Ухвала суду № 20880634, 12.12.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2011 р. Справа № 56218/09/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівЛіщинського А.М. та Носа С.П.,

при секретарі судового засідання Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Залізничному районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2009р. у адміністративній справі за позовом Іноземного підприємства «Логіка» до Державної податкової інспекції в Залізничному районі м.Львова про визнання протиправним і скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки, -

В С Т А Н О В И Л А:

17.12.2008р. позивач Іноземне підприємства /ІП/ «Логіка» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати рішення відповідача Державної податкової інспекції /ДПІ/ в Залізничному районі м.Львова № 0003532380 від 14.11.2008р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки; відшкодування судових витрат покласти на відповідача (а.с.2-3).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2009р. заявлений позов задоволено; скасовано рішення відповідача ДПІ в Залізничному районі м.Львова № 0003532380 від 14.11.2008р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки; стягнуто з державного бюджету на користь позивача 03 грн. 40 коп. судового збору (а.с.108-112).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач ДПІ в Залізничному районі м.Львова, яка покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.114-116).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що матеріалами справи стверджується порушення позивачем вимог п.п.2.3, 2.8 і 5.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затв. постановою правління НБ України № 637 від 15.12.2004р.; також дія ст.250 ГК України не розповсюджується на строки застосування штрафних санкцій, передбачених п.1 Указом Президента України № 436/95 від 12.06.1995р. «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, за результатами планової виїзної перевірки ІП «Логіка» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006р. по 30.06.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 30.06.2008р. відповідачем ДПІ у Залізничному районі м.Львова складено Акт перевірки № 2135/23-2/33285996 від 03.11.2008р. та прийнято рішення № 0003532380 від 14.11.2008р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 36941 грн. 18 коп.

Підставою для застосування розглядуваних санкцій слугували порушення позивачем вимог п.п.2.3, 2.8, 5.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затв. постановою правління НБ України № 637 від 15.12.2004р., в результаті розрахунку, а саме додавання коштів в розмірі перевищення встановленої суми до фактичних залишків готівки в касі за касовою книгою у визначені дні та порівнюючи з установленим лімітом каси, встановлено понадлімітні залишки, на загальну суму 18470 грн. 59 коп.

В акті перевірки зазначено, що позивач здійснював готівкові розрахунки з іншим підприємством протягом дня понад установлену граничну суму, через що надлишкова їх сума (за 06.02.2006р. склала 16799 грн. 59 коп., за 09.02.2006р. - 1588 грн., за 16.04.2007р. - 83 грн.) додається розрахунково до фактичних залишків готівки в касі, яка за ці дні є 0,00 грн. згідно касової книги.

У результаті розрахунку, а саме додавання коштів в розмірі перевищення встановленої суми до фактичних залишків готівки в касі за касовою книгою за ці дні та, порівнюючи з установленим лімітом каси 0,00 грн. незалежно від того, здійснювалися в цей день касові обороти чи ні, встановлено понадлімітні залишки на загальну суму 18470 грн. 59 коп.; довідка про встановлення залишку готівки в касі підприємства в розмірі 0,00 грн. є додатком до акта перевірки.

Твердження позивача про те, що на підприємстві встановлено ліміт готівки в касі наказом директора від 14.12.2005р., колегія суддів до уваги не приймає, оскільки під час перевірки на підтвердження встановлення ліміту готівки в касі податковому органу надано довідку про те, що за період з 01.01.2006р. по 30.06.2008р. підприємство не мало встановленого ліміту готівки в касі. Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причин ненадання ним під час перевірки наказу від 14.12.2005р. про встановлення ліміту готівки в касі в розмірі 20000 грн. та не обґрунтовано розмір встановленого ліміту згідно цього наказу (розрахунку встановленого ліміту готівки в касі).

Таким чином, податковим органом під час перевірки правомірно встановлено факт понадлімітних залишків готівки в касі позивача на загальну суму 18470 грн. 59 коп.

В частині правомірності застосування судом першої інстанції до розглядуваних правовідносин приписів ст.250 ГК України колегія суддів враховує наступне.

Приписами ст.1 Указу Президента України № 436/95 від 12.06.1995р. «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Відповідно до вказаного Указу вищезазначені штрафні санкції застосовуються до осіб, зазначених у ст.1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

Виходячи із змісту Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), слідує, що такий є спеціальним законом з питань оподаткування та встановлює порядок погашення зобовязань юридичними та фізичними особами перед бюджетами та державними цільовими фондами, визначає процедуру оскарження органів стягнення та ін.

Звідси, цей Закон не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення норм щодо обігу готівки та застосування РРО.

Штрафні санкції, нараховані податковим органом за порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затв. постановою правління НБ України № 637 від 15.12.2004р., не є податковими зобовязаннями; у разі несплати таких вони не набувають статусу податкового боргу, при цьому не застосовується порядок його стягнення, передбачений Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до ст.238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Спеціальним законодавством, яке встановлює підстави та порядок застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення норм щодо обігу готівки та застосування РРО, не встановлено будь-яких строків реалізації відповідальності субєктів господарювання за вказані порушення в судовому порядку.

З огляду на викладене, фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм про застосування РРО є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні ст.ст.238, 239 ГК України, отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених ст.250 цього Кодексу.

Статтею 250 ГК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

У розглядуваному випадку податковим органом виявлено порушення норм щодо обігу готівки за результатами проведеної перевірки від 03.11.2008р., вказані порушення мали місце 06.02.2006р., 09.02.2006р., 16.04.2007р., рішення про застосування фінансових санкцій винесено 14.11.2008р., а тому встановлені ст.250 ГК України строки застосування розглядуваних санкцій є пропущеними, через що податковим органом неправомірно винесено спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Залізничному районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2009р. у адміністративній справі № 2а-9951/08/1370 залишити без задоволення, а згадану постанову суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

С.П.Нос