Постанова № 20864089, 26.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 Вн. № 1/410

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку скороченого провадження)

м. Київ

26 грудня 2011 року           10:00           № 2а-17459/11/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Клочкова Н.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовомРоменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УРС ЛТД"

простягнення заборгованості в сумі 180 327,26 грн.,

ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНУ:

Згідно частини 6 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у постанові, прийнятій у скороченому провадженні, зазначаються:

1) дата, час та місце її прийняття;

2) найменування адміністративного суду, прізвище та ініціали судді, який прийняв постанову;

3) ім'я (найменування) сторін;

4) предмет адміністративного позову;

5) положення закону, якими суд керувався і на підставі яких задоволено позов;

6) висновок суду про задоволення позову і по суті вимог;

7) розподіл судових витрат;

8) обов'язок відповідача виконати постанову негайно;

9) строк набрання постановою законної сили та порядок її оскарження.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України від 03.07.1992 № 2535-ХІІ "Про плату за землю" (далі - Закон № 2535-ХІІ) платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій (частина перша статті 14 у редакції Закону України від 25.03.2005 N 2505-IV).

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно статті 15 Закону України від 25.05.1991 № 1251-ХІІ "Про систему оподаткування" (далі - Закон № 1251-ХІІ) до місцевих податків і зборів віднесено комунальний податок.

Відповідно до пункту 3 зазначеної статті місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України.

Статтею 15 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 № 56-93 "Про місцеві податки і збори" (далі - Декрет № 56-93) передбачено, що комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно статті 19 Декрету № 56-93 місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону № 2535-ХІІ податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 287.3 статті 287 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181-ІІІ) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 2181-ІІІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно статті 9 Закону № 1251-ХІІ платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати нлежні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 11 частини 1 статті 10 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись вимогами ст. 67 Конституції України; пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 286.2 ст. 286, п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України; ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 17 Закону України від 03.07.1992 № 2535-ХІІ "Про плату за землю"; ст. 9, 15 Закону України від 25.05.1991 № 1251-ХІІ "Про систему оподаткування"; пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"; ст. 15, 19 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 № 56-93 "Про місцеві податки і збори"; п. 11 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"; ст.ст. 2, 4, 6, 17, 69-71, 94, 160-165, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "УРС ЛТД" на р/р 33212812700310, місцевий бюджет Бобрицької сільської ради Сумської області, код платежу - 13050200, код одержувача - 23635184, МФО - 837013 заборгованість зі сплати орендної плати за землю у сумі 180 067,76 грн. (сто вісімдесят тисяч шістдесят сім гривень сімдесят шість копійок).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "УРС ЛТД" на р/р 33217828700310, місцевий бюджет Бобрицької сільської ради Сумської області, код платежу - 16010200, код одержувача - 23635184, МФО - 837013 заборгованість зі сплати комунального податку у сумі 259,50 грн. (двісті п'ятдесят дев'ять гривень п'ятдесят копійок).

4. Судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

5. Постанова суду підлягає негайному виконанню.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя                                                                                 Н.В. Клочкова