Постанова № 20864121, 28.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 грудня 2011 року № 2а-18500/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Пул Енд Беа Україна"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 02.12.2011р. №0002370702

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Пул Енд Беа Україна» - звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.12.2011 №0002370702.

Позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленням-рішенням і вважає його таким, що суперечить нормам законодавства України, а факти, викладені в акті перевірки, необґрунтованими. Зокрема, Позивач вказує на необґрунтованість висновків відповідача і стверджує, що має право виправляти будь-які самостійно виявлені помилки в декларації з податку на додану вартість шляхом подання уточнюючих розрахунків.

Відповідач ДПІ у Печерському районі м. Києва з позовом не погоджується та в обґрунтування зазначає, що Позивач не мав правових підстав змінювати напрям бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом подання уточнюючого розрахунку, оскільки така зміна не може вважатися виправленням помилки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками ДПІ у Печерському районі міста Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Пул Енд Беа Україна»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2010 року, за результатами якої складено Акт від 17.11.2011 №203/07-02/35534624.

На підставі Акту перевірки Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 02.12.2011 №0002370702, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6204587,00 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 1186871,24 грн.

Як вбачається з акту перевірки Відповідач дійшов висновку, що зміна напряму бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом подання уточнюючого розрахунку за деклараціями, поданими платником до податкових органів, чинним законодавством не передбачена і Позивач не має права на складання уточнюючого розрахунку до декларації з податку на додану вартість з метою зміни напрямку відшкодування податку на додану вартість, оскільки зміна напряму бюджетного відшкодування не може розцінюватись як виправлена помилка, а відтак в порушення вимог п.п. 7.7.2, 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР Позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року на суму 6204587,00 грн.

20.07.2010 Позивачем подано декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника, яка складає 6204587,00 грн.

28.07.2010 Позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість, у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2010 року, згідно якого сума рядка 25.1 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодування на рахунок платника у банку»зменшено та віднесено до рядка 26 «Залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду».

02.08.2010 Позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість, у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2010 року, згідно якого сума рядка 26 «Залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»зменшено та віднесено до рядка 25.2 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкового кредиту наступного податкового періоду».

Відповідач не заперечує, що Податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року ТОВ “Пул Енд Беа Україна”подало у визначені терміни, а її рядки заповнило без порушень. Відповідач також не заперечує правильність визначення Позивачем суми бюджетного відшкодування. Разом з тим, в акті перевірки зазначається таке:

- зміна напряму бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом подання уточнюючого розрахунку за деклараціями, поданими ТОВ “Пул Енд Беа Україна”до податкових органів, чинним законодавством не передбачена;

- ТОВ “Пул Енд Беа Україна”не має права на складання уточнюючого розрахунку до декларації з податку на додану вартість з метою зміни напрямку відшкодування податку на додану вартість, оскільки зміна напряму бюджетного відшкодування не може розцінюватися як виправлення помилки.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до таких висновків.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181-ІІІ, Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Відтак, єдиним обмеженням для подання уточнюючого розрахунку є встановлення строків подання такого уточнення. Зазначене положення Закону надає Позивачу не встановлює обмежень щодо застосування цієї норми закону, зокрема, стосовно інформації, яка може бути виправлена у податковій декларації.

Позивач самостійно до перевірки контролюючим органом вніс зміни до Податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року шляхом подання уточнюючих розрахунків.

Стаття 19 Конституції України визначає, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У законодавстві не передбачено, що зміна значення рядків 25.1 і 25.2 Податкової декларації з податку на додану вартість, які визначають напрями бюджетного відшкодування, є порушенням законодавства, а тому дії Позивача щодо перенесення суми, зазначеної у рядку 25.1 Податкової декларації з ПДВ, у рядок 26, а в подальшому у рядок 25.2, що фактично призвело до зміни напряму бюджетного відшкодування з “на рахунок платника у банку”(рядок 25.1) на “у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних податкових періодів”(рядок 25.2), не є порушенням законодавства.

Оскільки Відповідач під час перевірки не заперечував правомірність визначення суми бюджетного відшкодування, зміна Позивачем напряму бюджетного відшкодування не є порушенням законодавства. Відповідач не зазначив в акті перевірки жодних доводів, які свідчили б про те, що така зміна суперечить законодавству і у звязку із зміною напряму бюджетного відшкодування мало місце невиконання Позивачем податкових зобовязань.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення № 0002370702 від 02.12.2011 року з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, Позивачем доведено факт правомірного виправлення помилок у податковій декларації з податку на додану вартість шляхом подання уточнюючих розрахунків до такої декларації, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги ТОВ “Пул Енд Беа Україна”підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від № 0002370702 від 02.12.2011 року прийняте ДПІ у Печерському районі м. Києва необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому позов ТОВ “Пул Енд Беа Україна”є таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Задовольнити адміністративний позов.

2. Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.12.2011 №0002370702.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда