Рішення № 20903098, 12.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 44/110-3/31712.01.12 За позовом Інституту агроекології і економіки природокористування Національної академії аграрних наук України

До Приватного підприємства «Надія-Транс»

Про стягнення 129174,30 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 по дов. № 1232 від 07.12.2011

ОСОБА_2 по дов. № 720 від 20.04.2011

Від відповідача не зявився

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Інституту агроекології і економіки природокористування Національної академії аграрних наук України про стягнення з Приватного підприємства «Надія-Транс»129174,30 грн. основного боргу по орендній платі, який виник внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобовязань згідно договору оренди № 583 від 15.11.2005; про зобовязання відповідача звільнити орендоване приміщення і за актом приймання-передачі передати його позивачу.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 44/110 від 30.05.2011 позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 129174,30 грн. боргу, 1291,74 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва № 44/110 відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 44/110 від 08.09.2011 рішення Господарського суду міста Києва № 44/110 від 30.05.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Київського апеляційного господарського суду № 44/110 від 08.09.2011 відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України № 44/110 від 16.11.2011 рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2011 у справі № 44/110 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Матеріали справи № 44/110 були отримані Господарським судом міста Києва 22.11.2011 та згідно автоматизованої системи документообігу суду передані на новий розгляд судді Сіваковій В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2011 справі присвоєно номер 44/110-3/317 та призначено її до розгляду на 06.12.2011.

Представником відповідача в судовому засіданні 06.12.2011 було заявлено усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для надання можливості провести звірку взаєморозрахунків.

Представник позивача в судовому засіданні 06.12.2011 підтримав заявлене відповідачем клопотання.

В судовому засіданні 06.12.2011 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 13.12.2011.

Представником відповідача Петренко Т.С. до відділу діловодства суду 13.12.2011 подано клопотання про відкладення розгляду справи, в звязку з тим, що на виконання ухвали суду від 23.11.2011 представники позивача та відповідача не встигли провести звірку взаєморозрахунків та підписати акт звірки взаєморозрахунків наданий позивачем, а також у звязку з хворобою представника відповідача.

Позивач у поданих в судовому засіданні 13.12.2011 письмових поясненнях зазначає наступне. Враховуючи систематичне невиконання відповідачем умов договору в частині своєчасної та повної сплати за оренду, а також з метою використання зазначеного приміщення для власних потреб, позивачем було підготовлено та передано відповідачу проект угоди про розірвання договору. Відповідач вказаний вище проект угоди не підписав і продовжував використовувати орендоване майно. У зв'язку з тим, що згідно чинного законодавства України одностороння від виконання зобов'язань не допускається, одного бажання позивача, навіть викладеного у письмовій формі, для розірвання договору недостатньо і, відповідно, договір оренди від 15.11.2005 № 583 продовжував діяти. Надана відповідачем, начебто підписана 18.03.2010, угода про розірвання договору не може бути прийнята до уваги за наступних підстав. По-перше, відповідач не заперечує факт надання йому підписаного позивачем проекту угоди про дострокове розірвання договору оренду. В той же час, відповідач не надав жодних доказів того, що вказана вище угода, після підписання з його боку була надана позивачу. По-друге, відповідач 30.06.2010 звернувся до позивача з листом № 66-87/18 про призупинення дії договору від 15.11.2005 № 583 у звязку із зміною профілю діяльності підприємства. Тобто, станом на 30.06.2010 відповідач достеменно знав про не підписання з його боку Угоди про розірвання договору оренди, та про те, що вказаний договір є чинним. По-третє, відповідно до вимог частини другої статті 795 Цивільного кодексу України договір оренди припиняється з моменту підписання його сторонами акту про повернення наймачем орендодавцю майна, що було орендоване. Такий акт між позивачем та відповідачем не підписано до цього часу. За вказаних обставин, договір оренди від 15.11.2005 № 583 не був достроково припинений (розірваний) і діяв до 01.01.2011. Заборгованість за договором оренди від 15.11.2005 № 583 накопичувалась систематично, впродовж багатьох місяців та станом на 01.11.2010 року складає 125412,68 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 44/110-3/317 від 13.12.2011, в звязку з незявленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням відповідачем вимог ухвали суду від 23.11.2011, розгляд справи був відкладений на 22.12.2011.

В судовому засіданні 22.12.2011 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 12.01.2012.

Відповідач в судове засідання 12.01.2012 не зявився.

