Постанова № 20899867, 17.01.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2012 р. Справа № 17/123 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. головуючого

Волковицької Н.О.

Рогач Л.І.

за участю представників сторін:

позивачаОСОБА_1 дов. від 01.04.2011 року

відповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Донецька залізниця"

на постановувід 09.11.2011 року Донецького апеляційного господарського суду у справі№ 17/123 господарського суду Донецької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Перша вантажна компанія в Україні" доДержавного підприємства "Донецька залізниця" прозобов'язання виконати певні дії ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша вантажна компанія в Україні" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Донецька залізниця" про зобов'язання внести зміни до особового рахунку, відкритого Державним підприємством "Донецька залізниця" для Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша вантажна компанія в Україні" (з присвоєнням єдиного коду платника 9101310) шляхом відображення в зазначеному особовому рахунку збільшення на 83579,16 грн. невикористаної відповідачем грошової суми позивача. Рішенням господарського суду Донецької області від 26.09.2011 року (суддя Матюхін В.І.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.11.2011 року (головуючий суддя Бойченко К.І., судді Діброва Г.І., Шевкова Т.А.), позовні вимоги задоволені. Зобов'язано Державне підприємство "Донецька залізниця" внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша вантажна компанія в Україні" шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми 83579,16 грн.

Державне підприємство "Донецька залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 26.09.2011 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.11.2011 року і прийняти нове рішення про відмову у позові.

Доповідач Волковицька Н.О.

Скаржник вважає, що судові рішення винесені з порушенням та невірним застосуванням матеріального права, а саме статей 9, 16, частини 4 статті 267, статі 315 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, статей 134, 136 Статуту залізниць України.

На думку заявника сума, яку позивач просить відобразити на його особовому рахунку є використаною у період з 30.12.2010 року по 15.01.2011 року для оплати перевезень порожніх приватних вагонів за перевізними документами, зазначеними позивачем у додатку №2 до позовної заяви, що було відображено залізницею в особовому рахунку позивача по ЄТехПД та підтверджується переліками ЄТехПД, доданими до позовної заяви.

Жодних розбіжностей щодо розміру внесеної попередньої оплати та її використанням для оплати послуг залізниці між сторонами взагалі не виникало, що підтверджується підписаними сторонами актами звірки розрахунків згідно пункту 3.3 договору №Э 080131 від 28.12.2010 року станом на 03.01.2011 року та 03.04.2011 року

Скаржник зазначає, що позивачем було пропущено строк позовної давності, передбачений статтею 315 Господарського кодексу України та статтею 136 Статуту залізниць України

Посилання позивача на лист №Д-153 від 31.01.2011 року як на претензію, скаржник вважає таким, що не несе юридичних наслідків для вирішення спору, оскільки умовами договору не передбачено обовязкове предявлення претензії до пред'явлення позову; з оформлення цього листа не вбачається, що це саме претензія, а не звичайний лист, вона заявлена з порушенням пункту 6 розділу 29 Правил заявлення та розгляду претензій затв. Наказом Мінтрансу України № 334 від 28.05.2002 року, оскільки до претензії повинні бути долучені оригінали квитанції про приймання вантажу до перевезення, накладної і комерційного акта та інших документів в обґрунтування вимог, вимоги, викладені у вищевказаному листі не тотожні вимогам позову з посиланням на інший договір від 26.08.2008 року №Э 080131, а не від 28.12.2010 року №Е-080131.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша вантажна компанія в Україні" просить залишити судові рішення без змін, а скаргу без задоволення з підстав, викладених у судових рішеннях.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю доповідача та присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій 28.12.2010 року між Державним підприємством "Донецька залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша вантажна компанія в Україні" було укладено договір № Е-080131 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Договір укладено з додатковими угодами №1 від 29.12.2010 року та №2 від 29.12.2010 року.

