Рішення № 20890348, 28.12.2011, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-2282/11/0121

Справа №2-2282/11р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2011 року. м.Феодосія.

Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді: - Хожаінової О.В.

при секретарі: - Акопян Р.Л.

за участю позивача: - ОСОБА_3,

представників відповідача: - Калініченко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Феодосії цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Феодосійського казенного оптичного заводу про визнання трудового договору між позивачем та відповідачем укладеним в частині суміщення професій начальника ділянки ЧПУ та наладчика станків та маніпуляторів з програмним управлінням 6 розряду, стягнення з відповідача 24794,47 грн. належної заробітної плати за суміщення професій позивачем за період з 03.02.2009 року по 21.10.2010 року, визнання п.3 наказу № 333 від 05.07.2010 року, наказу № 443 від 25.08.2010 року незаконними, визнання матеріалів, на підставі яких накладені дисциплінарні стягнення (акту від 05.07.2010 року та від 02.09.2010 року), незаконними, визнання довідки про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_3 № 154 від 02.09.2011 року незаконною, стягнення заробітної плати в розмірі 14615,97 грн. за час простою за період з 03.02.2009 року по 21.10.2010 року, стягнення належної до виплати надбавки до окладу в сумі 6071,16 грн. за період з 01.03.2010 року по 21.10.2010 року, суми до відпустки 4282,35 грн., вихідної допомоги в сумі 11640,75 грн., стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 03.02.2009 року по 21.10.2010 року в розмірі 22653,03 грн., стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з 22.10.2010 року по дату винесення рішення судом, зобовязання відповідача в подальшому нарахувати та виплатити середню заробітну плату позивачу з дати ухвалення рішення по дату фактичного розрахунку, стягнення середньої заробітної плати за період з 01.03.2009 року по дату ухвалення рішення в рахунок відшкодування моральної шкоди, зобовязання в подальшому нарахувати та виплатити середню заробітну плату за період з дати рішення суду по день фактичного розрахунку в рахунок відшкодування моральної шкоди з розрахунку 6135,03 грн. на місяць, визнання незаконною бездії по ненаданню відповіді по суті на заяву позивача від 06.09.2010 року вх.№ 341, зобовязання відповідача в строк 5 днів з дня рішення суд надати відповідь з письмовими поясненнями по абзацу 7 заяви ОСОБА_3 від 06.09.2010 року вх.№ 341 для припинення порушень Закону України „Про звернення громадян”, Закону України „Про доступ до публічної інформації” у відношенні позивача, зобовязання провести нарахування, перерахунок заробітної плати, інших виплат (суміщення, надбавки, відпускні, оплата простоїв, вихідної допомоги, індексації заробітної плати) та необхідних компенсаційних виплат відповідно до законодавства України в сфері оплати праці, по результатам задоволених позовних вимог по стягненню нарахованої належної до виплати заробітної плати, визнати відповідача боржником позивача, стягнення відсотків від суми, належної до виплати позивачу на рівні облікової ставки НБУ, за використання грошей позивача відповідачем, в формі ненарахованої належної до виплати зарплати позивача: в розмірі 2764,18 грн. за період з 01.03.2009 року по 29.11.2011 року, в розмірі 3948,88 грн. за період з 01.01.2010 року по 29.11.2011 року, стягнення компенсації втрати частки грошових доходів у звязку з порушенням строків їх виплати на користь позивача в сумі 4947,48 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Феодосійського казенного оптичного заводу (далі за текстом ФКОЗ) про стягнення компенсації в розмірі середньомісячного заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку по заробітній платі, визнання незаконним скасування доплати за суміщення двох професій у звязку з одностороннім скасуванням доплати за суміщення відповідачем, неповідомлення про це позивача у встановлені строки, а також у звязку з продовженням виконання обовязків наладчика ЧПУ з причин обману тиску на позивача, зловживання довірою з боку адміністрації відповідача, визнання факту незаконного знаходження у відпустці за власний рахунок, з урахуванням цього простоєм з причин, що не залежали від позивача (відключення електропостачання на заводі та інше), визнання незаконним пункту 3 наказу № 333 від 05.07.2010 року та наказу № 443 від 02.09.2010 року, про зобовязання відповідача усунути порушення КЗпП України відповідно до законодавства та провести перерахунок заробітної плати, відпускних, вихідної допомоги, компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату та стягнення з відповідача на користь позивача вказаної суми. Вимоги обгрунтовані тим, що у період з 03 лютого 2009 року працював на посаді начальника ділянки ЧПУ Феодосійського казенного оптичного заводу. У звязку з критикою господарсько-економічної діяльності керівництва ФКОЗ, відмову приймати участь у фіктивних інвентаризаціях та підписувати фіктивні акти про проведення інвентаризації, незгоду з наказами керівництва, які порушують законодавство України, жорстку критику безгосподарської діяльності директора по відношенню до основних фондів, вимоги про усунення порушень охорони праці та інше, позивача змусили звільнитися. В процесі примушування були порушені трудові та конституційні права, законні інтереси позивача, для відновлення яких позивач звернувся письмово 06.09.2010 року на імя директора ФКОЗ, на вказане звернення досі не отримана відповідь, чим також порушені права позивача. При прийомі на роботу позивач надав згоду на суміщення посади наладчика станків зі своєю посадою за доплату до заробітної плати з виконанням у разі виробничої необхідності нарядів на роботу. Структура заробітної плати складалася з окладу начальника ділянки ЧПУ, доплати за суміщення та виконаних позивачем нарядів. На честь інаугурації Президента України ОСОБА_5 25.02.2010 року директор своїм наказом оголосив на заводі свято та перевів працівників на нові тарифи, передбачені Генеральною угодою між Міністерством промислової політики та ЦК профспілок оборонної промисловості. Оклад начальника ділянки ЧПУ позивачу підвищили, але доплату за суміщення скасували не повідомивши, як необхідно за законодавством за 2 місяці, так і зараз. Декілька разів позивач звертався до директора з проханням розібратися в ситуації, отримав обіцянку та продовжив через вимоги та тиск виконувати обовязки наладчика станків ЧПУ до свого звільнення, але доплата не нараховувалася. Внаслідок цього заробітна плата стала меншою. Доплати за суміщення були припинені по всім працівникам, тим самим, наявний факт ухилення від сплати податків з фонду заробітної плати. Внаслідок критики господарсько-економічної діяльності директора ФКОЗ позивача направили в незаконну безоплатну відпустку за свій рахунок п.3 наказу № 33 від 05.07.2010 року. При цьому з виробничої необхідності позивач відпрацював не менш 12 робочих днів. Через визначений час, не відкликаючи з відпустки, директор оголосив позивача прогульщиком та оголосив необгрунтовану догану наказом № 443 від 02.09.2010 року. На заяву позивача від 06.09.2010 року № 341 з приводу надання пояснень не відреагував. Внаслідок морального (психологічного) тиску, що виразився в грубих порушеннях законодавства, злочинних діях у відношенні позивача, передбачених ст.ст.175,173,172 КК України, позивач змушений був звільнитися. В день звільнення 21.10.2010 року розрахунок та виплата заборгованості по заробітній платі не були проведені, позивача навіть не повідомили про суми, що підлягали виплаті. Відділом кадрів було повідомлено, що розрахунок він отримає через декілька років та тільки через суд, оскільки звільнений не за тією статею, що бажав директор. Захищаючи свої інтереси, він звернувся до Прокуратури м.Феодосії і тільки після цього 09.12.2010 року сума нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, була сплачена. Заборгованість по заробітній платі на дату звільнення складала біля 12 місяців, протягом цього часу на заводі знаходилися гроші на електроенергію, сировину, матеріали, комплектацію, відрядження. Виплата заробітної плати носила епізодичний характер раз на 3-4 місяці, та складала визначений відсоток від заборгованості. Крім того, видача, в основному, здійснювалася по недооформленій відомості, яка не містила дату видачі заробітної плати, а також видавалася не касиром, а керівництвом цеху № 801, якого він не уповноважував отримувати замість себе гроші. Також просить звернути увагу на „барське” розпорядження директором ФКОЗ коштами на оплату праці, „кому забажаю, тому сплачу”, що призвело до плутанини в сумах заборгованості по заробітній платі та соціальній напрузі серед структурних підрозділів ФКОЗ. Позивач написав заяву про своє звільнення та взяв необхідну невикористану відпустку за свій рахунок, та у відповідача був час підготуватися до його звільнення, усунути всі порушення КЗпП України. Через відсутність відповідей на звернення позивача він звернувся до Прокуратури АРК та Територіальної інспекції з праці АРК за захистом своїх конституційних та трудових прав, чим активно захищав свої права.

