Постанова № 20913588, 16.01.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2012 р. Справа № 14/18/5025/1492/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Огороднік К.М. суддів Тимошенко О.М. при секретарі судового засідання Кульчин Л.В.

розглянувши апеляційну скаргу прокурора Старосинявського району на рішення господарського суду Хмельницької області від 16.11.11 р.

у справі № 14/18/5025/1492/11 (суддя Гладюк Ю. В. )

позивач Прокурор Старосинявського району в інтересах держави в особі

1) Новосинявської сільської ради;

2) Відділу Держкомзему у Деражненському районі Хмельницької області

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Синявські граніти"

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди в сумі 347,70 грн.

за участю представників сторін: <Текст >

прокурутури - Рункевич І.В. (посвідчення №82 від 05.11.2010р.);

позивача 1 - не з'явився;

позивача 2 - не з'явився;

відповідача - не з'явився.

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 16.11.2011 року у справі №14/18/5025/1492/11 в позові Старосинявського районного прокурора в інтересах держави в особі Новосинявської сільської ради; відділу Держкомзему у Деражнянському районі Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Синявські граніти" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди в сумі 347,70 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, прокурор Старосинявського району звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Обгрунтовучи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Хмельницької області норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що в порушення норм ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України ТОВ "Синявські граніти" самовільно зайняло та використовує в прибережній захисній смузі річки Південний Буг із земель водного фонду земельну ділянку розміром 0,39 га (пасовище0, яка знаходиться біля орендованої земельної ділянки площею 7,999 га згідно договорів оренди за №040776100011. При цьому, документи, що посвідчують право власності або право постійного користування земельною ділянкою, а також договори оренди земельної ділянки у ТОВ "Синявські граніти" відсутні, що свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки. Таким чином, на думку скаржника, має місце самовільне зайняття земельної ділянки.

Також звертає увагу апеляційної інтсанції на те, що відповідач своїми незаконними діями, шляхом складання відсівів граніту на самовільно зайнятій земельній ділянці погіршив якісні характеристики землі, що в подальшому приведе до додаткових витрат на її відновлення.

Крім того, в апеляційній скарзі прокурор зазначає, що майнова шкода в розмірі 347,70 грн. стягується на користь Новосинявської сідьської ради, оскільки дана земельна ділянка знаходиться на її території та перебуває у комунальній власності.

Від представника позивача 1 - Новосинявської сільської ради на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. Крім того, в зазначеному клопотанні зазначено, що сільська рада підтримує вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач-2 та відповідач в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, витребуваних ухвалою суду відзивів на апеляційну скаргу відзивів не надали.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача-2 та відповідача, оскільки останні були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.73-74).

Колегія суддів, заслухавши пояснення прокурора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення місцевого господарського суду - скасувати, прийнявши нове рішення про задоволення позовних вимог.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Так, місцевий господарський суд проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що прокурором та позивачем не доведено факту самовільного зайняття ТзОВ "Синявські граніти" земельної ділянки та відповідно розміру завданої шкоди, і як наслідок, відмовив в задоволенні позовних вимог з огляду на приписи ст.ст. 22, 1166 ЦК України.

При цьому, оцінюючи акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 08.02.2010 року, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що вказаний акт перевірки не відповідає вимогам закону, що ставляться до його оформлення, в акті не містяться відомості про заподіяння шкоди земельним ресурсам, що в свою чергу виключає можливість доведення в майбутньому факту заподіяння шкоди та відповідно визначення (нарахування) розміру шкоди.

Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 8 лютого 2010 року державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у Хмельницькій області проведено перевірку з питання використання земель на території Новосинявської сільської ради. За результатами перевірки складено акт від 08.02.2010 року, де вказано, що директор ТзОВ "Синівські Граніти" самовільно зайняв земельну ділянку, площею 0,39 га в прибережній захисній смузі річки Південний Буг із земель водного фонду (пасовище), яка знаходиться біля орендованої земельної ділянки площею 7,9999 га згідно договору оренди за №040776100011. Самовільне зайняття здійснене шляхом складання відсіву граніту на вищевказаній земельній ділянці. На звороті акту розміщено викопіювання з картографічних матеріалів планів земельної ділянки. Як вбачається, самовільно зайняті земельні ділянки виділено шляхом обведення контурів із зазначенням їх площі (а.с.22).

Крім того, в акті (у вступній частині) вказано, що перевірка проводилась в присутності директора ТзОВ "Синявські граніти" - ОСОБА_1., який був ознайомлений з актом і отримав його копію, про що свідчить підпис останнього.

