Рішення № 20929892, 06.12.2011, Олександрівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Донецька)

                                                                                          Справа № 2-2141/11

Р І Ш Е Н Н Я

          І М Е Н Е М У К Р А І Н И

06.12.2011 Ленінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді: Шестопалової Я.В.

при секретарі: Колесник А.О.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1

відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово – інвестиційний банк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово –інвестиційний банк», треті особи –ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово –інвестиційний банк», третя особа –ОСОБА_2 про розірвання договору поруки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначивши, що 28.12.2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладений кредитний договір №15-93/36-10655/06 у розмірі 31000,00 доларів США у строк до 27.12.2026 року. 12.04.2007 року в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_3 укладений договір застави №15-94/36-2550/07 відповідно до умов якого передана у заставу трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1. 28.12.2006 року в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 укладений договір поруки №15-94/36-9317/06 відповідно до умов якого останній поручається перед позивачем за виконання відповідачем ОСОБА_2 зобов’язань за кредитним договором. ОСОБА_3 на 15.02.2011 року загальна сума заборгованості перед позивачем складає 254690,14 гривень. Згідно до умов кредитного договору у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх боргових зобов’язань за кредитним договором позивач має право вимагати від відповідача достроково повернення частини позики. Оскільки в добровільному порядку відповідачі не виконують умови кредитного договору та не сплачують заборгованість, позивач був вимушений звернутися до суду з позовною заявою. Просив суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 254690,14 гривень, а також державне мито у розмірі 1700 гривень та витрати інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень.

Відповідачка ОСОБА_2 звернулась з зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово –інвестиційний банк», треті особи –ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідач порушив ч.2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів»згідно з яким перед укладанням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов’язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, таким чином відповідач ввів в оману позивача. Також зміст правочину суперечить нормам ЗУ «Про страхування»оскільки сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, у тексті договору банк позбавляє позичальника права вільно вибирати страхову компанію для укладання договорів страхування. Проаналізувавши умови кредитного договору банк посягає на свободу волевиявлення при укладанні цивільних угод, банк намагається відмінити право надане законом щодо захисту персональної інформації клієнта, банк вимагає великі штрафи за реалізацію законного права на вільне волевиявлення при укладанні правочину. Також позивач зазначив, що наслідком укладання кредитного договору стало обмеження можливості позичальника мати не заборонені законом цивільні права. Відповідно до ст.. 27 ЦК України правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов’язки є нікчемним. У зв’язку з чим просила суд визнати недійним кредитний договір №15-93/36-10655/06 від 28.12.2006р. укладений між ПАТ «АКПІБ»та ОСОБА_2, зобов’язати відповідача прийняти у позивача суму залишкової заборгованості у термін, що передбачався сторонами для погашення кредиту.

Відповідачка надала до суду уточнену зустрічну позовну заяву, згідно з якою просила суд визнати недійним кредитний договір №15-93/36-10655/06 від 28.12.2006р. укладений між ПАТ «АКПІБ»та ОСОБА_2, зобов’язати відповідача прийняти у позивача суму залишкової заборгованості, яка складає 25810 доларів США у термін, що передбачався сторонами для погашення кредиту

Відповідач ОСОБА_5 звернувся до суду з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово –інвестиційний банк», третя особа –ОСОБА_2 про розірвання договору поруки. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що при укладанні договору поруки сторонами були погоджені умови за договором поруки №15-94/36-9317/06 від 28.12.2006р. Всупереч вимогам договору поруки відповідач не повідомив позивача про наявність заборгованості, не пропонував погасити існуючу заборгованість. Замість належного виконання умов договору поруки, відповідач надіслав поручителю вимогу про дострокове повернення всього кредиту та нарахованих відсотків. Негайне витребування у позивача всієї суми кредиту є порушенням його права та істотними порушенням умов договору поруки. У зв’язку з чим просив суд розірвати договір поруки №15-94/36-9317/06 від 28.12.2006р., укладений між ПАТ «АКПІБ»та ОСОБА_5, ОСОБА_2

Ухвалою Ленінського районного суду м. Донецька від 12.10.2011 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово –інвестиційний банк», треті особи –ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним та зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово –інвестиційний банк», третя особа –ОСОБА_2 про розірвання договору поруки об’єднано в одне провадження з первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово –інвестиційний банк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У судовому засіданні представник позивача за дорученням ОСОБА_1 первісні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, та зазначив, що відповідачами порушені умови страхування мана та життя, перша прострочка за кредитним договором по тілу кредиту відбулась у травні 2009р., перша прострочка за відсотками відбулась у квітні 2009 року. Останній платіж за кредитним договором був у грудні 2010 року, після цього відповідачі не виконували зобов’язання за кредитним договором, останній договір страхування майна був укладений у грудні 2010 року. 02.04.2010р. був направлений лист з вимогами застрахувати життя. Просив суд задовольнити та стягнути з відповідачів у солідарному порядку суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 254690,14 гривень, а також державне мито у розмірі 1700 гривень та витрати інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень, зустрічні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просив суд відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала у повному обсязі, просила суд відмовити, зустрічні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала суду пояснення аналогічні викладеним у зустрічному позові, та зазначила, що у 2009 році вона не змогла сплатити всю суму за кредитним договором через інфляцію. З січня 2011 року вона перестала сплачувати суму за кредитом оскільки у січні 2011 року їй подзвонили представники банку та сказали, що вони звертаються до суду з позовом, після чого вона також не застрахувала майно за договором страхування. Просила суд зустрічні позовні вимоги задовольнити, визнати недійним кредитний договір №15-93/36-10655/06 від 28.12.2006р. укладений між ПАТ «АКПІБ»та ОСОБА_2, зобов’язати відповідача прийняти у позивача суму залишкової заборгованості у термін, що передбачався сторонами для погашення кредиту.

У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала у повному обсязі, просила суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала у повному обсязі, просила суд відмовити у задоволенні позову, зустрічні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала суду пояснення аналогічні викладеним у зустрічному позові, просила суд задовольнити, розірвати договір поруки №15-94/36-9317/06 від 28.12.2006р., укладений між ПАТ «АКПІБ» та ОСОБА_5, ОСОБА_2

У судове засідання відповідач ОСОБА_5 не з’явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, зустрічні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

          Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_5 відмовити у повному обсязі з наступних підстав.

Так, у судовому засіданні встановлено, що 28.12.2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладений кредитний договір №15-93/36-10655/06 у розмірі 31000,00 доларів США у строк до 27.12.2026 року.

Відповідач ОСОБА_2 неналежним чином виконує свої зобов’язання за кредитним договором щодо його погашення, що підтверджується матеріалами справи, а тому позивач має право достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов”язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно ст. 530 ЦК України - якщо у зобов’язанні встановлений строк(термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк( термін).

Відповідно до ст.1054 ч.2 та ст. 1050 ч.2 Цивільного кодексу України, наслідками порушення відповідачем зобов»язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

ОСОБА_3 на 15.02.2011 року загальна сума заборгованості перед позивачем складає 254690,14 гривень, з яких: загальна сума заборгованості за позикою 25 810,92 доларів США, що в еквіваленті складає 205029,04 гривень, сума заборгованості за процентами по 17.02.2011 р. включно –880,42 доларів США, що в еквіваленті складає 6993,62 гривень, пеня за кожен день прострочення за позикою –134 доларів США, що в еквіваленті складає 1064,43 гривень, пеня за кожен день прострочення за процентами –75,19 доларів США, що в еквіваленті складає 597,27 гривень, штраф за невиконання зобов’язань згідно п.4.2.8 договору –5162,18 доларів США, що в еквіваленті складає 41005,78 гривень, штраф за невиконання зобов’язань згідно п.4.2.10 кредитного договору –5162,18 доларів США, що в еквіваленті складає 41005,78 гривень.

Відповідно до п.4.2.8 кредитного договору не пізніше дати отримання першого трансу за кредитом за рахунок власних коштів застрахувати квартиру на користь банку від ризиків випадкового знищення, пошкодження або псування, та надати останньому страховий поліс або інший документ, що підтверджує факт страхування квартири (або їх копії). Враховуючи, що договір страхування укладається терміном не більше одного року, щорічно на протязі дії цього договору, не пізніше, чим в день припинення дії попереднього договору страхування здійснювати укладання нового договору страхування квартири на тих же умовах та своєчасно сплачувати страховій компанії всі передбачені договором страхування платежі, а в разі невиконання позичальником цього зобов’язання, достроково погасити заборгованість за кредитом та процентами.

Відповідно до п.4.2.10 кредитного договору на протязі дії цього договору щорічно, не пізніше чим день припинення попереднього договору страхування життя позичальника, який укладений згідно п.п.4.2.9 цього договору, за рахунок власних коштів здійснити укладання нового договору страхування життя позичальника на тих же умовах та своєчасно і в повному обсязі вносити страхові платежі на користь страхової компанії, а в разі невиконання позичальником вказаної умови –достроково погасити заборгованість по кредиту та процентам.

Відповідно до п.5.5 кредитного договору за невиконання прийнятих на себе зобов’язань, передбачених п.п.4.2.5, та/або п.п.4.2.6 та/або п.п.4.2.7 та/або п.п.4.2.8 та/або 4.2.9 та/або 4.2.10 позичальник сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості за кожний випадок невиконання.

12.04.2007 року в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_3 укладений договір застави №15-94/36-2550/07 відповідно до умов якого передана у заставу трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором бо законом.

28.12.2006 року в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 укладений договір поруки №15-94/36-9317/06 відповідно до умов якого останній поручається перед позивачем за виконання відповідачем ОСОБА_2 зобов’язань за кредитним договором.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову(субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Позивач просить суд стягнути у солідарному порядку з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 254690,14 гривень, з яких: загальна сума заборгованості за позикою 25 810,92 доларів США, що в еквіваленті складає 205029,04 гривень, сума заборгованості за процентами по 17.02.2011 р. включно – 880,42 доларів США, що в еквіваленті складає 6993,62 гривень, пеня за кожен день прострочення за позикою –134 доларів США, що в еквіваленті складає 1064,43 гривень, пеня за кожен день прострочення за процентами –75,19 доларів США, що в еквіваленті складає 597,27 гривень, штраф за невиконання зобов’язань згідно п.4.2.8 договору –5162,18 доларів США, що в еквіваленті складає 41005,78 гривень, штраф за невиконання зобов’язань згідно п.4.2.10 кредитного договору –5162,18 доларів США, що в еквіваленті складає 41005,78 гривень. Як встановлено судом, сума штрафу за невиконання зобов’язань згідно п.4.2.10 у загальну суму заборгованості за кредитним договором, яка повинна була стягнута судом з відповідачів у солідарному порядку не включена.

Проте суд вважає за необхідне відмовити позивачу за первісним позовом у стягненні у солідарному порядку з відповідачів штрафу за невиконання зобов’язань згідно п.4.2.8 кредитного договору з огляду на наступне.

Згідно вимог кредитного договору відповідач ОСОБА_2 повинна на протязі дії вказаного договору щорічно укладати договір страхування та щорічно на протязі дії вказаного кредитного договору укладати договір страхування квартири від ризиків випадкового знищення, пошкодження або псування.

Відповідно до п.п. 4.2.8, 4.2.10 кредитного договору у разі невиконання вказаних умов договору ОСОБА_2 повинна достроково погасити заборгованість за кредитом та процентами.

Відповідно до п.5.5 кредитного договору за невиконання прийнятих на себе зобов’язань, передбачених п.п.4.2.5, та/або п.п.4.2.6 та/або п.п.4.2.7 та/або п.п.4.2.8 та/або 4.2.9 та/або 4.2.10 позичальник сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості за кожний випадок невиконання.

Як встановлено судом, 12.04.2007р. ОСОБА_3 та АСТ «Вексель»уклали договір №206-1215-07 ДОФ добровільного страхування майна –квартири АДРЕСА_2 на виконання умов кредитного договору №15-93/36-10655/06, 24.12.2009р. ОСОБА_3 та ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО»уклали договір страхування майна №079680-10-05-01-07, предметом договору є майнові інтереси страхувальника, пов’язані з володінням, розпорядженням, використанням майна, строком дії до 24.12.2010р.

