Постанова № 20864013, 25.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2011 року 11:57 № 2а-14340/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., за участю секретаря Сервачинської І.М. та представників сторін:

від позивача: Римашевської Н.О.

від відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні аміністративну справу

за позовомКиївського міського центру зайнятості

до ОСОБА_3

простягнення коштів у розмірі 20315, 17 гривень,- ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Київський міський центр зайнятості (далі позивач, КМЦЗ) з позовом до ОСОБА_3 (далі відповідач, ОСОБА_3) про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 20315,17 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач перебуваючи у трудових відносинах та отримуючи заробітну плату у ТОВ «НВО БУД», не сповістив Подільський районний центр зайнятості про факт працевлаштування та незаконно отримував виплати допомоги по безробіттю, що відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-III є підставою для стягнення загальної суми витрат.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечував посилаючись на те, що під час перебування на обліку в Подільському районному центрі зайнятості ОСОБА_3 отримав направлення на співбесіду до ТОВ «НВО БУД». За результатами співбесіди директором ТОВ «НВО БУД»було запропоновано відповідачу пройти випробувальний термін без офіційного працевлаштування терміном на два тижні. Відповідач спочатку погодився та підписав з підприємством трудову угоду, однак до виконання трудових обовязків не приступив, оскільки умови роботи його не влаштували.

Як зазначав представник відповідача, ОСОБА_3 заяв про прийняття на роботу та про звільнення з роботи не писав, з наказами про прийняття на роботу не знайомився, так як жодного дня на даному підприємстві не працював, доходів не отримував. За таких обставин, на думку представника відповідача, ТОВ «НВО БУД»не мало права зазначати відповідача як особу, що працювала на підприємстві та отримувала дохід, а тому заявлена до стягнення сума є безпідставною.

З огляду на вищевикладене, представник відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25 листопада 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, на підставі поданої заяви, 12.10.2009 року ОСОБА_3 був зареєстрований в Подільському районному центрі зайнятості, як такий, що шукає роботу.

Наказом Подільського районного центру зайнятості від 12 жовтня 2009 року № 34392 відповідачу було надано статус безробітного як такому, що шукає роботу, та призначено йому допомогу по безробіттю відповідно до статей 22, 23 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»та п. 2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності (а.с. 11).

Судом встановлено, що на підставі поданої відповідачем заяви, 23 березня 2010 року між відповідачем та Подільським районним центром зайнятості було укладено договір № 73 про направлення ОСОБА_3 на курси підвищення кваліфікації до Університету «Крок» строком на 3 місяці з 25.03.2010 р. по 25.06.2010 р.

Наказами Подільського районного центру зайнятості № 2110 та № 2221 від 26.03.2010 року ОСОБА_3 було припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до пп. 4 а. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»з 25.03.2010 року, направлено останнього на підвищення кваліфікації з 25.03.2010 року та у звязку із зарахуванням на навчання призначено матеріальну допомогу на період підвищення кваліфікації (а.с. 16-17).

25 червня 2010 року Вищим навчальним закладом «Університет економіки та права «Крок» було видано ОСОБА_3 свідоцтво серії НОМЕР_2 про підвищення кваліфікації.

У звязку із закінченням навчання, наказами Подільського районного центру зайнятості № 4446 та № 4448 від 29.06.2010 р. відповідачу було припинено виплату матеріальної допомоги на період професійного навчання та поновлено виплату дороги по безробіттю (а.с. 20-21).

Як вбачається з матеріалів справи, 27.09.2010 року відповідачем було подано до Подільського районного центру зайнятості заяву про зняття з обліку у звязку із самостійним працевлаштуванням.

27 вересня 2010 року згідно заяви ОСОБА_3 Подільським районним центром зайнятості видано наказ № 6875, яким припинено виплату допомоги по безробіттю у звязку з працевлаштуванням відповідача та в цей же день - 27.09.2010 р.- його знято з обліку відповідно до наказу № 6876.

28 вересня 2010 року ОСОБА_3 повторно звернувся до Подільського районного центру зайнятості із заявами про поновлення йому статусу безробітного та про призначення йому допомоги по безробіттю, у звязку з тим, що він не працевлаштувався.

В поданих заявах відповідач повідомив, що не має заробітку, не є підприємцем, трудовою діяльністю не займається (а.с. 27).

На підставі заяв відповідача, Подільським районним центром зайнятості було видано наказ № 6899 від 28.09.2010 р., яким поновлено статус відповідача як безробітного та поновлено йому виплату допомоги по безробіттю (а.с. 29).

26 лютого 2011 року ОСОБА_3 було подано до Подільського районного центру зайнятості заяву про зняття з обліку у звязку з виходом на пенсію.

Наказом Подільського районного центру зайнятості від 28.02.2011 р. № НТ 110228 відповідачу було припинено виплату допомоги по безробіттю у звязку з отриманням ним права на пенсію відповідно до пп. 7 п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»з 26.02.2011 року та знято з обліку.

