Рішення № 20901506, 16.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.01.12 р. Справа № 7/430

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання О.В.Журило

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Дочірньої компаній „Газ України” НАК „Нафтогаз України” м.Київ

До відповідача: Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради „Маріупольтепломережа” м. Маріуполь

Предмет спору: стягнення заборгованості за поставлений природний газ у сумі 12992988, 69 грн., пені у сумі 1018959, 02 грн., інфляційних у сумі 681626, 85 грн., 3% річних у сумі 251355, 57 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 довір.

від відповідача: ОСОБА_2 - довір.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірня компанія „Газ України” НАК „Нафтогаз України” м.Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради „Маріупольтепломережа” м. Маріуполь про стягнення заборгованості за поставлений природний газ у сумі 12992988, 69 грн., пені у сумі 1018959, 02 грн., інфляційних у сумі 681626, 85 грн., 3% річних у сумі 251355, 57 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2468БО-9 від 20.12.2010р. з додатками та додатковими угодами; акти передачі-приймання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання від 31.01.2011р., від 28.02.2011р., від 31.03.2011р., від 30.04.2011р., від 31.05.2011р., від 30.06.2011р., від 31.07.2011р., від 31.08.2011р.

Позивач вимоги підтримав, надав в судовому засіданні 16.01.2012р. двосторонній акт звірки розрахунків від 31.10.2011р., до якого ввійшла спірна сума боргу, проти зменшення суми пені заперечив.

Відповідач в письмових поясненнях проти позову заперечив посилаючись на відсутність своєї вини, зазначив, що фінансування ККП Маріупольської міської ради „Маріупольтепломережа” здійснюється з Державного бюджету. В судовому засіданні 16.01.2012р. та в письмовому клопотанні №11/01 від 11.01.2012р. відповідач просить зменшити розмір стягуваної пені на 50%. В судовому засіданні 16.01.2012р. відповідач також визнав суму боргу в повному обсязі, підтвердив, що заявлені до стягнення суми 3% річних, інфляційних та пені нараховані арифметично вірно, що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2468БО-9 від 20.12.2010р. (далі по тексту Договір).

Додатковою угодою №1 від 28.01.2011р. о Договору, сторони за обопільною згодою змінили назву Договору на „Договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання”.

Строк дії Договору встановлено до 31.12.2011р., а в частині розрахунків за газ до повного їх здійснення (п.10.1 Договору).

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до п.1.1 Договору, постачальник (позивач) зобовязується поставити покупцеві (відповідачу) імпортований природний газ, а покупець зобовязується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього Договору.

Пунктом 1.2 Договору (з урахуванням додаткової угоди №4 до Договору) визначено обсяг газу, який позивач зобовязався поставити відповідачу протягом 2011 року всього до 34020, 410 тис.куб.м.

Якість газу, умови здійснення оплати, поставки товару визначені сторонами у розділах 2, 4 та 5 Договору.

Розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати в такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та до 30 (31) числа місяця поставки; остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця наступного за місяцем поставки газу (п.4.1 Договору).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Вартість за 1000,0 куб.м. газу визначена сторонами в пункті 3.1 Договору з урахуванням додаткових угод №1 від 28.01.2011р.,№2 від 04.04.2011р., №3 від 11.07.2011р. до Договору.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобовязання за Договором у січні серпні 2011р. виконав належним чином, поставив відповідачу газ згідно умов Договору, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі двосторонніми актами приймання-передачі за вказаний період, підписаним обома сторонами без зауважень.

Відповідач свої зобовязання стовно оплати отриманого у спірний період газу у повному обсязі не виконав, отриманий газ своєчасно та у повному обсязі не сплатив, чим порушив умови Договору.

У звязку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача суму заборгованості за спожитий у спірний період природний газ в сумі 341445, 31 грн.

Шляхом дослідження всіх матеріалів справи (в тому числі двосторонній акт звірки розрахунків станом на 31.10.2011р.), заслухавши пояснення представників обох сторін, господарський суд дійшов висновку, що сума боргу 341445, 31 грн. є доведеною позивачем., визнаною відповідачем та підлягає стягненню в повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права, посилаючись на порушення строків оплати основного грошового зобовязання, позивач просить стягнути з відповідача за період з 11.02.2011р. по 31.10.2011р. 3% річних в сумі 251355, 57 грн. та за лютий-червень 2011р. інфляційні в сумі 681626, 85 грн.

Відповідач підтвердив правильність нарахування вказаних сум, зазначив про відсутність своєї вини у простроченні виконання основного грошового зобовязання.

Судом перевірено розрахунок вказаних сум, який здійснено позивачем арифметично вірно та згідно приписів діючого законодавства.

Таким чином, вимоги про стягнення 3% річних в сумі 251355, 57 грн. інфляційних в сумі 681626, 85 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.7.3.1 Договору, у разі порушення покупцем умов п.4.1 Договору, покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з цим статтею 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 9.3 Договору передбачено, що неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1018959, 02 грн. за період з 09.06.2011р. по 09.12.2011р.

Відповідач підтвердив правильність нарахування вказаної суми, зазначив про відсутність своєї вини у простроченні виконання основного грошового зобовязання.

Розрахунок пені перевірено судом, здійснено позивачем арифметично вірно та у відповідності до приписів діючого законодавства.

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача стосовно зменшення суми пені на 50%. В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, відсутність своєї вини у простроченні виконання основного грошового зобовязання, надав суду баланс станом на 31.03.2011р., станом на 30.06.2011р., станом на 30.09.2011р., постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.02.2011р. ВП№20768910, витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Позивач заперечує проти зменшення розміру стягуваної пені, посилаючись на скрутний фінансовий стан свого підприємства.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобовязання.

Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобовязанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи той факт, що відповідач є комунальним підприємством, згідно наявних у справі документів, є збитковим підприємством, на підприємстві наявна значна дебіторська заборгованість за послуги з теплопостачання населенню, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені підлягає задоволенню частково. Суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 20%.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, з урахуванням її зменшення судом на 20%, складає 815167, 22 грн.

Вимоги щодо стягнення пені в залишковій частині задоволенню не підлягають, у звязку із зменшенням судом суми стягуваної пені.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково (у звязку із зменшенням судом суми стягуваної пені).

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 15, 526, 527, 549, 551, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218, 232, 233 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 1, 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 43, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Дочірньої компаній „Газ України” НАК „Нафтогаз України” м.Київ до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради „Маріупольтепломережа” м. Маріуполь про стягнення заборгованості за поставлений природний газ у сумі 12992988, 69 грн., пені у сумі 1018959, 02 грн., інфляційних у сумі 681626, 85 грн., 3% річних у сумі 251355, 57 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради „Маріупольтепломережа” (87518, Донецька обл.., м.Маріуполь, вул.Грізодубової, 1, п/р 26033480234100 в ЗАТ „Донгорбанк” МФО 334970, ЄДРПОУ 33760279) на користь Дочірньої компаній „Газ України” НАК „Нафтогаз України” (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, р. 26008301970 у ВАТ „Ощадбанк” м.Київ, МФО 300465, ЄДРПОУ 31301827) заборгованість за поставлений природний газ у сумі 12992988, 69 грн., пеню у сумі 815167, 22 грн., інфляційних у сумі 681626, 85 грн., 3% річних у сумі 251355, 57 грн., судовий збір у сумі 56460, 00 грн.

В залишковій частині вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 16.01.2012р.

Суддя Сгара Е.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >