Постанова № 20863967, 05.01.2012, Чернігівський окружний адміністративний суд

05.01.2012 Справа № 2а/2570/6141/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2011 р.

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

при секретарі Тищенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Чернігівська кондитерська фабрика «Стріла» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

01.12.2011 Відкрите акціонерне товариство «Чернігівська кондитерська фабрика «Стріла» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом (зі змінами) до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі ДПІ у м. Чернігові) і просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові, а саме: № 0005552320 від 17.11.2011, в частині збільшення суми грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість у розмірі 28875,00 грн., з них 28362,00 грн. основний платіж та 513,00 грн. штрафні санкції та № 0005542320 від 17.11.2011, в частині збільшення суми грошового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 44189,00 грн., з них 35422,00 грн. основний платіж та 8767,00 грн. штрафні санкції. Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що прийняті ДПІ у м. Чернігові податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств та з податку на додану вартість є наслідком помилкового висновку ДПІ у м. Чернігові про те, що здійснення господарських операцій між позивачем та постачальниками і покупцями є без мети настання реальних наслідків та відповідно до вимог Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визнано нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю, а саме угоди укладені з контрагентами ТОВ «Фортуна плас», ТОВ ПТК «Промтехкомплект», ПП «Рупас Пак». Однак, даний факт не відповідає дійсності, оскільки позивачем надані всі первинні документи, згідно з якими отримані від вищезазначених контрагентів товари і послуги повязані та були використані в межах господарської діяльності, а тому позивач мав право на віднесення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та сум податку на прибуток до валових витрат. Угоди між позивачем та контрагентами як на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень так і на момент звернення до суду в установленому порядку недійсними не визнані, а тому відсутні будь-які підстави для виключення зі складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених у складі ціни, та як наслідок не прийняття до уваги первинних документів та податкових накладних вказаного контрагента та виключення сум податку на додану вартість за ними зі складу податкового кредиту. Також, позивачем правомірно включено до складу валових витрат суми за перевіряємий період, оскільки факт здійснення господарських операцій підтверджується договорами з іншими субєктами, рахунками та платіжними дорученнями.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили в їх задоволенні відмовити та зазначили, що працівниками ДПІ у м. Чернігові проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, якою встановлено порушення Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями (далі Закон № 283/97-ВР), Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (далі ПК України), Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями (чинного на момент вчинення правопорушення) (далі Закон про ПДВ). В ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) підприємству від контрагентів постачальників (ТОВ «Фортуна плас», ТОВ ПТК «Промтехкомплект», ПП «Рупас Пак»), що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, договори відповідно до вимог ЦК України є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю. Господарські операції між позивачем та контрагентами постачальниками не підтверджуються, виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Отже підприємством відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з контрагентами без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків. Крім того, відповідно до вимог ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, а тому винесені податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що скасуванню не підлягають.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 07.10.2011 № 3741-3744, від 14.10.2011 № 3848, наказу від 26.09.2011 № 4850, відповідно до ст. ст. 20, 77, 82 ПК України та згідно плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання працівниками ДПІ у м. Чернігові проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.06.2011, відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт від 03.11.2011 № 3227/23-00382295 (далі акт перевірки) (а.с. 15-137).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. п.1.32 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п.п. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону № 283/97-ВР, п.п.14.1.36, 14.1.108 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, 138.2, п.п. 138.10.1, 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на 64419,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2010 року на 4557,00 грн., за перше півріччя 2010 року на 4557,00 грн., за 3 квартали 2010 року на 7257,00 грн., за 2010 рік на 40249,00 грн., за 1 квартал 2011 року на 8636,00 грн., за 2 квартал 2011 року на 15534,00 грн.

2. ст. ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним та в порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, п. 198.3 ст. 198 ПК України позивачем занижено суму податку на додану вартість:

за лютий 2010 року на 22,00 грн.;

за березень 2010 року на 67,00 грн.;

за серпень 2010 року на 1027,00 грн.;

за вересень 2010 року на 1027,00 грн.;

за жовтень 2010 року 62,00 грн. (зменшено суму податку, що підлягає(підлягала) бюджетному відшкодуванню за жовтень 2010 року);

за листопад 2010 року на 161,00 грн.;

за грудень 2010 року на 13429,00 грн.;

за січень 2010 року на 26645,00 грн.;

за квітень 2011 року 1600,00 грн. (зменшено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду).

3. ст. 1 Закону України від 23.09.1994 № 185-94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» щодо прострочення термінів повернення валютної виручки нерезидентом ПП ОСОБА_1 (Таджикистан).

4. п.п. 2.11 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та порушення п.п. 1 п. 1 ст. 267 ПК України.

5. п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 17.1 ст. 17, п.п. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого порушено порядок сплати (перерахування) податку до бюджету.

п. 3.4 ст. 3, п.п. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 9.10 ст. 9, п.п. «а» п. 19.2 ст. 19, п.п. 20.3.2 п. 20.3 Закону України від 22.05.2003 № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся на загальну суму 576,18 грн. (2010 рік). Донараховано всього штрафу в сумі 489,75 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Чернігові прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.11.2011 № 0005542320, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем 64419,00 грн., за штрафними санкціями 10063,00 грн., а всього на 74 482,00 грн. (а.с. 13) та № 0005552320, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 42378,00 грн., за штрафними санкціями 3934,00 грн., а всього на 46 320,00 грн. (а.с. 14).

Відповідно до п.1.32. ст. 1 Закону Закону № 283/97-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судом встановлено, що 14.10.2010 між ТОВ «Фортуна-Плас» (Постачальник) та позивачем (Покупець) укладено договір поставки № 14/10/2010, відповідно до якого Постачальник зобовязується поставити та передати у власність Покупця товар, зазначений у специфікаціях, а Покупець зобовязується прийняти товар та сплатити Постачальнику його вартість на умовах даного Договору (а.с. 151,152).

Виконання даного договору підтверджується копіями: прибуткового ордеру № 1491 (а.с. 154), видаткової накладної № 268 від 09.12.2010 (а.с. 155), податкової накладної від 09.12.2010 № 268 ТОВ «Форта Плас» на суму 156000,00 грн. (а.с. 156), зворотно-сальдовою відомістю по рахунку № 6312 за грудень 2010 року (а.с. 157159), а оплата проведена відповідно до платіжного доручення № 2807 від 07.12.2010 на суму 156 000,00 грн. (а.с. 160).

На підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ «ВТК «Промтехкомплект», наявні копії прибуткового ордеру № 961/1 (а.с. 163), накладної № 0825-1 від 25.08.2010 (а.с. 164), податкової накладної від 26.07.2010 ТОВ «ВТК «Промтехкомплект» на суму 6163,00 грн. (а.с. 165), податкової накладної від 25.08.2010 ТОВ «ВТК «Промтехкомплект» на суму 6163,40 грн. (а.с. 167), зворотно-сальдові відомості по рахунках 207 за серпень 2010 року та 6312 за серпень 2010 року (а.с.168,170), а оплата проведена відповідно до наступних платіжних доручень: № 1741 від 26.07.2010 на суму 6 163,00 грн. (а.с. 162) та № 2186 від 04.10.2010 на суму 6163,40 грн. (а.с. 166).

Також, на підтвердження господарських операцій між позивачем та ПП «Рупас-Пак», наявні копії прибуткового ордеру № 1596 (а.с. 174), накладної № 276 від 13.12.2010 (а.с. 175), податкової накладної від 02.12.2010 ПП «Рупас-Пак» на суму 1848,00 грн. (а.с. 176), зворотно-сальдової відомості по рахунку 221 за грудень 2010 року (а.с.178), а оплата проведена відповідно до платіжного доручення № 2774 від 01.12.2010 на суму 1 848,00 грн. (а.с. 173)

Згідно ч. 2. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне . відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; право чини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Крім того, посилання ДПІ у м. Чернігові на ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215. ст. 216 ЦК України в акті перевірки є безпідставним, оскільки зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Угоди, які укладені між позивачем та контрагентами, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону про ПДВ визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Віповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну території України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезення таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримані послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до п. 201.1, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Таким чином, з вищенаведених норм Закону вбачається, що підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення операції з метою досягнення господарської мети. З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених (у повній відповідності з вимогами п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ) податкових накладних, виданих останньому постачальниками. Отже, суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки податок на додану вартість входить до складу договірної суми, сплаченої контрагентами, при наявності податкових накладних, що належним чином оформлені.

Висновки ДПІ у м. Чернігові в акті перевірки про нікчемність правочинів спростовується також наданими позивачем договорами та первинними документами, згідно з якими отримані від контрагентів TOB «Фортуна Плас», TOB «ПТК «Промтехкомплект», ПП «Рупас Пак» товари і послуги пов'язані та були використані в межах господарської діяльності, тому позивачем правомірно віднесено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Згідно з п. 5.1. Закону № 283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1. Закону № 283/97-ВР до складу валових витрат відносяться - суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 статті 5 зазначеного Закону.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 283/97-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 283/97-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Порядком оформлення результатів документальних, перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, передбачена необхідність висвітлювати показники на підставі первинних документів податкового та фінансового обліку, чітко викладати зміст порушень з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, додавати до актів письмові пояснення осіб підприємства щодо встановлених порушень, зазначати первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліках, та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, з відображенням повного переліку порушень, вказувати назву, дату, номер документу, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції з посиланням на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені, тощо. Обов'язковість виконання вказаних вимог посадовими особами органів державної податкової служби встановлена в силу положень п.п. 1,5,6 Порядку.

ДПІ у м. Чернігові при здійснені перевірки та складанні акту, порушено вимоги вказаного вище Порядку оформлення результатів документальних перевірок, оскільки висновки щодо порушень законодавства не відповідають дійсності, не базуються на даних податкового та бухгалтерського обліку, не містять посилань на первісні документи, які б зафіксували конкретні факти порушень.

Оскільки податкові накладні постачальників позивача оформлені належним чином, суми нарахованого податку у звязку з придбанням товарів/послуг є підтвердженими податковими накладними, а тому позивачем не допущено порушень Закону про ПДВ і останній мав право включити до складу податкового кредиту вищезазначені суми.

Таким чином, висновки Ніжинської ОДПІ про завищення підприємством валових витрат і заниження податку на прибуток за перевірений період є необ'єктивними і непідтвердженими результатами відповідної повної і належної перевірки.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам ДПІ у м. Чернігові, як субєкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 17.11.2011 № 0005552320 та № 0005542320.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові:

- № 0005552320 від 17.11.2011, в частині збільшення суми грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість у розмірі 28875,00 грн., з них 28362,00 грн. основний платіж та 513,00 грн. штрафні санкції.

- № 0005542320 від 17.11.2011, в частині збільшення суми грошового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 44189,00 грн., з них 35422,00 грн. основний платіж та 8767,00 грн. штрафні санкції.

Стягнути з Державного бюджету України судові витрати в розмірі 29 (двадцять девять) грн. 55 коп. на користь Відкритого акціонерного товариства «Чернігівська кондитерська фабрика «Стріла» (код ЄДРПОУ 00382295).

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст.ст. 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя:підпис О.М.Тихоненко

З оригіналом згідно

Постанова суду від 27.12.2011 не набрала законної сили.

Суддя: О.М. Тихоненко