Постанова № 20897103, 21.06.2011, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 1-59/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" червня 2011 р. м. Бережани

Бережанський районний суд Тернпоільської області

в складі:

судді Німко Н.П.

при секретарі Олексів О.Б.

з участю:

прокурора Бурика О.М.

підсудного ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бережани кримінальну справу про обвинувачення за ч.1 ст. 190, ч.3 ст. 358, ч.1 ст. 364 КК України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Лапшин Бережанського району Тернопільської області, українця, громадянина України, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, депутатом не обирався тимчасово не працюючого, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого, , -

В С Т А Н О В И В:

Всупереч ст. 67 Конституції України, ст. 11 Закону України „Про систему оподаткування” , п. 10.1 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість ”, п. 3 ст. 8 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та всупереч ч. 4.1 ч ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинному в період 2001-2005 років), ОСОБА_1, будучи з 7 березня 2000 року по 1 квітня 2006 року директором ТзОВ «Лапшин», яке використовує найману працю і внаслідок цього службовою особою, яка здійснює організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, діючи умисно, з корисливих мотивів, зловживаючи службовим становищем здійснив реалізацію майна товариства по вартості, затвердженій зборами пайовиків 28.02.2001 року /протокол №1/, включаючи податок на додану вартість, тоді як даний податок повинен нараховуватися на вартість об»єктів, які відчужуються.

Зокрема, колишній директор ТзОВ “Лапшин” ОСОБА_1, систематично, в період з 2001 по 2002 роки надавав усні вказівки головному бухгалтеру цього підприємства ОСОБА_2 оформляти реалізацію майна товариства по вартості, затвердженій зборами пайовиків 28.02.2001 року /протокол №1/.

Так, 2.10.2002 року ОСОБА_1, діючи як директор від імені ТзОВ «Лапшин»зловживаючи своїм службовим становищем, в інтересах третіх осіб згідно накладної № 361 ТЗОВ »Агропромтехніка»продано автомобіль марки ЗІЛ 131 д.н.з 8570 за 3000 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, колишній директор ТзОВ «Лапшин»ОСОБА_1, діючи від імені товариства, зловживаючи службовим становищем, в інтересах третіх осіб згідно накладної № 398 від 26.10.2002 року ОСОБА_3 продав автопричіп ГКБ 83-85 за 2000 грн..

Продовжуючи свою злочинну діяльність, колишній директор ТзОВ «Лапшин»ОСОБА_1, діючи від імені товариства, зловживаючи службовим становищем, в інтересах третіх осіб згідно договору купівлі-продажу від 27.11.2002 року за 15150 грн. продав гр-ці ОСОБА_4 житловий будинок в м. Бережани по вул. Львівська, 43.

Всього внаслідок таких умисних дій, ТзОВ «Лапшин»недоотримало 3358 грн., чим спричинено збитки на вказану суму.

Окрім цього, 01 квітня 2006 року на зборах засновників ТзОВ «Лапшин», рішенням більшості присутніх в діючому на час проведення зборів директору ТзОВ «Лапшин»ОСОБА_1 у звязку з грубим порушенням трудових обовязків оголошено недовіру.

На цих же зборах директором ТзОВ «Лапшин»обрано ОСОБА_5 і таким чином у відповідності до п.9 Статуту Товариства звільнено ОСОБА_1

Після цього ОСОБА_1 жодних заяв про його звільнення з посади директора за угодою сторін чи з інших підстав не писав і збори учасників ТзОВ «Лапшин», на яких би вирішувалося питання звільнення ОСОБА_1 не проводились, про останньому, як учаснику товариства було відомо.

Натомість, в трудовій книжці НОМЕР_1 виданої на імя ОСОБА_1 в п.10 зроблено запис «запис на №-9 вважати недійсним, звільнений з роботи за угодою сторін згідно п.1 ст. 36 КЗпП України. Запис зроблено на підставі протоколу №-1 від 10 квітня 2006 року. Дата звільнення 10 квітня 2006 року».

ОСОБА_1 знаючи те, що він не звільнявся за угодою сторін з посади директора ТзОВ «Лапшин»і запис про це в трудовій книжці не відповідає дійсності, з корисливих мотивів, маючи на меті зареєструватися в районному центрі зайнятості, як особа, що шукає роботу, отримати статус безробітного та відповідні щомісячні виплати шляхом обману використав завідомо підроблений документ трудову книжку НОМЕР_1 видану на імя ОСОБА_1, яку 28 квітня 2006 року подав в Бережанський районний центр зайнятості.

На підставі поданих документів, ОСОБА_1 надано статус безробітного та безпідставно виплачено 3364,00 грн.

Також, ОСОБА_1, знаючи те, що він не звільнявся за угодою сторін з посади директора ТзОВ «Лапшин» і запис про це в трудовій книжці не відповідає дійсності, з корисливих мотивів, маючи на меті зареєструватися в районному центрі зайнятості, як особа, що шукає роботу, отримати статус безробітного та відповідні щомісячні виплати, використав завідомо підроблений документ трудову №-1945382 видану на імя ОСОБА_1, яку 28 квітня 2006 року подав в Бережанський районний центр зайнятості. На підставі цього ОСОБА_1 отримав статус безробітного.

Під час судового розгляду справи підсудний ОСОБА_1 свою вину в інкримінованих йому обвинуваченням злочинах, передбачених ч.1 ст. 190, ч.3 ст. 358, ч.1 ст. 364 КК України визнав в повному обсязі та дав пояснення, що відповідають обвинуваченню, яке підтримано прокурором в судовому засіданні і в мотивувальній частині даної постанови.

Так, підсудний пояснив, що дійсно з 7 березня 2000 року по 1 квітня 2006 року він був директором ТзОВ «Лапшин»та виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції і свідомо здійснив реалізацію майна товариства по вартості, затвердженій зборами пайовиків 28.02.2001 року, включаючи податок на додану вартість, тоді як даний податок повинен був нараховуватися на вартість обєктів, які відчужуються. Так, в період з 2001 по 2002 роки він давав усні вказівки головному бухгалтеру цього підприємства ОСОБА_2 оформляти реалізацію майна товариства по вартості, затвердженій зборами пайовиків 28.02.2001 року. Зокрема, 02.10.2002 року він, діючи як директор від імені ТзОВ «Лапшин», згідно накладної № 361 ТЗОВ »Агропромтехніка»продав автомобіль марки ЗІЛ 131 д.н.з 8570 за 3000 грн., згідно накладної № 398 від 26.10.2002 року ОСОБА_3 продав автопричіп ГКБ 83-85 за 2000 грн., згідно договору купівлі-продажу від 27.11.2002 року за 15150 грн. продав гр-ці ОСОБА_4 житловий будинок в м. Бережани по вул. Львівська, 43. Окрім цього, 01 квітня 2006 року на зборах засновників ТзОВ «Лапшитн», рішенням більшості присутніх в діючому на час проведення зборів директору ТзОВ «Лапшин»йому, як директору було оголошено недовіру, обрано директором товариства іншу особу і таким чином його ( підсудного) було звільнено. Після цього він жодних заяв про його звільнення з посади директора за угодою сторін чи з інших підстав не писав і збори учасників ТзОВ «Лапшин», на яких би вирішувалося питання його звільнення не проводились. Дійсно, в його трудовій книжці НОМЕР_1 в п.10 було зроблено запис «запис на №-9 вважати недійсним, звільнений з роботи за угодою сторін згідно п.1 ст. 36 КЗпП України, на підставі протоколу №-1 від 10 квітня 2006 року. Дата звільнення 10 квітня 2006 року. При цьому, він, знаючи те, що він не звільнявся за угодою сторін з посади директора ТзОВ «Лапшин»і запис про це в трудовій книжці не відповідає дійсності, бажаючи зареєструватися в районному центрі зайнятості, як особа, що шукає роботу, отримати статус безробітного та відповідні щомісячні виплати, свідомо використав згадану трудову книжку і 28 квітня 2006 року подав її в Бережанський районний центр зайнятості. На підставі поданих документів, йому дійсно було надано статус безробітного та виплачено 3364,00 грн.

