Ухвала суду № 20875102, 16.11.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2011 р. Справа № 58281/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

при секретарі судового засідання: Шаблій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2011 року по справіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Гора"доДержавної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

13.01.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Гора» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова №0001742320/1 від 24.11.2010 року та №0001752320/1 від 24.11.2010 року.

Позивач свої вимоги обґрунтував тим, що податкове повідомлення-рішення №0001742320/0 від 08.09.2010р., яким визначено ТзОВ «Гора» суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 4552857,90 грн. підлягає скасуванню, оскільки відсутність у ТзОВ «Гора» довіреності від ПП «Альянс «Постачальники України» на одержання товару спростовується положеннями п.4.3. Договору поставки № 52/2009-Т від 09.04.2009р., згідно якого товар передається уповноваженому представнику покупця згідно видаткових накладних в м. Львові по вул. Кость-Левицького, 28/5 та/або проспект Шевченка, 15 без використання таких довіреностей. Використання ПП «Альянс «Постачальники України» факсимільного підпису у видаткових накладних та актах приймання-передачі наданих послуг відповідає вимогам ч. 3 ст. 207 ЦК України. Договори (з додатками), накладні, акти виконаних робіт, податкові накладні, які стосуються співпраці з ПП «Альянс «Постачальники України», проведені розрахунки за поставлені товари спростовують висновок ДПІ у Франківському районі м. Львова про фіктивність ПП «Альянс «Постачальники України» та використання товарних запасів у негосподарській діяльності, а також доводять факт здійснення фінансово-господарської діяльності між позивачем та ПП «Альянс «Постачальники України». З аналогічних мотивів підлягає скасуванню і податкове повідомлення - рішення №0001752320/0 від 08.09.2010р., яким визначено ТзОВ «Гора» суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 2 875 488,90 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2011 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова №0001742320/1 від 24.11.2010 року та №0001752320/1 від 24.11.2010 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Так, апелянтом в обґрунтування вимог зазначено, що ДПІ у Франківському районі м.Львова проведена планова документальна виїзна перевірка діяльності позивача за період з 01.07.2009 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 25.08.2010 р. № 3805/23-2/31978878. В процесі перевірки встановлено, що ТзОВ «Гора» у III кварталі 2009 року в порушення п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено приріст балансової вартості запасів за 9 місяців 2009 року в сумі 9 270 587 грн., а саме на вартість запасів використаних не у господарській діяльності, оскільки віднесено до складу валових витрат вартість списаного товару (стартові пакети РRЕРАID/КYІVSТАR та «DJUIСЕ», UNI скретч-карти 30, та UNI скретч-карти 100). Подані до перевірки документи не свідчать, що даний товар був реалізований, факт реалізації на ПП «Альянс «Постачальники України» згідно наданих до перевірки документів не доведений. В порушення вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996 року і зареєстрованої в Міністерстві « юстиції України від 12 червня 1996 р. за N 293/1318, у ТзОВ «Гора» відсутні довіреності від ПП «Альянс «Постачальники України» на одержання товару, який зазначений у видаткових накладних, що доводить нездійснення господарських операцій.

Відповідачем також встановлено завищення валових витрат за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2010р. в сумі - 314377,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2009 року в сумі - 314 377,00 грн. Зокрема, вартість послуг згідно Договору про надання послуг №52/2009-П від 09.04.2009 р. фактично визначалась сторонами у відсотках, в залежності від суми товару, що був придбаний згідно Договору поставки №52/2009-Т від 09.04.2009 р. В порушення п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТзОВ «Гора» завищено валові витрати у сумі -314 377,00 грн. на вартість послуг отриманих від підприємства, що має ознаки фіктивності, факт отримання яких не доведений.

В порушення п.п. 7.4.1, плі. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок придбання стартових пакетів РRЕРАID/КYІVSТАR та «DJUIСЕ», UNI скретч-карти 30, та UNI скретч-карти 100, які в подальшому не були реалізовані, ТзОВ «Гора» завищено податковий кредит в сумі - 1 854 117 грн., у тому числі: за липень 2009 року на суму - 1367843 грн.; за серпень 2009 року на суму - 486274 грн.

Відсутній факт одержання послуг від ПП «Альянс «Постачальники України» згідно Договору про надання послуг №52/2009-11 від 09.04.2009р. та виникнення податкових зобов'язань по податку на додану вартість в ПП «Альянс «Постачальники України». Відповідно факт одержання послуг від ПП «Альянс «Постачальники України» здійснений не з метою, яка випливає з його змісту, а з метою несплати відповідних сум податків. В порушення вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Акти приймання-передачі наданих послуг за договором про надання послуг №52/2009-п від 09.04.2009р. не містять жодної інформації про надання ПП «Альянс «Постачальники України» послуг, надання яких передбачено договором.

ТзОВ «Гора» порушено вимоги п.1.7. п.1.8. ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2. п.п. 7.3.1 п.7.3., п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме включено до податкового кредиту по ПДВ суму ПДВ з вартості послуг, факт придбання (отримання) яких не доведений, в результаті чого завищено податковий кредит в сумі - 62875грн., в т.ч. в липні 2009 року - 44736грн., в серпні 2009 року - 18139 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи наступні факти.

В період з 19.07.2010 року по 29.08.2010 року відповідачем проведена планова документальна виїзна перевірка за період фінансово - господарської діяльності з

01.07.2009по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 25.08.2010 року № 3805/23-2/31978878. На підставі акту перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова прийнято податкові повідомлення - рішення від 08.09.2010 року №0001742320/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 4 552857, 9 грн.,(2 396 241 грн. - основний платіж, 2 156 616,9 грн. - штрафна санкція), та від 08.09.2010 року №0001752320/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 2 875 488,0 грн., (1 916 992,0 грн. - основний платіж, 958 496,0 грн. -штрафна санкція).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішенням позивачем

24.09.2010року подано скарги до ДПІ в Франківському районі м. Львова, які відповідач отримав 27.09.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Податковим органом винесено рішення про результати розгляду первинної скарги №25681/10/25-010/90 від 22.11.2010 року, № 25693/10/25-010/91 від 22.11.2010 року про залишення скарги - без задоволення.

За наслідками адміністративного оскарження, ДПІ у Франківському районі м. Львова прийняті податкові повідомлення - рішення від 24.11.2010 року № 0001742320/1, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 4552857,9 грн. (2396241 грн. - основний платіж, 2156616,9 грн. - штрафна санкція), та від 24.11.2010 року №0001752320/1, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 2875488,0 грн. (1916992,0 грн. - основний платіж, 958496,0 грн. - штрафна санкція).

03.12.2010 року позивачем подано скарги до ДПА у Львівській області, які були отримані 06.12.2010 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. 13.12.2010 року ДПА у Львівській області винесено рішення №28833/10/25005/1263 про залишення скарги без розгляду. Вказане рішення позивач отримав 16.12.2010 року. При цьому, як вбачається з рішення податкового органу, вказано про право оскарження його до ДПА України у 10 денний термін.

21.12.2010 року позивачем подано скарги до ДПА України, які були отримані 24.12.2010 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. Рішенням ДПА України №242/6/25-0115 від 10.01.2011р. скарги позивача залишені без розгляду, а рішення ДПА у Львівській області №28833/10/25005/1263 від 13.12.2010 року залишено без змін.

Вказані обставини доводять, що позивачем не пропущено строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст. 99 КАС України, оскільки позов подано 13.01.2011р., а рішення ДПА України №242/6/25-0115 прийнято 10.01.2011р. та рішення ДПА у Львівській області №28833/10/25005/1263 прийнято 13.12.2010 року, про яке позивач дізнався 16.12.2010 р., отримавши його поштою.

За результатами планової документальної виїзної перевірки за період фінансово -господарської діяльності ТзОВ «Гора» з 01.07.2009 по 31.03.2010 року відповідачем складено акт перевірки від 25.08.2010 року № 3805/23-2/31978878.

Відповідачем у вказаному акті перевірки від 25.08.2010 року встановлено, що ТзОВ «Гора» у III кв. 2009р. віднесено до складу валових витрат вартість списаного товару (стартові пакети РRЕРАID/КYІVSТАR та «DJUIСЕ», UNI скретч-карти 30, та UNI скретч-карти 100) чим в порушення п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено приріст балансової вартості запасів за 9 міс. 2009р. в сумі 9270587 грн., а саме на вартість запасів використаних не у господарській діяльності ТзОВ «Гора». Подані до перевірки документи не свідчать, що даний товар був реалізований, факт реалізації на ПП «Альянс «Постачальники України» згідно наданих до перевірки документів не доведений, проте був списаний зі складу підприємства в сумі 9270587,25 грн.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.07.2009р. по 31.03.2010р. відповідачем встановлено їх завищення всього у сумі - 314377,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2009 року в сумі - 3 14377,00 грн, оскільки вартість послуг згідно Договору про надання послуг №52/2009-П від 09.04.2009р. - сторонами фактично визначалась у відсотках, в залежності від суми товару, що був придбаний згідно Договору поставки №52/2009-Т від 09.04.2009р., а саме: згідно розділу 6 Договору про надання послуг №52/2009-П від 09.04.2009р., - вартість послуг розраховується відповідно до цін на товар, за якими покупець придбав такий товар у продавця.

Відповідачем встановлено, що в порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ТзОВ «Гора» завищено валові витрати у сумі - 314377,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2009 року в сумі -314377,00 грн., а саме на вартість послуг отриманих від підприємства, що має ознаки фіктивності та факт отримання яких не доведений.

Відповідачем встановлено порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок придбання стартових пакетів РRЕРАID/КYІVSТАR та «DJUIСЕ», UNI скретч-карти 30, та UNI скретч-карти 100, які в подальшому не були реалізовані, ТзОВ «Гора» завищено податковий кредит в сумі - 1 916 992,00 грн., в т.ч. за липень 2009р. - 1 412 579,00 грн., за серпень 2009р. - 504413грн. Згідно наданих до перевірки документів ТзОВ «Гора» у липні та серпні 2009р. було віднесено до складу податкового кредиту по ПДВ - суми ПДВ з вартості товару не використаного у господарській діяльності підприємства, а саме товарів, які не були реалізовані суб'єкту господарювання ПП «Альянс «Постачальники України», факт реалізації згідно наданих до перевірки документів не доведений, проте був списаний зі складу підприємства.

Відповідачем згідно вказаного акту перевірки встановлено, що ТзОВ «Гора» порушено п.1.7. п.1.8. ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2. п.п. 7.3.1 п.7.3., п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме включено до податкового кредиту по ПДВ суму ПДВ з вартості послуг, факт придбання (отримання) яких не доведений, в результаті чого завищено податковий кредит в сумі 62875 грн., в т.ч. в липні 2009 року -44736 грн., в серпні 2009 року - 18139 грн. Зокрема відсутній факт одержання послуг від ПП «Альянс «Постачальники України» згідно Договору про надання послуг №52/2009-П від 09.04.2009р. та виникнення податкових зобов'язань по податку на додану вартість в ПП «Альянс «Постачальники України». Відповідно факт одержання послуг від ПП «Альянс «Постачальники України» здійснений не з метою, яка випливає з його змісту, а з метою несплати відповідних сум податків, в даному випадку заниження податку на додану вартість і такий правочин є нікчемним.

