Постанова № 20864163, 12.01.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.12 Справа № 5015/5896/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузя В.Л.

суддівЮркевича М.В.

Желіка М.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївського міжрайонного прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Новороздільської міської ради Львівської області від 12.12.11 за вих. № 1655 вих-11

на рішення Господарського суду Львівської області від 01.12.11

у справі № 5015/5896/11

за позовом: Миколаївського міжрайонного прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Новороздільської міської ради Львівської області, м. Новий Розділ Львівської області

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Новий Розділ Львівської області

про звільнення земельної ділянки площею 0,0043 га по АДРЕСА_1 з приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення (демонтування) споруди павільйону площею 28,20 кв. м фізичної особи підприємця ОСОБА_2

за участю представників:

прокурор - Рогожнікова Н.Б. прокурор відділу;

від позивача ОСОБА_3 начальник юридичного відділу (довіреність від 20.10.11);

від відповідача ОСОБА_4 представник.

Прокурору та представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, заяв про відвід суддів не надходило.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.12.11 у справі № 5015/5896/11 (суддя Костів Т.С.) у позові відмовлено.

Рішення суду мотивоване зокрема тим, що договір оренди землі, укладений 01.02.06 між позивачем та відповідачем строком дії на три роки, є продовженим на новий строк на тих самих умовах, оскільки позивачем, як орендодавцем, письмове заперечення протягом одного місяця після закінчення строку договору на адресу відповідача не надсилалося, і рішення ним щодо поновлення дії цього договору відповідно до поданої відповідачем заяви не приймалося.

Миколаївський міжрайонний прокурор Львівської області не погоджується з даним рішенням суду, тому просить переглянути його в порядку апеляційного провадження, скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Прокурор зазначає про те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано той факт, що нормами Закону України «Про оренду землі», яким керувався суд при прийнятті рішення, не передбачено порядку автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін щодо встановлених в ньому строків оренди, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню.

Як вказує скаржник, поновлення договору оренди землі не може бути автоматичним, а є можливим за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування, яке в даному випадку прийняте не було, що дає підстави для задоволення позовних вимог. Окрім цього, відповідачем направлялися листи про відмову від продовження дії договору оренди землі.

Відповідач подав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду.

Прокурор та представники сторін навели свої доводи та заперечення, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін в судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.02.06 між Новороздільською міською радою (орендодавець) та ПП ОСОБА_2 (орендар) був укладений договір оренди землі № 28, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,0043 га інші відкриті землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться у АДРЕСА_1, про що у Державному реєстрі землі вчинено запис від 03.07.06; договір складено сторонами на трьохрічний термін.

З врахуванням положень ст. 210 ЦК України та ст. 18 Закону України «Про оренду землі»трьохрічний строк дії договору оренди землі від 01.02.06 (зареєстровано 03.07.06) закінчився 03.07.09.

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки спірну земельну ділянку було фактично передано відповідачу 20.09.06 (а.с 15).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звертався (лист від 31.12.08) до Новороздільської міської ради з проханням поновити дію договору оренди земельної ділянки на три роки (а.с. 32). На дане звернення відповідач отримав лист від 06.05.09, в якому повідомлялося про те, що питання щодо поновлення договору оренди земельної ділянки площею 0,0043 га на АДРЕСА_1 було предметом розгляду засідання міської ради, яке відбулося 30.04.09 і позитивного рішення з даного питання не прийнято (а.с. 24).

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою (листи від 26.06.09, від 28.07.09) повернути орендодавцю земельну ділянку у звязку із закінченням 03.07.09 строку дії договору оренди (а.с. 25,26). Позивачем подані належні докази направлення відповідачу цих листів (а.с. 24-26 на звороті), дані листи підписані від імені міської ради та міськвиконкому уповноваженими особами міським головою та його першим заступником. Проте дані листи були залишені без належного реагування, що слугувало підставою для звернення з позовом до суду.

Приписи ст. ст. 13, 19 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 142 - 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку. Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Предметом судового розгляду є вимоги орендодавця про звільнення орендарем земельної ділянки. Підставою спору є припинення договору оренди та законодавчо передбачений обовязок орендаря у звязку з цим звільнити земельну ділянку з приведенням її у придатний стан шляхом знесення споруди-павільйону.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з того, що договір оренди землі, укладений 01.02.06 між позивачем та відповідачем строком дії на три роки, є продовженим на новий строк на тих самих умовах, оскільки позивачем, як орендодавцем, письмове заперечення протягом одного місяця після закінчення строку договору на адресу відповідача не надсилалося, і рішення ним щодо поновлення дії цього договору не приймалося

Проте, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Умовами договору оренди землі (п. 8) передбачено тільки переважне право на поновлення договору оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»(в редакції на час виникнення спірних правовідносин) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням (ч. 2,3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»(в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

В силу ч. 1 ст. 124 ЗК передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 12 розділу X «Перехідні положення»(в редакції на час виникнення спірних правовідносин) Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абз. 3 цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 116 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради сесії.

Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

Відтак, якщо законом такий договір підлягає поновленню, то поновлення договору оренди землі згідно з ч.ч. 1,3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»(в редакції на час виникнення спірних правовідносин) здійснюється за волевиявленням сторін та має бути оформлене відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»рішенням міської ради, а не в автоматичному порядку, наприклад, як це передбачено ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що договір оренди № 28 від 01.02.06 є продовженим на новий строк на тих самих умовах, є таким, що не відповідає нормам матеріального права, які регулюють дані правовідносини, оскільки згідно з вимогами законодавства необхідною умовою поновлення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування, яке у даній справі прийняте не було.

Актом обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 04.05.11, складеного представниками міської ради відповідно до розпорядження міського голови від 29.04.11, встановлено, що на земельній ділянці площею 0,0043 га по АДРЕСА_1 яка була надана в оренду ПП ОСОБА_2 строком до 03.07.09 розташована на бетонній основі споруда площею 28,20 кв.м (а.с. 23).

Як видно з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, орендодавець листом за вих. № 713/02-11 від 06.05.09 повідомляв орендаря про те, що питання щодо поновлення договору оренди земельної ділянки площею 0,0043 га по АДРЕСА_1 було предметом розгляду засідання сесії міської ради, яке відбулося 30.04.09. Однак, позитивного рішення з цього питання прийнято не було.

Згідно із нормами ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до п. 19 договору оренди земельної ділянки № 28 від 01.02.06 після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, враховуючи той факт, що оскільки договір оренди землі припинив свою дію 03.07.09, спірна земельна ділянка використовується відповідачем без відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, орендар (відповідач у справі) зобовязаний звільнити спірну земельну ділянку з приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення (демонтування) споруди-павільйону, розміщеному на ній.

Зазначені вище норми та обставини не були враховані місцевим господарським судом, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Посилання відповідача про те, що листи, якими повідомлялося про результат розгляду питання щодо поновлення договору оренди землі та зазначалося про необхідність повернення земельної ділянку у звязку із закінченням терміну договору на який він укладався, були підписані не уповноваженими на те особами, а саме міським головою та його заступником, які не можуть одноособово визначати волевиявлення міської ради, до виключної компетенції якої належить надання земельної ділянки в оренду і заперечення щодо продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку оренди, спростовуються наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами (ч.ч. 1,3 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Таким чином, міський голова та його перший заступник, підписуючи листи-заперечення щодо продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку оренди, діяли в межах наданих їм повноважень, представляючи територіальну громаду м. Новий Розділ як власника спірної земельної ділянки, здійснювали від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені законами України та виходили із результатів розгляду на сесії міської ради 30.04.09 заяви відповідача.

Доводи відповідача про те, що орендодавець (позивач у справі) жодним чином не заперечував протягом одного місяця після закінчення стоку договору найму проти продовження дії договору, спростовуються наявним в матеріалах справи листом від 28.07.09, яким орендодавець повідомив орендаря (відповідача у справі) про те, що дія договору оренди цієї земельної ділянки припиняється 03.07.09 і про обовязок орендаря повернути земельну ділянку в стані, в якому ним була одержана. Тобто, Новороздільська міська рада як орендодавець даним листом висловила свою волю щодо не поновлення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до вищенаведеного, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність правових підстав для скасування судового рішення та задоволення позову.

Враховуючи результат вирішення даного спору та відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України, а саме стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 в доход Державного бюджету України 941 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 470,50 грн. за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

З врахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу задоволити.

2.Скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 01.12.11 у справі № 5015/5896/11.

3.Прийняти нове рішення позов задоволити. Зобовязати фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку 0,0043 га по АДРЕСА_1 з приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення (демонтування) споруди-павільйону площею 28,20 кв.м.

4.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентиф.номер НОМЕР_1, АДРЕСА_2) в доход Державного бюджету України 941 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 470,50 грн. за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Юркевич М.В.

Суддя Желік М.Б.