Позивачем неодноразово уточнювалися позовні вимоги. Повний обсяг позовних вимог викладений в заяві від 20.12.2011 року (а.с.226 т.2), позивач просив визнати трудовий договір між позивачем та відповідачем, укладеним в частині суміщення професій начальника ділянки ЧПУ та наладчика станків та маніпуляторів з програмним управлінням 6 розряду, стягнути з відповідача 24794,47 грн. належної заробітної плати за суміщення професій позивачем за період з 03.02.2009 року по 21.10.2010 року, визнати п.3 наказу № 333 від 05.07.2010 року, наказ № 443 від 25.08.2010 року незаконними, визнати матеріали, на підставі яких накладені дисциплінарні стягнення (акту від 05.07.2010 року та від 02.09.2010 року), незаконними, визнати довідку про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_3 № 154 від 02.09.2011 року незаконною, стягнення заробітної плати в розмірі 14615,97 грн. за час простою за період з 03.02.2009 року по 21.10.2010 року, стягнути належну к виплаті надбавку до окладу в сумі 6071,16 грн. за період з 01.03.2010 року по 21.10.2010 року, суми до відпустки 4282,35 грн., вихідної допомоги в сумі 11640,75 грн., стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 03.02.2009 року по 21.10.2010 року в розмірі 22653,03 грн., стягненнясереднього заробітку за час затримки розрахунку з 22.10.2010 року по дату винесення рішення судом, зобовязати відповідача в подальшому нарахувати та виплатити середню заробітну плату позивачу з дати ухвалення рішення по дату фактичного розрахунку, стягнути середню заробітну плату за період з 01.03.2009 року по дату ухвалення рішення в рахунок відшкодування моральної шкоди, зобовязати відповідача в подальшому нарахувати та виплатити середню заробітну плату позивачу за період з дати рішення суду по день фактичного розрахунку в рахунок відшкодування моральної шкоди з розрахунку 6135,03 грн. на місяць, визнати незаконною бездію по ненаданню відповіді по суті на заяву позивача від 06.09.2010 року вх.№ 341, зобовязання відповідача в строк 5 днів з дня рішення суд надати відповідь з письмовими поясненнями по абзацу 7 заяви ОСОБА_3 від 06.09.2010 року вх.№ 341 для припинення порушень Закону України „Про звернення громадян”, Закону України „Про доступ до публічної інформації” у відношенні позивача, зобовязати відповідача провести нарахування, перерахунок заробітної плати, інших виплат (суміщення, надбавки, відпускні, оплата простоїв, вихідної допомоги, індексації заробітної плати) та необхідних компенсаційних виплат (середня заробітна плата за затримку розрахунку, компенсація втрати частини грошових доходів у звзяку з порушенням строків їх виплати) відповідно до законодавства України в сфері оплати праці, по результатам задоволених позовних вимог по стягненню нарахованої належної до виплати заробітної плати, визнати відповідача боржником позивача, стягнути відсотки від суми, належної до виплати позивачу на рівні облікової ставки НБУ, за використання грошей позивача відповідачем, в формі ненарахованої належної до виплати зарплати позивача: в розмірі 2764,18 грн. за період з 01.03.2009 року по 29.11.2011 року, в розмірі 3948,88 грн. за період з 01.01.2010 року по 29.11.2011 року, стягнути компенсацію втрати частки грошових доходів у звязку з порушенням строків їх виплати на користь позивача в сумі 4947,48 грн.