Після зняття відповідача з обліку відповідно до п. 5 ст. 12 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»відповідно до наказу Подільського районного центру зайнятості від 23.03.2011 р. № 72 було проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення ОСОБА_3, про що складено Акт розслідування від 22.04.2011 року № 54.

За результатами перевірки було встановлено, що ОСОБА_3 під час перебування на обліку в Подільському районному центрі зайнятості як безробітний, працював у ТОВ «НВО БУД»у період з 08.09.2010 р. по 01.10.2010 р. і отримував дохід, що підтверджується наказами про прийняття та звільнення з роботи та звітом за формою 1-ДФ за 3 кв.2010 року.

З огляду на виявлені обставини, 29 квітня 2011 року Подільським районним центром зайнятості було видано наказ № 115 про повернення відповідачем коштів за період з 08.09.2010 р. по 26.09.2010р., а також за період з 28.09.2010 р. по 26.02.2011 року.

Вказаний наказ було направлено на адресу відповідача разом із супровідним листом Подільського районного центру зайнятості від 29.04.2011 року № 26-1061, яким запропоновано відповідачу повернути грошові кошти у розмірі 20315,17 грн. протягом 15-ти календарних днів.

Як вбачається з виписки відомостей виплати допомоги по безробіттю КМЦЗ від 20.09.2011 року № 06-7962, у період з 08.09.2010 р. по 26.09.2010 р. та з 28.09.2010 р. по 26.02.2011 р. відповідачем було незаконно отримано матеріальне забезпечення у розмірі 20315,17 грн.

У встановлений строк вказана сума коштів відповідачем сплачена не була, що стало підставою звернення Київського міського центру зайнятості до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Законом України «Про зайнятість населення», Порядком надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 р. № 308, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 р. за № 916/5137.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

За нормами ч. 4 ст. 2 наведеного Закону, у разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться при пред'явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 р. № 219 затверджено Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, відповідно до абз.2 п.1 якого передбачено, що до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні можуть звертатись всі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, влаштуватися на роботу за сумісництвом чи у вільний від навчання час.

В п.11 та п.12 зазначеного Порядку вказано, що відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення»безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу. Державна служба зайнятості здійснює підбір підходящої роботи для громадян відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про зайнятість населення». За відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистою заявою з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу, і оформляється наказом центру зайнятості, номер і дата якого зазначаються у картці. З наказом про надання чи ненадання статусу безробітного, визначення розміру і строку виплати допомоги по безробіттю чи припинення виплати такої допомоги громадянин повинний ознайомитися та поставити свій підпис в картці обліку прийнятих рішень центру зайнятості.

Для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не зареєстрований як фізична особа - підприємець та не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", і не отримує пенсію на пільгових умовах.

Відповідно до абз.2 п.п.1 п.20 наведеного вище Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування, в тому числі з дня укладення цивільно-правового договору, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт, надання послуг. При цьому в картці робиться запис про прийняття на роботу, зазначається дата укладення цивільно-правового договору.

Так, як зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи, відповідач, перебуваючи на обліку як безробітний у Подільському районному центрі зайнятості з 12 жовтня 2009 року, працевлаштувався та з 08 вересня 2010 року по 01 жовтня 2010 року перебував у трудових відносинах з ТОВ «НВО Буд».

При цьому заяву про зняття з обліку у звязку працевлаштуванням відповідач подав лише 27 вересня 2010 року, а 28 вересня 2010 року ОСОБА_3 повторно звернувся до Подільського районного центру зайнятості із заявами про поновлення йому статусу безробітного та поновлення виплати допомоги по безробіттю, хоча трудові відносини між ним та ТОВ «НВО Буд»на той момент припиненими не були.

Відповідно до п. «а»ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення»в Україні до зайнятого населення належать працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб.

Таким чином, на момент подання відповідачем заяви до Подільського районного центру зайнятості про поновлення йому статусу безробітного, він продовжував перебувати у трудових відносинах з ТОВ «НВО Буд», а відтак - належав до зайнятого населення.

При цьому посилання позивача на той факт, що він не приступав до виконання трудових обовязків у ТОВ «НВО Буд» та звернувся до центру зайнятості як шукаючий роботу, не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи.

Так, на запит суду ТОВ «НВО БУД»було надано наказ від 07.09.2010 р. № 13-о про прийняття ОСОБА_3 на роботу, трудову угоду, укладену між відповідачем та ТОВ «НВО БУД»від 08.09.2010 р., а також розрахункову відомість за вересень 2010 року, в якій міститься інформація про нарахування відповідачу заробітну плату у розмірі 819,40 грн., та наказ про звільнення ОСОБА_3 від 01.10.2010 р. за власним бажанням (а.с. 84-88).

