рішення суду у справі №15/07. За умовами цього договору сторони зараховують зустрічні однорідні грошові вимоги на суму 97 144,28 грн. в якості добровільного виконання грошових зобов'язань між ними при виконанні рішення суду від 13.09.2010р. у справі №15/07. Договір набирає чинності з дати підписання і діє до повного виконання сторонами (а.с.33).

Відповідно до ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та ст.174 ГК України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, у тому числі передбачені ст.625 ЦК України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

При цьому, діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання.

Таким чином, реалізація кредитором у зобов'язанні свого права на звернення до суду щодо стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання боржником грошового зобов'язання, не позбавляє його права на стягнення матеріальних втрат у вигляді 3% річних та індексу інфляції, понесених ним внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, у ФОП ОСОБА_1 виник обов'язок виконувати належним чином умови укладеного між сторонами договору оренди щодо сплати орендних платежів, а у КП "Облспецпостач" виник обов'язок відшкодувати ФОП ОСОБА_1 вартість невід'ємних поліпшень орендованого майна у розмірі 161 818,58 грн.

Факт невиконання сторонами своїх зобов'язань за договором оренди доведено судом в іншій справі №15/07 та в силу ст.35 ГПК України не потребує доведенню знову.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У звязку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то кредитор у зобов'язанні має право на збереження реальної величини не сплачених йому боржником грошей.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обовязок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 ЦК України.

Судами встановлено, що зобов'язання ФОП ОСОБА_1 зі сплати КП "Облспецпостач" орендних платежів у розмірі 96 065,64 грн. припинено лише 15.06.2011р. у зв'язку з укладанням сторонами договору про зарахування зустрічних однорідних вимог. Тому колегія суддів погоджується з висновком судів про наявність правових та фактичних підстав для задоволення первісного позову в частині стягнення з ФОП ОСОБА_1 передбачених ч.2 ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат.

Що ж до заявленої до стягнення за первісним позовом пені, то колегія суддів погоджується з доводами судів про відсутність правових підстав для задоволення цієї вимоги через пропуск встановленого ст.258 ЦК України строку позовної давності в один рік, про застосування якої заявлено іншою стороною.

Розглядаючи справу по суті заявлених зустрічних позовних вимог, суди двох інстанцій вірно виходили з того, що оскільки судовим рішенням від 13.09.2010р. в іншій справі №15/07 підтверджена заборгованість КП "Облспецпостач" щодо відшкодування ФОП ОСОБА_1 вартості невід'ємних поліпшень лише у розмірі 161 818,58 грн., яка погашена 15.06.2011р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, то задоволенню підлягають вимоги про стягнення з КП "Облспецпостач" 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на підтверджену суму боргу 161 818,58 грн. за період з 01.11.2008р. до моменту підписання сторонами 15.06.2011р. договору про зарахування.

При цьому, присудження судом до стягнення з КП "Облспецпостач" 3% річних та інфляційних втрат, обрахованих саме з доведеної вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна у розмірі 161 818,58 грн., а не з суми 257 884,22 грн., з якої ФОП ОСОБА_1 вважає має обраховуватися 3% річних та інфляційні втрати, не є виходом судом за межі позовних вимог у розумінні п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, як помилково вважає скаржник, а є наслідком розгляду судом заявлених зустрічних позовних вимог з врахуванням вимог ст.ст.4-7, 33, 43, 82 ГПК України щодо доведеності стороною обставин, на які вона посилається, та оцінкою поданих сторонами доказів.

Посилання скаржника на не застосування судами встановленого ст.786 ЦК України скороченого строку позовної давності в один рік до зустрічних позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки ФОП ОСОБА_1 використав своє право на звернення до суду з вимогою про стягнення з КП "Облспецпостач" вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна у межах встановленого ч.1 ст.786 ЦК України скороченого строку позовної давності в один рік, про що свідчить судове рішення від 13.09.2010р. у справі №15/07. Заявлені до стягнення у даній справі річні та інфляційні втрати, обраховані на суму боргу, який виник внаслідок несплати вартості невід'ємних поліпшень, є платою за користування чужими грошовими коштами, правова природа яких, є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобовязань. Вони не є мірою відповідальності (штрафними санкціями, передбаченими ст.230 ГК України), а тому до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат не застосовуються положення про спеціальну (скорочену) позовну давність, як то передбачено для неустойки (ч.2 ст.258 ЦК України).

Також є вірним висновок судів про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову в частині стягнення пені, оскільки в силу ст.ст.551, 574 ЦК України, 231 ГК України розмір пені встановлюється договором або законом. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Між тим, договором оренди не передбачено забезпечення виконання зобов'язання орендодавця щодо відшкодування вартості поліпшень орендованого майна.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами на підставі всебічного, повного і обєктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для зміни або скасування оскаржуваних рішення та постанови немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Облспецпостач" Рівненської обласної ради залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.10.2011р. у справі №5019/1281/11 без змін.

Головуючий, суддяКузьменка М.В.

СуддяВасищак І.М.

СуддяПалій В.М.