В судовому засіданні підсудний заявив клопотання і подав його суду письмово, яким просить суд звільнити його від кримінальної відповідальності за вчинення згаданих злочинів внаслідок закінчення строків давності притягнення його до такої відповідальності за вчинення згаданих злочинів і кримінальну справу щодо нього закрити.

Прокурор в судовому засіданні із клопотанням підсудного ОСОБА_1 погодився, вважає, що воно підлягає до задоволення, а кримінальна справа стосовно підсудного за ч.1 ст. 190, ч.3 ст. 358, ч.1 ст. 364 КК України підлягає закриттю у звязку із закінченням строків давності, а сам підсудний звільненню від кримінальної відповідальності з підстав закінчення строків давності кримінальної відповідальності підсудного.

Як вважає суд, вина підсудного ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 190, ч.3 ст. 358 КК України в ході судового слідства окрім показів самого підсудного, також підтвердилась дослідженими в судовому засіданні доказами по справі, а саме - актом перевірки правильності цільового використання коштів від продажу обєктів, які були відведені під погашення заборгованості по оплаті праці ТзОВ «Лапшин»№-307 від 12 грудня 2010 року та актом Бережанської МДПІ №-67\23 -134\30787303 від 14 квітня 2011 року про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Лапшин»згідно з яким виявлено факт порушення при реалізації майна та нарахування податку на додану вартість. ( а.с. 58-59,64-69); трудовою книжкою підсудного, протоколами загальних зборів селянської спілки «Полісся», накладними №-361,368 та іншими доказами у справі.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив злочини передбачені ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 190, ч.3 ст. 358 КК України.

Згідно ч.2 ст. 12 КК України, злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання. Злочин, передбачений ч.1 ст. 364 КК України є невеликої тяжкості, так як передбачає максимальне покарання у виді обмеження волі на строк до трьох років.

Злочин передбачений ч.1 ст. 190 КК України є невеликої тяжкості, так як передбачає максимальне покарання у виді обмеження волі на строк до трьох років.

Злочин передбачений ч.3 ст. 358 КК України є невеликої тяжкості, так як передбачає максимальне покарання у виді обмеження волі на строк до двох років.

Суд, вислухавши прокурора, підсудного, дослідивши матеріали справи, вважає що клопотання підсудного підлягає задоволенню з таких підстав:

З часу вчинення ОСОБА_1, а саме з 02 жовтня 2002 року, 26 жовтня 2002 року, 27 листопада 2002 року, злочинних дій, передбачених ч.1 ст. 364 КК України пройшло більше 8-ми років.

З часу вчинення ОСОБА_1, а саме з 28 квітня 2006 року, злочинних дій, передбачених ч.1 ст. 190 КК України пройшло більше 5-ти років.

З часу вчинення ОСОБА_1, а саме з 28 квітня 2006 року, злочинних дій, передбачених ч.3 ст. 358 КК України пройшло більше 5-ти років.

У відповідності з п.2 ч.1 ст 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

ОСОБА_1 не ухилявся від слідства і суду, новий злочин не вчинив, по місцю проживання і роботи характеризується позитивно.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 необхідно звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 190, ч.3 ст. 358 КК України (в ред. 2001 року) у звязку з закінченням строків давності, а провадження по справі закрити.

Цивільний позов по справі не заявлено, судові витрати відсутні.

Речові докази слід залишити при матеріалах кримінальної справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44,49 КК України, ст.ст. 7-1,11-1,237, 240, 244, 248, 282 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 190, ч.3 ст. 358 КК України ( в редакції 2001 року) у звязку із закінченням строків давності, а провадження по справі закрити.

Запобіжний захід, вибраний відносно ОСОБА_1 у виді підписки про невиїзд -скасувати.

Речові докази залишити при матеріалах кримінальної справи.

На постанову суду може бути подана апеляція до Тернопільського апеляційного суду через Бережанський районний суд на протязі 07 ( семи) діб з дня її проголошення.

Суддя Бережанського районного суду

Тернопільської області Н.П.Німко