Судом встановлено, що 06.11.2008р. між позивачем та ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» (надалі Київстар) укладено Договір поставки №671/2008 з додатками та Додатковою угодою від 12.01.2009р., згідно яких Київстар зобов'язується здійснити поставку товару позивачу, а останній зобов'язується прийняти та оплатити товар, згідно умов викладених в даному договорі. Товаром згідно додатку до вказаного договору є стартові пакети «АСЕ&ВАSЕ», «КУІVSТАR», «DJUICE» та «Мобілич», скретч-карти 25, 50, 100 та 300 (надалі товар).

На виконання вказаного договору позивач прийняв від ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» товар за період з 01.07.2009р. по 31.08.2009р. згідно 40 накладних та на поставлений товар видані податкові накладні за період з 01.07.2009р. по 31.08.2009р. в кількості 40 штук, які є в матеріалах справи.

Також 01.02.2009р. між позивачем та ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» укладено Договір про надання послуг №42/2009 з додатком №1, згідно якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач зобов'язується надавати послуги по популяризації торговельних марок та просуванню товару (надалі послуги) в порядку, визначеному цим договором. ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.», в свою чергу, згідно п.4.1. вказаного договору зобов'язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги в порядку, визначеному цим договором.

На виконання Договору про надання послуг №42/2009 від 01.02.2009р. між позивачем та ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» укладено Акти приймання-передачі наданих послуг за вказаним договором за період з 06.07.2009р. по 31.08.2009р. в кількості 9 штук та в підтвердження факту наданих послуг позивачем виписано товариству податкові накладні за вказаний період в кількості 9 штук (які долучені позивачем до матеріалів справи).

Згідно банківських виписок за період з 01.07.2009р. по 01.09.2009р. розрахунки між позивачем та ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» по Договору поставки №671/2008 від 06.11.2008р. та по Договору про надання послуг №42/2009 від 01.02.2009р. проведені в повному обсязі, що доводить реальне виконання вказаних договорів.

Позивач, який згідно Договору поставки №671/2008 від 06.11.2008р. є дистриб'ютором ЗАТ «Киїзсгар Дж.Ес.Ем.» і з метою регулярної реалізації товару власним партнерам та просування телекомунікаційних послуг на визначеній ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» території, 09.04.2009р. уклав з ПП «Альянс «Постачальники України» Договір поставки №52/2009-Т з додатком №1 та 2, згідно якого позивач зобов'язувався здійснити поставку товару покупцю, а покупець (ПП «Альянс «Постачальники України») зобов'язувався прийняти та оплатити товар, згідно умов, викладених в цьому договорі.

На виконання умов Договору поставки №52/2009-Т від 09.04.2009р. ПП «Альянс «Постачальники України» прийняло від позивача товар згідно Видаткових накладних за період з 01.07.2009р. по 31.08.2009р. в кількості 27 штук та на поставлений товар видані податкові накладні за період з 01.07.2009р. по 31.08.2009р. в кількості 27 штук, які є в матеріалах справи.

Між позивачем та ПП «Альянс «Постачальники України» 09.04.2009р. укладено Договір про надання послуг №52/2009-П з додатком №1 та 2, згідно якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, покупець зобов'язується надавати послуги по популяризації торговельних марок та просуванню товару (надалі послуги) в порядку, визначеному цим договором. Позивач в свою чергу згідно п.4.1. вказаного договору зобов'язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги в порядку, визначеному цим договором.

На виконання Договору про надання послуг №52/2009-П від 09.04.2009р. між ПП «Альянс «Постачальники України» та позивачем укладено Акти приймання-передачі наданих послуг за вказаним договором за період з 01.07.2009р. по 31.08.2009р. в кількості 27 штук та в підтвердження факту наданих послуг ПП «Альянс «Постачальники України» виписано позивачу податкові накладні за вказаний період в кількості 27 штук, які додані позивачем до матеріалів справи.

Згідно банківських виписок за період з 01.07.2009р. по 01.09.2009р. розрахунки між позивачем та ПП «Альянс «Постачальники України» по Договору поставки №52/2009-Т від 09.04.2009р. та по Договору про надання послуг №52/2009-П від 09.04.2009р. проведені в повному обсязі, що доводить реальне виконання вказаних договорів. Виконання вказаних договорів також доводиться і Актом звірки взаєморозрахунків від 31.08.2009р., підписаним позивачем та ПП «Альянс «Постачальники України».

Судом встановлено, що Договори поставки та про надання послуг, а також Акти приймання-передачі наданих послуг за договорами про надання послуг, укладені між ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» та позивачем і між позивачем та ПП «Альянс «Постачальники України», співпадають по формі та опису послуг, які надаються позивачу, а той в свою чергу - ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.», що свідчить про системність здійснення господарської діяльності та взаємний зв'язок з наданими послугами позивачу і як наслідок з наданими послугами позивачем ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.». Відповідно у випадку ненадання позивачу послуг згідно Договору про надання послуг №52/2009-П від 09.04.2009р., позивач позбавлений можливості надати такі послуги ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» згідно Договору про надання послуг №42/2009 від 01.02.2009р., а отже за відсутності в Акті перевірки заперечень та претензій відповідача щодо факту надання позивачем послуг ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.», випливає, що такі послуги надані позивачу ПП «Альянс «Постачальники України». Відповідачем не оспорюється факт надання позивачем послуг ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.», відповідно такі послуги надавались ПП «Альянс «Постачальники України» позивачу.

Порядок і особливості нарахування та сплати податку на прибуток підприємств на час здійснення вищезазначеної перевірки регулювались Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Щодо посилань відповідача на пункт 5.3.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», то ці норми Закону передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених документально.

Однак у даному випадку всі необхідні документи, а саме: Договір поставки №52/2009-Т з додатком №1 та 2 від 09.04.2009р., Видаткові накладні за період з 01.07.2009р. по 31.08.2009р. в кількості 27 штук, податкові накладні на поставлений позивачем товар за період з 01.07.2009р. по 31.08.2009р. в кількості 27 штук, Договір про надання послуг №52/2009-П від 09.04.2009р., Акти приймання-передачі наданих послуг за вказаним договором за період з 01.07.2009р. по 31.08.2009р. в кількості 27 штук, виписані ПП «Альянс «Постачальники України» позивачу податкові накладні за вказаний період в кількості 27 штук, Акт звірки взаєморозрахунків від 31.08.2009р. та банківські виписки за період з 01.07.2009р. по 01.09.2009р. надані суду позивачем та надавались під час проведення перевірки, про що вказано на сторінці 14 Акту перевірки від 25.08.2010 року № 3805/23-2/31978878. Вказані документи згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, що підтверджують факти здійснення господарської діяльності і містять всі необхідні реквізити, передбачені ст.9 вказаного Закону та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом №88 Мінфіну України від 24.05.1995 року.

Судом, на підставі наведених вище документів встановлено використання запасів позивача у господарській діяльності, а саме факт їх продажу та передання ПП «Альянс «Постачальники України» в III кв. 2009р., що спростовує доводи відповідача про порушення позивачем п.5.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо заниження приросту балансової вартості запасів.

Порядок і особливості нарахування ПДВ на час здійснення вищезазначеної перевірки регулювались Законом України «Про податок на додану вартість» з відповідними змінами та доповненнями. Пунктом 1.7. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного цим Законом.

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом є податкова накладна, яка складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. П.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу або дата відвантаження товарів.

Відповідно до п.6.2 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, що діяв на час здійснення господарської діяльності та виписки податкових накладних, податкова накладна дає право зареєстрованому як платник податку на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 01.07.2008р. по 31.03.2010р. та йому видано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 14.06.2002р. №17967651, чого не заперечує відповідач, та що вказано на сторінці 3 Акту перевірки від 25.08.2010 року № 3805/23-2/31978878. Судом також встановлено, що ПП «Альянс «Постачальники України» в період здійснення господарської діяльності з позивачем також зареєстроване, як платник податку на додану вартість та йому видано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 13.04.2009р. №100221784., що вказано у виданих ним податкових накладних та не заперечується відповідачем.

Як зазначено в абз.1 п.5 «Порядку заповнення податкової накладної», податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, іншою ніж вказаною у п.2 даного Порядку.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 вищевказаного Закону України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

Крім цього, слід зазначити, що цим же Законом України, а саме: п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, встановлено, що до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

З наведеного вбачається, що необхідною умовою для віднесення платником податку до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість за результатами проведених господарських операцій є наявність податкової накладної, оформленої у відповідності до вимог чинного законодавства.

Судом досліджено надані позивачем видаткові накладні за період з 01.07.2009р. по 31.08.2009р. в кількості 27 штук, податкові накладні на поставлений позивачем товар за період з 01.07.2009р. по 31.08.2009р. в кількості 27 штук, Акти приймання-передачі наданих послуг за Договором про надання послуг №52/2009-П за період з 01.07.2009р. по 31.08.2009р. в кількості 27 штук, виписані ПП «Альянс «Постачальники України» позивачу податкові накладні за вказаний період в кількості 27 штук та встановлено, що вказані вище податкові накладні надавались відповідачу для перевірки і відповідають вимогам «Порядку заповнення податкової накладної» та Закону України «Про податок на додану вартість».

З урахуванням наведено, суд не вбачає в діях позивача порушень норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», а тому нарахування позивачу податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій суд вважає протиправним.

Суд приходить до висновку, що подані позивачем до перевірки та досліджені судом документи свідчать, що вказаний вище товар був реалізований на ПП «Альянс «Постачальники України» і як наслідок був списаний зі складу підприємства. Судом встановлено факт отримання позивачем послуг від ПП «Альянс «Постачальники України», яке на момент здійснення господарської діяльності з позивачем не мало ознаки фіктивності.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про порушення вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. №99 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 12 червня 1996 р. за №293/1318 щодо відсутності у ТзОВ «Гора» довіреностей від ПП «Альянс «Постачальники України» на одержання товару, який зазначений у видаткових накладних. Вказані доводи відповідача спростовуються положеннями п.4.3. Договору поставки № 52/2009-Т від 09.04.2009р., згідно якого товар передається уповноваженому представнику покупця згідно видаткових накладних в м. Львові по вул. Кость-Левицького, 28/5 та/або проспект Шевченка, 15. Підпис представника покупця і відбиток печатки на видатковій накладній є підтвердженням отримання поставленого товару. Сторони домовились, що довіреності на одержання цінностей при поставці товару не використовуються.

Довіреність на одержання цінностей не є первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції і не відноситься до розрахункових, платіжних і інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку згідно ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вказана довіреність на одержання цінностей є документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства певну кількість цінностей.

Матеріалами справи (стор.12 Акту перевірки від 25.08.2010 року № 3805/23-2/31978878) встановлено та не оспорюється відповідачем, що товар згідно видаткових накладних від імені ПП «Альянс «Постачальники України» отримував директор та засновник ОСОБА_3, який в силу своєї посади уповноважений діяти від імені підприємства без довіреності, що відповідає вимогам ч.2 та 5 ст. 65 Господарського кодексу України. Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріальні цінності згідно видаткових накладних від імені ПП «Альянс «Постачальники України» отримала уповноважена особа і підприємство схвалило такі дії, оплативши поставлений товар.

Доводи відповідача про відсутність у видаткових накладних власноручних підписів ОСОБА_3 (як доказ нереальності Договору поставки), а використання факсимільного підпису спростовуються письмовою домовленістю сторін договору (ТзОВ «Гора» та ПП «Альянс «Постачальники України») про використання факсимільного підпису, шляхом укладення 09.04.2009р. Додатків №2 до Договору поставки та до Договору надання послуг. Вказане відповідає вимогам ч.З ст.207 ЦК України та вимогам абзацу першого пп.2.5 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затв. Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. N88), в редакції на час здійснення позивачем господарської діяльності, згідно якого документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення.

