Ухвала суду № 20870651, 07.11.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2011 р. <Текст >Справа № 65593/11/9104 Суд в складі колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Коваля Р.Й.,Пліша М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.07.2011 року у справі № 2-а-1970/1611/11 за позовом Господарського суду Тернопільської області до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001361703 від 03.06.2011 року,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся позовом до суду та просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001361703 від 03.06.2011 року. Вважає податкове повідомлення-рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою від 14.07.2011 року позов задоволено. Податкове повідомлення-рішення № 0001361703 від 03.06.2011 року скасовано.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що підставою донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб стало неутримання ним зазначено податку з виплат суддям, які мають право на відставку, але продовжують працювати, щомісячного грошового утримання, оскільки такі виплати (щомісячне грошове утримання) не передбачено в переліку доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу відповідно до статті 165 Податкового кодексу України. Зокрема зазначає, що Тернопільською ОДПІ правомірно визначено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 7961,98грн. за порушення Господарським судом Тернопільської області вимог підпункту 164.2.18 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України внаслідок неутримання податку з податку з доходів фізичних осіб з виплат суддям, які мають право на відставку, але продовжують працювати, щомісячного грошового утримання, оскільки такі виплати не передбачено в переліку доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу відповідно до статті 165 Податкового кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції Тернопільською обєднаною державною податковою інспекцією з 25.05.2011 року по 27.05.2011 року проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності господарського суду Тернопільської області на предмет виконання зобов'язань при оплаті праці та правильності обчислення, повноти і сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2010 р. по 28.02.2011 р. Перевіркою встановлено порушення вимог пп. 164.2.18 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, а саме: неутримання та неперерахування податку на доходи фізичних осіб при нарахуванні та виплаті в лютому 2011 року щомісячного грошового утримання суддям, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді за жовтень, листопад 2010 року.

За результатами даної перевірки складено акт № 17-03/03500022 від 27.05.2011 р. та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001361703 від 03.06.2011 року про донарахування 6 369,59 грн. податку на доходи найманих працівників та стягнення 1 592,39 грн. штрафних санкцій.

У відповідності до ст. 43 Закон України «Про статус суддів», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу» (3723-12). Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.

Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» № 584/95 від 10.07.1995 року, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин встановлено, що судді які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, одержують заробітну плату і п'ятдесят відсотків передбаченого законом «щомісячного грошового утримання», належного їм у разі виходу у відставку.

Суд першої інстанції зазначив, що Законом України «Про статус суддів», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин передбачено лише «щомісячне довічне утримання» для суддів.

Крім того, у абз. 5 п.7 рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 р. № 03-39-11/4563 зазначено, що щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Конституційний Суд України констатує, що і судді у відставці, і судді, що мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді отримують єдине - щомісячне довічне грошове отримання.

Пунктом 2.1 розділу 2 Положення про призначення і виплату щомісячного грошового утримання працюючим суддям, затвердженого наказом ДСА України від 24.07.2009 року № 81 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.11.2009 року № 1065/17081, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин передбачено, що питання призначення щомісячного грошового утримання регулюється cт. 43 Закону України «Про статус суддів», якою регулюється фактично призначення єдиної соціальної гарантії - «щомісячного довічного грошового утримання».

Саме тому, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що застосування термінів «довічне грошове утримання» і «щомісячне довічне грошове утримання» в cт. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», фактично є єдиною соціальною гарантією -«щомісячне довічне грошове утримання», а висновки Тернопільської ОДПІ про те, що щомісячне грошове утримання та щомісячне довічне грошове утримання мають різну природу і зміст та неоднаковий порядок застосування є помилковими. На сьогоднішній день відсутні нормативні документи, які б визначали статус листів ДПС України. Якщо лист ДПА направлено конкретному платнику податку у відповідь на його запит у формі індивідуальної податкової консультації, то вона може використовуватись виключно таким платником податку.У свою чергу відповідно до п. 53.3 ст. 53 ПКУ платник податку може оскаржити до суду, як правовий акт індивідуальної дії, податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.Будь-які інші листи ДПСУ не адресовані конкретному платнику податку несуть суто інформаційний характер в них висвітлюється думка (позиція) ДПС України щодо певної ділянки податкового законодавства. Міністерство юстиції у листі від 22.04.2011р. за №6785-0-26-11-8.2 зазначило, що листи міністерств, інших центральних органів влади - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз'яснювальний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи та законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. У разі встановлення листами нових правових норм вони підлягають відкликанню з місць застосування органом, що їх видав, та скасуванню.

Також колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що оспорюване податкове повідомлення-рішення приведе до зменшення заробітної плати суддів, які мають право на цю виплату і зниження існуючих гарантій незалежності суддів, що суперечить діючому законодавству та насамперед Конституції України.

Незалежність суддів згідно зп. 8 ч. 4 ст. 47 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням. Окрім того, уРішенні Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року N 6-рп/99 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 19, 42 Закону України «Про Державний бюджет України на 1999 рік» (справа про фінансування судів) зазначено, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів, а важливим механізмом їх забезпечення є встановлений частиною першоюстатті 130 Конституції Україниобов'язок держави забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. ВизначеніКонституцієюта законами України гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом мають бути реально забезпечені. Тому, як зазначає Конституційний Суд України вРішенні від 24 червня 1999 року N 6-рп/99, зменшення належного матеріального чи соціального забезпечення судді є формою фінансового впливу на них, що ставить під сумнів гарантовануКонституцією Українинезалежність судової влади України, а отже - і конституційне право людини і громадянина на судовий захист, оскільки реалізація конституційних положень про гарантії судового захисту прав і свобод людини і громадянина пов'язана із створенням державою належних умов для діяльності суддів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 160, 195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.07.2011 року у справі № 2-а-1970/1611/11 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді Р.Й. Коваль

М.А. Пліш