Постанова № 20864161, 11.01.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.12 Справа № 5015/4997/11

Львівський апеляційний господарський суд , в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Скрипчук О.С.,

Процик Т.С.,

При секретарі: Явна Г.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу апелянта: Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпанель»(м. Львів) вхідний № 2368 від 03.11.2011р.,

на рішення Господарського суду Львівської області від 05 жовтня 2011 року

у справі № 5015/4997/11

порушеній за позовом

Позивача: Публічного акціонерного товариства «Банк «фінанси і кредит»(скорочене найменування: АТ «Банк «Фінанси та кредит»(м. Київ) від імені якого діє філія «Західне регіональне управління»(«Західне РУ») АТ «Банк «Фінанси та кредит»(м. Львів),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпанель» (м. Львів),

про стягнення з ТзОВ «Техпанель»(м. Львів, вул. Шевченка, 374, а/с 4058, код ЄДРПОУ 30556564) на користь ПАТ «Банк «фінанси і кредит»заборгованість в сумі 2367589,08 грн., в т.ч. 1370 000, 00 грн. заборгованості за кредитом, 830 000,00 грн. - простроченої заборгованості за кредитом, 75573,83 грн. прострочених процентів за користування кредитними коштами, 67030,69 грн. нарахованих процентів за період з 26.07.2011р. по 25.08.2011р., 24995,44 грн. нарахованої пені за простроченими кредитними коштами та простроченими процентами за користування кредитними коштами та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від апелянта/відповідача: Чопик П.М. п/к, Лавров Ю.І. директор,

Від позивача (стягувача): Стащук О.М. п/к.

Згідно автоматичного розподілу справ Львівського апеляційного господарського суду апеляційна скарга відповідача по справі № 5015/4997/11 розподілена суду у складі судді Данко Л.С., судді Процик Т.С. та судді Скрипчук О.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.2011р. апеляційну скаргу Товариства прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 07.12.2011р., про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені рекомендованою поштою (том 2-й, а.с. 10, 11, 12,13).

Розпорядженням В.о. Голови Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2011р. в склад колегії суддів замість судді Скрипчук О.С. (відпустка) введено суддю Дубник О.П.

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2011р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 21.12.11р. (за клопотанням скаржника вх. № 9651 від 06.12.2011р. (том 2-й, а.с. 15). З підстав зазначених в ухвалі суду від 21.12.11р. продовжено строк розгляду спору (за клопотанням скаржника вх. № 10018 від 21.12.11р.) та розгляд апеляційної скарги відкладено на 11.01.2012р., про що сторони були повідомлені під розписку, рекомендованою поштою (том 2-й, а.с. 43, 44, 52, 53).

Розпорядженням В.о. Голови Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2012р. в склад колегії суддів замість судді Дубник О.П. (зайнятість у іншій справі) введено суддю Скрипчук О.С.

Господарський суд Львівської області 05 жовтня 2011р. постановив рішення у справі № 5015/4997/11, яким позовні вимоги позивача задовольнив повністю та вирішив стягнути з відповідача: ТзОВ «Техпанель»на користь позивача 2200000,00 грн. заборгованості за кредитом, 142594,52 грн. заборгованості за процентами, 24995,44 грн. нарахованої пені за простроченими кредитними коштами та простроченими процентами за користування кредитними коштами; 25500,00 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (том 1-й, а.с. 149-154).

Зазначене судове рішення місцевого суду мотивовано тим, що відповідач в порушення Договору про кредитну лінію №169-01-07 від 10.01.2008р., Додаткового договору №1 від 09.06.2008 року, яким до Кредитного договору сторони погодили збільшення відсоткової ставки до 18%, Додаткового договору №2 від 10.10.2008 року, яким до Кредитного договору - збільшення відсоткової ставки до 23%, Додаткового договору №3 від 31.05.2010 року до Кредитного договору - збільшення відсоткової ставки до 25% та продовження строку користування кредитом до 07 червня 2012 року, несвоєчасно та не у повному обсязі виконував свої зобовязання щодо повернення отриманих 4 575 000,00 грн. в рахунок кредитної лінії коштів та сплатити за користування кредитними коштами процентів.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням місцевого суду, відповідач/скаржник, подав апеляційну скаргу на рішення місцевого суду від 05.10.2011р. у даній справі, поросить рішення місцевого суду скасувати та зупинити провадження у даній справі до розгляду і вирішення справи № 5015/5091/11 за позовом ТзОВ «Техпанель»до ПАТ «Банк «Фінанси і кредит»про визнання недійсними Додаткових договорів від 09.06.2008р., від 10.10.2008р., від 31.05.2010р. до Договору про кредитну лінію №169-01-07 від 10.01.2008 року, якими збільшувалися відсоткові ставки; подав доповнення до апеляційної скарги (том 2-й, а.с. 35-37), представник апелянта в судовому засіданні викладене в апеляційній скарзі та доповненні до неї підтримав в повному обсязі, просить апеляційну скаргу задовольнити та зупинити провадження у справі, та пояснив, що не зупинення провадження у справі є порушенням статей 35, 4-3, 4-2 ГПК України, а також норм матеріального права, статей 215, 233, 345, 346 ЦК України, 179 ГК України, так як вважає, що відповідач підписав додаткові угоди під тиском банку, що банк не здійснив перевірку фінансового становища Товариства, а тому особа, яка підписала договір, діяла з перевищенням повноважень, що Банку, неодноразово, надсилалися пропозиції стосовно реструктуризації заборгованості, проте Банк відмовився від таких пропозицій.

Колегія суддів заслухавши пояснення представників апелянта та позивача, оглянувши подані докази, оцінивши їх в сукупності, прийшла до висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 05.10.2011р. у справі № 5015/4997/11 належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Позовну заяву подано до Господарського суду Львівської області філією «Західним регіональним управлінням» (Західне РУ») ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», м. Львів, яке не юридичною особою, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 1-й, а.с. 32), діє на підставі довіреності від 02.02.2011р., яка нотаріально засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрована в реєстрі за № 321 (том 1-й, а.с. 35-36), представник позивача діє згідно довіреності від 17.02.2011р. реєстровий № 268 (том 1-й, а.с. 37).

Юридичною особою є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», м. Київ, вул. Артема, 60 (п. 1.5. Статуту), яке є правонаступником щодо всіх прав та зобовязань ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»(абзац 6 п. 1.3. Статуту (том 1-й, а.с. 25-27), йому присвоєно код ЄДРПОУ 09807856 (а.с. 28).

Коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені юридичної особи визначається установчими документами останньої, положенням про філію, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу (філії).

Стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, між позивачем (за договором Банк) Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси і Кредит»правонаступником якого, після перейменування, є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси і Кредит»(м. Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 09807856) та відповідачем ( Позичальником за договором) Товариством з обмеженою відповідальністю «Техпанель»(Львівська обл., Яворівський р-н., с. Ясниська, вул. Ковпака, 5, код ЄДРПОУ 30556564) 10 січня 2008 року було укладено Договір про кредитну лінію № 169-01-07 ( том 1-й, а.с. 20-24) (далі за текстом Кредитний договір).

За умовами цього договору (п. 1.1.), Банк відкриває позичальнику відкличну невідновлювальну лінію з лімітом на загальну суму 4 575 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії кошти до 10 грудня 2010 року та сплатити за користування кредитними коштами проценти в розмірі 15%.

Зазначений Договір про кредитну лінію № 169-01-07 від 10.01.2008р. складено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає ст.ст. 207, 208 ЦК України.

За заявками відповідача: ТзОВ «Техпанель»від 14.01.2008 року та від 17.01.2008 року (том 1-й, а.с. 14, 15) Банком виплачено 4 575 000,00 грн., про що свідчать виписки з особового рахунку (том 1-й, а.с. 7), долучені до матеріалів справи.

Місцевим судом встановлено, що Додатковим договором за № 1 від 09.06.2008 року до Договору про кредитну лінію № 169-01-07 (том 1-й, а.с. 19), сторони погодили збільшення відсоткової ставки до 18%, Додатковим договором № 2 від 10.10.2008 року до Договору про кредитну лінію № 169-01-07 (том 1-й, а.с. 18) сторони погодили збільшення відсоткової ставки до 23%, Додатковим договором № 3 від 31.05.2010 року до Договору про кредитну лінію № 169-01-07 (том 1-й, а.с. 16-17) - збільшення відсоткової ставки до 25% та продовження строку користування кредитом до 07 червня 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено місцевим судом, Додатковий договір за № 1 від 09.06.2008 року до Договору про кредитну лінію № 169-01-07 від 10.01.2008р., Додатковий договір № 2 від 10.10.2008 року до Договору про кредитну лінію № 169-01-07, Додатковий договір № 3 від 31.05.2010 року до Договору про кредитну лінію № 169-01-07 від 10.01.08р. теж підписані представниками двох сторін за договором та їх підписи засвідчено печатками сторін (докази у справі).

Колегією суддів не встановлено збільшення процентів за користування кредитними коштами в односторонньому порядку, апелянтом такого не доведено.

Банком надіслано ТзОВ «Техпанель»претензію-вимогу від 08.06.2011 року № б/н (том 1-й, а.с. 11, 12), якою Банк вимагав на підставі пунктів 3.6, 6.1 Договору про кредитну лінію № 169-01-07 від 10.01.08р. дострокової оплати Товариством 2 229 562,32 грн.

Зазначена претензія отримана відповідачем, під розписку, 14.06.2011 року, про що свідчить долучена до матеріалів справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення (том 1-й, а.с. 13).

Доказів погашення заборгованості відповідачем не представлено.

Разом з тим, залишена без реагування відповідачем претензія-вимога Банку за № 1401 від 11.07.2011р. (а.с. 8-9).

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Між Банком та Товариством виникли правові відносини на підставі укладеного Договору про кредитну лінію № 169-01-07 від 10 січня 2008 року.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 1 Додаткового договору № 3 від 31.05.2010 року до Договору про кредитну лінію № 169-01-07 від 10.01.2008р. передбачено, що строк користування кредитом спливає 07 червня 2012 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, як вбачається з поданого позивачем розрахунку позовних вимог та підтверджено Товариством (апелянтом) у власному акті звірки взаємних розрахунків, останнє погашення кредиту та відсотків відбулося 27.01.2010 року. З цього часу Товариство у порушення умов Договору про кредитну лінію № 169-01-07 від 10.01.2008р. не сплачувало сум кредиту, що є порушенням пункту 2.4 Договору про кредитну лінію № 169-01-07 та Додаткового договору № 3 від 31 травня 2010 року до Договору про кредитну лінію № 169-01-07 від 10.01.08р.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що вимоги Банку про стягнення 830 000,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Що стосується вимоги позивача достроково повернути кредит, то колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до ст. 235 ГК України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

Стаття 236 ГК України встановлює відкритий перелік видів оперативно-господарських санкцій, частиною 2 цієї ж статті встановлено, що сторони можуть передбачити в договорі інші оперативно-господарські санкції.

Відповідно до пункту 6.1 Договору про кредитну лінію № 169-01-07 від 10.01.2008р., Банк має право вимагати повернення виданих кредитних коштів та сплати процентів за весь період користування кредитними коштами до настання терміну, зазначеного в пункті 2.4 цього Договору, а Позичальник зобов'язаний повернути отримані за кредитною лінією кошти і сплатити усі нараховані проценти протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту одержання вимоги від Банку, якщо позичальник допустив факт прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами, допускав/допустив інші порушення, зокрема щодо своєчасності чи повноти погашення заборгованості за кредитним договором.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що коли договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Враховуючи наведені вище норми закону та договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що вимога Банку про повернення достроково частини кредиту, що залишилася, в сумі 1 370 000,00 грн. є правомірною, так як ґрунтується на укладеному між сторонами Договору про кредитну лінію № 169-01-07 від 10 січня 2008 року, в силу статті 174 Господарського кодексу України.

Стосовно вимоги Банку стягнути проценти за користування кредитом, то суд при прийнятті рішення виходив з таких доводів.

Відповідно до пункту 3.1 Договору про кредитну лінію № 169-01-07 від 10.01.2008р., Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитними коштами у валюті кредиту за процентними ставками:

-15% річних за період із дня видачі до дня повернення кредиту;

-у випадку порушення позичальником термінів погашення згідно з графіком - 30% річних від суми невиконаного вчасно зобов'язання за кредитом відповідно до графіка за період часу: з моменту непогашення суми кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї кредитної (основної) заборгованості, але не більше остаточного терміну погашення кредиту, встановленого в п. 2.4 договору;

-30% річних за період з 10 грудня 2010 року до дня фактичного погашення основної заборгованості за кредитом.

В подальшому сторонами, з власної волі, іншого не доведено, відповідно до вимог чинного законодавства, вносилися зміни до цього пункту Договору про кредитну лінію № 169-01-07 від 10 січня 2008 року в частині визначення розмірів процентів річних за користування кредитом.

За таких обставин колегія суддів вважає правомірними та підставними висновки місцевого суду, що вимоги Банку стягнути проценти за користування кредитом в сумі 142 594,52 грн. підлягають до задоволення.

Проаналізувавши заперечення апелянта/скаржника, які зводяться, в основному, до намагання довести недійсність таких додатків до Договору про кредитну лінію № 169-01-07 від 10 січня 2008 року в частині встановлення високих процентних ставок, то колегія суддів виходила з такого.

Уклавши Договір про кредитну лінію № 169-01-07 від 10 січня 2008 року, відповідач/скаржник погодився виконувати і виконував його умови в частині отримання кредитних коштів, повернення цих коштів частинами та сплати процентів за користування кредитом, що підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, Договір про кредитну лінію № 169-01-07 від 10.01.2008 року містить положення, які визначають порядок сплати процентів, способи та механізми зміни процентної ставки, а також правові наслідки непогодження Товариства зі зміною процентної ставки. Такими, наприклад, є положення пунктів 3.2, 3.3, 3.4, 3.6, 3.7, 6.1 Договору про кредитну лінію № 169-01-07 від 10 січня 2008 року.

Реалізуючи свої правомочності, передбачені положеннями Договору про кредитну лінію № 169-01-07 від 10.01.2008р. та закону, сторонами було погоджено внести зміни до Договору про кредитну лінію № 169-01-07 від 10 січня 2008 року, які зводяться до підвищення процентної ставки за користування кредитом з одночасним продовженням строку користування ним.

Доводи апелянта про те, що ним вживалися заходи (надсилалися листи) для зменшення процентної ставки, свідчать про прийняття до виконання умов додаткових договорів та намагання в подальшому внести зміни до нього.

Отже, висновки місцевого суду про відсутність підстав вважати, що дії, які були вчинені сторонами при укладені Додаткових договорів до Договору про кредитну лінію № 169-01-07 від 10 січня 2008 року, не породжують юридичних наслідків, є правомірними, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, які б були підставою для визнання додатків за №№ 1, 2 та 3 до Договору про кредитну лінію № 169-01-07 від 10 січня 2008 року недійсними.

Відповідно до п. 7.1 Договору про кредитну лінію № 169-01-07 від 10 січня 2008 року за прострочення повернення кредитних коштів і/або сплати процентів за користування кредитними коштами Товариство сплачує Банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги Банку в частині стягнення 24 995,44 грн. пені є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статей 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідачем не спростовано доводів викладених у рішенні Господарського суду Львівської області від 05 жовтня 2011 року у справі № 5015/4997/11, не надано апеляційному суду доказів про наявність інших обставин, що мають суттєве значення для скасування рішення місцевого господарського суду.

На думку колегії суду, викладене апелянтом/відповідачем в апеляційній скарзі та доповненні до неї, не свідчать про відсутність в останнього обов'язку повернути кредит, сплатити за користування ним процентів та пеню за порушення зобов'язань.

Крім того не заслуговує на увагу вимога апелянта про зупинення провадження у справі № 5015/4997/11 до вирішення господарським судом Львівської області позову ТзОВ «Техпанель»до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»про визнання недійсними додаткових договорів від 09 червня 2008 року, від 10 жовтня 2008 року, від 31 травня 2010 року, виходячи з наступного.

По-перше, відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю або у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. При цьому, за приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи приписи наведених правових норм, господарський суд зобов'язаний перевірити законність договору, на якому ґрунтуються позовні вимоги та у випадку, якщо суд дійде висновку про незаконність договору, він має право визнати цей договір недійсним. Тобто у суду є можливість розглянути цю справу до розгляду господарським судом Львівської області позову Товариства про визнання недійсними додаткових договорів. За таких обставин відсутні правові підстави для зупинення провадження у справі.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 05.10.2011р. у справі № 5015/4997/11 в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Як випливає з матеріалів справи, апеляційна скарга до Львівського апеляційного господарського суду подана відповідно до ч. 2 ст. 91 ГПК України, через Господарський суд Львівської області 18.10.2011р. за вхідним № 1649/11 та сплачено державне мито в сумі 12750,00 грн. платіжним дорученням № 17867617 від 14.10.2011р., згідно п/п. «а»п. 2 ст. 3 Декрету КМ України «Про державне мито», яка була чинною на час подання апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення сторін, оглянувши та дослідивши подані докази, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування судового рішення Господарського суду Львівської області від 05.10.2011р. по справі № 5015/4997/11.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 1, 43, 33, 34, 43, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 05 жовтня 2011 року у справі № 5015/4997/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпанель» - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 05.10.2011р. у справі № 5015/4997/11 в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути Господарському суду Львівської області.

Головуючий-суддя Данко Л.С.

Суддя Скрипчук О.С.

Суддя Процик Т.С.