Рішення № 20903315, 11.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/48811.01.12 За позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області

доПідприємства об'єднання громадян "Науково-виробнича компанія "Соціум Плюс" Громадської організації "Товариство реабілітації жінок-інвалідів, та жінок які виховують дітей-інвалідів "Асоль"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні:

позивача1. Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

відповідача:2. Державної митної служби України в особі Київської обласної митниці

3. Державної прикордонної служби України в особі Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ"

простягнення заборгованості, розірвання договору та вилучення майна

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Кирій О.В.

від відповідача:Собур А.К.

від третьої особи 1:Дзюбайло О.О.

від третьої особи 2:Сіленко В.В.

від третьої особи 3:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області (надалі "Відділення") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства об'єднання громадян "Науково-виробнича компанія "Соціум Плюс" Громадської організації "Товариство реабілітації жінок-інвалідів, та жінок які виховують дітей-інвалідів "Асоль" (надалі "Підприємство") про стягнення заборгованості, розірвання договору та вилучення майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору оренди №37-14-99/1190 від 10.03.2011 р. позивач передав в строкове платне користування частину нежитлового приміщення на другому поверсі Терміналу "В", загальною площею 24 кв.м., що знаходиться на балансі Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та розміщене за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", а відповідач належним чином свої зобовязання по внесенню орендної плати та страхуванню обєкту оренди не виконав, у звязку з чим виникли заборгованість у розмірі 96 601,89 грн., підстави для розірвання такого договору та повернення обєкту оренди. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 420,44 грн. за прострочення виконання грошового зобовязання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.10.2011 р. порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (надалі "Аеропорт"), розгляд справи призначено на 14.11.2011 р.

В судовому засіданні представником відповідача було подано відзив на позовну заяву за змістом якого в задоволенні позову просив відмовити повністю, вказував на неможливість користування обєктом оренди у звязку із передачею його позивачем в оренду Державній прикордонній службі України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.11.2011 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державну митну службу України в особі Київської обласної митниці та Державну прикордонну службу України в особі Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ", розгляд справи відкладено до 30.11.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.2011 р. у звязку із клопотанням представника третьої особи 2 та невиконанням сторонами вимог ухвали суду розгляд справи відкладено до 19.12.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.12.2011 р. у звязку із невиконанням сторонами вимог ухвали суду, необізнаністю представника позивача із змістом правовідносин, які виникли між сторонами спірного договору та необхідністю надання сторонами додаткових письмових пояснень задоволено клопотання позивача та продовжено розгляд справи на 15 днів, розгляд справи відкладено до 11.01.2012 р.

29.12.2012 р. до канцелярії суду від представника третьої особи 3 надійшло клопотання за змістом якого вказував на те, що у наданні відповідачу дозволу на розміщення на обєкті оренди магазину було відмовлено, а також просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника третьої особи 3.

В судове засідання представники позивача та третьої особи 1 з'явилися, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечує, в його задоволенні просить відмовити повністю.

В судове засідання представник третьої особи 2 з'явився, у вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Третя особа 3, повідомлена про час і місце розгляду справи належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду, свого повноважного представника в судове засідання не направила, надіславши на адресу суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.03.2011 р. між Відділенням (орендодавець), Аеропортом (балансоутримувач) та Підприємством (орендар) було укладено договір оренди №37-14-99/1190 нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі "Договір").

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.4 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення на другому поверсі Терміналу "В", загальною площею 24 кв.м. (надалі "майно"). Майно знаходиться на балансі балансоутримувача та розміщене за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль". Майно передається в оренду для розміщення магазину з продажу сувенірної продукції власного виробництва.

Згідно із п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту передачі-приймання майна.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що оплата здійснюється орендарем з дати підписання балансоутримувачем і орендарем акту передачі-приймання майна в оренду і припиняється з дати фактичного звільнення орендарем майна, що підтверджується підписанням балансоутримувачем і орендарем акту передачі-приймання майна.

Із змісту п.п. 9.1, 9.2 Договору вбачається, що передати орендодавцю в оренду майно згідно з цим договором за актом передачі-приймання майна, який підписується одночасно з цим договором. Не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися орендованим майном на умовах договору.

Відповідно до п. 14.1 Договору цей договір укладено строком на два роки одинадцять місяців, що діє з 10.03.2011 р. до 09.02.2014 р. включно.

10.03.2011 р. між балансоутримувачем та орендарем було складено та підписано акт передачі-приймання орендованого майна до Договору.

Листом №28 від 10.03.2011 р. відповідач звернувся до третіх осіб 2, 3 з заявою про надання дозволу на відкриття магазину безмитної торгівлі у міжнародному пункті пропуску "Бориспіль" (надалі "магазин").

Листом №29 від 16.03.2011 р. Підприємство повідомило Відділення про те, що ним було подано заяву на отримання дозволу на відкриття магазину безмитної торгівлі на обєкті оренди у звязку з чим просило відтермінувати сплату орендної плати за Договором до отримання відповідного дозволу.

18.04.2011 р. спільним листом №23-950 (16-45/19-2950) треті особи 2, 3 повідомили відповідача про прийняття попереднього рішення про можливість відкриття магазину та для подальшого розгляду питання щодо видачі відповідного дозволу просили надати додаткові документи.

Листом №13-14-1182 від 25.05.2011 р. Відділення звернулося до Підприємства з вимогою надати докази виконання умов Договору щодо страхування майна.

07.06.2011 р. листом №13-14-1363 Відділення звернулося до Підприємства з вимогою погасити заборгованість по сплаті орендної плати за Договором.

Листом №62 від 17.06.2011 р. Підприємство повторно звернулося до Відділення з проханням відтермінувати початок сплати орендної плати за Договором до отримання дозволу та доступу до майна.

Листом №01-22-2919 від 04.07.2011 р. Аеропорт підтвердив те, що на даний час майно відповідачем не використовується.

07.07.2011 р. листом №74 Підприємство звернулося до Відділення з проханням відтермінувати початок сплати орендної плати за Договором до отримання дозволу та доступу до майна.

Листом №12/1-12.1/985 від 21.07.2011 р. третя особа 2 повідомила відповідача про те, що для з'ясування всіх обставин, необхідних для видачі дозволу на розміщення магазину, ними було здійснено запит до Аеропорту щодо чинності Договору, а тому попереднє рішення щодо можливості відкриття магазину буде прийнято після отримання відповідної відповіді.

Спір у справі стосується наявності підстав для стягнення заборгованості по орендній платі за Договором, його розірвання та вилучення майна з орендного користування.

Договір є договору оренди державного майна, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Положеннями ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Із пояснень всіх учасників судового процесу та наданих схем розміщення предмета оренди за Договором вбачається, що спірне майно знаходиться в зоні митного контролю терміналу "В" міжнародного аеропорту "Бориспіль", а метою використання такого майна визначено відкриття магазину (п.1.4 Договору).

Відповідно до ст. 226 Митного кодексу України товари, а також супутні товарам роботи, в режимі магазину безмитної торгівлі реалізуються лише у спеціальних торговельних закладах (магазинах безмитної торгівлі). Порядок відкриття, ліквідації магазинів безмитної торгівлі, а також правила продажу ними товарів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відкриття і ліквідацію спеціальних торговельних закладів, розташованих у відкритих для міжнародного сполучення пунктах пропуску на митному кордоні України, в інших зонах митного контролю, визначених митними органами регламентується Порядком відкриття і ліквідації магазинів безмитної торгівлі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1089 (надалі Порядок).

Згідно п. 2 Порядку магазин безмитної торгівлі відкривається на підставі дозволу, який видається відповідно до пунктів 3 - 8 цього Порядку суб'єктові підприємницької діяльності - власникові чи орендареві призначеного для магазину приміщення або суб'єктові, що має намір спорудити відповідне приміщення у пункті пропуску на митному кордоні України, в інших зонах митного контролю, визначених митними органами.

За змістом пунктів 3-6 Порядку до заяви яка подається з метою отримання дозволу надається документ, що підтверджує право користування майном.

Тобто, одержання дозволу на право відкриття спеціалізованого торговельного закладу не можливе без існування укладеного договору оренди та підписаного на його виконання акту приймання-передачі майна.

При цьому, за змістом ст. 226 Митного кодексу України та п.2 Порядку використання такого майна за призначенням (діяльність спеціалізованого торговельного закладу) до одержання дозволу не є можливим.

Із матеріалів справи вбачається, що листом №28 від 10.03.2011 р. відповідач звернувся до третіх осіб 2, 3 з заявою про надання дозволу на відкриття магазину безмитної торгівлі у міжнародному пункті пропуску "Бориспіль", а 18.04.2011р. третіми особами 2, 3 надано попередній дозвіл на відкриття такого магазину (спільний лист №23-950 (16-45/19-2950) від 18.04.2011 р.) та повідомлено про необхідність надання додаткових документів для подальшого розгляду питання щодо видачі відповідного дозволу, що були надані відповідачем та зареєстровані у Департаменті організації митного контролю та оформлення за №966/12 від 29.04.2011 р.

Листом №72 від 06.07.2011 р. Підприємство звернулося до третьої особи 2 в якому повідомляло, що не зважаючи на сплив 12.06.2011 р. встановленого законодавством строку для розгляду заяви про видачу дозволу на відкриття магазину безмитної торгівлі будь-якої інформації станом на 05.07.2011 р. не надходило.

Листом №12/1-12.1/985 від 21.07.2011 р. третя особа 2 повідомила відповідача про те, що для з'ясування всіх обставин, необхідних для видачі дозволу на розміщення магазину, ними було здійснено запит до Аеропорту щодо чинності Договору, а тому попереднє рішення щодо можливості відкриття магазину буде прийнято після отримання відповідної відповіді.

