Рішення № 20903956, 12.01.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2012 р. Справа № 5016/3841/2011(3/224)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “АУЗ Факторинг”

04112, м. Київ, вул. Танкова, 8, поверх 6, офіс 1

Представник позивача: ТОВ “Агенція по управлінню заборгованістю”

04112, м. Київ, вул. Танкова, 8, поверх 6, офіс 1

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Дас”

54046, м. Миколаїв, вул. Кіровоградська, 23-

про стягнення грошових коштів в сумі 423289,54 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;

Від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом стягнути з відповідача кошти в розмірі 423289,54 грн., з яких: 363130,95 грн. неповернуті кредитні кошти та 60158,59 грн. відсотки за користування кредитом.

Слід вказати, що 27.12.11 р. позивач надав уточнення до позовної заяви, в яких просив суд вважати належним доказом по справі договір факторингу № 05/09 від 30.11.09 р. за яким ТОВ “АУЗ Факторинг” надано право вимоги до відповідача за кредитним договором №7 від 30.01.07 р.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі кредитного договору №7 укладеного 30.01.2007 року між АТ «Індустріально - Експортний банк»та ТОВ «Агро-Дас», виписок з рахунків відповідача, договору факторингу №05/09 від 30.11.2009 року, норм ст.ст. 1077, 526, 629, 543 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що в супереч вимогам кредитного договору та норм чинного законодавства, відповідач кредитні зобовязання не виконує, чим порушує права та законні інтереси позивача.

Відповідач в судове засідання свого представника жодного разу не направив, вимоги ухвал суду не виконав, відзив по суті позову не надав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать відмітки канцелярії на зворотних сторонах ухвал суду та поштові повідомлення.

Таким чином, справу за правилами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянуто за наявними в ній матеріалами.

12.01.12р. суд за результатами розгляду справи, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив сторонам вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

30 січня 2007 року між Акціонерним товариством «ІндустріальноЕкспортний банк »(далі - банк) та ТОВ «Агро-Дас»(далі позичальник) було укладено кредитний договір №7 згідно з умовами якого банк надає позичальнику кредит в розмірі 45500,00 дол. США зі строком погашення кредиту за графіком до 29 січня 2008 року.

Призначення кредиту: закупівля ПММ, мінеральні добрива, засоби захисту рослин (пестициди, фунгіциди, гербіциди) та інші поточні цілі. Відсоткова ставка: 14,0% річних (пункти 1.3 та 1.4).

06.02.2007 року між банком та позичальником був укладений договір застави предметом якого виступило забезпечення виконання кредитного зобовязання за договором №7 від 30.01.07р. у вигляді передачі в заставу майна, що належить на праві власності заставодавцю (відповідачу по справі) комбайни (дві одиниці з визначеними в договорі технічними характеристиками) загальною вартістю 340937,0 грн.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов кредитного договору №7 банк відкрив для відповідача позичковий рахунок №20620000669502 та за письмовим запитом позичальника надав 06.02.07р. останньому кредит в розмірі 45500,00 дол. США (в еквіваленті : 229775,00 грн.).

Як вбачається з наданих позивачем суду доказів, 30 листопада 2009 року між ТОВ «АУЗ «Факторинг»(далі - Фактор) та АТ «Індустріально - Експортний банк »(далі - Клієнт) було укладено договір факторингу №05/09 за умовами якого фактор зобовязався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобовязався відступити факторові право вимоги, визначене у реєстрі прав вимог.

Відповідно до змісту пунктів 4.1 та 5.1.2 цього договору сторони дійшли згоди, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання відповідного додатку з реєстром прав вимог. Клієнт зобовязаний: в строк до 10 робочих днів з моменту набрання цим договором чинності оформити (підписати та скріпити печаткою) для кожного з боржників повідомлення про відступлення права вимог до фактора, складеного за формою, що наведена в додатку №3 до цього договору, та передати оригінал цього повідомлення фактору.

Умовами п.1.5 сторони обумовили, що «реєстр прав вимог»- означає перелік прав вимог до боржників, що відступається за цим договором, наведений в додатку №1 до цього договору.

Порядок розрахунків сторони визначили розділом 3 договору.

Відповідно до змісту ст.ст. 1077, 1078 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

За приписами ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Дослідивши матеріали даної справи, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України надані позивачем докази, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновків про обґрунтованість заявлених позивачем вимог виходячи з наступного:

По-перше, фактор має статус фінансової установи (свідоцтво ФК №224 від 26.03.2009 року).

По-друге, з наданих позивачем суду документальних доказів вбачається наявність підписаного додатку №1 до договору факторингу з реєстром прав кредитора за договором №7 від 30.01.07р. до відповідача в сумі 423859,73 грн.

Матеріали справи також свідчать, що позивач двічі звертався до відповідача з письмовою вимогою погасити кредитну заборгованість на підставі ст.ст. 530, 1082, 1084 Цивільного кодексу України.

Так, з тексту вимоги №19С45 від 09.02.2010р. (з поштовим повідомленням №06823189 про отримання цієї вимоги відповідачем 15.02.2010 року) вбачається, що письмове повідомлення від 30.11.09р. про відступлення права грошової вимоги факторові (оригінал якого надав суду позивач) було скеровано боржнику як банківською установою так і фактором.

Отже, з наведеного вбачається правомірність звернення фактора до боржника з грошовою вимогою по спірним правовідносинам.

Відповідно до змісту ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 2 ст. 193 господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідач в супереч вимогам ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України не скористався своїм правом довести суду виконання взятих на себе договірних зобовязань.

Таким чином, позовні вимоги заявлені ТОВ «АУЗ Факторинг»відповідають матеріалам справи та підлягають задоволенню судом в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Дас” (54046, м. Миколаїв, вул. Кіровоградська, 23-б, код ЄДРПОУ 31764507) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АУЗ Факторинг” (04112, м. Київ, вул. Танкова, 8, поверх 6, офіс 1,код ЄДРПОУ 3603279 ) 363130,95 грн. неповернуті кредитні кошти та 60158,59 грн. відсотки за користування кредитом, 4233,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя О.Г. Смородінова