Доводи відповідача щодо ненадання позивачем підтверджуючих документів, а саме: договорів (з додатками), накладних, актів виконаних робіт, податкових накладних, транспортних документів, інші підтверджуючі документи, які стосуються співпраці з ПП «Альянс «Постачальники України», спростовується тим, що на сторінці 14 Акту перевірки

від 25.08.2010 року № 3805/23-2/31978878 зазначено, що при проведенні перевірки ТзОВ «Гора», по даних операціях з реалізації стартових пакетів РRЕРАID/КYІVSТАR та «DJUIСЕ», UNI скретч-карти 30, та UNI скретч-карти 100, на ПП «Альянс «Постачальники України» встановлено наступне: єдиними документами, що підтверджують здійснення господарських операцій між ТзОВ «Гора» та ПП «Альянс «Постачальники України» є Договір, видаткові накладні на реалізацію та податкові накладні. Наведене доводить, що такі документи надавались позивачем для перевірки.

Заперечуючи реальність виконання Договору поставки позивача з ПП «Альянс «Постачальники України», відповідач посилався на відсутність у позивача документів, які б підтверджували транспортування товарно-матеріальних цінностей. Вказані доводи відповідача спростовуються тою обставиною, що в Договорі поставки №52/2009-Т від 09.04.2009р. відсутні умови про те, що ТзОВ «Гора» зобов'язане поставити товар в певне місце (за певною адресою) і достатньою умовою для виконання вказаного договору є видача товару уповноваженим особам покупця, а використання послуг перевізників та укладення договору перевезення згідно ст.627 ЦК України є правом, а не обов'язком сторін вказаного Договору поставки.

Доводи відповідача про відсутність в представлених до перевірки документах відомостей щодо місця приймання - передачі товару, спростовується тим, що згідно п.4.3 Договору поставки №52/2009-Т від 09.04.2009р. таким місцем є м. Львів, вул. Кость-Левицького, 28/5 та/або проспект Шевченка, 15.

Доводи відповідача про фіктивність ПП «Альянс «Постачальники України» на підставі інформації, отриманої із «Системи автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та Центральної бази даних ДПА України, по поданих деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість спростовується тим, що інформація отримана із вказаних баз даних не є офіційною і потребує доказування, вказані бази даних використовуються для покращення роботи працівників відповідача і в кожному конкретному випадку отримана з них інформація підлягає доказуванню. Більш того, що така інформація отримана станом на час проведення перевірки, а не на час здійснення фінансово-господарської діяльності з позивачем.

Зокрема, відсутність в ПП «Альянс «Постачальники України» технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, як доказ неможливості самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність спростовується тим, що суб'єктам господарювання не заборонено залучати до здійснення фінансово-господарської діяльності інші підприємства чи підприємців та третіх осіб на договірних засадах без їх прийняття на роботу, орендувати майно та транспортні засоби.

Реальність виконання договорів ПП «Альянс «Постачальники України» на час господарських відносин з позивачем в квітні-вересні 2009р. доводиться тим, що вказане підприємство розраховувалось за поставлені товари, декларувало протягом квітня-вересня 2009р. обсяги продажу та придбання товарів, що встановлено в процесі проведеної відповідачем перевірки, а саме на сторінці 7 та 12 Акту перевірки та банківськими виписками за період з 01.07.2009р. по 01.09.2009р.

Відповідач, вказуючи на нікчемність договорів, укладених між позивачем та ПП «Альянс «Постачальники України» посилався на ту обставину, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.06.2010р. ліквідовано ПП «Альянс «Постачальники України», проте, суд не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки ліквідація юридичної особи 04.06.2010р. жодним чином не може впливати на реальність виконаних договорів у 2009 році.

На час укладення та виконання договорів контрагент позивача ПП «Альянс «Постачальники України» мало всі необхідні для здійснення господарських операцій підтверджуючі документи та обсяг відповідних повноважень, а отже вимоги щодо умов укладання та виконання угоди жодною із сторін, в розумінні ст.203 Цивільного кодексу України, порушені не були. Окрім того, згідно Акту перевірки (стор.12) ПП «Альянс «Постачальники України» на час виконання укладених з позивачем договорів перебував на обліку з 28.08.2008р. в ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, а 12.01.2010р. перереєстровано в ДПІ у Галицькому районі м. Львова.

Доводи відповідача про відсутність в Актах приймання-передачі наданих послуг за договором про надання послуг №52/2009-11 від 09.04.2009р. інформації про надані ПП «Альянс «Постачальники України» позивачу послуги спростовується тою обставиною, що в актах йде мова про послуги, передбачені Договором про надання послуг №52/2009-П від 09.04.2009р. Зокрема згідно п.2.2. якого послугами згідно з умовами цього Договору вважаються: пошук каналів збуту для реалізації Товару; надання існуючим та потенційним Абонентам Київстар повної інформації щодо Товару, в тому числі про правила та умови використання Товару, строк придатності Товару, тарифи на послуги мобільного зв'язку телекомунікаційної мережі Київстар, зону покриття телекомунікаційної мережі Київстар, акції, що проводяться Київстар тощо, використовуючи для цього діючі довідково-інформаційні джерела Київстар; популяризація Торговельних марок, сприяння позитивному іміджеві Київстар перед існуючими та потенційними Абонентами Київстар; сприяння реалізації маркетингової стратегії Київстар та Продавця у Торгових приміщеннях; забезпечення рівних умов з конкурентами Київстар та Продавця при розміщенні Товару, Інформаційних матеріалів Київстар та Продавця, за умов наявності такого роду товарів та/або інформаційних матеріалів конкурентів у Торгових приміщеннях; підтримання в Торгових приміщеннях достатнього асортименту Товару; забезпечення дотримання цінової політики Київстар. Продавця при реалізації Товару, що полягає у наступному: а) продаж Скретч-карток за номінальною ціною (ціна, зазначена на Скретч-картках); б) продаж Стартових пакетів "АСЕ&ВАSЕ" та "DJUIСЕ" за ціною, за якою Покупець придбав у Продавця такі пакети.

В розділах 5 та 6 Договору про надання послуг №52/2009-П від 09.04.2009р. сторони пердбачили форму акту приймання-передачі послуг та порядок розрахунку вартості таких послуг, який залежить від кількості проданого позивачем товару ПП «Альянс «Постачальники України».

Відповідач вважає Договір поставки № 52/2009-Т від 09.04.2009р. та Договір про надання послуг №52/2009-П від 09.04.2009р. такими, що порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави (тобто нікчемними), а отже, не мають будь-якої юридичної сили та не спричиняють настання правових наслідків.

Суд вважає таку позицію відповідача помилковою виходячи з наступного.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст.234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст.228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем по справі не було надано жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та ПП «Альянс «Постачальники України» не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

На момент укладання договорів, на яких ґрунтуються взаємовідносини позивача та ПП «Альянс «Постачальники України», а також під час здійснення господарських операцій, підприємство-контрагент позивача було зареєстроване в ЄДРПОУ та в податкових органах, як платник податків, що доводиться Актом перевірки від 25.08.2010 року № 3805/23-2/31978878 (стор. 12).

Наявність умислу позивача чи ПП «Альянс «Постачальники України» відповідачем взагалі не доведена, доказів суду не надано, тоді як згідно вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. № 327, що діяв на час проведення перевірки, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ч. 3.ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2011 року по справі№2а-577/11/1370 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 18.11.2011 року.

Головуючий:І.В. Глушко

Судді:О.М. Довгополов

В.В. Святецький