При цьому заява про прийняття на роботу від 08.9.2010р. та трудова угода від 08.09.2010р. були підписані особисто відповідачем. Жодних доказів на спростування справжності підписів відповідача на зазначених документах представником відповідача під час розгляду справи надано не було.

Згідно ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Таким чином, з моменту підписання трудової угоди між ТОВ «НВО БУД»та відповідачем, останній вважався працевлаштованим та належав до зайнятого населення.

Слід зазначити, що в наказі про прийняття на роботу не міститься жодних застережень щодо проходження випробувань з метою перевірки відповідності працівника (а.с. 84), отже трудові відносини розпочалися з дати зазначеної в наказі, тобто з 08.09.2010 року.

Фактичне перебування відповідача у трудових відносинах підтверджується також відомістю про нарахування та виплату заробітної плати, яка містить особистий підпис відповідача про одержання заробітної плати у розмірі 819,40 грн.(а.с. 87), тобто посилання відповідача на безоплатність трудової угоди спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, про наявність дійсного волевиявлення відповідача на укладення трудового договору з ТОВ «НВО БУД»свідчить також подана відповідачем заява від 27.09.2010 року до Подільського районного центру зайнятості, в якій останній просив зняти його з обліку у звязку із самостійним працевлаштуванням (а.с. 22).

Зазначені обставини свідчать про дійсність укладання трудової угоди, що покладало на відповідача обовязок повідомити державну службу зайнятості про зміну обставин, які стали підставою для призначення допомоги.

Судом встановлено з копії додатку до персональної картки ОСОБА_3, що відповідач зобовязувався у випадку самостійного працевлаштування, укладення цивільно-правової угоди про надання послуг (робіт) за винагороду негайно сповістити центр зайнятості та був ознайомлений з обовязком повернення службі зайнятості коштів, незаконно отриманих у разі не повідомлення або несвоєчасного повідомлення даних (а.с 10).

Статтею 24 Закону України «Про зайнятість населення»передбачено, що професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття організовується саме для безробітних.

Статтею 25 Закону України «Про зайнятість населення»передбачено, що лише незайняті громадяни мають право на виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Пунктом 2 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 219 від 14.02.2007 р. встановлено, що громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування, в тому числі на сезонні або загальнодержавні оплачувані громадські роботи, державної реєстрації фізичної особи - підприємця, укладення цивільно-правового договору, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт, надання послуг.

Згідно з пп. 1 та 2 п. 20 Порядку громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня виявлення факту подання недостовірних даних, що мав місце під час перебування особи на обліку як безробітної.

Згідно з частинами 2 і 3 ст. 36 Закону України від 02.03.2000 № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі по тексту - Закон № 1533-III) застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до чинного законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечень та надання соціальних послуг.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону № 1533-III професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях є видом соціальних послуг.

Відповідно до ст. 39 Закону № 1533-III спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до статтей 7, 16 Закону № 1533-III допомога по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

Згідно п. 2 ст. 12 Закону № 1533-III функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Згідно п. 6 наказу Мінпраці та соціальної політики України від 13.02.2009 р. N 60/62 «Про затвердження Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним»у разі встановлення центрами зайнятості відповідно Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Судом встановлено, що відповідач під час перебування на обліку як безробітний (з 12.10.09р. по 26.02.11р.) працевлаштувався на ТОВ «НВО БУД», де працював періодом з 08.09.10р. по 01.10.10р., однак інформації про своє працевлаштування в Подільський районний центр зайнятості не подавав.

ОСОБА_3 у звязку із поданням недостовірної інформації Подільським районним центром зайнятості в період з 08.09.2010р. по 26.09.2010р. та з 28.09.2010 р. по 26.02.2011р. було безпідставно нараховано та сплачено матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі 20315,17 гривень.

Оскільки, в період перебування на обліку в центрі зайнятості відповідач відносився до зайнятого населення, про що не повідомив центр зайнятості, то виплачені йому кошти підлягають поверненню як незаконно отримані.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, внаслідок чого з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 20315,17 грн.

Несплата Відповідачем вказаної суми наносить суттєвої шкоди державі, так як перешкоджає у повному обсязі Київському міському центру зайнятості та його структурному підрозділу - Подільському районному центру зайнятості м. Києва, забезпечувати соціальний захист громадян шляхом виплати допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у передбачених законодавством випадках.

Ненадходження коштів до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, порушує державні інтереси в сфері соціального захисту населення в частині професійного навчання, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян і завдає державі шкоду, яка може привести до посилення соціальної напруженості в суспільстві.

Відповідно до ч.4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються..

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; адреса: 01013, АДРЕСА_1) на користь Київського міського центру зайнятості (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-Б, рахунок № 37179301900001 в Головному управлінні Державного казначейства м. Києва, МФО 820019, код 03491091) кошти у розмірі 20315, 17 гривень (двадцять тисяч триста пятнадцять грн. 17 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 06 грудня 2011 року.