Рішення № 20902519, 26.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/162-5023/298/1126.12.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Левел»

До

Третя особа, яка не

заявляє самостійних

вимог на предмет спору,

на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Будсім»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Венттехсервіс»

Простягнення 30509,75 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники учасників судового процесу:

від позивача:Шпирний Д.В. - директор

від відповідача:ОСОБА_1, - дов. № б/н від 01.08.11 р.

ОСОБА_2. дов. № б/н від 20.04.11 р.

від третьої особи: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва за територіальною підсудністю надійшла справа Господарського суду Харківської області № 5023/298/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Левел»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсім»про стягнення заборгованості в сумі 28859,99 грн. за договором про заміну боржника у зобовязанні № 285/10/10 від 01.10.10 р., пені у розмірі 1188,79 грн., інфляційних втрат 230,88 грн. та трьох відсотків річних 230,09 грн.

Згідно з протоколом автоматичного розподілу справ, справа Господарського суду Харківської області № 5023/298/11 передана на розгляд судді Удаловій О.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.11 р. суддя Удалова О.Г. прийняла до провадження вищезазначену справу, якій було присвоєно номер 17/162-5023/298/11, розгляд справи призначено на 06.04.11 р.

Позивачем подано уточнення позовних вимог, які по суті є заявою про зменшення розміру позовних вимог до 28 859,99 грн.

Через канцелярію суду відповідачем передано відзив на позов, клопотання про витребування доказів, клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 5023/1708/11, залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Венттехсервіс».

Ухвалою суду від 06.04.11 р. розгляд справи було відкладено до 20.04.11 р. та залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Венттехсервіс», а також витребувано додаткові докази.

19.04.11 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, подала клопотання про відкладення розгляду справи з метою подання письмового пояснення по справі, а також клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення повязаної з нею справи № 5023/1708/11, що розглядається Господарським судом Харківської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсім»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Венттехсервіс»про визнання угоди про переведення боргу № 285/10/10 від 01.10.10 р. недійсною.

20.04.11 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва надійшли заяви відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача про продовження строку вирішення спору, а також письмове пояснення третьої особи у справі, в якому остання вважає позовні вимоги безпідставними у звязку з ненастанням строку виконання третьою особою зобовязання за основним договором поставки на момент укладання угоди про перевід боргу, а в зазначеній угоді сторонами не визначено строку сплати відповідачем заборгованості третьої особи.

Ухвалою від 20.04.11 р. було зупинено провадження у справі № 17/162-5023/298/11 до вирішення Господарським судом Харківської області повязаної з нею справи № 5023/1708/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсім» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Венттехсервіс»про визнання угоди про переведення боргу № 285/10/10 від 01.10.10 р. недійсною, а також зобовязано учасників судового процесу повідомити суд про результати розгляду Господарським судом Харківської області справи № 5023/1708/11.

23.06.11 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва відповідач подав клопотання, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Левел»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсім»про стягнення заборгованості за договором про заміну боржника у зобовязанні № 285/10/10 від 01.10.10 р., оскільки рішенням Господарського суду Харківської області від 30.05.11 р. у справі № 5023/1708/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсім»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Венттехсервіс»про визнання угоди про переведення боргу № 285/10/10 від 01.10.10 р. недійсною позов задоволено. На підтвердження викладених в клопотанні обставин відповідач додав копію рішення Господарського суду Харківської області від 30.05.11 р. у справі № 5023/1708/11.

У звязку з усуненням обставин, які зумовили зупинення провадження у справі № 17/162-5023/298/11, суд поновив провадження у справі та призначив її розгляд на 13.07.11 р.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.07.11 р. надав суду письмові пояснення по суті спору та клопотання про припинення провадження у справі, у зв?язку з відсутністю предмету спору, посилаючись на набрання законної сили рішення Господарського суду Харківської області від 30.05.11 р. у справі № 5023/1708/11, яким договір про переведення боргу № 285/10/10 від 01.10.10 року визнано недійсним, а права та обов?язки сторін згідно чинного законодавства припинені.

Представник позивача у даному судовому засіданні заявив усне клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 13.07.11 р. суд відклав розгляд справи на 01.08.11 р. та зобовязав позивача надати суду докази прийняття до розгляду/повернення апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 30.05.11 р. у справі № 5023/1708/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсім»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Венттехсервіс»про визнання угоди про переведення боргу № 285/10/10 від 01.10.10 р. недійсною.

У судове засідання 01.08.11 р. представники позивача та третьої особи до суду не зявились.

Позивачем 01.08.11 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва подано клопотання про зупинення провадження у справі на підставі ст. 79 ГПК України, до якого додано копію ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 22.07.11 р. у справі № 5023/1708/11 про призначення до розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Левел»на рішення Господарського суду Харківської області від 30.05.11 р. у справі № 5023/1708/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсім»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Венттехсервіс»про визнання угоди про переведення боргу № 285/10/10 від 01.10.10 р. недійсною.

Ухвалою суду від 01.08.11 р. було зупинено провадження у справі № 17/162-5023/298/11 до розгляду Харківським апеляційним господарським судом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Левел»на рішення Господарського суду Харківської області від 30.05.11 р. у пов?язаній справі № 5023/1708/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсім»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Венттехсервіс»про визнання угоди про переведення боргу № 285/10/10 від 01.10.10 р. недійсною; зобовязано учасників процесу негайно повідомити Господарський суд міста Києва про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі.

07.12.11 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від ТОВ «Компанія «Левел»надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 17/162-5023/298/11 за позовом ТОВ «Компанія «Левел»до ТОВ «Будсім», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ «Венттехсервіс»про стягнення 28 859,99 грн., оскільки постановою Вищого господарського суду України від 22.11.11 р. у справі № 5023/1708/11 касаційну скаргу ТОВ «Компанія «Левел»задоволено, рішення господарського суду Харківської області від 30.05.11 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.11 р. у даній справі скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Будсім»відмовлено.

Згідно з резолюцією Голови Господарського суду м. Києва від 07.12.11 р. вищевказане клопотання було передано для подальшого розгляду судді Гавриловській І.О.

Враховуючи наведене, оскільки підстави, які зумовили зупинення провадження у даній справі, відпали, ухвалою суду від 12.12.11 р. суддя Гавриловська І.О. прийняла до свого провадження справу № 17/162-5023/298/11 за позовом ТОВ «Компанія «Левел»до ТОВ «Будсім», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ «Венттехсервіс»про стягнення 28 859,99 грн. та поновити провадження у даній справі; було призначено розгляд справи № 17/162-5023/298/11 на 26.12.11 р.; зобовязано позивача надати суду довідку про стан розрахунків з відповідачем станом на день розгляду справи в суді та відповідні докази (банківські виписки з рахунку, платіжні доручення, тощо).

У судовому засіданні 26.12.11 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.12.11 р. заявив письмове клопотання про витребування від позивача у справі доказів правомірної передачі та отримання товару первісним боржником за договором поставки № 472/12/09 від 25.12.09 р., а саме довіреності від ТОВ «Венттехсервіс»на отримання товару за видатковими накладними, що додані позивачем до матеріалів справи.

Представник позивача заперечив проти задоволення даного клопотання.

Суд, розглянувши дане клопотання, відхилив його.

Представник відповідача у даному судовому засіданні також проти позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, надав суду письмовий відзив на позовну заяву, який було залучено до матеріалів справи.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, у судове засідання 26.12.11 р. повторно не зявився, вимог ухвал суду у даній справі не виконав, про причини неявки суду не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, про час та місце судового засідання, зважаючи на те, що представники сторін не заперечують проти вирішення справи без участі представника третьої особи у даному судовому засіданні, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Венттехсервіс»(покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Левел»(постачальник) був укладений договір поставки № 472/12/09 від 25.12.09 р., відповідно до умов якого постачальник зобовязується в порядку і строки, встановлені даним договором, передати у власність покупцю товар, у визначеній кількості, відповідної якості та за узгодженою ціною, а покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його за умовами, визначеними цим договором.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. п. 1.3. та 1.4. договору № 472/12/09 від 25.12.09 р., кількість та асортимент кожної партії товару, що постачається, зазначається у видатковій накладній, складеній на підставі замовлення покупця, яке є його невідємною частиною; накладні оформлюються на кожну партію товару, щ постачається і мають силу специфікацій до даного договору; загальна кількість товару, який належить поставити за даним договором, визначається як кількість по всіх поставках, здійснених за оформленими накладними.

У відповідності до п. 2.4. договору 472/12/09 від 25.12.09 р., поставка здійснюється на умовах DDР (Інкотермс 2000), місце доставки м Харків, склад покупця. За домовленістю сторін поставка може здійснюватися за іншими умовами. Така домовленість оформлюється додатковою письмовою згодою до даного договору.

Пунктом 2.7. вищезазначеного договору визначено, що постачальник зобовязаний здійснити поставку партії товару протягом 7-ми календарних днів з дати узгодження сторонами замовлення.

Згідно з пунктами 2.9. та 2.10. договору № 472/12/09 від 25.12.09 р., постачальник зобовязаний надати належним чином оформлені документи на товар, який постачається у відповідності до законодавства України, а саме: накладну на товар, підписану уповноважено особою та скріплену печаткою постачальника; товарно-транспортну накладну (видаткову), підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою постачальника; податкову накладну; документи, які підтверджують якість товару, що постачається. Постачальник зобовязаний при здійсненні поставки кожної конкретної партії у видатковій накладній вказувати номер та дату договору, за яким здійснюється поставка товару.

У відповідності до п. 3.3. договору № 472/12/09 від 25.12.09 р., право власності на товар та ризик випадкової загибелі товару переходять від постачальника до покупця з моменту передачі товару на складі покупця та засвідчується ТТН (видатковою), підписаною уповноваженими представниками сторін. Дата отримання товару покупцем зазначається в ТТН, про що покупець робить відповідну відмітку.

Пунктом 6.1. зазначеного договору встановлено, що ціна на товар, який постачається за даним договором є договірною і зазначається в накладних на кожну партію товару.

Згідно з п. 6.3. договору № 472/12/09 від 25.12.09 р., загальна сума даного договору визначається як сума за всіма поставками, здійсненими в період всього строку дії цього договору.

Відповідно до п. 6.4. договору № 472/12/09 від 25.12.09 р., покупець здійснює оплату за умови реалізації товару, кожні 14 календарних днів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунка покупця. Оплата за даним договором може бути призупинена покупцем самостійно з повідомлення постачальника про таке призупинення до надання оригіналів документів до здійснених поставок.

Також пунктом 6.5. вищевказаного договору визначено, що всі розрахунки за даним договором здійснюються виключно в національній валюті України.

Згідно з п. 6.6 договору № 472/12/09 від 25.12.09 р., сторони щомісячно проводять звірку розрахунків по здійснених поставках товару, для чого постачальник готує проект акта звірки розрахунків та направляє його покупцю в строк, не пізніше пятого числа місяця, наступного за місяцем, по якому проводиться звірка розрахунків. При цьому, покупець після отримання проекту акта звірки проводить перевірку з даними свого бухгалтерського обліку та направляє постачальнику підписаний акт звірки розрахунків до десятого числа поточного місяця або мотивовану відмову від підписання наданого акта звірки.

На виконання вимог договору № 472/12/09 від 25.12.09 р. позивач поставив товар на загальну суму 51626,52 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000298 від 17.07.10 р. на суму 3014,16 грн., № РН-0000289 від 09.07.10 р. на суму 280,80 грн., № РН-0000288 від 09.07.10 р. на суму 3411,60 грн., № РН-0000287 від 09.07.10 р. на суму 5069,16 грн., № РН-0000286 від 09.07.10 р. на суму 1305,60 грн., № РН-0000279 від 19.06.10 р. на суму 2548,80 грн., № РН-0000228 від 29.04.10 р. на суму 2370,00 грн., № РН-0000237 від 18.05.10 р. на суму 2029,20 грн., № РН-0000236 від 18.05.10 р. на суму 5299,80 грн., № РН-0000235 від 18.05.10 р. на суму 2156,40 грн., № РН-0000212 від 07.04.10 р. на суму 619,20 грн., № РН-0000211 від 07.04.10 р. на суму 1194,00 грн., № РН-0000210 від 07.04.10 р. на суму 1511,40 грн., № РН-0000201 від 24.03.10 р. на суму 193,20 грн., № РН-0000196 від 19.03.10 р. на суму 2324,40 грн., № РН-0000183 від 18.02.10 р. на суму 1201,80 грн., № РН-0000182 від 18.02.10 р. на суму 3417,60 грн., № РН-0000181 від 18.02.10 р. на суму 1251,00 грн., № РН-0000170 від 26.01.10 р. на суму 132,00 грн., № РН-0000169 від 26.01.10 р. на суму 109,20 грн., № РН-0000167 від 23.01.10 р. на суму 592,80 грн., № РН-0000166 від 23.01.10 р. на суму 1389,60 грн., № РН-0000165 від 23.01.10 р. на суму 1754,40 грн., № РН-0000164 від 23.01.10 р. на суму 4476,00 грн., № РН-0000163 від 23.01.10 р. на суму 1084,80 грн. та № РН-0000162 від 23.01.10 р. на суму 2889,60 грн.

Однак ТОВ «Венттехсервіс»частково розрахувалося за отриманий товар, сплативши 22766,53 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

У звязку з наведеним, у ТОВ «Венттехсервіс»виникла заборгованість за договором № 472/12/09 від 25.12.09 р. у розмірі 28859,99 грн.

01.10.10 р. між ТОВ «Компанія «Левел»(кредитор), ТОВ «Венттехсервіс»(первісний боржник) та ТОВ «Будсім» (новий боржник) було укладено договір про заміну сторони у зобовязанні № 285/10/10, у відповідності до умов якого новий боржник приймає на себе грошові зобовязання, що існують у первісного боржника на дату підписання даного договору, які виникли на підставі договору № 472/12/09 від 25.12.09 р., укладеного між первісним боржником та кредитором (основний договір).

Пунктом 1.2. договору № 285/10/10 від 01.10.10 р. передбачено, що первісний боржник переводить на нового боржника грошовий борг у розмірі 28859,99 грн., що виник на підставі основного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору № 285/10/10 від 01.10.10 р., після підписання даного договору, до нового боржника переходять зобовязання по сплаті грошового боргу, вказаного в п. 1.2. цього договору, а також, але не виключно, наступні права: право на повернення товару, право на предявлення претензій щодо якості (комплектності) товару, право на предявлення претензій щодо якості (комплектності) товару та інші права і обовязки, котрі виникнуть з основного договору.

Згідно з п. 2.2. договору № 285/10/10 від 01.10.10 р., кредитор підписуючи зі своєї сторони договір, дає свою згоду й не заперечує проти переведення первісним боржником до нового боржника повного обсягу належних йому обовязків та прав за основним договором, а також не заперечує проти зміни первісного боржника по основному договору на нового боржника, як сторони у зобовязанні.

У відповідності до п. 2.3. договору № 285/10/10 від 01.10.10 р.. кредитор зменшує дебіторську заборгованість первісного боржника на суму, вказану в п. 1.2. цього договору.

Пунктом 2.4. договору № 285/10/10 від 01.10.10 р. встановлено, що новий боржник у зобовязаннях, які виникли з основного договору, має право висунути проти вимог кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником за основним договором.

Згідно з п. 3.1. договору № 285/10/10 від 01.10.10 р., розрахунки за даним договором здійснюються у будь-якій формі, не забороненій діючим законодавством України. Грошові зобовязання визнаються виконаними з моменту надходження грошових коштів на поточний рахунок відповідної сторони.

Відповідно до п. 3.2. договору № 285/10/10 від 01.10.10 р., новий боржник має право висунути вимогу, еквівалентну виконаному ним обовязку за основним договором, до первісного боржника.

Позивач пояснив суду, що станом на день звернення з позовом до суду ТОВ «Будсім»не виконало зобовязання за договором № 285/10/10 від 01.10.10 р. та не сплатило суму боргу в розмірі 28859,99 грн.

За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Левел»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсім»про стягнення заборгованості в сумі 28859,99 грн. за договором про заміну боржника у зобовязанні № 285/10/10 від 01.10.10 р., пені у розмірі 1188,79 грн., інфляційних втрат 230,88 грн. та трьох відсотків річних 230,09 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, зауважень щодо поставленої продукції від відповідача не надходило, тоді як відповідач за дану продукцію розрахунок здійснив не в повному обсязі, зобовязання за договором №285/10/10 від 01.10.10 р. не виконав.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що позивач в порядку статті 530 Цивільного кодексу України не звертався до відповідача з вимогою про виконання зобовязання, внаслідок чого його строк виконання не настав, а також на те, що позивачем не доведено факту отримання товару ТОВ «Венттехсервіс», оскільки не надано довіреності на отримання товару і деякі видаткові накладні не містять відбитки штампу підприємства (отримувача).

