Рішення № 20927643, 23.11.2011, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 2-2671/11

          Р І Ш Е Н Н Я

          І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

          23 листопада 2011 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

          в складі: головуючого судді Філь О.Є.

           при секретарі Челядник Т.І.

          за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську, про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську, про відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з професійним захворюванням.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з відповідачем по справі він перебував у трудових відносинах з 27.08.1997 року по 05.08.2005 року.

Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання від 09.03.2010 року йому встановлено професійне захворювання: пневмоконіоз, легенева недостатність 1 ступеня та супутні захворювання.

26.03.2010 року він був вперше оглянутий на МСЕК та йому встановлена третя група інвалідності за загальним захворюванням безстроково.

08.07.2010 року він був оглянутий МСЕК повторно достроково, йому було підтверджено третю групу інвалідності, вперше встановлено 25% втрати професійної працездатності за профзахворюванням, разом по сукупністю з травмою 35% втрати професійної працездатності безстроково.

Через різке погіршення стану здоров»я 19.04.2011 року він був достроково оглянутий МСЕК, йому було підтверджено третю групу інвалідності, встановлено 50% втрати професійної працездатності безстроково, з яких 40% - за професійним захворюванням, 10% за трудовим каліцтвом 20.08.1991 року.

За його заявою 20.06.2011 року йому було проведено переогляд обласною МСЕК, де йому було встановлено 60% втрати професійної працездатності з 11.04.2011 року за сукупністю безстроково: повторно 50% втрати професійної працездатності, 10% за трудовим каліцтвом 1991 року.

Внаслідок професійного захворювання відбулося ушкодження його здоров»я, в зв»язку з чим йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він протягом тривалого часу постійно перебуває у хворобливому стані у зв»язку з захворюванням.

На теперішній час він відчуває себе втраченою для суспільства та родини людиною. Його фізичний та моральний стан не дозволяє йому відчувати себе повноцінною людиною. Його постійно турбують сильні болі, тривале лікування позначилося на його загальному стані, він знаходиться в подавленому стані, відносини в його родині погіршилися, він став інвалідом.

У відповідності до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань,втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральну шкоду, яка була йому завдана професійним захворюванням, позивач оцінює в 60 000 грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_3 не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ПАТ «Шахтоуправління «Покровське»позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи відділення виконавчої дирекції Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійськ Донецької області в судове засідання не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у відсутність представника, на розсуд суду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_3 перебував у трудових правовідносинах з відповідачем з 27.08.1997 року по 05.08.2005 року (а.с. 7-8).

Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання від 09.03.2010 року йому встановлено професійне захворювання: пневмоконіоз, легенева недостатність 1 ступеня та супутні захворювання (а.с. 5-6).

26.03.2010 року позивач був вперше оглянутий на МСЕК та йому встановлена третя група інвалідності за загальним захворюванням безстроково (л.д. 10).

08.07.2010 року позивач ОСОБА_3 був оглянутий МСЕК повторно достроково, йому було підтверджено третю групу інвалідності, вперше встановлено 25% втрати професійної працездатності за профзахворюванням, разом по сукупністю з травмою 35% втрати професійної працездатності безстроково (а.с. 9).

Через різке погіршення стану здоров»я 19.04.2011 року він був достроково оглянутий МСЕК, йому було підтверджено третю групу інвалідності, встановлено 50% втрати професійної працездатності безстроково, з яких 40% - за професійним захворюванням, 10% за трудовим каліцтвом 20.08.1991 року (а.с. 11).

За його заявою 20.06.2011 року йому було проведено переогляд обласною МСЕК, де йому було встановлено 60% втрати професійної працездатності з 11.04.2011 року за сукупністю безстроково: повторно 50% втрати професійної працездатності, 10% за трудовим каліцтвом 1991 року (а.с. 13).

Позивач тривалий час перебував на лікуванні в зв»зку з погіршенням стану здоров»я, що підтверджується епікризами з історії хвороб, виписками з медичної амбулаторної карти (а.с. 14-26).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв”язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Законом України “Про охорону праці”, а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров”я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов»язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Судом встановлено, що тяжкі та шкідливі умови праці призвели до професійного захворювання позивача. Висновком МСЕК від 08.07.2010 року йому вперше було встановлено третю групу інвалідності та втрату професійної працездатності за професійним захворюванням, в подальшому висновком обласної МСЕК від 20.06.2011 року йому було остаточно встановлено 60% втрати професійної працездатності безстроково за сукупністю: 50% за професійним захворюванням, 10% за травмою 1991 року.

В зв»язку з цим 03.11.2011 року позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з позовом про відшкодування моральної шкоди. Оскільки на час звернення позивача до суду Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»не передбачено обов’язку Фонду відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, то таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами статті 237-1 КЗпП України.

Відповідно до роз”яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)” спори про відшкодування заподіянної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в зв”язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив 50% працездатності в зв»язку з професійним захворюванням визнаний інвалідом третьої групи безстроково. Після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.

Вищезазначене законодавство, а також роз”яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»пов”язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стресс, а із наявністю втрат фізичного і психичного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв”язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_3 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз”ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на його відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров”я позивача, те, що професійна працездатність в зв»язку з професійним захворюванням втрачена на 50%, позивач визнаний інвалідом третьої групи безстроково.

Виходячи із викладенного, суд вважає можливим стягнути з відповідача ПАТ «Шахтоуправління «Покровське»на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди в зв»язку з професійним захворюванням - 20000 грн.

Згідно ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору в розмірі 200,00 грн.

          На підставі викладеного, керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23, 268 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

          Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

          Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», з р\р 26008980102771 в Донбаському філіалі ВАТ «Кредитпромбанк»м. Красноармійська, МФО 335593, код ЕДРПОУ 13498562 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди в зв»язку з професійним захворюванням.

          Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», р\р 26008980102771 в Донбасському філіалі ВАТ «Кредитпромбанк»м. Красноармійська, МФО 335593, код ЕДРПОУ 13498562 на користь держави судовий збір в розмірі 200,00 грн.

          В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

23.11.2011