Позивачем в судовому засіданні позовні вимоги підтримані в повному обсязі з підстав, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача вимоги позову не визнала з наступних підстав. ОСОБА_3 перебував в трудових відносинах з відповідачем, працював на посаді начальника ділянки ЧПУ, що підтверджується наказом про прийом на роботу, Переліком змін до штатного розпису з 03.02.2009 року, Тимчасовим штатним розписом від 01.06.2009 року. З умовами праці позивач був ознайомлений та згодний. Суміщення професій не мало місце, документально не підтверджено, позивач виконував роботу, що входить до його посадових обовязків. Наказ про суміщення позивачем професій по заводу не видавався, крім того, на заводі взагалі немає за штатним розписом відповідної вакансії для суміщення. Також, що стосується наказів № 333 та № 443 вони є законними та обгрунтованими, на позивача були накладені дисциплінарні стягнення відповідно до вимог законодавства, з позивача були витребувані письмові пояснення, а після відмови, складені відповідні акти. У відпустку за свій рахунок позивач пішов за особистими заявами з 06.07. по 19.07.2010 року, відпустка складає 13 календарних днів. Виходи на роботу 27,28,29 липня 2010 року, 2,3,4,6 серпня 2010 року зафіксовані та відображені в табелях обліку робочого часу як робочі дні. За наказом № 443 відсутність на роботі з 25.08. по 31.08.2010 року адміністрація заводу встановила прогулами, оскільки не надані письмові пояснення причин відсутності на роботі. 25.08.2010 року позивач був на роботі короткій термін біля 2 годин. Довідка про середньомісячну заробітну плату відповідає нормам законодавства, видана згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 року № 100. Також заперечують з приводу вимог про оплату простоїв в розмірі 14615,97 грн. за весь час простоїв. На підприємстві ведеться табель обліку робочого часу, який є підставою для нарахування заробітної плати. Заробітна плата нарахована позивачу по факту відпрацьованого часу. Зміни до табеля обліку робочого часу вносяться на підставі належно оформлених документів, табель закривається в кінці місяця. В період роботи позивач допускав невихід на роботу, посилаючись на різні поважні причини, письмових пояснень після цього не подавав, крім 2 заяв про відпустку за свій рахунок з 6 по 19.07.2010 року. В табелі обліку робочого часу з 24 по 27 лютого 2009 року, 27,28,31 травня 2010 року зазначені лікарняні, позивач в зазначений період був відсутнім на роботі, посилаючись на лікарняний лист, однак, їх не подав до відділу кадрів, у звязку з чим бухгалтерія заводу при нарахуванні заробітної плати не враховувала дні відсутності позивача на роботі. В табелі обліку робочого часу також проставлені інші дні відсутності позивача буквою „А”, вказаний час є відсутністю з дозволу адміністрації позивач посилався на різні поважні причини, письмових пояснень та заяв не подавав. При нарахуванні заробітної плати бухгалтерія заводу дні відсутності не враховувала як робочі. Крім того, позивач допускав передчасний уход з роботи 23.02.2009 року, 29.01.2010 року, 16.02.2010 року, 03.03.2010 року, 4,20.08.2010 року, що також відображено в табелі. Про початок простою структурного підрозділу позивач адміністрацію не попереджав, самовільно не виходив на роботу, посилаючись на будь-які причини, таким чином, це не є простоєм. Всі нарахування позивачу проведені вірно, розрахунок проведений, тому просили відмовити у задоволенні позову.

