Постанова № 20913459, 17.01.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2012                                                                                           № 32/154

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Сухового В.Г.

суддів:           Агрикової О.В.

          Чорногуза М.Г

при секретарі судового засідання:           Марвано А.Т.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АРХІ ГЛАСС»

на рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2011р.

у справі №32/154 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «САЛДЛТД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРХІ ГЛАСС»

про стягнення 57066,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "САЛД ЛТД" (далі – позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Архі Гласс" про стягнення основного боргу в сумі 50186,80 грн., 3011,20 грн. інфляційних нарахувань, 1130,09 грн. 3% річних та 1939,41 пені за договором № 1078/84/10 від 29.09.2010р.

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.11.2011р. позовні вимоги задоволено повністю. Зазначене рішення вмотивовано тим, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов’язань за Договором № 1078/84/10 від 29.09.2010р., та не спростовано відповідачем, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у даній справі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2011 р. у справі № 32/154 та прийняти нове, яким стягнути з відповідача основну заборгованість в сумі 50186,80 грн., 1130,09 грн. 3% річних та 1939,41 пені, а в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат відмовити. Тобто фактично відповідач оспорює рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення з нього інфляційних нарахувань у розмірі 3 011, 20 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та за неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, скаржник посилається на те, що судом порушено ст.77 ГПК України, оскільки останній не відклав судове засідання 15.11.2011р. та розглянув справу у відсутності представника відповідача. Також, скаржник зазначає, що позивачем не вірно нараховані, а судом неправомірно стягнута сума інфляційних нарахувань.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що доводи, викладені відповідачем у апеляційній скарзі не можуть бути підставою для скасування рішення, а тому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

УхвалоюКиївського апеляційного господарського суду від 15.12.2011р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.01.2012р.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню у зв’язку з наступним.

29.09.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "САЛД ЛТД" (далі – Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Архі Гласс" (далі – Замовник) укладено Договір № 1078/84/10 з розробки робочої документації стадії “Р” та встановлення систем автоматичної пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу, автоматичного водяного та газового пожежогасіння, на об'єкті: “Офіс на 29-му поверсі торгівельно - офісного комплексу “Парус” по вул. Мечникова, 2 літера А, в Печерському районі м. Києва (далі – Договір, а.с.5-9).

Згідно з п. 1.1 Договору Підрядник взяв на себе зобов'язання виконати вищевказані Роботи, у свою чергу Відповідач, згідно даного Договору зобов'язався вчасно прийняти та сплатити виконані Позивачем роботи.

Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (Підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (Замовника), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. 2 Договору сторони погодили вартість робіт та порядок розрахунків.

Вартість робіт за Договором складає 250 186,80 грн., вартість робіт по розробці робочої документації стадії “Р” відповідно до додатку № 1 (“Кошторис на проектні роботи”) складає 12810 грн., вартість робіт по встановленню систем автоматичної пожарної сигналізації, оповіщення про пожежу, автоматичного водяного та газового пожежогасіння, з урахуванням вартості матеріалів та обладнання, відповідно до об’ємів, наведених в Додатку № 2 (Договірна ціна №№ 1, 2, 3) складає 237376,80 грн.

Згідно п. 2.2 Договору до початку робіт, замовник перераховує на розрахунковий рахунок підрядника авансовий платіж в розмірі 131498,40 грн. Сума авансового платежу складається зі 100% вартості по розробці робочої документації стадії “Р”і 50% від вартості робіт по установці систем автоматичної пожежної сигналізації, сповіщення про пожежу, автоматичного водяного та газового пожежогасіння , з урахуванням вартості матеріалів та обладнання.

Як вбачається з матеріалів справи авансовий платіж перераховано відповідачем позивачу у сумі 200000 грн. Зазначений факт відповідачем не заперечується.

Пунктами 5.2, 5.3 Договору передбачено, що передача виконаних робіт по розробці робочої документації стадії “Р” здійснюється за актами здачі –приймання виконаних робіт.

