Постанова № 20899638, 16.01.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2012 р. Справа № 5019/1279/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. головуючий

Бернацька Ж.О.

Кривда Д.С.

за участю представників:

позивачаОСОБА_1., представник

відповідачаОСОБА_2., представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуСуб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3

на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 31.10.2011 року

у справі№ 5019/1279/11 господарського суду Рівненської області

за позовомСуб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3

доПублічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" в особі Рівненської філії

провідшкодування збитків, завданих невчасним поверненням грошових коштів, ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" в особі Рівненської філії про стягнення 242579,64 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 12.08.2011 року у справі №5019/1279/11 (суддя Мамченко Ю.А.) (з врахуванням ухвал про виправлення описок від 12.08.2011 року та додаткового рішення від 12.08.2011 року), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.10.2011 року (судді: Коломис В.В. головуючий, Огороднік К.М., Тимошенко О.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" в особі Рівненської філії ПАТ КБ "Приватбанк" на користь Приватного підприємця ОСОБА_3 24370,83 грн. пені, 13928,51 грн. інфляційних втрат, 3559,64 грн. трьох відсотків річних, 23,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Стягнення з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" в особі Рівненської філії ПАТ КБ "Приватбанк" в доход Державного бюджету України 418,58 грн. витрат на оплату державного мита. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 165150,15 грн. упущеної вигоди, 16637,42 грн. відсотків річних, 47521,02 грн. інфляційних нарахувань та 135774,79 грн. пені відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_3 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

У пункті 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 року №02-5/422 "Про судове рішення" зазначено, що, у відповідності з статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: 3.1. чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; 3.2. чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; 3.3. яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 3 Роз'яснення).

Рішення та постанова зазначеним вимогам не відповідають.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, рішенням господарського суду Рівненської області від 25.08.2010 року у справі №14/2, задоволено позовні вимоги підприємця ОСОБА_3 до Закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” в особі Рівненської філії ЗАТ КБ “ПриватБанк” та присуджено до стягнення з останнього 217633,00 грн. збитків, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., 10881,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Зазначеним рішенням, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2010 року в частині стягнення з відповідача 217633,00 грн. збитків безпідставно списаних відповідачем коштів з рахунку позивача протягом 2007-2008 років, встановлено факт неправомірності дій Закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” в особі Рівненської філії ЗАТ КБ “ПриватБанк” щодо безпідставного списування коштів з рахунків позивача, починаючи з 30.10.2007 року.

Враховуючи, що неправомірність дій відповідача встановлена рішенням господарського суду, господарські суди попередніх інстанцій розглянули питання щодо стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат, пені, упущеної вигоди та витрат на послуги адвоката.

При цьому судами досліджувався договір банківського рахунку №RO2МС8 від 30.11.2006 року, укладений між сторонами, зокрема, його положення щодо відповідальності сторін, та, з урахуванням зазначених обставин, дійшли висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Однак, судами не звернуто уваги на те, що рішенням господарського суду Рівненської області від 25.08.2010 року у справі №14/2 встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення безпідставно списаних коштів ґрунтуються на договорі та законі. В рішенні, зокрема, зазначено, що між ОСОБА_3 та Закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” в особі Рівненської філії було укладено договорів банківського рахунку від 30.11.2006 року.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 Кодексу).

Проте, судами залишено поза увагою наявність двох різних договорів банківського рахунку від 30.11.2006 року та №RO2МС8 від 30.11.2006 року, та, в свою чергу, не з'ясовано питання щодо чинності вказаних договорів.

У зв'язку з викладеним не можна вважати, що обставини, які входять до предмету доказування в цій справі, встановлені з достатньою повнотою, а оцінку доказів здійснено з додержанням статті 43 ГПК України.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги всіх доказів та фактичних даних у справі, що, враховуючи суть спору, свідчить про не зясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до розяснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що, з метою повного та всебічного розгляду спору, господарський суд зобов'язаний витребувати у сторін необхідні докази в підтвердження обставини, які входять до предмету доказування, і наявність або відсутність клопотання сторін про витребування таких доказів, не перешкоджає суду апеляційної інстанції вирішити спір відповідно до вимог чинного процесуального законодавства.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.10.2011 року у справі № 5019/1279/11 господарського суду Рівненської області та рішення господарського суду Рівненської області від 12.08.2011 року у даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий Н. Капацин

Судді Ж. Бернацька

Д. Кривда