Судом зазначені доводи відповідача не приймаються до уваги у звязку з тим, що згідно з п. 1.1. договору про заміну сторони у зобовязанні № 285/10/10 від 01.10.10 р. ТОВ «Будсім»прийняло на себе грошові зобовязання, що існують у ТОВ «Венттехсервіс»на дату підписання даного договору та які виникли на підставі договору № 472/12/09 від 25.12.09 р., укладеного між ТОВ «Венттехсервіс»та ТОВ «Компанія «Левел». За таких обставин, станом на день підписання договору № 285/10/10 від 01.10.10 р. строк оплати грошових коштів вже настав.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 28859,99 грн. заборгованості, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Левел»щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсім»заборгованості за договором про заміну сторони у зобовязанні № 285/10/10 від 01.10.10 р., яка виникла на підставі договору № 472/12/09 від 25.12.09 р., у розмірі 28859,99 грн. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Левел»просить суд також стягнути з відповідача 1188,79 грн. інфляційних нарахувань та 230,88 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором про заміну сторони у зобовязанні № 285/10/10 від 01.10.10 р., яке виникло на підставі договору № 472/12/09 від 25.12.09 р. за період з 01.10.10 р. до 05.01.11 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця червня.

У постанові Вищого господарського суду № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як відємного, так і позитивного значення.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому було допущено помилку, у звязку з чим виконав власний розрахунок, наведений в таблиці.

Розрахунок інфляційних нарахувань:

Період заборгованості Сума

заборгованості

(СЗ) Кількість днів прострочки Формула розрахунку

(СЗ х індекс інфляції СЗ : кількість днів у місяці х кількість днів прострочки) Сума інфляційних нарахувань, грн.

01.10.2010-05.01.201128 859,99 грн.97 днів28859,99, 95 грн. х 100,5 % х 100,3 % х 100,8 % - 8327326, 95 грн. 464,04

Всього:464,04 Таким чином, при розрахунку судом інфляційних нарахувань, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за порушення грошового зобовязання було встановлено, що стягненню підлягають інфляційні нарахування у розмірі більшому, ніж заявлено позивачем.

Проте, оскільки господарський суд при прийнятті рішення обмежений розміром заявлених позовних вимог, то за таких обставин стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні нарахування в сумі 230,88 грн., тобто в межах заявлених позовних вимог.

Крім того, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання за договором про заміну сторони у зобовязанні № 285/10/10 від 01.10.10 р., яке виникло на підставі договору № 472/12/09 від 25.12.09 р. за період з 01.10.10 р. до 05.01.11 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 230,09 грн. трьох відсотків річних.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Левел» просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1188,79 грн. за період з 01.10.10 р. до 05.01.11 р., у звязку з неналежним виконанням грошового зобовязання за договором про заміну сторони у зобовязанні № 285/10/10 від 01.10.10 р., яке виникло на підставі договору № 472/12/09 від 25.12.09 р.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.2. договору поставки № 472/12/09 від 25.12.09 р., за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Договором № 285/10/10 від 01.10.10 р. покупця було замінено з ТОВ «Венттехсервіс»на ТОВ «Будсім».

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягає стягненню з відповідача за порушення грошового зобовязання пеня у розмірі 1188,79 грн. за період з 01.10.10 р. до 05.01.11 р. за договором про заміну сторони у зобовязанні № 285/10/10 від 01.10.10 р., яке виникло на підставі договору № 472/12/09 від 25.12.09 р.

Враховуючи вищенаведене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Левел»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсім»підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсім»(03035, м. Київ, вул. Урицького, 45, літера А, офіс 418, код ЄДРПОУ 34757314) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Левел»(08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Ватутіна, 19, код ЄДРПОУ 35422423) 28 859 (двадцять вісім тисяч вісімсот пятдесят девять) грн. 99 коп. заборгованості, 1 188 (одна тисяча сто вісімдесят вісім) грн. 79 коп. пені, 230 (двісті тридцять) грн. 88 коп. інфляційних нарахувань, 230 (двісті тридцять) грн. 09 коп. трьох процентів річних, 305 (триста пять) грн. 10 коп. витрат на оплату державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складення повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення

складено 30.12.11 р.