Приймання виконаних Підрядником робіт по установці систем здійснюється замовником протягом 5 календарних днів з моменту надання підрядником акту приймання виконаних робіт по формі КБ –2в и довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3.

Пунктом 2.2.1 Договору визначено, що остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється Замовником на протязі 10 банківських днів з дати підписання сторонами актів КБ2в та довідок про вартість виконаних робіт форми КБ-3.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач взяті на себе зобов’язання за Договором виконав повністю, у зв’язку з чим сторонами 30.09.2010р. складено акт здачі-приймання виконаних робіт за Договором на суму 12810 грн. з ПДВ (а.с.23). 31.12.2010р. між сторонами підписано довідку про вартість виконаних робі за грудень 2010р. ф.КБ-3 на суму 237376, 80 грн.(а.с.24), а також акти №№ 1,2,3 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2010р. ф.КБ2в (а.с.25-37).

Зазначені вище акти та довідку підписано сторонами Договору в тому числі відповідачем без зауважень щодо обсягу та якості робіт, а також скріплено печаткою відповідача.

Водночас, відповідач своє зобов’язання оплатити виконані за Договором роботи не виконав, станом на час подання позову до суду першої інстанції сума заборгованості за Договором відповідачем не сплачена.

13.09.2011р. позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу про сплату заборгованості у сумі 50186,80 грн. (а.с.41-42). Проте, вказану вимогу відповідачем залишено без відповіді та задоволення.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 2.2.1 Договору сторони домовились, що оплата повинна бути здійснена протягом 10-ти банківських днів після підписання Сторонами Акту приймання виконаних Робіт. Акти підписані сторонами 31.12.10р.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно п. 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Положеннями статей 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що 1. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не виконав своїх зобов’язань за Договором у встановлений строк, у зв’язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість на загальну суму 50186,80 грн. Наявність вказаної заборгованості повністю доведена позивачем та не спростована відповідачем належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної суми заборгованості за Договором є повністю обґрунтованими, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про їх задоволення.

Стосовно позовних вимог про стягнення 3011,20 грн. інфляційних нарахувань, 1130,09 грн. 3% річних та 1939,41 пені за договором № 1078/84/10 від 29.09.2010р. колегія суддів зазначає таке.

Вказані вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за Договором у зв’язку з несплатою вартості виконаних позивачем робіт. Факт порушення зобов’язань позивачем у даній справі доведено повністю.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 Договору встановлено відповідальність сторін за порушення зобов’язань за договором, зокрема, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого платежу за кожен день прострочки.

Відповідно до пункту 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Як вже зазначалось загальна сума основної заборгованості перед позивачем складає 50186,80 грн.

Позивачем за період з 18.01.2011р. по 18.10.2011р. нараховано 1130,09 грн. 3% річних та 1939,41 пені за прострочення виконання зобов’язань за Договором. З урахуванням вищезазначених положень ГК України та ЦК України, колегія суддів вважає вірними розрахунки пені та 3% річних, тому позовні вимоги в цій частині правомірно задоволені судом першої інстанції.

Позивачем у даній справі також нараховано 3011,20 грн. інфляційних нарахувань за вказаний вище період.

За приписами ст.625 ЦК України боржник за прострочення виконання зобов’язання сплачує суму основної заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Отже за змістом даної норми йде мова про врахування саме індексу інфляції, а не факту існування самої інфляції в тому чи іншому місяці.

Разом з тим, нарахована позивачем сума інфляційних втрат 3011,20 грн. нарахована позивачем без врахування від’ємного значення індексу інфляції, яке мало місце у липні 2011р., серпні 2011р. та жовтні 2011р.

У листі Верховного суду України від 03.04.1997року № 62-97 чітко зазначено, що прострочивши суму грошового зобов’язання, наприклад, в січні 2009року відповідач зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за даний місяць.

При нарахуванні індексу інфляції треба мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно треба рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Таким чином, з урахуванням викладеної позиції, колегія суддів зазначає, що нарахування індексу інфляції за січень місяць є помилковим, оскільки, інфляційні втрати нараховано позивачем з 18.01.2011р., тобто після 15 числа місяця, а тому розрахунок інфляційних втрат має починатись з наступного місяця, тобто з лютого 2011р.

Колегія суддів, здійснивши перерахунок інфляційних втрат за період з 18.01.2011р. по 18.10.2011р. за допомогою калькулятора інформаційно-правової системи «Ліга», погоджується з доводами відповідача, викладеними у його апеляційній скарзі щодо неправильного розрахунку інфляційної складової боргу. В цій частині судом першої інстанції, як і позивачем, допущено помилку при розрахунку, оскільки за вказаний період правильною є сума у розмірі 1605,98 грн. (середній індекс інфляції становить 1,032), відтак позовні вимоги про сплату інфляційних втрат у сумі 3011,20 є частково обґрунтованими. Рішення ж в цій частині підлягає зміні в частині стягуваної суми інфляційної складової боргу.

Що стосується посилань відповідача на порушення судом ст. 77 ГПК України у зв’язку з невідкладенням розгляду справи, колегія суддів відхиляє вказані доводи з огляду на таке.

За змістом ст. 77 ГПК України відкладення розгляду справи є правом господарського суду, а не його обов’язком з урахуванням конкретних обставин у справі.

Апелянт не заперечує у своїх доводах про належне його повідомлення про час та місце розгляду справи господарським судом м. Києва, вказуючи, що представник апелянта не зміг з’явитись у судове засідання 15.11.2011р., оскільки не мав можливості бути присутнім.

Водночас, обґрунтувань поважності причин неявки у вказане судове засідання відповідачем не наведено і відповідних належних доказів суду не надано. В матеріалах справи відсутні також і клопотання або заяви відповідача про неможливість направити свого представника у судове засідання 15.11.2011р., або про відкладення розгляду справи.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що з урахуванням положень чинного законодавства відповідач не був позбавлений права направити у судове засідання іншого представника.

Відповідно до ч. 3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Крім того, за приписами ст. 75, 77 ГПК України господарський суд може вирішити справу за наявними у ній матеріалами, відкладення ж можливе у разі, якщо за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Таких обставин відповідачем не зазначено, а тому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції приймаючи рішення у судовому засіданні 15.11.2011р. у відсутності представника відповідача, діяв у відповідності до вимог процесуального закону.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги є обґрунтованими частково.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 15.11.2011р. у справі № 32/154 є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню.

Водночас, з урахуванням того, що розрахунок розміру інфляційних втрат судом першої здійснено невірно, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 15.11.2011р. у справі № 32/154 в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат підлягає зміні. У зв’язку з цим апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Судові витрати у зв’язку з викладеним, розподіляються між сторонами на підставі ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АРХІ ГЛАСС» на рішення господарського суду м. Києва від 15.11.2011р. у справі № 32/154 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 15.11.2011р. у справі № 32/154 змінити, виклавши його резолютивну частину у такій редакції:

«1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна

фірма «САЛДЛТД» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Архі Гласс" (код 33830712) на користь Товариства з

обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "САЛД ЛТД" (код 20572483), основну заборгованість в сумі 50186,80 грн., три відсотки річних в сумі 1130,09грн., пеню у сумі 1939,41 грн., інфляційні втрати в сумі 1 605,98 грн., витрати зі сплати державного мита в сумі 548,81 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 230,19 грн.». 3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "САЛД ЛТД" (код 20572483) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Архі Гласс" (код 33830712) судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 376,40 грн.

4. Доручити господарському суду міста Києва видати накази.

5. Матеріали справи № 32/154 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Суховий В.Г.

Судді                                                                                          Агрикова О.В.

                                                                                          Чорногуз М.Г

19.01.12 (відправлено)