Згідно наданих відповідачем заперечень на заявлені позовні вимоги, відповідач позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку не визнає, посилаючись на те, що рахунки заводу було арештовані, в даний час ФКОЗ знаходиться у скрутному фінансовому стані, в результаті чого робітники отримують заробітну плату після надходження грошових коштів. 10.12.2010 року було здійснено повний розрахунок з відповідачем. Впродовж неоплаченої відпустки позивач виходив лише: в липні 6 днів, в серпні 5 днів, що відображено в табелі. 02.07.2010 року було надано відпустку, однак не на невстановлений строк, а до створення належних умов роботи ділянки станків з ЧПУ. 25.08.2010 року було створено належні умови для праці про що складено акт, однак ОСОБА_3 став до роботи лише після 01.09.2010 року. ОСОБА_3 за добрі результати праці було встановлено надбавку, що підтверджується архівною відомістю за квітень 2009 року, однак протягом тривалого часу трудовий план на ділянці з ЧПУ не виконувався, що стало підставою для скасування надбавки, про що директор ФКОЗ неоднократно попереджав позивача. Оскільки 25.08.2010 року під час ремонту обладнання на ділянці з ЧПУ позивач ОСОБА_3 був присутній на роботі впродовж одного часу, після чого покинув робоче місце, у звязку з чим в табелі обліку робочого часу було відображено прогул. Позивач був звільнений згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України - за власним бажанням, спонукання до звільнення зі сторони відповідача не було. Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, вказують, що позивачем не надано жодного доказу щодо заподіювання моральної шкоди відповідачем.

Судом встановлено, що позивач наказом № 6 від 02.02.2009 року був прийнятий на посаду начальника ділянки ЧПУ Феодосійського казенного оптичного заводу з 03.02.2009 року (а.с.5,119,172,173 т.1, а.с.156,213-214 т.2) та звільнений за п.3 ст.38 КЗпП України з 21.10.2010 року на підставі наказу № 45 від 21.10.2010 року. З позивачем був укладений Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с.8-9 т.2).

Позивачем на адресу ФКОЗ було подано заяви про надання відпустки за свій рахунок від 06.07.2010 року з 06.07.2010 року по 12.07.2010 року у звязку з ремонтом обладнання на ділянці ЧПУ (а.с.21 т.2), від 12.07.2010 року на період з 12.07.2010 року по 19.07.2010 року (а.с.22 т.2).

Трудова книжка отримана позивачем в день звільнення (а.с.92-93).

Згідно видаткового касового ордеру від 09.12.2010 року позивачу виплачено ФКОЗ заробітну плату, розрахунок в сумі 30928,46 грн. (а.с.40).

Відповідачем представлена довідка про суми виплат позивачу в період з серпня 2009 року по жовтень 2010 року, з квітня 2009 року по грудень 2009 року (а.с.10 т.1, 65,174 т.1). Суми в довідках різняться, не відповідають архівним відомостям по сумам виплати заробітної плати, що також представлені відповідачем (а.с.66-68,135,231-234 т.1).

Наказом № 237 від 12.05.2009 року (а.с.141 т.2) позивачу була встановлена персональна надбавка в розмірі 1227 грн. з 01.04.2009 року по 01.03.2010 року.

Позивач 06.09.2010 року звернувся з письмовою заявою на адресу директора Феодосійського казенного оптичного заводу (а.с.6 т.1) з проханням надати пояснення з приводу наказів № 333 № 443, невідповідності обліку робочого часу в табелях обліку робочого часу та в дійсності, про усунення порушень трудового законодавства, розяснення підстав закриття проходної заводу та оголошення про те, що завод не працює, також з вимогою принести пробачення з приводу грубих порушень законодавства.

Також 06.09.2010 року (а.с.7) на адресу директора Феодосійського казенного оптичного заводу позивачем подана заява про надання невикористаної відпустки з 06.09.2010 року з наступним звільненням за ч.3 ст.38 КЗпП України, з виплатою заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги в розмірі 3-хмісячного середнього заробітку.

Позивач звертався з приводу порушень вимог трудового законодавства з боку Феодосійського казенного оптичного заводу до Прокуратури АР Крим. На заяву надана відповідь від 27.11.2010 року (а.с.34). Постановою Прокуратури АР Крим від 16.12.2010 року (а.с.201-218 т.1) у порушенні кримінальної справи за фактом безпідставної невиплати ОСОБА_3 заробітної плати відмовлено на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України, відсутністю в діях директора ФКОЗ ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч.1 ст.175 КК України.

Наказом по Феодосійському казенному оптичному заводу № 333 від 05.07.2010 року (а.с.69,225-229,251,252 т.1) „Про ітоги роботи заводу за червень та І півріччя 2010 року та завдання на липень 2010 року” пунктом №3 за відверту позицію утриманця, невиконання графіків виробництва, пошук причин не роботи замість організації безперебойної роботи ділянки станків з ЧПУ, оголошено догану начальнику ділянки станків з ЧПУ ОСОБА_3 та він направлений у неоплачувану відпустку до створення ідеальних умов роботи ділянки станків з ЧПУ (строк з 02.07.2010 року). Відомостей про скасування вказаного наказу суду не представлено.

Відповідно до ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Порядок застосування дисциплінарного стягнення визначений ст.149 КЗпП України.

Підставою для застосування дисциплінарного стягнення є дисциплінарний проступок, під яким розуміється протиправне, винне невиконання або неналежне виконання робітником його трудових обовязків. Обовязковим елементом складу дисциплінарного проступку є вина працівника в будь-якій формі.

Судом встановлено, що пункт № 3 Наказу по Феодосійському казенному оптичному заводу № 333 від 05.07.2010 року „Про ітоги роботи заводу за червень та І півріччя 2010 року та завдання на липень 2010 року” винесений з порушенням вимог ст.ст.147,149 КЗпП України. Суду не представлено належних та допустимих доказів вини позивача у невиконанні графіків виробництва ФКОЗ в червні та І півріччі 2010 року. Крім того, всупереч положень ст.84 Кодексу законів про працю України, ст.25 Закону України „Про відпустки”, позивач без його згоди направлений у неоплачувану відпустку до створення ідеальних умов роботи ділянки станків з ЧПУ.

За матеріалами справи також встановлено, що Наказом по Феодосійському казенному оптичному заводу № 443 від 02.09.2010 року року „Про покарання” (а.с.9, 230 т.1) відсутність на работі ОСОБА_3 з 25.08.2010 року по 31.08.2010 року врахована прогулами, вирішено зменшити начальнику ділянки з ЧПУ ОСОБА_3 зменшити чергову відпустку на 5 днів та перенести відпустку на зимовий час, за прогули та зрив строків виготовлення деталей начальнику ділянки ЧПУ ОСОБА_3 оголошено догану. Підставою для цього є те, що з 09.08.2010 року по 24.08.2010 року позивач знаходився в адміністративній відпустці у звязку з тим, що не працював станок. 25.08.2010 року був проведений відновлювальний ремонт стойки ЧПУ типу Н33 станка 6520. Внаслідок випробувань комісія визнала вказану стойку працездатною в присутності начальника ділянки станків з ЧПУ, однак, він з 25.08.2010 року по 31.08.2010 року на роботу не вийшов без поважних причин.

Вказаний наказ № 443 винесений в період дії Наказу по Феодосійському казенному оптичному заводу № 333 від 05.07.2010 року, також з порушенням вимог ст.ст.80,147,149 КЗпП України без згоди на перенесення щорічної відпустки працівника, погодження профспілкового органу. При цьому позивачу одночасно оголошена догана. Суду не представлено належних та допустимих доказів вини позивача у зриві строків виготовлення деталей. Відсутність позивача на роботі з 25.08.2010 року по 31.08.2010 року пояснюється Наказом по Феодосійському казенному оптичному заводу № 333 від 05.07.2010 року.

Крім того, за матеріалами справи встановлено, що позивач неодноразово звертався до керівництва Феодосійського казенного оптичного заводу з доповідними записками, заявами з приводу проблем ділянки ЧПУ, в цілях поліпшення умов праці, підвищення ефективності праці, ставив ці питання на робочих нарадах. Вказані обставини також підтверджуються Наказом по ФКОЗ від 07.06.2010 року № 275 (а.с.73-75,120-127 т.1, а.с.83-84 т.2).

З урахуванням викладеного, підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання незаконними п.3 наказу по Феодосійському казенному оптичному заводу за № 333 від 05.07.2010 року „Про ітоги роботи заводу за червень та І півріччя 2010 року та завдання на липень 2010 року”, наказу по Феодосійському казенному оптичному заводу за № 443 від 02.09.2010 року „Про покарання”.

Позивач також просив визнати незаконними матеріали, на підставі яких накладені дисциплінарні стягнення (акту від 05.07.2010 року та від 02.09.2010 року). Акти від 05.07.2010 року та 02.09.2010 року є актами, що засвідчують відмову позивача від надання пояснень з приводу невиконання посадових обовязків, та не є дисциплінарним стягненням, що підлягає оскарженню в порядку ст.150 КЗпП України, тому вказані вимоги задоволенню не підлягають. Інших матеріалів позивач не навів.

В ході розгляду справи відповідачем на користь позивача перераховано компенсацію в сумі 1781,17 грн. (а.с.165,166 т.2).

Згідно ст.105 КЗпП України працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обовязки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обовязків тимчасово відсутнього працівника. Розміри доплат за суміщення встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.

Під час розгляду справи, за матеріалами справи, доказами, наданими сторонами, суд не знаходить правових підстав для задоволення вимог позивача про визнання трудового договору між позивачем та відповідачем укладеним в частині суміщення професій начальника ділянки ЧПУ та наладчика станків та маніпуляторів з програмним управлінням 6 розряду, стягнення з відповідача 24794,47 грн. належної заробітної плати за суміщення професій позивачем за період з 03.02.2009 року по 21.10.2010 року. Вказана умова про суміщення має бути обумовленою трудовим договором, укладеним між позивачем та відповідачем за згодою обох сторін, що відсутнє у наказі № 6 від 02.02.2009 року. Крім того, суду не представлено доказів наявності вільної посади наладчика станків та маніпуляторів з програмним управлінням 6 розряду за штатним розписом Феодосійського казенного оптичного заводу у період, зазначений позивачем (а.с.77-88 т.1). За відсутності вказаної вакансії доплата за суміщення не може бути встановленою. Суд не приймає у якості доказу суміщення професій (посад) позивачем показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, оскільки одного виконання робіт недостатньо для зміни умов трудового договору між позивачем та відповідачем.

Вказані обставини підтверджуються також листом Територіальної державної інспекції праці в АР Крим від 15.12.2010 року № 02/4580 (а.с.92-93,118 т.1,96 т.2).

Також не підлягає задоволенню вимога позивача про визнання незаконною бездії відповідача по ненаданню відповіді по суті на заяву позивача від 06.09.2010 року вх.№ 341, зобовязання відповідача в строк 5 днів з дня рішення суд надати відповідь з письмовими поясненнями по абзацу 7 заяви ОСОБА_3 від 06.09.2010 року вх.№ 341 для припинення порушень Закону України „Про звернення громадян”, Закону України „Про доступ до публічної інформації” у відношенні позивача. Судом під час розгляду справи встановлено, що звернення позивача було розглянуто, позивачу надана відповідь 29.11.2010 року № 2148/18 (а.с.94 т.1), позивач лише не згодний зі змістом наданої відповіді. Також відповідачу на його звернення була надана відповідь від 29.09.2011 року № 1393/83 (а.с.85 т.2).

Відповідно до ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Додержання письмової форми є обовязковим при укладенні трудового договору з фізичною особою. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівників на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

В силу ст.48 КЗпПУ трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад пять днів.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника розрахунок проводиться в день звільнення. Відповідно до норми ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органа розрахунку сум у строки, встановлені статтею 116 КЗпП України, організація повинна виплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного звільнення.

Відповідно до ч.3 ст.38, 44 КЗпП України позивачу підлягає нарахуванню вихідна допомога в розмірі не менш трьохмісячного середнього заробітку.

Згідно Закону України від 19.10.2000 року № 20580 “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати”, постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Виплата громадянам компенсації проводиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно ч.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 08.02.1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата позивачу повинна обчислюватися виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі, коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Суду представлена довідка Феодосійського казенного оптичного заводу про суму середньої заробітної плати позивача від 02.09.2011 року № 154 (а.с.7 т.2). Суд критично оцінює вказаний доказ, оскільки довідка містить дані про суми, отримані позивачем за останні 2 місяці роботи з урахуванням діючого на той час Наказу по Феодосійському казенному оптичному заводу № 333 від 05.07.2010 року „Про ітоги роботи заводу за червень та І півріччя 2010 року та завдання на липень 2010 року”, яким позивач направлений у неоплачувану відпустку до створення ідеальних умов роботи ділянки станків з ЧПУ з порушенням вимог ст.84 Кодексу законів про працю України, ст.25 Закону України „Про відпустки”. Вказані в довідці суми не відповідають даним архівних відомостей за відповідний період, розрахунковим листам по заробітній платі (а.с.170-175 т.2).

Судом для розрахунку розміру середньомісячної заробітної плати взято до розрахунку повні місяці роботи позивача (а.с.187-209 т.2) до прийняття наказу № 333 від 05.07.2010 року, а саме за червень 2010 року, квітень 2010 року. Травень 2010 року не може бути підставою для проведення розрахунку середньої заробітної плати, оскільки згідно табелю обліку робочого часу за травень 2010 року (а.с.204 т.2) він не містить повних даних обліку робочого часу позивача (пусті графи).

Так, в квітні 2010 року позивачу нараховано 2233,62 грн., в червні 2010 року нараховано 2234,29 грн., у звязку з чим середньоденна заробітна плата складає 106,38 грн. (2233,62 + 2234,29 : 42 р/д = 106,38 грн.), середньомісячна заробітна плата складає 2233,98 грн. (106,38 * 21 р/д = 2233,98 грн.).

Позивач просить стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 03.02.2009 року по 21.10.2010 року в розмірі 22653,03 грн., нарахування якої підтверджується архівними відомостями, розрахунковими листками. З урахуванням того, що відповідачем не надано первинних документів на підтвердження вказаних виплат на користь позивача, суд дійшов до висновку, що вказані вимоги підлягають задоволенню. Суд не бере до уваги посилання відповідача на скрутне матеріальне становище Феодосійського казенного оптичного заводу, арешт рахунків заводу в ході виконавчого провадження, оскільки це не є підставою для невиплати заробітної плати працівникам, крім того, в судовому засіданні встановлено, що фінансово-господарська діяльність Феодосійським казенним оптичним заводом у спірний період велась.

Порядок оплати часу простоїв врегульований ст.113 КЗпП України.

Суд погоджується з доводами позивача про необхідність оплати часу простою в порядку ст.113 КЗпП України не з вини позивача. Судом в ході розгляду справи було встановлено, що під час простоїв у звязку з ремонтними роботами, адміністрація Феодосійського казенного оптичного заводу була повідомлена. Відповідачем не представлено суду доказів на підтвердження простоїв з вини позивача.

Крім того, в табелях обліку робочого часу позивача відображено відпустки позивача без збереження заробітної плати з дозволу адміністрації, знаходження на лікарняному, що не підтверджено первинними документами, що були підставою для цього. В матеріали справи представлено лише 2 заяви позивача про надання відпустки без збереження заробітної плати від 06.07.2010 року з 06.07.2010 року по 12.07.2010 року у звязку з ремонтом обладнання на ділянці ЧПУ (а.с.21 т.2), від 12.07.2010 року на період з 12.07.2010 року по 19.07.2010 року (а.с.22 т.2), а також лише 3 лікарняних листка (а.с.136,137 т.1) за період з 10.02.2010 року по 15.02.1010 року, з 21.10.2009 року по 04.11.2009 року, з 15.12.2009 року по 24.12.2009 року. Таким чином, відповідачем необґрунтовано не оплачено позивачу час, не підтверджений первинними документами, заявами позивача.

Контроль за дотриманням законодавства при складенні бухгалтерської та фінансової звітності юридичною особою покладений державою на відповідні контролюючі органи, а відповідальність - на посадових осіб юридичної особи. Це питання є предметом розгляду судом в іншому провадженні.

Що стосується вимог про стягнення заробітної плати в розмірі 14615,97 грн. за час простою за період з 03.02.2009 року по 21.10.2010 року, стягнення належної до виплати надбавки до окладу в сумі 6071,16 грн. за період з 01.03.2010 року по 21.10.2010 року, суми до відпустки 4282,35 грн., вихідної допомоги в сумі 11640,75 грн., стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з 22.10.2010 року, стягнення компенсації втрати частки грошових доходів у звязку з порушенням строків їх виплати на користь позивача в сумі 4947,48 грн., суду не представлено відповідачем первинних документів для відповідного розрахунку, виходячи з розміру середньомісячної заробітної плати 2233,98 грн., - відомостей виплаченої заробітної плати позивачу за спірний період, касових документів.

Згідно листу Феодосійського казенного оптичного заводу від 06.05.2011 року (а.с.138,139-141 т.1) податковою міліцією вилучені всі документи ФКОЗ по банку та по касі за період з 01.05.2008 року по 01.12.2010 року.

Вказані обставини є підставою для задоволення позовних вимог позивача про зобовязання відповідача здійснити нарахування та перерахунок заробітної плати, інших виплат: надбавки, компенсації, індексації, оплати простою, відпускних, вихідної допомоги, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку, виходячи з розміру середньомісячної заробітної плати 2233,98 грн. за період роботи з 03.02.2009 року по 21.10.2010 року.

Позивачем предявлені вимоги про зобовязання відповідача в подальшому нарахувати та виплатити середню заробітну плату позивачу з дати ухвалення рішення по дату фактичного розрахунку, зобовязання в подальшому нарахувати та виплатити середню заробітну плату за період з дати рішення суду по день фактичного розрахунку в рахунок відшкодування моральної шкоди з розрахунку 6135,03 грн. на місяць. Суд не знаходить правових підстав для задоволення вказаних вимог, оскільки позивачем не представлено доказів порушення його права в майбутньому.

Згідно ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюється договором. Якщо договором не встановлено розмір відсотків, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін відсотки виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Також за відсутністю правових підстав не підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання відповідача боржником позивача, стягнення відсотків від суми, належної до виплати позивачу на рівні облікової ставки НБУ, за використання грошей позивача відповідачем, в формі не нарахованої належної до виплати зарплати позивача: в розмірі 2764,18 грн. за період з 01.03.2009 року по 29.11.2011 року, в розмірі 3948,88 грн. за період з 01.01.2010 року по 29.11.2011 року. Спір між позивачем та відповідачем виник з приводу трудових правовідносин, у звязку з чим не підлягає застосуванню положення ст.1048 Цивільного кодексу України.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом в ході розгляду справи встановлено порушення трудових прав позивача, внаслідок чого були також спричинені і моральні (душевні, фізичні) страждання, які підлягають судовому захисту в порядку 237-1 КЗпП України.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди судом враховано характер правопорушення, глибина, тривалість фізичних і душевних страждань, тривалість невиплати значної для позивача суми, потреби в додаткових зусиллях для організації свого життя, розумність і справедливість. Тому на користь позивача необхідно стягнути моральну шкоду в розмірі 3000 гривень.

В іншій частині моральної шкоди суд відмовляє на підставі ст.10, 11 ЦПК України, згідно яких суди розглядають справи в межах заявлених в них вимог і на підставі наданих сторонами доказів і судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, де кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач звернувся з позовом до суду 14.01.2011 року, таким чином, строк звернення до суду позивачем не пропущений.

В силу положень ст.233 КЗпП України працівник може звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору по справі про звільнення в місячний термін з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Загальний строк для звернення з позовом про вирішення трудового спору три місяці.

Аналізуючи надані докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Рішення про виплату заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Судові витрати розподілені згідно положень ст.88 ЦПК України, вимог Закону України „Про судовий збір”.

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,212,213,215,294 ЦПК України, на підставі ст.ст.22,24,38 п.3, 44,48,49,103,115-117, 232, 233 КЗпП України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати незаконним п.3 наказу по Феодосійському казенному оптичному заводу за № 333 від 05.07.2010 року „Про ітоги роботи заводу за червень та І півріччя 2010 року та завдання на липень 2010 року”.

Визнати незаконним наказ по Феодосійському казенному оптичному заводу за № 443 від 02.09.2010 року „Про покарання”.

Зобовязати Феодосійський казенний оптичний завод здійснити нарахування та перерахунок заробітної плати, інших виплат: надбавки, компенсації, індексації, оплати простою, відпускних, вихідної допоги, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку начальнику ділянки ЧПУ Феодосійського казенного оптичного заводу ОСОБА_3, виходячи з розміру середньомісячної заробітної плати 2233,98 грн. за період роботи з 03.02.2009 року по 21.10.2010 року.

Стягнути з Феодосійського казенного оптичного заводу (АР Крим, м.Феодосія, вул.Московська, 11) на користь ОСОБА_3 нараховану та не виплачену заробітну плату в сумі 22653 (двадцять дві тисячі шістсот пятдесят три) грн. 03 коп. за період з 03.02.2009 року по 21.10.2010 року.

Стягнути з Феодосійського казенного оптичного заводу (АР Крим, м.Феодосія, вул.Московська, 11) на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 3000 (три тисячі) грн.00 коп.

Стягнути з Феодосійського казенного оптичного заводу (АР Крим, м.Феодосія, вул.Московська, 11) на користь держави судовий збір у розмірі 326,93 грн., зарахувавши гроші на р/р № 31216206700024, код отримувача 22030001, ЄДРПОУ 34740709, Банк ГУ ДК в АРК м.Сімферополь, МФО 824026, код ЄДРПОУ суду 02897135.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 2233,98 грн. допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Феодосійський міський суд АРК шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: /підпис/