Умови кредитного договору передбачені п.п.4.2.8, 4.2.10 відповідачка ОСОБА_2 виконувала своєчасно та у повному обсязі, проте у судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 пояснила, що коли у січні 2011 року працівник банку їй повідомив, що банк буде звертатись до суду з позовною заявою про повернення усієї суми кредиту достроково та припинення між ними договірних відносин, вона вирішила не укладати договори страхування майна на 2011 рік, оскільки заборгованість буде стягнута у примусовому порядку. Також 02.04.2010р. на адресу ОСОБА_2 була направлена письмова вимога про необхідність сплати заборгованості за кредитним договором. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 24.06.2011 року позовні вимоги ПАТ «АКПІБ»задоволені у повному обсязі.

Не зважаючи на те, що договір страхування майна відповідачкою ОСОБА_2 у 2011 році укладений не був, згідно з актами перевірки наявності та вартості майна, переданого в іпотеку банку складеним за участю іпотекодавця ОСОБА_3 та представником філії «Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області»від 29.11.2010р., 28.02.2011 року стан майна задовільний.

У зв’язку з чим суд вважає за необхідне відмовити у стягненні у солідарному порядку з відповідачів штрафу за невиконання зобов’язань згідно п.4.2.8 договору у розмірі 5162,18 доларів США, що в еквіваленті складає 41005,78 гривень. Також суд вважає за необхідне відмовити позивачу у стягненні у солідарному порядку з відповідачів суми штрафу за невиконання зобов’язань згідно п.4.2.10 кредитного договору –5162,18 доларів США, що в еквіваленті складає 41005,78 гривень оскільки вказаний штраф не включений у загальну суму заборгованості за кредитним договором №15-93/36-10655/06 від 28.12.2006р. згідно з наданим розрахунком заборгованості.

За таких умов суд приходить до висновку що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором у розмірі 213 684, 36 гривень.

Після всебічного, повного дослідження й оцінки всіх наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, вважає їх обгрунтованими і доведеними позивачем та такими, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

          Крім того, згідно ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача витрати по оплаті державного мита в розмірі 1700,00 гривень, та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень, оскільки з причини невиконання відповідачами взятих на себе обов”язків, позивач змушений був звернутися до суду з позовом.

Відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 пред’явила зустрічний позов до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово –інвестиційний банк», треті особи –ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним та просила суд визнати недійним кредитний договір №15-93/36-10655/06 від 28.12.2006р. укладений між ПАТ «АКПІБ»та ОСОБА_2, зобов’язати відповідача прийняти у позивача суму залишкової заборгованості, яка складає 25810 доларів США у термін, що передбачався сторонами для погашення кредиту.

Суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні зустрічного позову з огляду на наступне. Посилання позивача за зустрічним позовом на те, що її було введено в оману в порушення вимог п.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»суд не приймає оскільки відповідно до вимог ч.1 ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Згідно ч.1 ст. 229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№ 9 від 06.11.2009 вбачається, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. При вирішенні позову про визнання угоди недійсною такі вимоги можуть бути задоволені при доведеності фактів обману однієї сторони з боку другої сторони.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що на час укладання кредитного договору між позивачем та відповідачем останній діяв в межах своїх повноважень та ніякого обману не було, а також позивачем за зустрічним позовом вказані умисні дії відповідача не доведено та не надано суду жодного доказу протиправної поведінки відповідача.

Згідно ст.. 203 ч.1 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст.. 203 цього Кодексу.

Посилання позивача на порушення відповідачем вимог ч.3 ст. 203 ЦК України суд не приймає оскільки ст. 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст.. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.

Таким чином, кредитний договір був укладений з урахуванням волевиявлення відповідача, оскільки підпис на договорі є доказом того, що сторони погодилися з його умовами. З огляду на це суд не приймає посилання позивача на невідповідність п.п.5.4, 5.5, 4.2.4, 4.3.7 кредитного договору вимогам діючого законодавства оскільки при укладанні вказаного кредитного договору позивачка була ознайомлена з текстом кредитного договору у повному обсязі, умови договору вона прийняла, про що свідчить її підпис.

Судом встановлено, що договір між сторонами підписаний повноваженими особами, він містить всі суттєві умови передбачені законом для договорів і які мають істотне значення, а також які були узгодженні сторонами шляхом звернення відповідача з пропозицією щодо укладання договору та погодження позивачем на укладання такого договору, що підтверджується матеріалами цивільної справи.

Відповідно до ст.. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Таким чином, договір, укладений сторонами з дотриманням вимог, необхідних для чинності правочину, має обов’язкову силу для самих сторін, тому суд вважає за необхідне відмовити у визнанні кредитного договору №15-93/36-10655/06 від 28.12.2006р. укладеного між ПАТ «АКПІБ»та ОСОБА_2 недійсним. Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про зобов’язання відповідача прийняти у позивача суму залишкової заборгованості, яка складає 25810 доларів США у термін, що передбачався сторонами для погашення кредиту суд вважає за необхідне відмовити оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідач за первісним позовом звернувся до суду з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово –інвестиційний банк», третя особа –ОСОБА_2 про розірвання договору поруки та просив суд розірвати договір поруки №15-94/36-9317/06 від 28.12.2006р., укладений між ПАТ «АКПІБ»та ОСОБА_5, ОСОБА_2 Суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 з огляду на наступне.

Відповідно до ст.. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Розірвання (зміна) договору у зв’язку з істотними змінами обставин є самостійним випадком припинення(зміни) договірних зобов’язань, метою якого є необхідність відновлення балансу інтересів сторін договору,істотно порушеного внаслідок непередбачуваної зміни зовнішніх обставин,що не залежать від волі сторін.

За наявності істотної зміни обставин,що істотно порушила баланс інтересів сторін,сторони спочатку здійснюють спроби щодо зміни або розірвання договору за взаємною згодою, як зазначено у ч.1 ст.651 ЦК.

Як встановлено судом, позивачем за зустрічним позовом не були здійснені спроби досудового розірвання договору поруки, згоди на розірвання договору поруки відповідачем не надано.

Згідно з п.2.1 договору поруки поручитель зобов’язується відповідати в повному обсязі перед кредитором за своєчасне та повне виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором та у випадку невиконання позичальником своїх зобов’язань бере на себе зобов’язання погасити заборгованість в розмірі наданого кредиту, нараховані за користування кредитом відмотки, неустойку, а також інші боргові зобов’язання, що випивають з кредитного договору.

Відповідно до ст.. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Аналізуючи вказані норми ЦК України суд дійшов висновку, що зміна основного зобов’язання без згоди поручителя внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності є правовою підставою для припинення поруки а не для розірвання договору поруки, оскільки в такому випадку не має місце істотного порушення стороною умов цього договору.

У зв’язку з чим суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово –інвестиційний банк», третя особа –ОСОБА_2 про розірвання договору поруки у повному обсязі.

          На підставі ст. ст. 203,215,229,526, 530, 559,627,629,651,1049, 1050 ЦК України, п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№9 від 06.11.2009, керуючись ст. ст. 10,11,60,209,212,214,215 ЦПК України, суд, -

                                                   ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово –інвестиційний банк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово –інвестиційний банк», розташованого за адресою: м. Київ, пров. Шевченка,12, ідентифікаційний код 00039002 заборгованість за кредитним договором у розмірі 213684 (двісті тринадцять тисяч шістсот вісімдесят чотири) гривні 36 (тридцять шість) копійок, а також витрати по сплаті судового збору –у розмірі 1700,00 (одна тисяча сімсот) гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи –у розмірі 120 (сто двадцять) гривень.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово –інвестиційний банк», треті особи –ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним –відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово –інвестиційний банк», третя особа –ОСОБА_2 про розірвання договору поруки –відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Ленінський районний суд м. Донецька шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                                      Я. В. Шестопалова