Рішення № 2086938, 21.05.2007, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

Справа № 22ц-2378 від 2007 року Головуючий в 1 інстанції Муштат A.M.

Категорія 41/42 Доповідач Бараннік О.П.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 рік травень 21 дня Колегія суддів судової палати з цивільних справ

апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Бараннік О.П.,

суддів - Михайловської С.Ю., Максюта Ж.І.,

при секретарі - Білоус A.M.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційними скаргами представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Синельковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2006 року за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до приватного підприємства „Росинка" Синельниковського району Дніпропетровської області про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди і зустрічному позову приватного підприємства „Росинка" Синельниковського району Дніпропетровської області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків нанесених при виконанні своїх трудових обов'язків, -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2005 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду з позовними заявами до приватного підприємства „Росинка" про стягнення заборгованості по заробітній платі і моральної шкоди, посилаючись на те, що згідно наказів № 136 від 02.09.2003 року та № 129 від 24.06.2003 року відповідно, вони були прийняті на роботу до відповідача в якості продавців з повною матеріальною відповідальністю. Але, в зв'язку з тим, що за весь час роботи на вказаній посаді заробітна плата їм жодного разу не виплачувалась вони звернулися до відповідача 13.01.2004 року та 15.04.2004 року з заявами про звільнення з роботи за власним бажанням відповідно.

З трудових книжок, які їм були видані тільки в травні 2004 року позивачам стало відомо, що їх звільнення відбулося не за власним бажанням, а в зв'язку з недовірою по пункту 2 ст. 41 КЗпП України, з чим вони погодитись не можуть і в зв'язку з чим вони вимушені були звернутись до суду з позовами про стягнення заборгованості по заробітній платі, яка з врахуванням компенсації за затримку її виплати у ОСОБА_2 складає 12 222 гривень 84 копійки, а у ОСОБА_1 -13 389 гривень 08 копійок із розрахунку середньомісячної заробітної плати 470 гривень, та моральної шкоди, оціненої кожною із них по 20 000 гривень.

Приватне підприємство „Росинка" позовні вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_1 не визнало і звернулося до них, як матеріально відповідальних осіб, з зустрічним позовом про відшкодування матеріальних збитків, нанесених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 при здійсненні своїх службових обов'язків по неналежному збереженню та реалізації товару.

Рішенням Синельниковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2006 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 і

2

ОСОБА_1 до приватного підприємства „Росинка" Синельниковського району про стягнення заборгованості по заробітній платі і моральної шкоди відмовлено. Цим же рішенням зустрічні позовні вимоги приватного підприємства „Росинка" до ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків задоволені. З ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь приватного підприємства „Росинка" стягнуто 24 651 гривню 34 копійки.

В апеляційних скаргах, представляюча інтереси ОСОБА_2 і ОСОБА_1 по довіреності Невська Н.С. просила рішення суду, як постановлене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги її довірительниць в повному обсязі, а в задоволені позовних вимог приватного підприємства „Росинка" -відмовити.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області вважає, що апеляційні скарги представника ОСОБА_2 і ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню з послідуючим ухваленням нового рішення виходячи з наступного.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги приватного підприємства „Росинка" про відшкодування матеріальних збитків, спричинених ОСОБА_2 і ОСОБА_1 при виконанні ними своїх трудових обов'язків, суд першої інстанції виходив з нібито встановленого факту винних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1, як матеріально відповідальних осіб, по збереженню та реалізації ввіреної їм продукції.

Між тим, з таким висновком суду погодитись не можливо, оскільки він не відповідає дійсним обставинам та матеріалам справи, з яких вбачається, що постановою заступника Синельниковського міжрайонного прокурора від 05.09.2005 року кримінальна справа відносно ОСОБА_2 і ОСОБА_1 була закрита у зв'язку з відсутністю в їхніх діях складу злочину. А з врахуванням того, що бухгалтерська документація, яку надавало підприємство прокуратурі для перевірки , не відповідала вимогам встановленим для бухгалтерської документації, і інвентаризаційні описи та акти інвентаризацій, на які посилалось підприємство як на доказ розміру завданої шкоди, складені також з порушенням вимог бухгалтерського обліку, колегія суддів вважає можливим рішення суду в цій частині скасувати і постановити нове рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову приватного підприємства „Росинка" до ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, нанесених при виконанні своїх трудових обов'язків.

Підлягає скасуванню рішення суду першої інстанції з послідуючою постановкою нового рішення і в частині відмовити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у стягненні на їхню користь заборгованості по заробітній платі, оскільки висновки суду, які були покладені в основу для відмови в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 і ОСОБА_1 не основані на законі та матеріалах справи, згідно яких об'єктивних доказів виплати приватним підприємством заробітної плати позивачам не вбачається і яку, в зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_1 виходячи з розміру, саме підтвердженої матеріалами справи середньої заробітної плати, яка складає 185 гривень /ах. 41/, та періоду роботи на підприємстві „Росинка" ОСОБА_2 з 02

3

вересня 2003 року по 02 січня 2004 року, і ОСОБА_1 - з 09 липня 2003 року по 01 квітня 2004 року, що складає 925 та 1 850 гривень відповідно.

Що стосується посилань ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про заробітну плату розміром в 470 гривень, яку вони нібито повинні б були одержувати на підприємстві „Росинка", то вони не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ніякими об'єктивними доказами по справі не підтверджуються.

Вирішуючи питання про наявність та розмір моральної шкоди, спричиненої позивачам тривалою невиплатою заробітної плати, колегія суддів вважає, що з врахуванням дійсних обставин по справі та характеру і особливостям роботи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у приватному підприємству „Росинка" її розмір не може перевищувати 1 000 гривень на кожну.

Обговорюючи питання про строк звернення позивачів до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, колегія судців вважає, що він з врахуванням встановлених обставин по справі та виниклих між сторонами відносин підлягає поновленню.

Таким чином, приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 304, 307, 311, 313-314,316 ЦПК України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Синельниковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2006 року - скасувати.

Поновити процесуальний строк Касян Любов Іванівні та Новиковій Ірині Володимирівні для звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Стягнути з приватного підприємства „Росинка" Синельниковського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_2 925 гривень та ОСОБА_1 -1850 гривень.

Стягнути з приватного підприємства „Росинка" Синельниковського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди по 1 000 гривень на кожну.

В задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_1, та в задоволені зустрічного позову приватного підприємства „Росинка" Синельниковського району Дніпропетровської області до ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, нанесених при виконанні своїх трудових обов'язків -відмовити.

Стягнути з приватного підприємства „Росинка" Синельниковського району Дніпропетровської області судовий збір на користь держави у розмірі 51 гривні, який перерахувати на його одержувача - Відділ державного казначейства

Бабушкінського району м. Дніпропетровська ЄДРПОУ 24245686, танк одержувача УДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012, рахунок НОМЕР_1, код платежу 22090100, код подат. Інспекції 0462.

Стягнути з приватного підприємства „Росинка" Синельниковського району Дніпропетровської області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 30 гривень, зробивши перерахування на їх отримувача : Відділ державного казначейства Бабушкінського району м. Дніпропетровська, ЄДРПОУ 24245686, банк одержувача УДКУ у Дніпропетровські й області, МФО 805012, рахунок НОМЕР_2, код платежу 22050000, код подат. Інспекції 0462.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але на нього може бути принесена касаційна скарга протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: