Ухвала суду № 20881448, 14.12.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2011 р.Справа № 2-а-8924/09/1570 Категорія:Головуючий в 1 інстанції: Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Кравця О.О. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в місті Одесі в порядку письмового провадження у зв’язку з неявкою сторін в судове засідання апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2010 року по справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Пирогова»закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення в частині нарахування податкового зобов’язання в сумі 137565 грн., -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2009 року ДП «Клінічний санаторій ім. Пирогова»ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»(надалі ДП «Клінічний санаторій ім. Пирогова») звернулось до суду з позовом до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14 травня 2009 року № 0003002301/3. З урахуванням уточнень до позову ДП «Клінічний санаторій ім. Пирогова» просило визнати недійсним податкове –повідомлення-рішення відповідача № 0003002301/3 від 14 травня 2009 року в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 137565 грн., з яких 91710 грн. за основним платежем та 45855 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування позову зазначалося, що оскарженим податковим повідомленням-рішенням ДП «Клінічний санаторій ім. Пирогова»визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2008 року у розмірі 91710 грн. за основним платежем та 45855 грн. штрафних санкцій. Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято за результатом адміністративного оскарження та на підставі акта перевірки № 8096/23-1004/32416773 від 07 листопада 2008 року, в якому необґрунтовано зазначено про порушення позивачем п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в результаті чого товариство віднесло до складу податкового кредиту суми податку, не маючи на те правових підстав.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2010 року позовні вимоги ДП «Клінічний санаторій ім. Пирогова»задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси № 0003002301/3 від 14 травня 2009 року в частині нарахування податкового зобов’язання в сумі 137565 грн., з якої за основним платежем 91710 грн. та за штрафними санкціями 45855 грн..

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ДПІ у Суворовському районі м. Одеси в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального права, а саме Закону України «Про податок на додану вартість», Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166. Так, судом не прийнято до уваги, що у перевіряємий період підприємство не зверталось до відповідача зі скаргою на підприємства-контрагенти, якими порушено порядок виписування податкової накладеної. Крім того, згідно даних облікової картки, підприємство не подавало уточнюючі розрахунки на виконання вимог Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість. У зв’язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні вимог позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що в період з 22 вересня по 31 жовтня 2008 року посадовими особами ДПІ у Суворовському районі м. Одеси проведено планову виїзну перевірку ДП «Клінічний санаторій ім. Пирогова»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2008 року.

За результатами перевірки складено акт № 8096/23-1004/32416773 від 07 листопада 2008 року, в якому зазначено про порушення позивачем п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі акта перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003002301/0 від 21 листопада 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 179394 грн., з яких 119596 грн. за основним платежем та 59798 грн. за штрафними санкціями.

За результатами адміністративного оскарження ДПІ у Суворовському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003002301/3 від 14 травня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем 94241 грн., за штрафними санкціями 47120 грн., а всього 141361 грн. 50 коп..

ДП «Клінічний санаторій ім. Пирогова»не погоджується з податковим повідомленням-рішенням № 0003002301/3 від 14 травня 2009 року в частині визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 91710 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 45855 грн., а всього на суму 137565 грн..

Задовольняючи позовні вимоги ДП «Клінічний санаторій ім. Пирогова», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем при формуванні податкового кредиту у липні - серпні 2007 року та у лютому 2008 року не порушувались норми Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Так, відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 названого Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підставі п. п. 7.4.5 п. 7.4 вказаної статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 названого Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як встановлено матеріалами справи, податкові накладні, виписані контрагентами у 2005-2007 роках, передані позивачу лише у липні - серпні 2007 року та у лютому 2008 року. При цьому податковим органом під час перевірки не встановлено фактів порушення чинного податкового законодавства при складанні та видачі контрагентами позивача вказаних податкових накладних.

Будь-яку заборону щодо включення сум податку на додану вартість, сплачених платником податку у минулих звітних періодах, до складу податкового кредиту майбутніх звітних періодів у разі отримання від постачальника, зареєстрованого платником податку на додану вартість, належним чином оформлених податкових накладних, Закон України «Про податок на додану вартість»у вказаній вище редакції не містив.

Судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги посилання відповідача на п. п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо обов’язковості подання скарги на постачальника, який відмовляється надати податкову накладну або порушує порядок її заповнення, оскільки відповідно до зазначеного положення Закону отримувач товару (послуг) має право, а не обов’язок додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на постачальника, який відмовляється надати податкову накладну або порушує порядок її заповнення, що виключає можливість застосування до позивача санкцій за не виконання зазначеного положення закону.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду –без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2010 року –без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: