Постанова № 20899710, 17.01.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2012 р. Справа № 5021/1034/2011 Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Лорант”, м. Суми (далі ТОВ “Лорант”),

на рішення господарського суду Сумської області від 15.06.2011 та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.07.2011

зі справи № 5021/1034/2011

за позовом ТОВ “Лорант”

до Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Суми (далі відділення АМК),

про визнання частково недійсним рішення та

за зустрічним позовом відділення АМК

до ТОВ “Лорант”

про стягнення 17 000 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ТОВ “Лорант”Хоми Т.Ю.,

відділення АМК не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ “Лорант” звернулося до господарського суду Сумської області з позовом про визнання недійсними пунктів 1, 2, 4, 6 рішення адміністративної колегії відділення АМК від 28.02.2011 № 9 у справі № 02-06/47-2010 (далі рішення № 9).

Відділення АМК подало зустрічний позов про стягнення з ТОВ “Лорант” 17 000 грн. штрафу, накладеного рішенням № 9.

Рішенням господарського суду Сумської області від 15.06.2011 (суддя Зражевський Ю.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.07.2011 (колегія суддів у складі: суддя Лакіза В.В. головуючий, судді Бородіна Л.І., Хачатрян В.С.), у задоволенні позову ТОВ “Лорант” відмовлено, а зустрічний позов задоволено з мотивів законності та обґрунтованості рішення № 9.

У касаційній скарзі ТОВ “Лорант” просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову ТОВ “Лорант” та відмову в задоволенні зустрічного позову, посилаючись на порушення господарськими судами норм конкурентного законодавства щодо визначення монопольного становища даного товариства на досліджуваному ринку та безпідставне залишення поза увагою доводів цього товариства щодо неможливості реалізації протягом певного часу бензину та дизельного пального за готівку у звязку з протиправними діями податкової міліції.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника скаржника, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Господарськими судами у справі встановлено, що:

-згідно з рішенням № 9:

визнано, що ТОВ “Лорант” та товариство з обмеженою відповідальністю “Еквіла” (далі ТОВ “Еквіла”) протягом періоду 01.01.2010-31.07.2010 займали монопольне становище на ринках бензину та дизельного пального, яке реалізується за готівку через АЗС у територіальних межах Путивльського та Буринського районів Сумської області (пункт 1 резолютивної частини рішення № 9);

визнано, що ТОВ “Лорант” займало монопольне становище на зазначеному ринку протягом періоду 01.08.2010-13.08.2010 (пункт 2 резолютивної частини рішення № 9);

дії ТОВ “Лорант”, які полягали в припиненні протягом періоду з 17.07.2010-13.08.2010 роздрібної торгівлі за готівку бензину та дизельного пального в мережі АТС Буринського та Путивльського районів Сумської області, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 5 частини другої статті 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” (далі Закон), у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом часткової відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання (пункт 4 резолютивної частини рішення № 9);

за це порушення на ТОВ “Лорант” накладено 17 000 грн. штрафу (пункт 6 резолютивної частини рішення № 9);

- 28.02.2011 ТОВ “Лорант” отримало рішення № 9, проте штраф після спливу визначеного законом двохмісячного строку не сплатило;

- в обґрунтування рішення № 9, зокрема, зазначено, що:

з 01.01.2010 по 31.07.2010 ТОВ “Лорант” та ТОВ “Еквіла” займали монопольне становище в територіальних межах досліджуваного ринку торгівлі бензином та дизельним пальним уроздріб і не мали на цьому ринку жодних конкурентів; а з 01.01.2010 по 13.08.2010 ТОВ “Лорант” було єдиним підприємством, яке реалізувало бензин та дизельне пальне, у тому числі за готівку, на згаданому ринку;

для вступу потенційних конкурентів на досліджуваний ринок наявні адміністративні та економічні барєри, повязані з специфікою реалізації даного товару;

АЗС у суміжних з Буринським та Путивльськими районами Сумської області віддалені від споживачів Буринського та Путивльського районів принаймні на відстань 50 км, відтак купівля споживачами за готівку палива поза територіальними межами досліджуваного ринку призводить до його подорожчання на 10 відсотків і більше; існує мінімальна здатність до переміщення попиту поза визначені відділенням АМК територіальні межі ринку;

17.07.2010-13.08.2010 ТОВ “Лорант” припинило реалізацію за готівку бензину та дизельного пального на належних цьому товариству АЗС у межах Буринського та Путивльського районів;

такі дії ТОВ “Лорант” пояснює тим, що 14.07.2010 під час перевірки податковою міліцією державної податкової адміністрації в Сумський області було вилучено печатки та ряд документів (товарно-транспортні накладні, сертифікати відповідності, паспорти якості, податкові накладні та договори поставки), але ці документи не було відображено в протоколі обшуку, а їх відсутність виявлено лише 16.07.2010 і це унеможливило реалізацію за готівку бензину та дизельного пального на ринку;

- зазначені пояснення відділенням АМК не взято до уваги, зокрема, з тих підстав, що: зі змісту відповідного протоколу обшуку та листа Державної податкової адміністрації в Сумській області від 03.08.2010 № 11573/9/09-003 вбачається, що печатка товариства не вилучалася; в листі названого податкового органу від 11.08.2010 № 12085/10/09-003 зазначено, що працівники податкової міліції під час проведення досудового слідства не втручалися у здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ “Лорант”, не проводили обшуки безпосередньо на АЗС та не опечатували резервуари для зберігання паливно-мастильних матеріалів; будь-які докази на підтвердження посилань ТОВ “Лорант” відсутні; крім того, протягом з 14-16.07.2010 ТОВ “Лорант” безперешкодно продовжувало реалізовувати за готівку бензин та дизельне пальне на досліджуваному ринку та не припиняло до 31.08.2010 реалізацію названого палива за паливними картами та стретч-картами;

Причиною спору у справі стало питання про законність та обґрунтованість рішення № 9.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне зясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 12 Закону субєкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо на цьому ринку у нього немає жодного конкурента.

Пунктом 5 частини другої статті 13 Закону встановлено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання.

Відповідно до пункту 2 статті 50 Закону порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Згідно з частиною другою статті 52 Закону за порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) субєкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

З огляду на викладене попередні судові інстанції дійшли вірного висновку про те, що рішенням № 9 доведено, що ТОВ “Лорант” займало монопольне становище на досліджуваному ринку та зловживало цим становищем, оскільки вчинило порушення, передбачене пунктом 5 частини другої статті 13 Закону, а відтак обґрунтовано відмовили в задоволенні позову згаданого товариства про визнання недійсним рішення № 9 та задовольнили зустрічний позов про стягнення штрафу, накладеного цим рішенням.

Доводи касаційної скарги спростовуються змістом оскаржуваних судових актів як у частині доведеності зайняття ТОВ “Лорант” монопольного становища на досліджуваному ринку, так і в частині безпідставності доводів скаржника щодо неможливості здійснення господарської діяльності щодо продажу за готівку в межах ринку бензину та дизельного пального.

Отже, визначені законом підстави для скасування оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів зі справи відсутні.

Керуючись статтями 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Сумської області від 15.06.2011 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.07.2011 зі справи № 5021/1034/2011 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Лорант” без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов