Ухвала суду № 20866256, 17.11.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

О

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-5125/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Євпак В.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" листопада 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бабенка К.А.

Мельничука В.П.

за участю секретаря: Корженкової І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сістемтрейддо Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсним податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Сістемтрейдзвернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, просив скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 0000712304/0 від 17.06.2010 р.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач Державна податкова інспекція у м. Житомирі звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року і прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне зясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14.06.2010р. ДПІ у м. Житомирі проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Сістемтрейд" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень та серпень 2009р. станом на 14.06.2010р., про що складено акт №3370/23-2/33513670 від 14.06.2010р.

В результаті проведення перевірки податковим органом встановлено порушення ТОВ "Сістемтрейд" п. 1.8 ст. 1, абзац "а" п.п.7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: завищення сум бюджетного відшкодування за червень 2009р. - 88042 грн., серпень 2009р. - 22594 грн.

За наслідками перевірки ДПІ у м. Житомирі винесено податкове повідомлення-рішення №0000712304/0 від 17.06.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування за червень, серпень 2009 року в розмірі 110636 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як платник податку на додану вартість, мав право на формування податкового кредиту, так як господарські операції з придбання товару ТОВ Сістемтрейду ТОВ Андрушівський маслозаводта подальша його реалізація ПП ОСОБА_4 в Казахстан мали реальний характер.

Аналізуючи вказані обставини по справі та застосовуючи відповідні норми матеріального права, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті вищезазначеного Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання товарів. Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, судом першої інстанції надана правова оцінка обставин справи, відповідно до якої операції з придбання позивачем товару у ТОВ Андрушівський маслозаводта подальша його реалізація ПП ОСОБА_4 в Казахстан мали реальний характер. Так як придбання товару підтверджується фактом замитнення товару на митному посту в м. Бердичеві, вантажно-митними деклараціями, міжнародними товарно-транспортними накладними СМR з відмітками про перетинання кордону, відміткою ПП ОСОБА_4 про отримання товару та проведеною оплатою позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Андрушівський маслосирзавод" та відповідною оплатою товару ОСОБА_4

За змістом підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вищевказаного Закону, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Згідно з підпунктом 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Отже, законодавче визначення бюджетного відшкодування пов'язане із сплаченими платником сумами податку, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків.

Аналіз норм Закону України "Про податок на додану вартість" свідчить про те, що термін "сплата податку" вживається в розумінні сплати податку покупцем у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) (пункт 1.3 статті 1, підпункти 7.4.1 - 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Так, пункт 1.3 статті 1 названого Закону, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

З наведеного випливає, що вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку, а тому з урахуванням установленої в акті перевірки суми ПДВ, фактично сплаченої Товариством у складі вартості придбаних товарів, оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі - залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного сулу України.

Головуючий суддя: Т.Р. Вівдиченко

Судді: К.А.Бабенко

В.П.Мельничук

Повний текст ухвали виготовлено - 23.11.2011 року