Відповідно до пункту 1.1 договору, його предметом є проведення експедитором розрахунків з залізницею за надані нею послуги з перевезення вантажів, порожніх власних та орендованих вагонів та інші послуги вантажовідправникам/вантажоодержувачам.

Згідно пункту 1.3 договору, цим договором передбачаються умови оплати експедитором вартості послуг залізниці (оплата залізничного тарифу, плата за користування вагонами, збори за подачу і забирання вагонів і інші додаткові послуги), наданих вантажовласникам при здійсненні експортно-імпортних та внутрішніх перевезень вантажів, а також інших послуг за договірними тарифами.

Пунктами 2.1.2, 2.1.3 договору встановлено, що залізниця зобов'язується здійснювати розрахунки безготівкові та готівкою з експедитором за перевезення вантажів, порожніх приватних та орендованих вагонів і надані додаткові послуги вантажовласникам, згідно діючим тарифам, вести облік нарахованих і сплачених сум, надавати експедитору відповідні розрахункові документи через ЄТехПД Ясинувата, а для проведення розрахунків і обліку сплачених сум відкрити для експедитора особовий рахунок з присвоєнням єдиного коду платника 9101310.

Розмір попередньої оплати та періодичність її внесення визначається експедитором, виходячи із очікуваного обсягу перевезення вантажів та інших послуг на підставі діючих тарифів (п.3.1 договору).

Відповідно до пункту 3.2 договору, в міру виконання перевезень та надання послуг вантажовласникам залізниця відображає в особовому рахунку експедитора використання коштів для оплати перевезень вантажів за користування вагонами (контейнерами), подавання, збирання вагонів, маневрову роботу, зберігання вантажів, інших додаткових послуг на підставі відповідних документів.

Згідно пункту 3.1 договору, плата за перевезення списується залізницею на підставі перевізних документів і визначається у відповідності до розділу 2, 4 Збірника тарифів з урахуванням коефіцієнтів, оголошених Укрзалізницею.

Пунктами 2.2.1, 2.2.5 договору встановлено, що експедитор зобов'язується здійснювати оплату тарифу та додаткових послуг, наданих залізницею вантажовласникам, згідно зі Збірником тарифів. Статутом, Правилами перевезення вантажів, калькуляціями з надання послуг вантажовласникам за вільними тарифами.

Експедитор зобов'язується здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та інші транспортні послуги на умовах цього договору шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення на доходно-розподільчий рахунок ЄТехПД Ясинувата № 260360300019 в Донецькій філії АБ "Експрес-Банк", МФО 335838, код за ЄДРПОУ 01074957.

Пунктом 4.1 договору визначено, що у разі виявлення неправильного відображення в особовому рахунку використання коштів експедитора залізниця вносить відповідні зміни до його особового рахунку.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

У грудні 2010 року - січні 2011 року відповідачем з особового рахунку позивача за надані послуги з перевезення була списана сума в розмірі 142518,60 грн., що на 83579,16 грн. більше, ніж підлягало списанню.

Судами встановлено, що причиною безпідставного списання зайвих коштів було застосовування коефіцієнту 0,412, встановленого пунктом 8 Коефіцієнтів, а не коефіцієнту 1 Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затв. наказом Мінтрансу та зв'язку України від 26.03.2009 року №317 та коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника, що затверджені цим же наказом.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 року №1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" Міністерством транспорту та зв'язків України затв. наказ від 26.03.2009 року №317 "Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 року за №340/16356.

Пунктом 2 зазначено наказу затверджені коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів.

Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, встановлені в залежності від виду вантажу, для перевезення порожніх власних вагонів встановлені наступні коефіцієнти:

0,412 - з-під вивантаження вантажів 1 тарифного класу, щебеню та баласту (щебеню) для доріг, перліту, піску, гранвідсіву, пілаків, золи;

0,624 - з-під вивантаження вантажів 2 тарифного класу, енергетичних газів, рефрижераторні вагони та криті, переобладнані з рефрижераторних вагонів, фітингові платформи, вагони для перевезення легкових автомобілів;

1,000 - з-під вивантаження вантажів 3 тарифного класу та при переміщенні вагонів у разі зміни власника, з провідниками, в (із) ремонт(у) та в інших випадках.

З наявних в матеріалах справи залізничних накладних судами встановлено, що вагони були спрямовані на адресу одержувача з-під вивантаження кам'яного вугілля, яке, виходячи з приписів п.1 таблиці коефіцієнтів до Збірника тарифів, відноситься до 1-го тарифного класу, в звязку з чим при нарахуванні вартості перевезення цих вагонів відповідач мав застосувати коефіцієнт 0,412.

Відповідно Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу та зв'язку України від 21.11.2000 року №644 залізниця відкриває особовий рахунок кожному відправнику (одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.

Пунктом 2.1 Правил розрахунків визначено, що розрахункові підрозділи залізниць здійснюють безготівкові розрахунки з відправниками, одержувачами та експедиторами через установи банків за перевезення вантажів, вантажобагажу та за надання додаткових послуг.

Згідно пунктів 2.5, 2.6 Правил розрахунків, платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг. Розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Судами встановлено, що залізницею Товариству з обмеженою відповідальністю "Перша вантажна компанія в Україні" був відкритий особовий рахунок з присвоєнням єдиного коду платника 9101310, з якого позивачем здійснювалася попередня оплата за перевезення вантажів.

З правового аналізу зазначених нормативно-правових актів судами встановлено, що особисті рахунки відправників, одержувачів, експедиторів не є рахунками, тотожними рахункам, які відкриваються установами банків чи інших фінансових установ, оскільки ані залізниця, ані її розрахунковий підрозділ не є банківською установою, а кошти у вигляді попередньої оплати від згаданих осіб надходять на спеціальний рахунок розрахункового підрозділу відповідної залізниці, відкритому у банківській установі.

Цей рахунок, по суті, є одним з рахунків саме залізниці, а зазначені кошти попередньої оплати, після надходження та зарахування установою банку на спеціальний рахунок розрахункового підрозділу залізниці, стають власністю саме цієї залізниці. Повернути їх платнику можливо лише за умови помилкового перерахування платником, або - у разі закінчення дії відповідного договору, на підставі якого було здійснено відповідне перерахування.

А відтак суди дійшли вірного висновку, що позивач обґрунтовано звернувся з позовом до суду щодо внесення змін до особового рахунку позивача шляхом відображення в ньому збільшення на 83579,16 грн. невикористаної відповідачем грошової суми позивача.

В ході розгляду справи господарським судом, відповідач надав заяву про застосування скороченого строку позовної давності на підставі частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, статті 223 Господарського кодексу України та статті 136 Статуту залізниць України.

Господарський суд відмовив у задоволенні зазначеної заяви з посиланням на приписи ст. 315 Господарського кодексу України, згідно якої до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні протягом шести місяців. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Суд першої інстанції зазначив, що позивач направив відповідачу претензію №Д-153 від 31.01.2011 року, якою просив повернути на особовий рахунок позивача надмірно списані з нього відповідачем у 2010-2011 роках кошти в розмірі 1294096,44грн. на яку 26.04.2011 року отримав відповідь від позивача, що підтверджується листом №НЗЗ-10/549 від 18.04.2011 року, а тому перебіг позовної давності починається з 26.04.2011 року, а позивач звернувся з позовом до господарського суду Донецької області 31.08.2011 року тому встановлений статтею 315 Господарського кодексу України строк для звернення із позовом позивачем не пропущений.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і обєктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 26.09.2011 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.11.2011 року у справі №17/123 господарського суду Донецької області залишити без змін.

Касаційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця" залишити без задоволення.

Головуючий суддяТ. Дроботова

С у д д іН. Волковицька

Л. Рогач