Рішення № 2087420, 26.04.2007, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22-3480/2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С. ,

суддів Барсукової О.І., Азевіча В.Б.,

при секретарі Алексєєвій Г.Є., розглянув у відкритому судовому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсною угоди дарування жилого будинку і

встановив:

в апеляційній скарзі ОСОБА_1. оспорює обгрунтованість судового рішення, яким відмовлено в задоволенні позову, і ставить питання про його скасувння та ухвалення нового про задоволення позову, оскільки вважає, що викладені в рішенні висновки суду не відповідають обставинам справи.

В засіданні апеляційного суду представник позивача адвокат ОСОБА_3. підтримала доводи апеляційної скарги і просила про її задоволення, скасування судового рішення та ухвалення нового про задоволення позову.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

21 грудня 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначав, що 24 березня 2004 року нотаріально уклав договір дарування сусіду ОСОБА_4. свого жилого будинку.

У вказаному будинку він живе разом з дружиною, будинок належав йому на праві власності.

З 1996 року йому ампутували йогу, а з 2000 року внаслідок переламу стегна він прикутий до ліжка і потребує сторонього догляду.

Дружина внаслідок віку і стану здоров'я не мала можливості належним чином доглядати за ним і виконувати необхідну роботу з догляду за будинком.

За таких умов, вони домовилися з відповідачем ОСОБА_4. про те, що він буде надавати всю необхідну допомогу з догляду за ним та будинком і поховає їх з дружиною після смерті, а він за це подарує йому будинок.

Договір дарування було укладено, але відповідач відмовився надавати будь-яку допомогу і на всі прохання щодо цього відповідає образами і погрозами вигнати його з дружиною з будинку та відмовити в похованні.

За таких обставин, враховуюч, що угоду було укладено внаслідок впливу тяжких обставин та на вкрай невигідних умовах, позивач просив суд ухвалити рішення, яким на підставі ст. 233 ЦК України визнати договір дарування недійсним, повернувши будинок у його власність.

Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 7 лютого 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

2

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно, бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно із ст. 309 ЦПК України підставми для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є в тому числі, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до вимог ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

При розгляді цієї справи судом встановлено, що дійсно позивач та його дружина є особами похилого віку (а с. 16, 17) і ОСОБА_1. визнано безстроково інвалідом 1 групи (а.с. 8).

Встановлено також, що спірний будинок є єдиним постійним місцем проживання позивача з його дружиною ОСОБА_5.

З пояснень сторін та свідка ОСОБА_5. в судовому засіданні вбачається, що угоду дарування жилого будинку дійсно було укладено при обставинах, на які посилається позивач.

Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що оскільки договір дарування є відповідно до вимог ст. 717 ЦК України безоплатним, то є відсутньою така умова визнання його недійсним, як укладення на вкрай невигідних умовах.

Апеляційний суд не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає обставинам цієї справи.

Зокрема, відповідач ОСОБА_2. не заперечував той факт, що вони з позивачем є сторонніми один до одного особами, які живуть по сусідству і що вони не домовлялися про те, що будинок буде передано йому у власність негайно і безоплатно.

Він також підтвердив, що після укладення договору позивач з дружиною продовжують жити в будинку і нести витрати на його утримання, а йому передали лише документи на нього, та що його родина надавала позивачеві допомогу -ремонтували будинок, допомогали з іншою роботою, на свята носили продукти харчування.

Він же пояснив суду, що після того, як позивач вимагав від нього повернути документи на будинок і він повернув, йому повернули гроші за ремонт будинку після чого він впродовж року позивача не відвідував.

3

За таких обставин, по справі є встановленим те, що угоду дарування позивачем було укладено під впливом тяжкої для нього обставини - каліцтва, що потягло прикутість до ліжка та необхідність стороннього догляду і на вкрай невигідних для нього умовах, оскільки передавши відповідачеві право власності на єдине належне йому на праві власності житло, він нічого натомість не отримав.

Тому з врахуванням викладеного і віку та стану здоров'я позивача (а.с. 8, 11-15), висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову не відповідає обставинам справи.

Згідно із ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Тому підлягають задоволенню і вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на спірний будинок.

Відповідно до вимог ст. ст. 313, 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо наявності підстав для скасування заходів забезпечення позову.

За клопотанням представника позивача (а.с. 37) судом було вжито заходи забезпечення позову (а.с. 39) шляхом накладення заборони відчуження спірного будинку.

Оскільки цим рішенням, що набирає законної сили з часу його проголошення, угода визнається недійсною з поверненням будинку позивачеві з визнанням за ним права власності, то алеляційний суд вважає наявними підстави для скасування заборони відчуження цього будинку.

Відповідно до вимог ст. ст. 81, 88 ЦПК України з ОСОБА_2. підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 1% визначеної в договорі вартості будинку в сумі 14294 грн.(а.с. 35), що складає 142, 94 грн. та ЗО грн. витрат на інформаціно-технічне забезпечення розгляду цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 216, 233 ЦК України, ст. ст. 81, 88, 307, 309, 214, 313, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

вирішив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1. задовольнити, рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 7 лютого 2007 року СКАСУВАТИ, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2задовольнити, визнати недійсним укладений між ними договір дарування будинку АДРЕСА_1 в м. Донецьку, посвідчений і зареєстрований державним нотаріусом Третьої Донецької державної нотаріальної контори 24 березня 2004 року в реєстрі за №-3-655.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинокАДРЕСА_1в м. Донецьку.

Скасувати заборону відчуження будинку АДРЕСА_1 в м. Донецьку.

Стягнути з ОСОБА_2на користь держави 142, 94 грн. судового збору і 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на рахунок Апеляційного суду Донецької області в УДК в м. Донецьку, код ОКПО 34686537, р/р 31216259700004, МФО 834016 в ГУ ДКУ в Донецькій області.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.