Відповідач у поданих до відділу діловодства суду 12.01.2012 письмових поясненнях просить суд розглядати справу без участі представника відповідача та зазначає наступне. Пунктом 8.2. договору № 583 від 15.11.2005 орендодавцю надано право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого приміщення внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору. Згідно п. 3. ст. 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Беручи до уваги те, що станом на початок 2010 року орендар дійсно мав заборгованість по орендній платі перед орендодавцем (позивачем), позивач листом від 17.02.2010 № 88 попередив відповідача про намір дострокового розірвання договору № 583. На початку березня 2010 року позивач запропонував відповідачу підписати угоду № 1 про розірвання договору оренди № 583. Позивач склав проект акту приймання-передачі майна згідно договору № 538 від 15.11.2005 та надав його для підписання відповідачу. Відповідач 23.03.2010 підписав акт приймання-передачі майна, проте позивач від підписання акту відмовився. Таким чином, угодою № 1 від 18.03.2010 було достроково розірвано договір оренди № 583. Відповідно до супровідного листа до угоди № 1 від 18.03.2010 складеного позивачем, борг відповідача на початок березня 2010 року перед позивачем склав 52 552,46 коп. В погашення даного боргу відповідачем були здійсненні наступні оплати: 02.03.2010 - 20 000 грн.; 09.03.2010 - 5 000 грн.; 24.03.2010 - 10 000 грн.; 01.04.2010 - 10 000 грн.; 27.04.2010 - 5 000 грн.; 11.05.2010 - 10 000 грн.; 27.05.2010 - 5 000 грн.; 24.06.2010 - 10 000 грн. На загальну суму 75 000 грн., що підтверджується копіями платіжних квитанцій. Саме на наполегливу вимогу позивача були сплачені значно більші кошти, а ніж борг на момент розірвання договору оренди. Після укладення угоди № 1 про розірвання договору оренди № 583 позивач не підписав акт приймання передачі приміщення, при цьому змінив замки в орендованому приміщенні не дивлячись на те, що там лишились речі відповідача та продовжував виставляти рахунки за використання приміщення згідно договору № 583. Фактично з березня місяця відповідач діями позивача був позбавлений можливості використовувати приміщення згідно договору № 583. відповідач вважає, що позивач в порушення ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»не надав акти прийому-передачі орендних послуг, а тому відсутні докази які підтверджують надання ним орендних послуг. В задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.

В судовому засіданні 12.01.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

15.11.2005 між Інститутом агроекології і економіки природокористування Національної академії аграрних наук України (орендодавець) та Приватним підприємством «Надія-Транс»(орендар) було укладено договір оренди № 584 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно : нерухоме майно, яке знаходиться на балансі Інституту (надалі майно), площею 304 кв. м., що розміщено за адресою : м. Київ, вул. Метрологічна, 12.

Майно передається в оренду з метою розміщення авторемонтної майстерні.

Спір виник в звязку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди, комунальних послуг та плати за землю у період з червня по жовтень 2010 року, в звязку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 129174,30 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобовязаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Згідно п. 7.1. договору орендодавець зобовязався передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Як вбачається з матеріалів справи позивач передав, а відповідач прийняв в оренду приміщення площею 304 кв. м. за адресою : м. Київ, вул. Метрологічна, 12 згідно акту приймання-передачі від 15.11.2005.

Частина 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 10.1. договору договір діє з 01.01.206 до 01.01.2011.

У березні 2010 року орендодавець письмово запропонував орендареві достроково розірвати договір та підписати угоду № 1 (без дати) про розірвання договору оренди, підписавши її зі свого боку, передав її відповідачу для підписання. Також орендодавець у супровідному листі до угоди № 1 просив орендаря повернути на його адресу в 20 денний строк підписаний примірник цієї угоди. Дана обставина сторонами не заперечується.

В матеріалах справи наявна угода № 1 про розірвання договору датована 18.03.2010, яка підписана та скріплена печатками обох сторін, за умовами якої сторони за взаємною згодою домовились розірвати договір оренди № 583 від 15.11.2005 достроково.

Відповідач вважає, що на підставі угоди № 1 з 18.03.2010 договір є розірваним, проте з даними твердженнями суд не погоджується з наступних підстав

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (п. 2 ст. 188 вказаної статті).

Відповідачем обставина щодо неотримання супровідного листа разом з угодою № 1 про розірвання договору не заперечується.

Згідно п. 3 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Відповідачем доказів вручення або надіслання підписаної з його боку угоди № 1 про розірвання договору не подано, а отже не підтверджується та обставина, що сторони досягли згоди щодо розірвання договору та те, що угода № 1 про розірвання договору була підписана з боку відповідача саме 18.03.2010.

Більше того, в матеріалах справи наявний лист відповідача № 66-87/18 від 30.06.2010 адресований позивачу, в якому відповідач просить призупинити з 15.07.2010 дію договору та зобовязався погасити заборгованість в сумі 88961,37 грн. до 30.10.2010.

Слід зазначити, що згідно угоди № 1 орендар зобовязаний був передати орендоване майно у відповідності до п. 5.7. договору та провести всі розрахунки по сплаті заборгованості за договором.

Пункт 5.7. договору містить зобовязання орендаря у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві майно у належному стані.

За умовами п. 2.4. договору орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю за цим договором. Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

При цьому п. 2.5. договору встановлює, що обовязок по складанню акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

Посилання відповідача у письмових поясненнях на те, що ним 23.03.2010 був складений та підписаний акт приймання-передачі майна, проте позивач відмовився від його підписання не підтверджуються матеріалами справи, оскільки відповідачем не подано доказів вручення або надіслання зазначеного акту позивачу.

Стосовно посилань відповідача на те, що відповідач з березня 2010 року фактично був позбавлений можливості використовувати приміщення та на те, що надання послуг оренди не підтверджуються актами прийому-передачі таких послуг слід зазначити наступне

По-перше відповідачем належних доказів в підтвердження того, що він з березня 2010 року не користувався майном не подано.

По-друге умовами договору не передбачено, що надання послуг оренди має бути зафіксовано у підписаних сторонами актах прийому-передачу послуг оренди.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ст. 286 Господарського кодексу України).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць оренди 3818,71 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Згідно п. 3.2. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 5.8. договору передбачено, що орендар зобовязався укласти з балансоутримувачем орендованого майна, яким є орендодавець, договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.

З наданого позивачем в судовому засіданні 13.12.2011 розрахунку заборгованості вбачається, що до складу суми основного боргу входять суми по сплаті орендної плати, комунальних послуг (теплопостачання, електропостачання та водопостачання) та плати за землю.

Надані відповідачем копії квитанцій свідчать, що відповідач здійснював оплату орендної плати та комунальних послуг, та відповідачем не заперечується відсутність підстав з їх оплати.

Відповідно до п. 3.3. договору орендна плата перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця щокварталу не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобовязаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно п. 5.2. договору орендар зобовязався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобовязання щодо своєчасного внесення орендної плати, плати за комунальні послуги та плату за землю в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за неоспореними відповідачем уточненими розрахунками позивача загалом становить 125 412,68 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 125 412,68 грн. боргу по орендній платі, платі за комунальні послуги та плату за землю обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідачу суми боргу в розмірі 3761,62 грн. не підтверджені належними доказами, а тому є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Стосовно посилання відповідача на те, що ним у період з березня по червень 2010 року було сплачено 75000,00 грн. в рахунок погашення боргу слід зазначити, що всі здійснені відповідачем оплати відображені в уточненому розрахунку заборгованості наданому позивачем.

В частині позовних вимог про зобовязання відповідача звільнити орендоване приміщення і за актом приймання-передачі передати його позивачу позов не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено, що договір є розірваним або припиненим.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги Інституту агроекології і економіки природокористування Національної академії аграрних наук України обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент звернення з позовом до суду) несплачене позивачем державне мито за вимогу про звільнення приміщення підлягає стягненню з позивача в доход Державного бюджету України.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Надія-Транс» (м. Київ, пр.-т 40-річчя Жовтня, 120, корпус 1, код ЄДРПОУ 31239487) на користь Інституту агроекології і економіки природокористування Національної академії аграрних наук України (м. Київ, вул. Метрологічна, 12, код ЄДРПОУ 137224479) 125 412 (сто двадцять пять тисяч чотириста дванадцять) грн. 68 коп. основного боргу, 1254 (одну тисячу двісті пятдесят чотири) грн. 12 коп. витрат по сплаті державного мита та 229 (двісті двадцять девять) грн. 12 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Інституту агроекології і економіки природокористування Національної академії аграрних наук України (м. Київ, вул. Метрологічна, 12, код ЄДРПОУ 137224479) в доход Державного бюджету України 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. державного мита.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяВ.В.Сівакова Рішення підписано 17.01.2012.