Постанова № 20864087, 23.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 грудня 2011 року 10:00 № 2а-17921/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Пошелюзний О.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Інтербанк""

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

проскасування податкового повідомлення-рішення від 08.11.2011 р.

№ 0001374310

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

02 грудня 2011 року публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Інтербанк" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.11.2011 р. № 0001374310.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-17921/11/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2011 року закінчено підготовче провадження у справі, витребувано необхідні для вирішення справи докази у сторін, зобовязано відповідача продати заперечення та докази на їх підтвердження до 12 грудня 2011 р. та призначено судове засідання.

В судовому засіданні 12 грудня 2011 року представник позивача підтримав позовні вимоги, надав додаткові пояснення до адміністративного позову.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 12 грудня 2011 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

При цьому, відповідачеві повторно був наданий час для подання письмових заперечень та доказів на їх підтвердження, на виконання чого 20 грудня 2011 р. представником відповідача через канцелярію суду були надані письмові заперечення на позов, які були досліджені і враховані судом при розгляді даної справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП проведено позапланову документальну перевірку ПАТ «Комерційний банк «Інтербанк»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 01.09.2011 р. по взаємовідносинах з низкою контрагентів, в результаті якої встановлено порушення позивачем п.п.7.6.3. п.7.6. ст.. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР та п. 8. ст. 153 Податкового кодексу України, з урахуванням ст. 228 Цивільного кодексу України.

За результатами перевірки було складено Акт № 952/43-10/14358604 від 26.10.2011 р. (далі-акт, акт перевірки), на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення № 0001374310 від 08.11.2011 р. (далі-ППР). Даним ППР на підставі акта перевірки, п.54.3. ст. 54, ст. 123 Податкового кодексу України в результаті завищення суми витрат позивача від операцій з цінними паперами позивачеві було донараховано за основним платежем 5452989, 50 грн. та 1 363 217, 37 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з такими висновками податкового органу позивач звернувся за захистом до Окружного адміністративного суду міста Києва. Висновки відповідача про допущені позивачем порушення ґрунтуються на наступному.

Перевіркою встановлено, що позивач здійснював операції з придбання цінних паперів з наступними субєктами господарюваннятовариством з обмеженою відповідальністю «Білдвест», товариством з обмеженою відповідальністю «Брондо», товариством з обмеженою відповідальністю «Юкрейнексчендж», товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Астера-Ком».

Відповідач в Акті № 952/43-10/14358604 від 26.10.2011 про результати позапланової документальної перевірки позивача посилається на висновки експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центу при управлінні МВС України на Південно-західній залізниці (номери та дати висновків експерти в акті не вказані, висновки експерта відповідачем суду не надані), яким проведено почеркознавчі експертизи договорів, укладних позивачем:

Договору №10/10-Д з ТОВ "ТД "Астера Ком" від 30.11.2010, додаткових угод та актів прийому - передачі цінних паперів до нього та зазначено в акті, що експертиза дійшла висновку, що підписи від імені ОСОБА_2, зображення яких наявні у вищезазначених документах, ймовірно виконані іншою особою;

Договору №15/10-Д з ТОВ "Юкрейнексчендж" від 29.12.2010, додаткових угод та актів прийому-передачі цінних паперів до нього - зазначено в акті, що експертиза дійшла висновку, що підписи від імені ОСОБА_3, зображення яких наявні у вищезазначених документах, ймовірно виконані іншою особою;

Договору №16/10-Д з ТОВ "Брондо" від 29.12.2010, додаткових угод та актів прийому - передачі цінних паперів до нього - зазначено в акті, що експертиза дійшла висновку, що підписи від імені ОСОБА_4, зображення яких наявні у вищезазначених документах, ймовірно виконані іншою особою;

Договору №18/10-Д з ТОВ "Білдвест" від 30.12.2010, додаткових угод та актів прийому - передачі цінних паперів до нього - зазначено в акті, що експертиза дійшла висновку, що підписи від імені ОСОБА_5, зображення яких наявні у вищезазначених документах, ймовірно виконані іншою особою.

Також в акті перевірки міститься посилання на опитування вищевказаних осіб-керівників контрагентів позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, проведені ст. оперуповноваженим 4-го відділу «ОРЧ №4 УНП ГУВД»у Московській області майором «Лебедевьім А.А.», які надали пояснення про те, що не мають відношення до реєстрації та фінансово-господарської діяльності вищевказаних товариств (дані пояснення до матеріалів справи відповідачем не надані).

На цих підставах відповідачем було зроблено висновок про те, що укладені позивачем з даними контрагентами договори у період, за який проводилась перевірки, є нікчемними, а первинні документи недійсними.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, надані сторонами докази та пояснення, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 204 ЦК України існує презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Фіктивний правочин - вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином відноситься до оспорюваних правочинів. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Пленум Верховного Суду України у пункті 18 Постанови № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" навів перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; право чини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Намір юридичної особи порушити публічний порядок доводиться через мету відповідного керівника або фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або довіреністю. Наявність мети у такої фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями КК України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені обвинувальним вироком.

Проте, кримінальна справа за даними обставинами не порушена, відомості про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб позивача та його контрагентів у відповідача відсутні.

Стосовно наміру вчинення нікчемного правочину з боку позивача або його контрагентів, та вини осіб, які виступали від їх імені, будь-яких доказів щодо притягнення їх до кримінальної відповідальності відповідачем не надано суду.

Судом оцінено доводи відповідача про недійсність первинних документів з посиланням на обставини, вивкладені в акті.

По-перше, номери та дати висновків експерти в акті не вказані, а безпосередньо висновки експерта відповідачем суду не надані.

По-друге, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що позивач уклав договори, додаткові угоди та отримав від контрагентів акти прийому-передачі від контрагентів відповідно до вказаної вище норми Закону (договори, додаткові угоди та акти прийму-передачі цінних паперів наявні у матеріалах справи).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як вбачається з доданих до справи документів, первинні документи, про недійсність яких зазначив відповідач, а саме договори, додаткові угоди та акти прийому-передачі складені відповідно до вимог чинного законодавства (дотримано форму, зміст та наявні підписи, уповноважених на момент вчинення правочинів осіб, засвідчені печатками).

Відповідно до п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Згідно пункту 7.6.3. Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Таке саме розуміння положень пункту 7.6 статті 7 Закону викладено у листі Державної податкової адміністрації України від 25.04.2001 р. № 2032/6/15-1116. Зокрема, у цьому листі наголошується, що принципова відмінність термінів «доход»та «витрати», наведених в підпунктах 7.6.3 7.6.4 Закону, від термінів «валовий дохід», «валові витрати», наведених в пунктах 4.1 та 5.1 Закону вказує на неможливість застосування платником податку загальних підходів обчислення валових доходів і валових витрат за звичайними операціями до операцій особливого виду, якими вважаються операції з цінними паперами.

Коригування у наступних податкових (звітних) періодах сум, віднесених платником податку за правилами пункту 7.6 статті 7 Закону до складу витрат у попередніх періодах, даним пунктом Закону не передбачено. Загальні положення щодо такого коригування на операції особливого виду не поширюються.

Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення, що передбачено статтею 91 Цивільного кодексу України.

Крім цього, згідно частини 2 статті 33 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону цінний папір - документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Відповідно до ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобовязань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам; до особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять усі посвідчені ним права; обмеження обігу та/або реалізації прав за цінними паперами може бути встановлено тільки у випадках і в порядку, передбачених законом.

Згідно ч. 3 ст. 5, ч. 4 ст. 9 Закону України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” Право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача; ведення реєстрів власників іменних цінних паперів передбачає облік та зберігання протягом певних строків інформації про власників іменних цінних паперів та про операції, внаслідок яких виникає необхідність внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів; підставою для внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів є документи, згідно з якими переходить право власності на відповідні іменні цінні папери; реєстратор зобовязаний протягом трьох робочих днів від дати прийняття документів у порядку, визначеному Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, внести зміни до реєстру власників іменних цінних паперів або надати мотивовану відповідь про відмову у внесенні таких змін.

Статтею 6 вказаного Закону встановлено, що акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування. Реєстрацію випуску акцій здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку.

