Рішення № 20900238, 12.01.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

12.01.2012Справа №5002-33/4883-2011 за позовом орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго»

(95026, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-а)

до фірми «Ют» (м. Сімферополь, вул. Київська, 118; м. Сімферополь, вул. Радищева, 84, кв. 49)

про стягнення 18330.70 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність від 30.12.2010 р. № 20-3/6261, ОП «Кримтеплокомуненерго».

Від відповідача: не з'явився, фірма «Ют».

Суть спору: орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до фірми «Ют» та просить суд стягнути 18330.70 грн., у тому числі 16192.07 грн. заборгованості, 614.20 грн. 3% річних та 1524.43 грн. інфляційних витрат.

Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем зобовязань за договором на відпустку теплової енергії № 802 від 27 квітня 1998 року в частині повної та своєчасної оплати за спожиту теплову енергію та обґрунтовані посиланнями на статті 509, 525, 526, 530, 532, 610, 625 Цивільного кодексу України та статті 173, 175, 193, 197 Господарського кодексу України.

Відповідач в судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини відсутності суд не повідомив. Про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином за адресою, зазначеною у довідці Головного управління статистки в АР Крим (а.с. 121). Будь-яких клопотань на адресу суду не надходило.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судова кореспонденція у разі ненадання сторонами іншої адреси надсилається за адресою, що зазначена в ЄДРПО України. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала суду вручена їм належним чином.

Також в пункті 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/164 від 18 березня 2008 року викладена наступна правова позиція: «якщо учасник судового процесу своєчасно не довів до відома господарського суду або інших учасників процесу про зміну свого фактичного місця проживання, то всі процесуальні наслідки такої бездіяльності покладаються на цю особу».

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2007 року № 01-8/123 зазначено, що «до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи».

Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням представника позивача (а.с. 122), ухвалою господарського суду АР Крим від 21 грудня 2011 року строк розгляду справи був продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 125).

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

27 квітня 1998 року між орендним обєднанням «Критеплокомуненерго» (теплопостачальна організація) та фірмою «Ют» (споживач) укладений договір на відпустку теплової енергії № 802 (а.с. 10-11).

Відповідно до пункту 1 договору теплопостачальна організація взяла на себе зобовязання відпускати споживачу теплову енергію.

Пунктом 11 договору встановлено, що до 5 числа місяця, що наступив, та протягом всього року споживач зобовязаний оплатити отриману теплову енергію за тарифами, затвердженими урядом.

Підставою для оплати є платіжна вимога теплопостачальної організації.

Розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться споживачем відповідно до обємів, зазначених в пункті 11 договору.

Договір укладений строком на пять років зі дня його підписання та вважається пролонгованим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде повідомлено про його припинення або змінення (пункт 26 договору).

Позивач стверджує та це вбачається з матеріалів справи, що протягом 2008-2011 років позивачем надавалися відповідачеві послуги з теплопостачання.

Також, на виконання умов договору, відповідно до яких підставою для оплати покупцем теплової енергії є рахунок теплопостачальної організації, останнім на адресу відповідача були направлені рахунки за надані послуги (а.с. 20-56).

Однак, відповідач, за твердженням позивача, в порушення умов укладеного договору, несвоєчасно та не в повному обсязі оплачував спожиту теплову енергію, у звязку з чим за ним склалась заборгованість за вказаний період в сумі 16192.07 грн.

У звязку з тим, що оплата за виставленими рахунками відповідачем проведена не була, це зявилося підставою для звернення орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» із даною позовною заявою до суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виниклі у звязку з невиконанням зобовязань за договором про надання послуг, вони регулюються положеннями глав 48, 63 Цивільного кодексу України із урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобовязань, а також Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року № 1198.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пункту 4 Правил користування тепловою енергією користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Судом було встановлено, що 27 квітня 1998 року між орендним обєднанням «Критеплокомуненерго» (теплопостачальна організація) та фірмою «Ют» (споживач) укладений договір на відпустку теплової енергії № 802 (а.с. 10-11), відповідно до пункту 1 якого теплопостачальна організація взяла на себе зобовязання відпускати споживачу теплову енергію, а пунктом 11 цього договору встановлено, що до 5 числа місяця, що наступив, та протягом всього року споживач зобовязаний оплатити отриману теплову енергію за тарифами, затвердженими урядом.

Так, позивачем були виставлені відповідачу рахунки за надані послуги з теплопостачання (а.с. 20-56).

Однак, як стверджує позивач, вони були оплачені відповідачем лише частково, в результаті чого за період з 25 листопада 2008 року по 07 жовтня 2011 року за ним склалась заборгованість в сумі 16192.07 грн.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Крім того, зі змісту спірного договору вбачається, що він за своєю суттю є платним договором, що свідчить про обізнаність відповідача про наявність у нього обовязку оплачувати отримані послуги.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів сплати заборгованості в сумі 16192.07 грн. відповідачем суду не представлено.

Таким чином, враховуючи викладене суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 16192.07 грн. заборгованості за фактично спожиту теплову енергію.

Одночасно, позивач просив суд стягнути з відповідача 1524.43 грн. інфляційних витрат та 3% річних від простроченої суми в розмірі 614.20 грн.

Суд вважає зазначені вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, сума інфляційних витрат нарахована ним за період з жовтня 2008 року по жовтень 2011 року та складає 1524.43 грн. (а.с. 8-9).

Сума 3% річних нарахована позивачем за період з 25 листопада 2008 року по 07 жовтня 2011 року та складає 614.20 грн. (а.с. 8-9).

Судом перевірений розрахунок, наданий позивачем, який проведений вірно, у звязку з чим вимоги позивача про стягнення 614.20 грн. 3% річних та 1524.43 грн. інфляційних витрат підлягають задоволенню.

Тим самим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати, понесені позивачем при оплаті ним державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, суд покладає на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 17 січня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з фірми «Ют» (м. Сімферополь, вул. Київська, 118; м. Сімферополь, вул. Радищева, 84, кв. 49) на користь орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3а, р\р 2600700145930 в філії ВАТ «Укрсімбанк», м. Ялта, МФО 324786, ЄДРПОУ 03358593) 16192.07 грн. заборгованості, 614.20 грн. 3% річних, 1524.43 грн. інфляційних збитків, 183.30 грн. державного мита та 236.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.