Тобто, вказаний дозвіл не було видано у визначений пунктом 8 Порядку строк, а з листа третьої особи 1 №73-10-944 від 04.10.2011 р. та пояснень представників учасників судового процесу вбачається, що з 29.07.2011р. на місці спірного майна розміщено пункти контролю на безпеку трансферних пасажирів.

Наведене свідчить про неможливість використання за призначенням Підприємством предмета Договору до 29.07.2011 р. (у звязку із бездіяльністю у оформленні та видачі дозволу), з 29.07.2011 р. (у звязку із розміщенням на місці орендованого майна пунктів контролю на безпеку трансферних пасажирів). Кожна із підстав неможливості використання орендованого майна за призначенням не залежить від волі наймача, а матеріалами справи підтверджується вжиття Підприємством всіх залежних від нього заходів з метою одержання відповідного дозволу.

Частиною 6 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Оскільки судом встановлено наявність обставин, з якими диспозиція наведеної норми передбачає звільнення наймача від обовязку внесення орендної плати, то підстави для стягнення орендної плати за визначений у позові період відсутні.

Норма ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України регулює правовідносини після одержання наймачем майна у користування (підписання відповідного акту) та обумовлена наявністю незалежних від наймача обставин, що перешкоджали йому використовувати майно за призначенням. Відтак, посилання позивача на одержання спірного майна за актом приймання-передачі не спростовує висновок суду про звільнення Підприємства від сплати орендних платежів.

Відсутність підстав для сплати орендної плати виключає можливість нарахування пені, оскільки пеня є наслідком невиконання грошового зобовязання, яке в даному випадку відсутнє.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення орендної плати та пені не є обґрунтованими, а тому в їх задоволенні необхідно відмовити.

Стосовно вимоги позивача про розірвання Договору суд відзначає наступне.

Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Підставою для розірвання договору позивач вказує на невиконання відповідачем його умов в частині сплати орендних платежів, завдатку та страхування обєкту оренди.

Відповідно до п.п. 3.9, 5.3 Договору зобовязання орендаря по сплаті орендної плати забезпечується у вигляді завдатку в розмірі не менше ніж потрійна орендна плата за базовий місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за три останні місяці оренди. Орендар зобовязується протягом місяця після підписання договору внести завдаток, передбачений договором.

Згідно із п. 5.7 Договору орендар зобовязаний протягом місяця після укладення договору застрахувати орендоване майно не менше ніж на його вартість, визначену незалежною оцінкою, на користь балансоутримувача, в порядку, визначеному чинним законодавством, та надати копію страхового полісу.

Тобто, за змістом наведених положень Договору орендар був зобовязаний протягом місяця сплатити на користь орендодавця, балансоутримувача завдаток та застрахувати майно.

При цьому, суд відзначає, що не зважаючи на встановлення відсутності обовязку відповідача по сплаті орендної плати за Договором на підставі ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України він не звільняється від виконання інших умов Договору (в т.ч. страхування майна та внесення завдатку), оскільки приписами ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлюється можливість звільнення відповідача від виконання своїх обовязків за правочином оренди лише в частині сплати орендної плати.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи не підтверджується, а відповідачем не заперечується факт того, що зобовязання останнього по сплаті завдатку та страхуванню майна у визначені Договором строки виконані не були.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідачем не надано суду доказів наявності незалежних від нього обставин, які перешкоджали належному виконанню умов Договору (внесенню завдатку та страхуванню майна).

Таким чином, позовна вимога Відділення про розірвання Договору є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Положеннями ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Судом встановлено, що з 29.07.2011 р. на місці орендованого майна розміщенні пункти контролю безпеки трансферних пасажирів.

З огляду на викладене, підстави для задоволення вимоги позивача про вилучення у відповідача переданого йому за Договором в оренду майна відсутні, оскільки таке майно з 29.07.2011 р. не знаходиться у володінні відповідача, а доказів того, що відповідач користувався спірним майно на момент звернення з позовом до суду матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог Відділення та розірвання Договору.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області задовольнити частково.

2.Розірвати договір оренди №37-14-99/1190 нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений 10.03.2011 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та Підприємством об'єднання громадян "Науково-виробнича компанія "Соціум Плюс" Громадської організації "Товариство реабілітації жінок-інвалідів, та жінок які виховують дітей-інвалідів "Асоль".

3. Стягнути з Підприємства об'єднання громадян "Науково-виробнича компанія "Соціум Плюс" Громадської організації "Товариство реабілітації жінок-інвалідів, та жінок які виховують дітей-інвалідів "Асоль" (04073, м.Київ, вул. Сирецька, 25; ідентифікаційний код 35017180) в дохід Державного бюджету України державне мито у розмірі 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 78 (сімдесят вісім) грн. 67 коп. Видати наказ.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення 16.01.2012 р.