Апеляційний суд вважає безпідставним посилання місцевого господарського суду на відсутність в акті відомостей про заподіяння шкоди земельним ресурсам (п. 4.3 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель затверджених наказом Держкомзему від 12.12.2003 року №312, далі - Порядок), що виключає можливість доведення в майбутньому факту заподіяної шкоди. В даному випадку, перевірка здійснювалась з причини самовільного зайняття земельної ділянки, а не з причини зняття грунтового покриву, рекультивації тощо. Відтак, спір пов'язаний із заподіянням шкоди державі внаслідок самовільного зайняття, а не шкоди заподіяній земельній ділянці. Тобто, відображення таких відомостей в акті не є обов'язковою умовою в даному випадку.

Таким чином, місцевий господарський суд безпідставно не взяв до уваги наявність вищезазначеного акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства та не надав належної оцінки зазначеним доказам.

У звязку з самовільним зайняттям земельної ділянки держземінспектором проведено обстеження земельної ділянки, площею 0,39 га., яка знаходиться за межами с. Новосинявка, Старосинявського району. За результатами обстеження встановлено факти, аналогічні викладеним у акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства. Факт обстеження земельної ділянки зафіксовано в акті обстеження від 08.02.2010 р. (а.с.23).

З огляду на викладене, апеляційний суд відхиляє твердження місцевого господарського суду про невідповідність акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 08.02.2010 року вимогам Порядку, оскільки дефекти вказаного акта не спростовують факт порушення земельного законодавства відповідачем, що знайшло відображення в цьому акті.

За результатами проведеної перевірки, керівнику ТзОВ "Синівські Граніти" винесено припис №007970 з вимогою про усунення вказаного вище правопорушення та відносно керівника ТзОВ "Синівські Граніти" складено протокол про адміністративне правопорушення від 08 лютого 2010 р. за № 069482 (а.с.20-21).

Слід зазначити, що протокол складено відносно фізичної особи - ОСОБА_1, який займає посаду директора ТзОВ "Синявські граніти" (паспортні дані та інші відомості відображені у відповідних графах). Як вбачається, при складанні протоколу ОСОБА_1 був присутній та, відповідно, ознайомлений із виявленим фактом порушення норм земельного законодавства, про що свідчить підпис останнього в даному протоколі.

Як вбачається з наданих матеріалів, 10 лютого 2010 року держінспектором з контролю за використанням та охороною земель здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ОСОБА_1 (керівником товариства відповідача), який становить 347, 70 грн.

10 лютого 2010 року державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у Хмельницькій області винесено постанову №4, якою визнано директора ТзОВ "Синівські Граніти" винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 53 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1530 грн. (а.с.18).

11 лютого 2010 року на адресу відповідача Управлінням з контролю за використанням та охороною земель направлено повідомлення про здійснення розрахунку розміру шкоди, де також міститься вимога про її сплату (а.с.19).

В подальшому, 29 березня 2010 року державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у Деражнянському районі проведено перевірку з питання виконання припису №007970, в результаті якої встановлено, що ТзОВ "Синявські граніти" вимог даного припису не виконало, що відображено в акті перевірки вимог земельного законодавства від 29 березня 2010 року (а.с.17).

З приводу виявленого порушення, відносно керівника підприємства відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення від 29 березня 2010 року № 5/00002 та винесено припис № 5/00002, з вимогою про усунення порушень, встановлених у приписі № 007970 (а.с.15-16).

19 квітня 2010 року держінспектором з контролю за використанням та охороною земель винесено постанову №5, якою визнано директора ТзОВ "Синівські Граніти" винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.5 ст.188 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

За результатами перевірки управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Хмельницькій області визначено розмір шкоди заподіяної самовільним використанням відповідачем землельної ділянки, який згідно розрахунку становить 347,70 грн. (а.с.24).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідач - ТзОВ "Синівські Граніти" був обізнаний із виявленим держінспекцією фактом порушення вимог земельного законодавства, що, в свою чергу, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, однак будь-яких доказів у спростування виявленого факту не надав та не заперечив проти виявленого порушення (щодо самовільного зайняття ділянки, щодо її розмірів, місцезнаходження тощо).

При цьому, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду, доказів оскарження вказаних вище актів, приписів, постанов у встановленому законом порядку відповідачем не надано; відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до п.3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 року №110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року №963, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: - акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; - протокол про адміністративне правопорушення; - припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); - акт обстеження земельної ділянки.

При цьому, відповідно до п.3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є вищезазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що матеріали справи про адміністративне правопорушення (акт обстеження земельної ділянки; акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); протокол про адміністративне правопорушення) в їх сукупності підтверджують факт його вчинення, і, як наслідок, є підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Також колегія суддів зазначає, що повідомлений належним чином відповідач в судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву та апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля та інші природні ресурси є об'єктами права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно ст.80 Земельного кодексу України, суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ст.83 Земельного кодексу України, п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності. До розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Вказана земельна ділянка є державною власністю і перебуває у віданні Новосинівської сільської ради, яка згідно ст.12 Земельного кодексу України здійснює контроль за використанням та охороною земель комунальної власності.

З огляду на те, що перевіркою встановлено самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки площею 0,39 га в прибережній захисній смузі річки Південний Буг із земель водного фонду (пасовища), прокурором правильно визначено позивачем Новосинявську сільську раду, як відповідний орган державної влади, що здійснює повноваження щодо розпорядження землями в межах населеного пункту.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України, різновидом права користування є право оренди земельної ділянки, тобто засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч.1 ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується відповідним державним актом. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Положеннями ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними, визначаються як самовільне зайняття земельної ділянки.

Як вбачається, в матеріалах справи відсутні будь-які докази в підтвердження права володіння чи користування ТОВ "Синівські Граніти" земельною ділянкою площею 039 га в прибережній захисній смузі річки Південний Буг із земель водного фонду (пасовища) на території Новосинявської сільської ради. Відтак, має місце факт самовільного зайняття земельної ділянки.

Відповідно до ст.211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Прямим наслідком порушення земельного законодавства є цивільно-правова відповідальність у вигляді відшкодування завданої шкоди.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Зазначена стаття встановлює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. При цьому, частина 2 даної статті встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини.

Колегія суддів зазначає, що посилання прокурора на норми вищевказаної статті як в позові, так і в апеляційній скарзі є обгрунтованими та правомірними, оскільки в даному випадку останній просить стягнути завдану шкоду виходячи із встановленого факту порушення вимог земельного законодавства та відповідно до методики її обчислення.

При цьому, вимоги про стягнення завданих цим порушенням збитків (упущена вигода, реальні збитки) не заявляються, а тому місцевим господарським судом безпідставно зроблено посилання на ст. 22 ЦК України та зазначено про необхідність доведення, яке саме цивільне право сільської ради (неприбуткової організації) порушено відповідачем на заявлену суму збитків. Стягнення збитків із землекористувачів передбачено ст.ст. 156, 157 Земельного кодексу України, однак в даному випадку вони не підлягають застосуванню.

Розмір шкоди, завданої порушенням земельного законодавства у вигляді самовільного зайняття земельної ділянки, визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. № 963 (далі Методика).

Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши наявний в матеріалах справи розрахунок розміру шкоди в сумі 347,70 грн. (а.с.24), прийшов до висновку, що останній відповідає вимогам Методики.

Відповідно до абз.10 ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільне зайняття земельних ділянок - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Згідно ст.212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок проводиться за рішенням суду.

З огляду на вищевикладене вбачається, що вимоги прокурора про зобовязання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,39 га на території Новосинівської сільської ради Хмельницької області та стягнення з відповідача на користь позивача 347,70 грн. шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Крім того, зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Вищого господарського суду України від 13.12.2011 року у справі №14/5025/1104/11.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 16.11.2011р. прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки, викладені в ньому, не відповідають обставинам справи.

З огляду на це, апеляційну скаргу прокурора слід задоволити, а рішення господарського суду Житомирської - скасувати, прийнявши нове рішення, яким позов задоволити в повному обсяз.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по сплаті державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,104,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу прокурора Старосинявського району задоволити.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 16.11.2011 року скасувати. Прийняти нове рішення.

"Позов задоволити.

Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю "Синявські граніти" (31433, Хмельницька область,Старосинявський район, с. Нова Синявка, вул. І.Франка, 9, п/р 26000052402279 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 305299, ідент. код 32987356) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,39 га на території Новосинявської сільської ради.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Синявські граніти" (31433, Рівненська область,Старосинявський район, с. Нова Синявка, вул. І.Франка, 9, п/р 26000052402279 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 305299, ідент. код 32987356) на користь Новосинявської сільської ради (31433, Хмельницька область,Старосинявський район, с. Нова Синявка, вул. Перемоги, 14-а) - 347,70 грн. шкоди, завданої внаслідок самовільного використання земельної ділянки, які перерахувати на р/р 31519921700456 місцевого бюджету Новосинявської сільської ради УКДК у Старосинявському районі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Синявські граніти" в дохід державного бюджету України 187,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази."

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Синявські граніти" в дохід державного бюджету України 1176,25 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4. Господарському суду Хмельницької області на виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду видати відповідні накази.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

<Текст >

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.

01-12/340/12 340/12