Рішення № 2093126, 21.05.2007, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 року травня місяця 21 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Курської А.Г.

Суддів: Горбань В.В.

Шаповалової О.А.

При секретарі: Сафіній Ф.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Бахчисарайського районного споживчого товариства про стягнення суми грошового вкладу, за апеляційною скаргою Бахчисарайського районного споживчого товариства на рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 грудня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до Бахчисарайського районного споживчого товариства про стягнення суми грошового внеску, мотивуючи вимоги тим, що в період з грудня 1990 року по лютий 1992 року він вніс до Бахчисарайського районного споживчого товариства грошові внески на загальну суму 5053,89 радянських рублів. Оскільки у даних договірних відносинах відповідач був і є кредитною установою, і залучав грошові кошти громадян, то обов'язком відповідача було нараховувати і сплачувати відсотки на внесені гроші. Проте відповідач відмовляється повернути йому грошові внески, і тому він на підставі Закону України „Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян" просив суд стягнути з відповідача суму вкладу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 15000 грн. Пізніше позивач уточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача 20872 грн. 07 коп. Також позивач вважає, що неправомірними діями відповідача йому заподіяна моральна шкода, оскільки внаслідок відмови відповідача від повернення йому грошового вкладу він був вимушений переживати, нервувати, тому моральну шкоду оцінює у розмірі 3000 грн.

Рішенням Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 27.12.2006 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволені частково. Стягнуто з Бахчисарайського районного споживчого товариства на користь ОСОБА_1. вартість вкладу з урахуванням індексу інфляції та 4% річних в сумі 11516 грн. 17 коп., а також витрати, пов'язані з проведенням експертизи у розмірі 523 грн. 20 коп. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення в розмірі 30 грн., в задоволені позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі Бахчисарайське районне споживче товариство просить скасувати зазначене рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що суд першої інстанції

неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, зокрема, судом невірно

розрахований розмір грошового вкладу, який підлягає стягненню з відповідача, оскільки

відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив

виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням

встановленого індексу інфляції лише за час прострочення, тобто з 15.04.2006 року.

Справа №22-ц-1991/07 Головуючий в суді першої

інстанції - Атаманюк Г.С. Доповідач - Горбань В.В.

Також апелянт вказує на те, що законодавством не передбачений захист внесків громадян від інфляції.

Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які не розповсюджуються на дані правовідносини, оскільки між ним та позивачем склалися правовідносини, які виникають із сумісної діяльності, а не з договору займу.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення позивача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, матеріалами справи, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами склалися правовідносини, які виникли на підставі договору позики.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають вимогам матеріального закону та встановленим судом обставинам.

Відповідно до статті 374 ЦК України (у редакції 1963 р.) та ст. 1046 ЦК України (у редакції 2004 р.) за договором позики одна сторона передає другій стороні у власність (оперативне управління) гроші або речі, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.

Судом встановлено, що в період з грудня 1990 року по лютий 1992 року позивач, працюючи у Бахчисарайському споживчому товаристві, вніс 5500 крб. на рахунок відповідача для розвитку матеріально-технічної бази організації відповідно до Положення про порядок здійснення операцій по вкладах населення організаціями, підприємствами Бахчисарайської райспоживспілки, затвердженого постановою правління Бахчисарайської райспоживспілки 14 грудня 1990 року.

Відповідно до пункту 1.6 цього Положення організації, підприємства в яких здійснюється прийом вкладів, несуть відповідальність за збереження коштів громадян.

Згідно з п. 3.1 указаного Положення повернення внесених вкладів провадиться на першу вимогу вкладника. По бухгалтерських документах зазначені суми, які надходили від працівників споживчої кооперації, рахувалися як особисті вклади й відображалися як позичені.

За таких обставин суд, розглядаючи спір, враховуючи несвоєчасне виконання зобов'язань з повернення позичених грошей, правильно стягнув суму боргу з урахуванням індексу інфляції, визначену експертизою від 08.08.2006 року.

Обгрунтованим також є висновок суду першої інстанції про те, що відповідач за користування вкладом повинен сплатити позивачеві суму позики з нарахуванням 4 відсотків річних.

Проте, розмір 4 відсотків річних, нарахованих на вказану суму боргу, суд визначив неправильно.

Так, визначаючи суму 6237 грн. 26 коп. - 4 відсотки річних по вкладах, суд першої інстанції не привів розрахунок даної суми, і такий розрахунок відсутній у матеріалах справи.

Між тим, згідно з висновком додаткової судово-бухгалтерської експертизи розмір 4 відсотків на суму боргу складає 215 грн.73 коп.

З даним висновком експерта погоджується колегія суддів, оскільки він зроблений спеціалістом у галузі бухгалтерського розрахунку і звітності, тому вважає його обґрунтованим і правильним.

За таких обставин, розмір вкладу ОСОБА_1. з урахуванням індексу інфляції і з нарахуванням 4 відсотків річних складає 5494 грн. 65 коп. При цьому, 5278 грн. 91 коп. - це сума внесеного ОСОБА_1 грошового вкладу з урахуванням індексу інфляції; а 215 грн. 73 коп. - 4 відсотки річних по вкладах, внесених на невизначений строк.

Враховуючи наведене, колегія суддів, керуючись ч.З статті 309 ЦПК України, скасовує рішення суду з ухваленням нового рішення про стягнення з відповідача грошового вкладу з урахуванням індексу інфляції та 4 відсотків річних у сумі 5494 грн. 65 коп.

Колегія суддів також вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що стягнення з відповідача 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1. не ґрунтується на законі

Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційній інстанції суд перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами існували відносини по здійсненню сумісної діяльності, не доведені відповідачем, тому не заслуговують на увагу.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що вклад позивача підлягає поверненню без урахування індексу інфляції, є безпідставним, оскільки не ґрунтується на законі і спростовується матеріалами справи.

Що стосується посилання в апеляційній скарзі на те, що правила ст. 384 ЦК України (у редакції 1963 р.) та ст. ст.1058 - 1061 ЦК України (у редакції 2003 р.) не передбачають захист грошових коштів від інфляції у кредитних установах, тому суд першої інстанції не мав правових підстав для стягнення вкладу з урахуванням індексу інфляції, колегія суддів вважає його безпідставним, оскільки правила даних норм закону не поширюються на правовідносини, які виникли між позивачем і відповідачем. Крім того Бахчисарайське районне споживче товариство не являється кредитною установою.

Довід скарги про те, що суд не з'ясував, на яких умовах позивач вклав гроші, є безпідставним і спростовується матеріалами справи.

Інші доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування рішення суду.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Бахчисарайського районного споживчого товариства задовольнити частково.

Рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 27.12.2006 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1задовольнити частково.

Стягнути з Бахчисарайського районного споживчого товариства на користь ОСОБА_1грошовий вклад з урахуванням індексу інфляції та 4 відсотків річних в сумі 5494 грн. 65 коп.

Стягнути з Бахчисарайського районного споживчого товариства на користь ОСОБА_1понесені ним судові витрати: 30 грн.- сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 523 грн.20 коп. витрати за проведення експертизи.

Стягнути з Бахчисарайського районного споживчого товариства на користь Кримського науково - дослідного інституту судових експертиз, рахунок № 35224001000218, ОКПО 26225794, Банк УГК в АРК, МФО за проведення додаткової експертизи - 544 грн. 75 коп. та на користь держави судовий збір у сумі - 54 грн. 95 коп.

В позові про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.