Статтею 177 Цивільного кодексу України визначено, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до частини першої статті 178 Цивільного кодексу України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Порядок зупинення обігу акцій, відновлення обігу акцій, скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій встановлений Порядком скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.12.1998 р. №222, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 березня 1999 р. за N 180/3473.

Згідно з пункту 1 розділу 1 Порядку №222 зупинення обігу акцій, відновлення обігу акцій, скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій здійснюються уповноваженими особами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку або її територіальних органів (далі - реєструвальний орган) відповідно до цього Порядку. Пунктом 3 розділу 1 Порядку №222 визначено, що припинення діяльності акціонерного товариства шляхом його ліквідації або реорганізації здійснюється на підставі рішення вищого органу товариства або суду.

Пунктами 1.4, 1.5 та 1.6 розділу 2 Порядку №222 встановлено, що реєструвальний орган забезпечує опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному зі своїх офіційних друкованих видань протягом п'ятнадцяти календарних днів з дати видання розпорядження про зупинення обігу акцій. Починаючи з дати опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу, забороняється здійснення цивільно-правових договорів з акціями, обіг яких зупинено. Дата опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу є датою закриття реєстру (при документарній формі випуску акцій) або датою, на яку складається зведений обліковий реєстр і здійснюється операція обмеження в обігу акцій (при бездокументарній формі випуску акцій). Відповідно до підпунктів 3.2, 3.4 розділу 2 Порядку №222 уповноважена особа реєструвального органу видає розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій (додаток 7) протягом п'ятнадцяти робочих днів з дати надходження до реєструвального органу документів, зазначених у пункті 3.1 цього розділу. Реєструвальний орган забезпечує опублікування інформації про скасування реєстрації випуску акцій в одному зі своїх офіційних друкованих видань протягом п'ятнадцяти календарних днів з дати видання розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій. Отже, цінні папери вилучаються з обігу та втрачають ознаки товару після прийняття Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку або її територіальними органами рішення про зупинення обігу акцій або про скасування реєстрації випуску акцій та їх опублікування.

Рішення про скасування реєстрації випуску акцій товариства з обмеженою відповідальністю «Білдвест», товариства з обмеженою відповідальністю «Брондо», товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейнексчендж», товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Астера-Ком»та зупинення обігу акцій, придбаних позивачем, не приймались, тому акції вказаних субєктів господарювання мають всі ознаки товару.

Відтак, висновок відповідача про відсутність у позивача права на відображення в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами (акціями) вищевказаних контрагентів у відповідних звітних періодах, не заснований на законі, оскільки придбання та відчуження простих іменних акцій зазначених емітентів, укладених за участю позивача, укладені відповідно до вимог законодавства та знаходяться у вільному обороті, обіг таких акцій не був зупинений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку або її територіальними органами.

Проте, відповідачем не доведені підстави для визнання зазначених договорів нікчемними та не доведено, що вказані правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки з матеріалів справи вбачається, що по цім договорам сторони виконали усі зобовязання, акції були передані у власність покупцям, а продавці отримали відповідні кошти.

Скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій у звязку з ліквідацією акціонерного товариства передбачене п. 3 Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.12.1998р. № 222, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.03.1999р. за № 180/3473, в якому, зокрема, передбачено, що реєструвальний орган забезпечує опублікування інформації про скасування реєстрації випуску акцій в одному зі своїх офіційних друкованих видань протягом пятнадцяти календарних днів з дати видання розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій; на підставі розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій реєструвальним органом уносяться відповідні зміни до загального реєстру випуску цінних паперів, а також здійснюється анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій.

Докази наявності обмежень щодо укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів як на момент їх укладення, так і на момент розгляду справи в суді, зокрема опублікування реєструвальним органом інформації про скасування реєстрації випуску акцій в одному зі своїх офіційних друкованих видань, відсутні та відповідачем не надані.

Відтак, позивачем правомірно віднесено в Декларації та окремого обліку прибутку від операцій з цінними паперами встановлено значення фінансового результату від даних операцій з векселями.

Відтак, суд прийшов до висновку, що порушення норм податкового законодавства, наведені в Акті перевірки, відсутні.

Разом з тим, в Акті перевірки не наведено жодних доказів про невикористання у господарській діяльності позивача придбаних у контрагентів цінних паперів, а будь-які інші підстави не є обґрунтуванням для застосування вказаних пунктів Закону № 168/97-ВР.

Щодо посилань відповідача на факт підписання від імені вищевказаних товариств угод невстановленими особами, суд зазначає, що доказів даного твердження суду не надано, а підписання договору від імені юридичної особи не тією особою не може свідчити про його недійсність чи нікчемність, зважаючи на приписи ст. 241 ЦК України.

При цьому, наявними у справі доказами (витягами з ЄДР, довідками з управління статистики) встановлено, що контрагенти позивача: товариство з обмеженою відповідальністю «Білдвест», товариство з обмеженою відповідальністю «Брондо», товариство з обмеженою відповідальністю «Юкрейнексчендж», товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Астера-Ком»перебувають у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та державна реєстрація їх не припинялась та не скасувалась.

З огляду на приписи ч.3 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, яка є достовірною, у позивача були відсутні підстави ставити під сумнів діяльність даних контрагентів при укладенні вищеописаних договорів.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність позиції позивача щодо визначення спірного правочину як такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідачем під час розгляду справи не надано жодного доказу та підтвердження обставин, викладених в акті, в той час як відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Договори, додаткові угоди та акти прийому-передачі, складені на виконання угод, біли оформлені відповідно до норм цивільного та господарського законодавства та відображені у звітності платника податків відповідно до вимог податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”право нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Зазначений Закон не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання відємного значення суми поширюється виключно на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Докази та інформація щодо наявності будь-яких обмежень обігу придбаних позивачем акцій відсутні.

Доказів невиконання зобовязань перед бюджетом товариство з обмеженою відповідальністю «Білдвест», товариство з обмеженою відповідальністю «Брондо», товариство з обмеженою відповідальністю «Юкрейнексчендж», товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Астера-Ком» та притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства відповідачем не надано.

Підстави вважати договори купівлі-продажу цінних паперів нікчемними відсутні, докази визнання їх в судовому порядку недійсними не надані

Заперечення відповідача щодо позову спростовується вищенаведеним та оцінюються судом критично, оскільки останній не довів правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України у справі № К-31661/09 (ухвала від 08.12.2009 р. головуючий суддя Брайко А. І., суддіГолубєва Г. К.,Карась О. В., Рибченко О. А., Федоров М. О.), у справі К/9991/27328/11 (ухвала від 01.09.2011 р. головуючий суддя Маринчак Н.Є., судді Ланченко Л.В., Острович С.Е., Пилипчук Н.Г., Степашко О.І.), у справі № К-21045/10 (ухвала від 20.09.2011 р. головуючий суддя - Шипуліна Т.М., судді Голубєва Г.К., Карась О.В., Рибченко А.О., Федоров М.О.), також аналогічних висновків дійшов Київський апеляційний адміністративний суд у справі № 2а-1722/09/2670 (ухвала від 14.10.2010 р. головуючий суддя - Желтобрюх І.Л.,судді Безименна Н.В., Мамчур Я.С.), у справі №-2-а-6920/09/1070(ухвала суду від 29.09.2009 р. головуючий суддя - Бистрик Г.М.,судді: Данилова М.В., Бєлова Л.В.).

Відтак, позивач мав достатньо законних підстав для відображення витрат від операцій з векселями у Декларації на прибуток у відповідних періодах, а саме декларації за 2010 рік, 1 квартал 2010 року, 2 квартал 2010 року по договорах з вищевказаними контрагентами.

Відтак, податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0001374310 від 08.11.2011 р. не ґрунтується на нормах чинного законодавства та підлягає скасуванню, а понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду згідно зі ст. 94 КАС України підлягають присудженню з Державного бюджету на його користь.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інтербанк»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001374310 від 08.11.2011 р. Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

3. Судові витрати в сумі 28,23 грн. присудити на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інтербанк»за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова