Рішення № 20903949, 17.01.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.12 Справа № 5/199/2011

За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Луганського міського комунального підприємства “Теплокомуненерго”, м. Луганськ

про стягнення 63929 059,45 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1., головний юрисконсульт, довіреність №154/10 від 30.12.2011;

від відповідача - ОСОБА_2, заступник начальника юридичного відділу, довіреність №68-д від 07.11.2011, ОСОБА_3., начальник юридичного відділу, довіреність №4-д від 11.01.2012.

Суть спору: Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача боргу за поставлений природний газ в сумі 55471330 грн. 31 коп., пені в розмірі 4907400 грн. 53 коп., інфляційних нарахувань в сумі 2123872 грн. 89 коп. та 3% річних у розмірі 1426455 грн. 72 коп.

В судових засіданнях 19.12.2011 та 12.01.2012 у відповідності до вимог ч. 3 ст. 77 ГПК України були оголошені перерви до 12.01.2012 до 10 год. 20 хв. та до 17.01.2012 до 11 год. 00 хв. відповідно.

Після перерви в судове засідання прибули повноважні представники сторін.

В судовому засіданні 17.01.2012 представник відповідача надав відзив на позовну заяву б/н та дати, в якому визнав позові вимоги в повному обсязі, а також клопотання б/н та дати, в якому просить суд зменшити розмір пені, що підлягає до стягнення на 20%, посилаючись на скрутне фінансово-господарське становище.

Позивач в запереченнях від 17.01.2012 № 30/03 проти зменшення пені заперечив з підстав викладених в ньому.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши подані докази в їх сукупності та оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

в с т а н о в и в:

28 грудня 2010 року між Луганським міським комунальним підприємством “Теплокомуненерго” (покупець) та Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) був укладений договір № 06/10-2965 ТЕ-20 про поставку природного газу, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобовязується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобовязується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання.

У відповідності до умов п. 1.2 договору постачальник передає покупцю в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ (надалі - газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 138861,6 тис. куб. м., в тому числі по місяцях згідно наведеного в договорі графіку.

Згідно п. 3.1 договору ціна за 1000 куб. м. газу становить 1309,20 грн., з ПДВ.

Відповідно до п. 4.1 договору № 06/10-2965 ТЕ-20 від 28.12.2010 року розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач належним чином виконав умови даного договору та передав у власність покупця протягом січня-квітня, червня-вересня 2011 року природний газ на загальну суму 93637979 грн. 68 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками, а саме: від 31.01.2011 на суму 32102425,81 грн., від 28.02.2011 - на суму 30390239,65 грн.; від 31.03.2011 - на суму 23836939,55 грн.; від 30.04.2011 на суму 7176365,40 грн.; від 30.06.2011 - на суму 24065,72 грн., від 31.07.2011 - на суму 37744,24 грн., від 31.08.2011 - на суму 7220,24 грн., від 31.08.2011 на суму 37542,62 грн. та від 30.09.2011 на суму 25436,45 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобовязань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов договору.

Відповідач же свої обовязки за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості поставленого газу належним чином не виконав, сплативши лише 38166649 грн. 37 коп., внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість за поставлений газ в розмірі 55471330 грн. 31 коп., який підтверджений матеріалами справи та визнаний відповідачем.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обовязковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відтак, враховуючи, що факт виконання позивачем взятих на себе за договором зобовязань та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань по оплаті отриманого газу доведений матеріалами справи та визнаний відповідачем у відзиві на позовну заяву, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 55471330 грн. 31 коп. основного боргу, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної норми цивільного законодавства позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні нарахування на суму несвоєчасно сплаченої заборгованості за кожною з поставок природного газу, що відбулись в січні-квітні, червні-вересні 2011 року у загальному розмірі 2123872 грн. 89 коп. (за період з березня 2011 по червень 2011) та три відсотка річних у розмірі 1 426 455 грн. 72 коп. (за період з 21.02.2011 по 30.11.2011), які нараховані з врахуванням часткових оплат.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних нарахувань та 3% річних, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Окрім того, статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, він зобовязаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами пунктів 7.3.1, 9.3 договору сторони передбачили, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1 Договору, покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу і нараховується пеня за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем йому на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. п. 7.3.1, 9.3 договору нараховано за період з 30.05.2011 по 30.11.2011 та заявлено до стягнення пеню у розмірі 4907400 грн. 53 коп., яка нарахована з урахуванням часткових оплат.

Розрахунок пені є таким, що відповідає приписам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.

Письмовим клопотання б/н та дати відповідачем заявлено клопотання щодо зменшення розміру пені на 20% у звязку з скрутним фінансовим положенням підприємства. В обґрунтування клопотання відповідачем суду надано, зокрема, звіт про фінансові результати за 9 місяців 2011 року, баланс на 30.09.2011, а також довідку від 17.01.2012 про стан дебіторської та кредиторської заборгованості станом на 01.01.2012.

Положеннями п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність, зобовязання, в свою чергу, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності з приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вказана норма Цивільного кодексу України за своїм змістом кореспондується з приписами ст. 233 Господарського кодексу України, якою встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, судом повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

З урахуванням викладеного суд вважає за доцільне задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір належної до стягнення з відповідача суми пені на 20%, а саме до 3925920 грн. 42 коп.

Задовольняючи клопотання відповідача щодо зменшення суми пені, суд виходить з того, що відповідач є комунальним підприємством, має велику кредиторську та дебіторську заборгованість, а також з того, що основним споживачем теплової енергії є населення, яке надані відповідачем послуги оплачує несвоєчасно та не у повному обсязі. Так, на час розгляду судом даної справи борг населення за послуги з теплозабезпечення перед відповідачем становить 154517,7 тис. грн. та збитки підприємства згідно наданого звіту склали 43823 тис. грн.

Суд також приймає до уваги співвідношення розміру нарахованої позивачем пені з розміром основного боргу та факт використання позивачем свого права щодо нарахування інфляційних та 3% річних, що частково компенсує його збитки.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми пені підлягає задоволенню частково, в сумі 3925920 грн. 42 коп.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи, при цьому зменшення пені, з віднесенням судового збору у справі відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Луганського міського комунального підприємства “Теплокомуненерго”, м. Луганськ, вул. Куракіна, буд. 23А, код ЄДРПОУ 24047779 на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», вул. Шолуденко, 1, м.Київ, ідентифікаційний код 31301827, основний борг в сумі 55471330 грн. 31 коп., пеню в сумі 3925920 грн. 42 коп., інфляційні нарахування в сумі 2123872 грн. 89 коп. та 3% річних в сумі 1426455 грн. 72 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 56460 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 18.01.2012.

Суддя Т.В.Васильченко