Рішення № 20900252, 17.01.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

17.01.2012Справа №5002-7/4843-2011 За позовом Джанкойського міжрайонного прокурора АР Крим (вул. Калініна, 17, м. Джанкой, 96126, АР Крим, Україна) в інтересах держави в особі Джанкойської міської ради (вул. К. Маркса, 15, м. Джанкой, 96100, АР Крим, Україна, ідентифікаційний код 04055699)

До відповідача Малого комунального підприємства «Варіант» (вул. Совхозна, 30, м. Джанкой, 96100, АР Крим, Україна, ідентифікаційний код 32188135)

Про стягнення 46052,80 грн.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача не зявився

Від відповідача ОСОБА_1. предст., дов. №161 від 18.04.2011р.

Прокурор Куінджи М. О. посв. №09006.

Сутьспору: Джанкойський міжрайонний прокурор АР Крим звернувся до Господарського суду АР Крим в інтересах держави в особі Джанкойської міської ради з позовною заявою про стягнення з Малого комунального підприємства «Варіант» збитків, спричинених злочином, у розмірі 46052,80 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор посилається на те, що Малим комунальним підприємством «Варіант» в особі директора ОСОБА_2 була заподіяна шкода державі в особі Джанкойської міської ради внаслідок самовільного зайняття в період з січня 2008 року по 30.04.2010 р. земельної ділянки площею 2,6779 га за вказівкою директора під складування твердих побутових відходів. Прокурор зазначає, що своїми діями директором МКП «Варіант» ОСОБА_2 був скоєний злочин, передбачений частиною 1 статті 197-1 Кримінального кодексу України (самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її власнику), постановою Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 04.10.2011 р. у справі №1-141/11 ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні злочину, але звільнений від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію в 2011 році». Вказані обставини стали підставою для звернення прокурора до суду з позовом про стягнення збитків в примусовому порядку з МКП «Варіант».

Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що до Малого комунального підприємства «Варіант» не заявлявся позов про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, відсутня схема або карта самовільно зайнятої земельної ділянки. Відповідач також зазначає, що рішенням Джанкойської міської ради №115 від 16.10.1998 р. земельна ділянка була передана від полігон твердих побутових відходів, а розміщення такого полігону було погоджено з відповідними органами та службами. Крім того, Мале комунальне підприємство «Варіант» зазначає, що у даному випадку прокурор повинен подавати позовну заяву в порядку цивільного судочинства про стягнення шкоди з винної особи ОСОБА_2

Позивач у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням представника прокуратури ухвалою ГС АР Крим від 29.11.2011 р. строк розгляду справи був продовжений на пятнадцять днів в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників відповідача та прокуратури, суд

ВСТАНОВИВ :

Як вбачається з матеріалів справи, 05.08.2010 р. Управлінням екологічної інспекції Північно-Кримського регіону була проведена перевірка дотримання Малим комунальним підприємством «Варіант» вимог природоохоронного законодавства в частині поводження з відходами, результати якої були оформлені актом №180.

В ході проведення перевірки було встановлено, що МКП «Варіант» на земельні ділянки для видалення відходів видані державні акти серії ЯЯ №000691 на площу 6,0004 га та серії ЯЯ №000692 на площу 0,6100 га.

На момент проведення перевірки встановлений факт розміщення побутових відходів за межами відведених ділянок, на землях міської ради

В результаті порушення вимог в частині поводження з відходами під час їх розміщення, площа забрудненої земельної ділянки склала 2,6779 га, з обсягом накоплення 153 тис. куб. м.

Після цього відносно головного інженера ОСОБА_3 був складений протокол про адміністративне правопорушення №010213 від 09.08.2010 р. за розміщення відходів поза межами відведених земельних ділянок, постановою №010213-28/82 на нього був накладений штраф в сумі 850,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що Управлінням екологічної інспекції Північно-Кримського регіону була обчислена шкода, заподіяна внаслідок допущеного порушення, розмір якої становить 46052,80 грн. (а. с. 10). Така сама сума шкода була встановлена судовою експертизою в рамках кримінальної справи №11001260048 (висновок №2768 від 19.01.2011 р., а. с. 12-16).

Як вбачається з постанови Джанкойського міськрайонного суду від 04.10.2011 р., ОСОБА_2 звинувачувався, зокрема, в тому, що в період з січня 2008 року по 30 квітня 2010 року він, обіймаючи посаду директора МКП «варіант», діючи навмисно, зловживаючи своїм службовим положенням в інтересах третіх осіб МКП «варіант», всупереч інтересам служби та в порушення вимог статей 125, 126, 211 ч. 1 п. «б» Земельного кодексу України, достовірно знаючи про відсутність у МКП «Варіант» прав на використання земельної ділянки площею 2,6779 га, що відносяться до земель запасу Джанкойської міської ради за адресою: м. Джанкой, вул. Совхозна, 25, самовільно зайняв вказану земельну ділянку, віддавши розпорядження підлеглим працівникам на складування твердих побутових відходів на цій ділянці, внаслідок чого Джанкойській міській раді була спричинена шкода в розмірі 46052,80 грн. Вказані дії кваліфікувалися як скоєння злочинів, передбачених статтями 364 ч. 1 (зловживання службовим становищем) та 197-1 ч. 1 Кримінального кодексу України (самовільне зайняття земельної ділянки, яким спричинена значна шкода її власникові).

Проте, вказаною вище постановою ОСОБА_2 був звільнений від кримінальної відповідальності внаслідок амністії, а провадження у справі було припинено. При цьому позов Джанкойського міжрайонного прокурора про стягнення на користь Джанкойської міської ради матеріальної шкоди в сумі 46052,80 грн. був залишений без розгляду.

З огляду на вказане, суд вважає хибними викладені в позові твердження Джанкойського міжрайонного прокурора про те, що ОСОБА_2 був визнаний винним в скоєнні перелічених вище злочинів.

Так, відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Такі самі положення закріплені в частині 2 статті 2 Кримінального кодексу України та частині 2 статті 15 Кримінально-процесуального кодексу України.

Отже, враховуючи, що вирок у вказаній вище кримінальній справі винесений не був, оскільки ОСОБА_2 був звільнений від кримінальної відповідальності, а провадження у справі було припинено, вина ОСОБА_2 в скоєнні злочинів, кримінальна відповідальність за які передбачена статтями 364 та 197-1 Кримінального кодексу України, не доведена.

У той же час, наявні в матеріалах справи документи, а саме: акт перевірки Управління екологічної інспекції Північно-Кримського регіону №180 від 05.08.2010 р., протокол про адміністративне правопорушення №010213 від 09.08.2010 р. і винесена на підставі нього постанова про накладення адміністративного стягнення №010213-28/82, в достатній мірі свідчать про допущене відповідачем порушення у вигляді самовільного зайняття земельної ділянки під несанкціоноване складування твердих побутових відходів.

Вказані акти та матеріали притягнення до адміністративної відповідальності відповідачем не оскаржувалися, у звязку з чим у суду відсутні підстави не приймати їх до уваги.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про відходи» основними принципами державної політики у сфері поводження з відходами є пріоритетний захист навколишнього природного середовища та здоров'я людини від негативного впливу відходів, забезпечення ощадливого використання матеріально-сировинних та енергетичних ресурсів, науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства щодо утворення та використання відходів з метою забезпечення його сталого розвитку.

Обов'язки суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами визначені статтею 17 цього Закону.

Так, суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані, серед іншого:

-запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів;

-не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах;

-відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.

Відповідно до частини 4 статті 33 Закону України «Про відходи» зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

Згідно з положеннями статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

При цьому, перелік документів, що посвідчують право на земельну ділянку, наведений в статті 126 ЗК України. Так, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;

б) свідоцтвом про право на спадщину.

Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Проте, всупереч наведеним нормам, відповідачем не надані суду документи, які б підтверджували наявність у МКП «Варіант» будь-яких прав на земельну ділянку, зазначену Управлінням екологічної інспекції Північно-Кримського регіону в акті №1820 від 05.08.2010 р. в якості забрудненої відходами. Більш того, у вказаному акті зазначено, що побутові відходи розміщені на землях міської ради, за межами відведених відповідачеві земельних ділянок.

З урахуванням цього, суд вважає доведеним факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 2,6779 га під несанкціоноване розміщення звалища твердих побутових відходів.

Відповідно до положень статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за самовільне зайняття земельних ділянок.

Пленум Вищого господарського суду України в пункті 3.6 Постанови від 17 травня 2011 року N 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» зазначив, що у вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно мати на увазі, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства екології та природних ресурсів України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 N 963.

Пунктом 7 цієї Методики передбачено, що розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться інспекціями Мінприроди або Держсільгоспінспекцією та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держсільгоспінспекції на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р. N 1619.

З наявного в матеріалах справи розрахунку, здійсненого Управлінням екологічної інспекції Північно-Кримського регіону, вбачаться, що розмір шкоди, заподіяної відповідачем самовільним зайняттям земельної ділянки, складає 46052,80 грн. При цьому, Інспекцією також здійснений розрахунок шкоди, заподіяної засміченням земель, відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища Українивід 27 жовтня 1997 р. N 171 (у редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища Українивід 4 квітня 2007 р. N 149). Однак, у даному випадку вирішується спір про стягнення шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Докази відшкодування шкоди в добровільному порядку відповідачем надані не були. При цьому, твердження Малого комунального підприємства «Варіант» про необхідність стягнення шкоди з ОСОБА_2 суд вважає непереконливими, оскільки матеріалами справи підтверджується самовільне зайняття земельної ділянки саме відповідачем у справі. Більш того, як зазначалося вище, вина ОСОБА_2 в скоєнні злочину належним чином не доведена.

При цьому, суд вважає за доцільне звернути увагу відповідача не положення статті 228 Господарського кодексу України, якою передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.

Не є переконливими і твердження відповідача про недотримання позивачем досудового порядку врегулювання спору, оскільки положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Саме така правова позиція викладена в резолютивній частині рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 р. у справі N 1-2/2002 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів).

Інші твердження, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, не спростовують правомірності вимог прокурора.

Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у вигляді державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які мали бути сплачені під час звернення до суду та від сплати яких звільнені органи прокуратури, підлягають стягненню з відповідача в доход державного бюджету на підставі положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Малого комунального підприємства «Варіант» (вул. Совхозна, 30, м. Джанкой, 96100, АР Крим, Україна, ідентифікаційний код 32188135) на користь Джанкойської міської ради (вул. К. Маркса, 15, м. Джанкой, 96100, АР Крим, Україна, ідентифікаційний код 04055699) шкоду, спричинену самовільним зайняттям земельної ділянки, в розмірі 46052,80 грн.

3.Стягнути з Малого комунального підприємства «Варіант» (вул. Совхозна, 30, м. Джанкой, 96100, АР Крим, Україна, ідентифікаційний код 32188135) в доход державного бюджету України (код платежу 22090206, одержувач держбюджет м. Сімферополя, р/р 31115095700002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405) державне мито в сумі 460,53 грн.

4.Стягнути з Малого комунального підприємства «Варіант» (вул. Совхозна, 30, м. Джанкой, 96100, АР Крим, Україна, ідентифікаційний код 32188135) в доход Державного бюджету України (р/р 31214264700002, код платежу 22050003, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, код ЄДРПОУ 34740405) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 18.01.2012 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.