Постанова № 20913441, 16.01.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2012 № 8/416

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Дімаковій Г.О.

за участю представників:

від позивача - не зявився

від відповідача - ОСОБА_1 (довіреність №13-Ю від 01.03.2011 р.)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр провідних технологій «Україна-ХХI століття»

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 01.09.2011 р.

у справі № 8/416 (суддя Катрич В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Будреконструкція-1»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково- виробничий центр провідних технологій «Україна-ХХI століття»

про стягнення 406000,00 грн.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будреконструкція-1» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр провідних технологій «Україна-ХХI століття» про стягнення з відповідача на користь позивача помилково перерахованих коштів в сумі 406000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2011 р. позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 406000,00 грн. основного боргу, 4060,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення не відповідає чинному законодавству України та підлягає скасуванню, оскільки при його постановленні були порушені та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача. Крім того, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2011 р. явка сторін обовязковою не визнавалась.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом.

В рішенні суду першої інстанції зазначено, що платіжним дорученням №4 від 20.06.2011 р. позивачем було перераховано відповідачу 406000,00грн. з призначенням платежу заборгованість за ремонтні роботи за 2008 рік згідно Договору №2 від 02.04.2007 р.

Далі у вказаному рішенні судом встановлено, що матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та відповідачем не існує договору №2 від 02.07.2007 р. Проте, в матеріалах справи відсутні належним чином засвідчені копії або оригінали договорів №2 від 02.04.2007 р. та №2 від 02.07.2007 р.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в ході розгляду даної справи місцевим господарським судом позивач та відповідач в судове засідання не зявлялись, тобто ніяких інших доказів ніж ті, що містяться в матеріалах справи, судом досліджено не було. Тому, є незрозумілим встановлення судом вищезазначених обставин.

В судовому засіданні 16.01.2012 р. при розгляді апеляційної скарги представник відповідача пояснив, що дійсно, договір, за яким, як стверджує позивач, була перерахована спірна сума, був укладений не в липні 2007 року а в квітні 2007 року.

Пунктом 4 Роз'яснення, Вищого арбітражного суду від 10.12.1996 р. №02-5/422 «Про судове рішення» встановлено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що у відповідності зі статтею - 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що висновки суду про підтвердженість матеріалами справи відсутності господарських взаємовідносин не відповідають дійсності, оскільки спростовуються самими матеріалами справи, а саме платіжним дорученням №4 від 20.06.2011 р., що має призначення платежу та всі необхідні реквізити для його проведення; банківськими виписками за період починаючи з 14.05.2007 р. №61 (передплата за капремонтні роботи згідно договору №2 від 02.04.2007 р.) та закінчуючи останньою від 20.06.2011 р., що долучені відповідачем до апеляційної скарги, оскільки останній був відсутній в судовому засіданні при розгляді даної справи судом першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Слід зазначити, що застосування судом першої інстанції до зазначених правовідносин положень ст.1212 ЦК України є хибним, враховуючи наступне.

Позивач, заявивши позовні вимоги, вказав про відсутність між сторонами договору №2 від 02.04.2007 р.

При застосуванні норми ст. 1212 ЦК України підлягає встановленню факт набуття чи збереження майна відповідачем без достатньої правової підстави, а також наявність підстав для повернення майна або його вартості.

Зважаючи на наявні матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено безпідставність отримання відповідачем спірної суми коштів. Отже, зважаючи на пояснення та докази надані відповідачем, колегія суддів приходить до висновку, що кошти були отримані відповідачем на підставі та в межах чинного договору підряду.

Аналогічні висновки викладені в постанові Вищого господарського суду України від 17.06.2008 р. у справі №2/393, прийнятої за наслідками касаційного провадження під час розгляду аналогічного спору.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр провідних технологій «Україна-ХХI століття» підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2011 р. у справі №8/416 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст.105 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр провідних технологій «Україна-ХХI століття» задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2011 р. у справі №8/416 скасувати. Прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будреконструкція-1» (02152, м. Київ, вул. Серафімовича, 11, р/р №260063100 в ПАТ «УПБ», МФО 300205, код ЄДРПОУ 30251718) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр провідних технологій «Україна-ХХI століття» (02088, м. Київ, вул. Автотранспортна, 1, ідентифікаційний код 310928814) 2030 (дві тисячі тридцять) грн. 00 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

Справу №8/416 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддяАлданова С.О.

СуддіДикунська С.Я.

Сітайло Л.Г.