Рішення № 20903731, 12.01.2012, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" січня 2012 р.Справа № 5013/2023/11 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Т. В. Макаренко, розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/2023/11

за позовом: комунального підприємства "Теплоенергетик", м. Кіровоград

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Кіровоград

про стягнення 1194,74 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 9 від 10.01.2012 року;

від відповідача - участі не брали;

Про час і місце проведення судового засідання відповідач належним чином повідомлений за юридичною адресою, яка зазначена в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців щодо фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

Господарський суд враховує, що ухвали про відкладення розгляду даної справи від 28.11.2011 року та від 20.12.2011 року направлені на юридичну адресу відповідача, відповідно 29.11.2011 року та 21.12.2011 року.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року №75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року №01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

З урахуванням викладених обставин, враховуючи належне оформлення відмітки про відправку відповідачеві ухвал про відкладення розгляду даної справи від 28.11.2011 року та від 20.12.2011 року, господарський суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Комунальне підприємство "Теплоенергетик" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості в сумі 1194,74 грн, з яких: 1045,72 грн - основний борг, 51,22 грн - інфляційні втрати, 22,09 грн - три відсотка річних, 75,71 грн - пеня, відповідно договору № 574 про надання послуг по постачанню теплової енергії від 20.10.2009 року. Судові витрати позивач просить стягнути з відповідача на його користь.

Відповідач відзиву на позовну заяву та витребувані ухвалами суду документів не подав. Позовні вимоги ні по суті, ні по розрахунку не заперечив.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши усі обставини справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між комунальним підприємством "Теплоенергетик" (теплопостачальна організація) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (споживач) 20.10.2009 року укладено договір № 174 про надання послуг по постачанню теплової енергії від ТЕЦ (далі - Договір).

За умовами Договору Енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення в потрібних йому обсягах в період опалювального сезону з 15 жовтня по 15 квітня, а Споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором (розділ 1 Договору).

Облік теплової енергії сторони узгодили в розділі 2 Договору.

Згідно пунктів 3.1, 3.2, 3.3 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач сплачує попередню оплату у розмірі до 50% від вартості теплової енергії передбаченої на розрахунковий період згідно діючих тарифів до 10 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться на протязі поточного місяця, але не пізніше 10 числа, наступного з розрахунковим.

Пунктом 7.3.8 Договору передбачено, за несвоєчасну оплату спожитої теплової енергії споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Договір набув чинності з 20.10.2009 року і діє до 31.03.2010 року з правом продовжити термін дії договору (п.п. 9.1, 9.4 Договору).

Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договорами постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, правовідносини за якими регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Договір про постачання енергії та інших ресурсів є консенсуальним, двостороннім та оплатним. Об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до статті 25 названого Закону теплопостачальна організація зобов'язана забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Основними обов'язками споживача теплової енергії відповідно до статті 24 Закону України "Про теплопостачання" є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії та додержання вимог договору і нормативно-правових актів.

Як зазначає позивач, ним у відповідності до умов Договору здійснювалось постачання теплової енергії відповідачеві.

Теплопостачальною організацією виставлявся відповідний рахунок - фактура № 547/01.11 від 31.01.2011 року на оплату відповідачем отриманих послуг теплопостачання за січень 2011 року (а.с 10) всього на загальну суму 1045,72 грн.

Однак, відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином за січень 2011 року на суму 1045,72 грн не виконував.

Залишок заборгованості, відповідно до розрахунку позивача станом на 25.10..2011 року становить 1045,72 грн.

Існування за відповідачем заборгованості за надані послуги з теплопостачання позивач підтверджує також довідкою про включення відомчих споживачів в жовтні 2010 року № 11 від 25.10.2010 року, відповідно до якої відповідач - ФОП ОСОБА_1 (магазин промисловий) був включений до списку споживачів теплової енергії за адресою АДРЕСА_2 станом на 21.10.2010 року.

За приписами частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до умов Договору Споживач взяв на себе зобов'язання виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.

Доказів сплати суми боргу за послуги теплопостачання в розмірі 1045,72 грн відповідач до суду не подав, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Разом з тим, за правилами частини 1 статті 530 якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем у справі дотримано зазначені вище процесуальні вимоги, відтак позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 1045,72 грн господарським судом задовольняються в повному обсязі.

Позивачем, також, заявлено до стягнення 51,22 грн - інфляційних втрат за період з лютий - вересень 2011 року та 22,09 грн - три відсотка річних за період з 11.02.2011 року по 25.10.2011 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказане право кредитора є самостійним способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Наявність підстав для стягнення зазначених платежів не потребує обов'язкового їх зазначення в умовах договору.

За даних обставин, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 51,22 грн - інфляційних втрат за період з лютого по вересень 2011 року та 22,09 грн - трьох відсотків річних за період з 11.02.2011 року по 25.10.2011 року підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за невиконання останнім зобов'язання в розмірі 75,71 грн за період з 11.02.2011 року по 10.08.2011 року, господарський суд враховує, що сторонами в п. 7.3.8 Договору передбачено сплату споживачем пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Згідно частини 4 статті 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

За частиною 5 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок пені відповідає зазначеним нормам законодавства та умовам договору, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 75,71 грн за період з 11.02.2011 року по 10.08.2011 року підлягають задоволенню.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 25006, АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1 на користь комунального підприємства "Теплоенергетик", 25002, м.Кіровоград, вул.Енергетиків,20, код ЄДРПОУ 24153576 заборгованість в сумі 1194,74 грн, з яких: 1045,72 грн - основний борг, 51,22 грн - інфляційні втрати, 22,09 грн - три відсотка річних, 75,71 грн - пеня, а також державне мито в сумі 102 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 236 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя Т.В. Макаренко

Повне рішення складено 17.01.2012 року.